АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№33/796/2464/2018 Постанова винесена суддею Бойко О.В.

Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2018 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Горб І.М., розглянувши апеляційну скаргу

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, працюючого в ФОП «ОСОБА_2», ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

на постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 17 липня 2018 року,

в с т а н о в и в:

Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 17 липня 2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Також постановлено стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 352 грн. 40 коп.

Згідно з постановою суду, 31 травня 2018 року о 21 год. 50 хв. по пр. Голосіївському, 1 в м. Києві ОСОБА_2 керував автомобілем «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_2, з ознаками наркотичного сп'яніння (зіниці очей не реагують на світло, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України.

Суд у постанові дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, вважаючи постанову суду незаконною, винесеною без повного з'ясування обставин справи та дослідження доказів, а також з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що судом було неправильно застосовано норми ч. 1 ст. 130, ст. 251, ч. 1 ст. 256, ч. 3 ст. 266 КУпАП та п. 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008 року, оскільки за матеріалами справи, і це не оспорюється та прямо значиться у складеному відносно нього протоколі, він не проходив жоден із видів огляду на стан сп'яніння, і результатів такого огляду не має.

Натомість, складеним відносно нього протоколом ініційовано притягнення його до відповідальності саме за відмову від проходження огляду, хоча він не відмовлявся від огляду за допомогою технічних засобів на місці зупинки, з яким він погодився та наголосив про це інспектору поліції.

До того ж, у протоколі не зазначено, що водієві пропонувалося пройти огляд на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським, а також те, що водій відмовився від проходження такого огляду.

Крім того, за змістом складеного відносно нього протоколу і доданих пояснень свідків, суть його правопорушення зводиться лише на одноособовій позиції працівника поліції щодо нібито його відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, проте, описавши ці звинувачення у постанові, суд припустився суперечливого, необґрунтованого і безпідставного висновку про наявність його вини у вчиненні правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме, у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.

Враховуючи те, що результатів огляду його на стан сп'яніння а ні у виді огляду спеціальними технічними засобами на місці зупинки поліцейським у присутності двох свідків, а ні у вигляді результатів огляду медичного закладу у матеріалах справи немає, при тому, що лише за наявності одного з яких є можливим притягнення до відповідальності за керування у стані сп'яніння, то з цих підстав постанова є незаконною та підлягає скасуванню.

Більше того, протокол про адміністративне правопорушення відносно нього за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння не складався, що не було враховано судом першої інстанції, внаслідок чого він припустився необґрунтованих та суперечливих висновків, та неправильно застосував норму ч. 1 ст. 130 КУпАП, і незаконно наклав на нього адміністративне стягнення саме за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.

Окрім цього, в протоколі про адміністративне правопорушення час вчинення ним правопорушення значиться о 21 год. 50 хв., а час складання протоколу за наслідками виявлення порушення значиться 22 год. 25 хв., тобто інспектор більше ніж пів години тільки складав протокол, а він дуже поспішав, віз ліки для молодшої дитини і вдома на нього чекала дружина та двоє маленьких дітей, тому для поїздки до лікаря він вже не мав часу, про що повідомляв інспектора поліції.

Між тим, єдиний доказ на який посилався суд, є обрізаний відеозапис з нагрудної камери інспектора поліції, на якому тільки зафіксовано момент, коли він відповів, що не має часу їхати до лікаря о 21 год. 50 хв. та відмовився від проведення огляду на стан виявлення алкогольного сп'яніння, а його клопотання про проведення огляду на місці із відео вирізані, також на відео не видно свідків, які це зафіксували.

При цьому, свідків, які зазначені як свідки його відмови від огляду, взагалі не було, а свідки, які бачили його одразу після складання протоколу, можуть підтвердити, що жодних ознак сп'яніння, які вказані в протоколі у нього не було. Більше того, у письмових поясненнях свідків, які є бланками заздалегідь заготовлених технічними засобами пояснень, значиться лише, що він відмовився від проходження огляду з використанням технічного засобу, але якби це і було так, то це є його правом за законом і не утворює складу правопорушення.

Крім того, суд першої інстанції не з'ясував всіх обставин та причини його відмови, а також не врахував його прохання про звільнення його від відповідальності згідно ст. 22 КУпАП, оскільки автомобіль йому потрібен для роботи і на його утриманні знаходяться дружина, яка перебуває у декретній відпустці, та двоє малолітніх дітей.

Таким чином, на думку апелянта, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа закриттю за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, оскільки матеріали справи не містять доказів вчинення ним жодного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Будучи належним чином сповіщеними про день та час слухання справи, ОСОБА_2 до суду апеляційної інстанції не з'явився, про поважність причин своєї неявки не повідомив і ніяких клопотань про перенесення розгляду справи до суду не подав, а тому, відповідно до вимог ч. 5 ст. 294 КУпАП, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність ОСОБА_2

Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та відеозапис з нагрудних камер працівників поліції, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Всупереч тверджень апелянта, ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 були дотримані, а висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.

Зокрема, такий висновок ґрунтується на даних, що зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, який, на противагу твердженням апелянта, складено з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, підписано відповідною посадовою особою, свідками та й самим ОСОБА_2, без будь-яких заперечень, а також письмових поясненнях свідківОСОБА_3 та ОСОБА_4, якими засвідчено факт відмови ОСОБА_2 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.

До того ж факт пропозиції ОСОБА_2 пройти огляд на стан сп'яніння в установленому законом порядку у лікаря-нарколога, у зв'язку з наявністю у працівників поліції обґрунтованої підозри про керування ним автомобілем в стані наркотичного сп'яніння, та його відмови від проходження огляду на стан такого сп'яніння у присутності свідків, підтверджується і відеозаписом з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції, відповідно до якого, виявивши у ОСОБА_2 під час спілкування ознаки наркотичного сп'яніння, працівники поліції запропонували йому пройти огляд в медичному закладі, але він відмовився, обґрунтовуючи це тим, що поспішає, тоді працівником поліції йому було роз'яснено, що у разі його відмови від проходження огляду у лікаря-нарколога, відносно нього буде складено протокол, але він категорично відмовився від проходження огляду, у зв'язку з чим відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення.

При цьому, вказана ОСОБА_2 причина відмови від проходження огляду у лікаря через те, що він поспішав відвезти ліки для своєї молодшої дитини, і що вдома його чекала дружина та двоє маленьких дітей, не є поважною причиною невиконання законних вимог працівників поліції та відповідно не є і підставою для звільнення вiд юридичної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.

Доводи ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про недотримання працівниками поліції порядку виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння, не заслуговують на увагу.

Відповідно до Розділу II п. 13 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного сп'яніння, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного сп'яніння згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 Розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.

Отже, проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння можливо лише у медичному закладі, і та обставина, що працівники поліції не пропонували ОСОБА_2 пройти огляд на місці за допомогою спеціальних технічних засобів, не свідчить про недотримання ними в даному випадку вимог ст. 266 КУпАП.

Щодо стосується доводівОСОБА_2 про те, що відеозапис з нагрудної камери інспектора поліції обрізаний, оскільки не відображають його клопотання про проведення огляду на місці, а також на відео не видно свідків, які це зафіксували, то вони не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки з наявного в матеріалах справи відеозапису з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної вбачається, що відеозапис починається саме з роз'яснення двом свідкам, які присутні на місці події, у зв'язку з чим їх було запрошено в якості свідків.

Щодо інших доводів, викладених ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, то вони суперечать як фактичним обставинам правопорушення, так і наявним доказам у справі, носять надуманий характер, а тому також не заслуговують на увагу.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки його притягнуто до адміністративної відповідальності саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, і такий висновок відповідає фактичним обставинам події та підтверджується доказами, представленими в матеріалах справи.

При цьому, посилання апелянта й на те, що автомобіль використовується ним у робочих цілях і позбавлення права керування, ставить його у дуже скрутне становище, не заслуговують на увагу, оскільки накладене на ОСОБА_2 стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка є безальтернативною.

За таких обставин, постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування - відсутні, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 17 липня 2018 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя

Апеляційного суду міста Києва ГорбІ.М.