АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№33/796/616/2018 Постанова винесена суддею Мєлєшак О.В.

Категорія: ч. 2 ст. 172-6 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2018 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Горб І.М., за участю прокурора Сотченка М.М., особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Запоріжжя, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого сина, ІНФОРМАЦІЯ_4, працюючого на посаді провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації Департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 який раніше не притягувався до адміністративної відповідальності,

в с т а н о в и в:

Постановою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, та закрито провадження у справі на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП за закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення.

Згідно з постановою суду, ОСОБА_2, перебуваючи на посаді провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), не повідомив Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) про суттєві зміни у майновому стані, чим порушив ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року (із відповідними змінами).

Так, на підставі наказу Фонду №290-к від 09 жовтня 2014 року ОСОБА_2 з 09 жовтня 2014 року призначено на посаду провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Фонду.

Згідно службової записки № 13/040-972-C3 від 25 вересня 2017 року за підписом начальника відділу управління та розвитку персоналу ОСОБА_4 на ім'я директора Департаменту розслідування протиправних діянь ОСОБА_5, протягом 2017 року ОСОБА_2 є уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «АКБ «Капітал».

Відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року (із відповідними змінами), суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме - посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті та які, крім цього, згідно зі статтею 1 цього Закону, є суб'єктами декларування.

Частиною 2 статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року (з відповідними змінами) встановлено, що Фонд є юридичною особою публічного права.

Відповідно до п. 3 «Роз'яснення щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року (із відповідними змінами) стосовно заходів фінансового контролю», затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 11 серпня 2016 року №3, у цілях визначення суб'єктів, на яких поширюється дія Закону, під посадовими особами юридичних осіб публічного права (відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини першої статті 3 Закону) слід розуміти працівників юридичних осіб публічного права, які наділені посадовими повноваженнями здійснювати організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські функції.

Пунктом 17 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року (з відповідними змінами) визначено, що уповноваженою особою Фонду є працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Статтею 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року (із відповідними змінами) передбачені повноваження уповноваженої особи Фонду, що наділяють останню організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями.

Таким чином, ОСОБА_6 є посадовою особою юридичної особи публічного права та суб'єктом, на якого відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року (із відповідними змінами) поширюється дія цього Закону.

В подальшому, як зазначено у протоколі, ОСОБА_6, будучи посадовою особою юридичної особи публічного права, відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року (із відповідними змінами), у разі суттєвої зміни у майновому стані суб'єкта декларування, а саме - отримання ним доходу, придбання майна на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, зобов'язаний був у десятиденний строк з моменту отримання доходу або придбання майна письмово повідомити про це Національне агентство.

Проте ОСОБА_6 в порушення ч. 2 ст. 52 вказаного Закону повідомлення про суттєві зміни у майновому стані щодо отриманого доходу на суму 1 000 000 грн. від продажу квартири, вартість якої перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, до Національного агентства не подав.

Суд у постанові дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_6 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, та закрив провадження в справі, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, захисник ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, вважаючи постанову суду незаконною, та такою, що суперечить нормам чинного законодавства, наявним у справі матеріалам справи і фактичним обставинам, які не були дослідженні судом першої інстанції, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції значно відступив від принципів повноти та об'єктивності судового розгляду, та порушив вимоги Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Так, об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП полягає в тому, що у суб'єкта правопорушення відбулись суттєві зміни в майновому стані і він не повідомив про такі зміни у десятиденний строк. Між тим, поняття «майновий стан» законодавчо не визначено, що перешкоджає однозначному тлумаченню та застосуванню вказаної правової норми.

При цьому, поняття «суттєві зміни у майновому стані» та строки повідомлення про такі зміни розкрито в ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції», яка передбачає необхідність повідомлення про зміну в майновому стані, яка пов'язана в Законі з кількісним показником майнового стану, оскільки Законом передбачено, що обов'язок повідомлення про зміну в майновому стані виникає в разі його зміни на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, але кількісний показник майнового стану особи може змінюватись як в бік збільшення, так і в бік зменшення. Однак, оскільки суттєві зміни у майновому стані суб'єкта декларування, пов'язані в Законі з отриманням доходу або придбанням майна, відповідно Закон вимагає повідомлення про суттєві зміни в майновому стані в бік його збільшення.

Між тим, із пояснень ОСОБА_2 щодо придбання та продажу ним квартири в м. Запоріжжя випливає, що 03.04.2006 року він, згідно із договорами пайової участі, оплатив вартість 2 квартир, що були розташовані поряд на одному поверсі у новобудові, на загальну суму 311 820 грн., що було еквівалентно, згідно із офіційним курсом НБУ на той день (5,05 гривень за 1 долар США), сумі 61746,53 доларів США. В подальшому ним, після отримання дозволу на перепланування, вказані квартири були об'єднані в одну, але у зв'язку з переїздом його родини до міста Києва, та необхідністю придбання житла, 09.03.2017 року він офіційно, із зарахуванням коштів на свій банківський рахунок, зі сплатою усіх необхідних при цьому податків, платежів та зборів, продав зазначену квартиру за 1 000 000 грн., що було еквівалентно, згідно із офіційним курсом НБУ на той день (26,95 гривень за 1 долар США), сумі 37105,75 доларів США. Таким чином, є підстави стверджувати, що ОСОБА_2, в результаті продажу своєї квартири у м. Запоріжжя, втратив суму грошей еквівалентну 24640,78 доларів США, у зв'язку з чим його майновий стан суттєво погіршився.

За таких обставин відсутні будь-які підстави стверджувати що ОСОБА_2 отримав дохід від продажу своєї квартири, а тому його не можна звинувачувати у порушенні вимог ст. 52 ЗУ «Про запобігання корупції» та, відповідно, в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 2 ст. 172-6 КУпАП.

Крім того, зазначає, що правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, є таким, що пов'язане з корупцією, суб'єктивна сторона якого, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, а вчинення діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

При цьому, не має підстав вважати, що ОСОБА_2 усвідомлював суспільну небезпечність неповідомлення про суттєві зміни в майновому стані, передбачав можливість настання негативних наслідків, а саме - неможливість здійснення фінансового контролю з боку держави та бажав настання таких наслідків, або ставився байдуже до їх настання чи свідомо допускав їх настання.

Крім того, апелянт звертає увагу на пояснення ОСОБА_2 щодо відсутності навчання у Фонді гарантування вкладів фізичних осіб в 2016 році та у період з січня по жовтень 2017 року з питань запобігання і протидії корупції та практичних аспектів заповнення декларацій, і лише 20.10.2017 року Фондом гарантування вкладів фізичних осіб з ним проведено навчання на теми: «Антикорупційне законодавств; міжнародні стандарти та практика його реалізації», «Відповідальність за правопорушення у сфері корупції», та лише 10.11.2017 року з ним проведено навчання на теми: «Конфлікт інтересів: поняття, шляхи усунення», «Практичні аспекти заповнення декларації».

Викладені обставини, на думку апелянта, свідчать про відсутність у ОСОБА_2 умислу на вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП.

Також звертає увагу й на те, що у працівників Департаменту захисту економіки Національної поліції України відсутні повноваження на здійснення перевірки декларацій суб'єктів декларування, а з матеріалів провадження вбачається, що перевірка стосовно ОСОБА_2, проводилась виключно працівниками ДЗЕ НП України, які відбирали пояснення, робили запити, збирали докази, складали протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 При цьому, в матеріалах провадження відсутні дані щодо проведення НАЗК відповідної перевірки стосовно ОСОБА_2, повідомлення НАЗК про результати такої перевірки ДЗЕ НП України та інше.

Між тим, згідно п. 1 та п. 4 Загальних положень «Про Департамент захисту економіки Національної поліції України», покладення на Департамент обов'язків, що не належать або виходять за межі його компетенції не допускається.

Крім того, Департамент захисту економіки Національної поліції України, не відноситься до суб'єктів, які наділені правом перевірки як декларацій, так і повідомлень про суттєві зміни у майновому стані суб'єктів декларування. Такими повноваженнями наділені виключно працівники структурного підрозділу апарату НАЗК, діяльність яких пов'язана зі здійсненням такої функції.

Таким чином, на думку апелянта, досудова перевірка по справі проведена неповноваженим органом, з порушенням вимог ст. 19 Конституції України щодо зобов'язання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що дає підстави визнати недопустимими всі докази по справі, та є підставою для скасування оскарженої постанови і, відповідно, закриття провадження по справі.

Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3 на підтримку доводів апеляційної скарги, а також заперечення прокурора проти її задоволення, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до положень ст.ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен вжити всіх передбачених законом заходів для повного, всебічного і об'єктивного дослідження доказів по справі та з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Цих вимог закону при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 суддя місцевого суду дотримав.

Висновки судді місцевого суду щодо доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, за обставин, викладених у постанові, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і є обґрунтованими.

Так, частиною 2 статті 172-6 КУпАП встановлено відповідальність за неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента або про суттєві зміни у майновому стані.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції», у разі суттєвої зміни у майновому стані суб'єкта декларування, а саме отримання ним доходу, придбання майна на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, зазначений суб'єкт у десятиденний строк з моменту отримання доходу або придбання майна зобов'язаний письмово повідомити про це Національне агентство. Зазначена інформація вноситься до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Національного агентства.

Згідно з пунктом 6 розділу II Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції №3 від 10.06.2016 року, затвердженого в Міністерстві юстиції України 15.07.2016 року за №959/29089, суб'єкти декларування письмово повідомляють Національне агентство про суттєві зміни у своєму майновому стані, відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону, шляхом подання відповідного електронного повідомлення до Реєстру через власний персональний електронний кабінет у десятиденний строк з моменту отримання доходу або придбання майна. Зазначене електронне повідомлення подається шляхом заповнення відповідної електронної форми.

Відповідно до частини 2 Форми повідомлення про суттєві зміни у майновому стані суб'єкта декларування, затвердженої Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції №3 від 10.06.2016 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 липня 2016 року за №961/29091, суб'єкт декларування повинен повідомити про отриманий дохід, якщо його сума перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року.

Для кожного випадку отримання доходу або придбання майна подається окреме повідомлення про суттєві зміни у майновому стані суб'єкта декларування.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет на 2017 рік», установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2017 року в сумі 1600 грн.

Отже, відповідальність за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП у 2017 року настає за неповідомлення або несвоєчасне повідомлення у разі суттєвої зміни у майновому стані суб'єкта декларування, якщо ним отримано дохід або придбано майно на суму, яка перевищує 80 000 грн.

Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 09 жовтня 2014 року призначений на посаду провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та протягом 2017 року є уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «АКБ «Капітал».

Виходячи з положень підпункту «а» пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», з урахуванням частини 2 статті 3, пункту 17 частини 1 статті 2, статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ОСОБА_2 є суб'єктом відповідальності, на якого поширюється дія Закону України Закону України «Про запобігання корупції».

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 09.03.2017 року, ОСОБА_2 передав у власність ОСОБА_7 квартиру за адресою: АДРЕСА_1, а ОСОБА_7 перерахував на рахунок ОСОБА_2, відкритий у ПАТ «Банк Восток», 1 000 000 грн. у день нотаріального посвідчення цього Договору, тобто 09.03.2017 року, і цього ж дня за ОСОБА_7 зареєстровано право власності на квартиру у Державному реєстрі.

За таких обставин, саме з 09.03.2017 року у ОСОБА_2 виник обов'язок, відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції», письмово, шляхом подання відповідного електронного повідомлення до Реєстру через власний персональний електронний кабінет, повідомити Національне агентство з питань запобігання корупції у десятиденний строк про зміну у майновому стані, який він не виконав, оскільки у Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, станом на 25 вересня 2017 року відсутня інформація щодо подання ОСОБА_2 повідомлення про суттєві зміни у майновому стані, зокрема щодо отримання ним 09.03.2017 року доходу від продажу квартири у сумі 1 000 000 грн.

Твердження в апеляційній скарзі про те, що Закон «Про запобігання корупції» вимагає повідомлення про суттєві зміни в майновому стані з отриманням доходу або придбанням майна у разі його збільшення, а ОСОБА_2, в результаті продажу своєї квартири у м. Запоріжжя, втратив суму грошей еквівалентну 24640,78 доларів США, у зв'язку з чим його майновий стан суттєво погіршився, не заслуговують на увагу, оскільки у роз'ясненнях до частини 2 Форми повідомлення про суттєві зміни в майновому стані суб'єкта декларування, затвердженої Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції № 3 від 10.06.2016 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 липня 2016 року за №961/29091 вказано, що доходи включають в т.ч. інші виплати згідно з цивільно-правовими правочинами, до яких належить і договір купівлі-продажу нерухомого майна, що також об'єктивно слідує і з вимог податкового законодавства.

Так, ст. 164 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються в т.ч. суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору.

Таким чином, 09.03.2017 року ОСОБА_2, здійснивши продаж належної йому квартири, отримав грошові кошти в сумі 1 000 000 грн., які мають включатися до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, тобто є доходом.

До того ж, за змістом Закону України «Про запобігання корупції», вимога щодо подання повідомлення про суттєві зміни у майновому стані зумовлена здійснюваними операціями щодо належного особі майна, що впливають не лише на кількісний, але й на якісний показник майнового стану особи, що і має місце в даному випадку, оскільки в результаті продажу нерухомого майна ОСОБА_2 отримав грошові кошти в сумі, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня 2017 року, а отже, з 09.03.2017 року у ОСОБА_2 виник обов'язок, відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції», письмово, шляхом подання відповідного електронного повідомлення до Реєстру через власний персональний електронний кабінет, повідомити Національне агентство з питань запобігання корупції у десятиденний строк про зміну у майновому стані, який він не виконав.

Також є безпідставними і доводи ОСОБА_2 та його захисника про відсутність в діях ОСОБА_2 суб'єктивної сторони складу правопорушення через його необізнаність з цього питання, а саме - щодо необхідності повідомлення Національного агентства з питань запобігання корупції про суттєві зміни у майновому стані, у зв'язку з відсутністю відповідного навчання у Фонді гарантування вкладів фізичних осіб, та наявності наміру повідомити про отриманий дохід у щорічній декларації за 2017 рік.

Статтею 1 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що правопорушення, пов'язане з корупцією - це діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони й обмеження, вчинене особою, зазначеною у ч. 1 ст. 3 цього Закону.

Суб'єктивна сторона корупційного правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.

Відповідно до ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про суттєві зміни у майновому стані, як це визначено ч. 2 ст. 172 - 6 КУпАП, незалежно від ознак суб'єктивної сторони, є адміністративним правопорушенням з формальним складом, при цьому обов'язковою складовою складу даного правопорушення є існування об'єктивної сторони, тобто протиправного діяння.

З матеріалів справи убачається, що з встановленими Законом України «Про запобігання корупції» вимогами та обмеженнями ОСОБА_2 був ознайомлений 29.12.2016 року (а.с. 42), а отже усвідомлював про обов'язок повідомляти у десятиденний термін про суттєві зміни у майновому стані, проте не повідомив Національне агентство з питань запобігання корупції про отримання доходу від продажу нерухомого майна в сумі 1 000 000 грн., тобто про суттєві зміни у своєму майновому стані.

Обставин, які об'єктивно могли завадити ОСОБА_2 повідомити Національне агентство з питань запобігання корупції про суттєві зміни у майновому стані, апелянтом не зазначено та судом не встановлено, а належне виконання суб'єктом декларування в подальшому обов'язку щодо подання щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, жодним чином не звільняє таку особу від обов'язку виконання вимог ч. 2 ст. 52 Закону України « Про запобігання корупції».

До того ж посилання апелянта про його необізнаність з питання необхідності повідомлення Національного агентства з питань запобігання корупції про суттєві зміни у майновому стані, у зв'язку з відсутністю відповідного навчання у Фонді гарантування вкладів фізичних осіб,не заслуговують на увагу, оскільки, як вже зазначалося вище, ОСОБА_2 було доведено зміст Закону України «Про запобігання корупції», а зміст ст. 52 цього Закону не є складним для сприйняття і зрозумілим для виконання, і тому, будучи суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, ОСОБА_2 повинен був вжити усіх заходів для виконання вимог Закону України «Про запобігання корупції», а незнання законiв відповідно до ст. 68 Конституції України не звiльняє вiд юридичної відповідальності.

Таким чином, апеляційні доводи про відсутність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення у зв'язку із відсутністю у нього умислу на його вчинення, апеляційним судом визнаються необґрунтованими.

Щодо посилань апелянта на відсутність у працівників Департаменту захисту економіки Національної поліції України повноважень на здійснення перевірки декларацій та повідомлень про суттєві зміни у майновому стані суб'єктів декларування через наділення такими повноваженнями виключно працівників структурного підрозділу апарату НАЗК, діяльність яких пов'язана зі здійсненням такої функції, і тому за відсутності даних про проведення НАЗК відповідної перевірки стосовно ОСОБА_2 та повідомлення НАЗК про результати такої перевірки ДЗЕ НП України, досудова перевірка по справі проведена неповноваженим органом, а відтак всі докази по справі є недопустимими, що є підставою для скасування оскарженої постанови і, відповідно, закриття провадження по справі, то слід вказати наступне.

Відповідно ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язки щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, а останньою встановлено, що у справах про адміністративні правопорушення мають право складати протоколи про правопорушення, в т.ч. і за ст. 176-2 КУпАП, уповноважені на те особи органів внутрішніх справ (Національної поліції).

Відповідно ж до Положення про Департамент захисту економіки Національної поліції України, затвердженого наказом Голови Національної поліції України №81 від 07.11.2015 року, працівники вказаного Департаменту уповноважені на складання протоколів про адміністративні правопорушення, а повноваження щодо здійснення перевірки як декларацій, так і повідомлень про суттєві зміни у майновому стані суб'єктів декларування, працівниками Департаменту захисту економіки Національної поліції України випливають із загальних завдань цього Департаменту, визначених у Положенні, в т.ч. і щодо боротьби з корупцією та хабарництвом і протидії корупційним правопорушенням і правопорушенням, пов'язаних з корупцію, задля чого у Положенні визначені функції Департаменту, а також права працівників Департаменту.

Тому твердження апелянта про наявність повноважень на здійснення перевірки декларацій та повідомлень про суттєві зміни у майновому стані суб'єктів декларування виключно у працівників структурного підрозділу апарату Національного агентства з питань запобігання корупції є необґрунтованими.

А відтак, відсутні підстави і для визнання, зібраних у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 працівниками Департамент захисту економіки Національної поліції України, доказів недопустимими.

Таким чином, при розгляді даної справи суд першої інстанції дотримав вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП, правильно встановив усі фактичні обставини справи та дійшов вмотивованого висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП.

Врахувавши, що вчинене ОСОБА_2 адміністративне правопорушення було виявлено 20 червня 2017 року, отже на час розгляду справи про адміністративне правопорушення в суді першої інстанції пройшли передбачені ст. 38 КУпАП строки накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення, за вчинене ним адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, суддя місцевого суду правомірно закрив провадження в справі за цією обставиною.

З огляду на те, що апеляційним переглядом справи не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на сукупності досліджених доказів, отже постанова судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року є законною та обґрунтованою, а тому апеляційна скарга захисника ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, та закрито провадження у справі на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП за закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, - без змін.

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Апеляційного суду міста Києва Горб І.М.