Категорія 6.6.4
ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2009 року Справа №2а-19571/09/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Чернявської Т.І.,
при секретарі судового засідання Ігнатович О.А.,
за участю сторін:
від позивача – державний податковий інспектор юридичного відділу
Білощук Я.А. (довіреність від 24.06.2009 № 8590/9/10)
від відповідача – не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську
справу за адміністративним позовом
державної податкової інспекції у Артемівському районі у м. Луганську
до малого приватного підприємства «БІАЛІТ»
про стягнення податкового боргу з податку на прибуток підприємств у розмірі 259,59 грн. та з податку на додану вартість у розмірі 173,30 грн.,
ВСТАНОВИВ:
22 січня 2009 року державна податкова інспекція у Артемівському районі у м. Луганську звернулась до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила стягнути з малого приватного підприємства «БІАЛІТ» податковий борг з податку на прибуток підприємств у розмірі 259,59 грн. та з податку на додану вартість у розмірі 173,30 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.
Мале приватне підприємство «БІАЛІТ» знаходиться на обліку в державній податковій інспекції у Артемівському районі у м. Луганську як платник податків.
Згідно картки особового рахунку за малим приватним підприємством «БІАЛІТ» обліковується податковий борг з податку на прибуток підприємств у розмірі 259,59 грн., з яких: 1,00 грн. – податкові зобов’язання, 245,29 грн. - штрафні санкції, 13,30 грн. – пеня; та податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 173,30 грн., з яких 173,30 грн. – штрафні санкції.
Враховуючи, що мале приватне підприємство «БІАЛІТ» самостійно податковий борг з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість не сплатило, позивач просить стягнути його в судовому порядку, оскільки відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.
Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, місце та час слухання справи повідомлявся належним чином. Правом подати суду заперечення проти позову та докази на підтвердження своїх доводів не скористався.
Відповідно до ч. 6 ст. 71 КАС України суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
Мале приватне підприємство «БІАЛІТ» як платник податків знаходиться на обліку в державній податковій інспекції у Артемівському районі у м. Луганську, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 18.08.2000 № 425 (арк. справи 21).
Відповідно до вимог підпункту 2.1.1 пункту 2.1 статті 2 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» мале приватне підприємство «БІАЛІТ» є платником податку на прибуток підприємств.
На підставі ст. 2 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» мале приватне підприємство «БІАЛІТ» взято на облік платника ПДВ, йому присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ 217794912332 і видане свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 17047295 (арк. справи 27).
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Згідно із підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 3 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
В порушення зазначених норм Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» мале приватне підприємство «БІАЛІТ» узгоджену суму податкового зобов’язання за декларацією від 16.07.2007 № 26771 з податку на прибуток підприємств сплатило не в повному обсязі, внаслідок чого за ним обліковується заборгованість у розмірі 1 грн., яка підтверджується розрахунком ДПІ у Артемівському районі у м. Луганську від 16.12.2008 на підставі картки особового рахунку підприємства (арк. справи 4).
Згідно із підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний відповідно до вимог підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» сплатити штраф у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Відповідно до вимог пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» штрафні санкції (штрафи) за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, контролюючими органами, а у випадку, передбаченому пунктом 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків.
У відповідності із пунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за несплату протягом граничних строків узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість відповідачу податковими повідомленнями – рішеннями від 29.02.2008 № 0001551500, № 0001561500, № 0001571500, від 22.04.2008 № 0002811500 нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 173,30 грн. та за несплату протягом граничних строків узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств податковими повідомленнями – рішеннями від 01.08.2007 № 0002841500, № 0002851500, № 0002861500 нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 245,29 грн., які відповідачем самостійно не сплачені.
Відповідно до підпунктів 16.1.1 та 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов’язання на суму податкового боргу нараховується пеня, нарахування пені при самостійному нарахуванні суми податкового зобов’язання платником податків розпочинається від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання, визначеного цим Законом.
Пеня відповідно до підпункту 16.4.1 пункту 16.4 статті 16 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.
За несвоєчасне погашення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у відповідності до вимог підпункту 16.1.1 пункту 16.1 статті 16 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідачу нарахована пеня, несплачений залишок якої на дату розгляду судової справи складає 13,30 грн.
Відповідно до статті 6 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов’язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.
Податкові вимоги надсилаються:
а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов’язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов’язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;
б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
На виконання вищезазначених положень Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» державною податковою інспекцією у Артемівському районі у м. Луганську малому приватному підприємству «БІАЛІТ» 06 лютого 2007 року було надіслано першу податкову вимогу № 1/93 та 01 квітня 2007 року другу податкову вимогу № 2/269 (арк. справи 13, 11).
Згідно витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 11.07.2007 № 13387655 усі активи платника податків – МПП «БІАЛІТ» з 11 липня 2007 року знаходяться в податковій заставі (арк. справи 15).
Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків.
Стягнення коштів та продаж інших активів платника податків провадяться не раніше тридцятого календарного дня з моменту надіслання йому другої податкової вимоги.
Стягнення безготівкових коштів здійснюється шляхом надіслання банку (банкам), обслуговуючому платника податків, платіжної вимоги на суму податкового боргу або його частини, а при стягненні готівкових коштів - у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Продаж інших активів здійснюється на підставі рішення податкового органу, підписаного його керівником та скріпленого гербовою печаткою податкового органу.
09 жовтня 2006 року державною податковою інспекцією у Артемівському районі у м. Луганську відносно малого приватного підприємства «БІАЛІТ» прийнято рішення № 34 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу (арк. справи 17).
Але зазначені заходи не призвели до погашення податкового боргу відповідача.
Враховуючи те, що відповідач за час судового розгляду справи у добровільному порядку податковий борг з податку на прибуток підприємств у розмірі 259,59 грн., з якого: 1,00 грн. – податкові зобов’язання, 245,29 грн. - штрафні санкції, 13,30 грн. – пеня; та податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 173,30 грн., з якого 173,30 грн. – штрафні санкції, не сплатив, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають повному задоволенню.
Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 94 КАС України, а також те, що позивач відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993р. № 7-93 «Про державне мито» від сплати державного мита (судового збору) звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України у судовому засіданні 22 липня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог ч. 4 ст. 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись ст. ст. 9, 10, 11, 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з малого приватного підприємства «БІАЛІТ» (ідентифікаційний код 21779499, місцезнаходження: 91011, м. Луганськ, кв. Пролетаріата Донбаса, буд. 12, кв. 44) в доход Державного бюджету України податковий борг з податку на прибуток підприємств у розмірі 259,59 грн. (двісті п’ятдесят дев’ять гривень п’ятдесят дев’ять копійок) на р/р 3118009700003, одержувач – УДКУ у м. Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, код одержувача – 24046582, банк одержувача – ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013, код платежу 11021000, та податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 173,30 грн. (сто сімдесят три гривні тридцять копійок) на р/р 31110029700003, одержувач – УДКУ у м. Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, код одержувача – 24046582, банк одержувача – ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013, код платежу 14010100.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано у встановлений КАС України строк. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений КАС України строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена у повному обсязі 27 липня 2009 року.
Суддя Т.І. Чернявська