ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року справа №805/2089/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Казначеєва Е.Г., суддів: Гаврищук Т.Г., Ястребової Л.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 травня 2018 р. у справі № 805/2089/18-а (головуючий І інстанції Циганенко А.І.) за позовом ОСОБА_2 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3 і ОСОБА_4 до Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради, третя особа ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2.) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з адміністративним позовом до Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради (далі - відповідач, Департамент), третя особа ОСОБА_1 (далі - третя особа, ОСОБА_1.), в якому просив:

визнати протиправними дії відповідача, що пов'язані із зняттям з реєстрації від 24 липня 2017 року місця проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, за адресою: АДРЕСА_1;

зобов'язати відповідача скасувати проведене 24 липня 2017 року зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, за адресою: АДРЕСА_1;

визнати протиправними дії відповідача що пов'язані із реєстрацією 24 липня 2017 року місця проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, за адресою: АДРЕСА_1;

зобов'язати відповідача скасувати проведену 24 липня 2017 року реєстрацію місця проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 травня 2018 року позовні вимоги задоволено, а саме судом:

визнано протиправними дії Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради щодо зняття з реєстрації 24 липня 2017 року місця проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, за адресою: АДРЕСА_1;

зобов'язано Департамент адміністративних послуг Маріупольської міської ради скасувати проведене 24 липня 2017 року зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, за адресою: АДРЕСА_1;

визнано протиправними дії Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради щодо реєстрації 24 липня 2017 року місця проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, за адресою: АДРЕСА_1;

зобов'язано Департамент адміністративних послуг Маріупольської міської ради скасувати проведену 24 липня 2017 року реєстрацію місця проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, за адресою: АДРЕСА_1.

Третя особа, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій просила судове рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог. В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що на момент зняття та реєстрації місця проживання дітей позивач та апелент проживали однією сім'єю саме за адресою: АДРЕСА_1. Крім того, рішенням суду визначено місце проживання дітей з матір'ю саме за зазначеною адресо.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановила наступне.

Департамент адміністративних послуг Маріупольської міської ради є юридичною особою, виконавчим органом Маріупольської міської ради, входить до її структури та діє на підставі Положення про Департамент адміністративних послуг Маріупольської міської ради, затвердженого рішенням Маріупольської міської ради №7/20-1724 від 25.07.2017.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками малолітніх дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Відповідно до матеріалів справи, зареєстроване місце проживання позивача - ОСОБА_2: АДРЕСА_1.

Зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 та малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до проведення реєстрації в липні 2017 року була адреса АДРЕСА_1.

ОСОБА_1 звернулась Маріупольської міської ради Департаменту адміністративних послуг з заявами щодо заняття її та малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з місця проживання АДРЕСА_1 з одночасною реєстрацією місця проживання за адресою АДРЕСА_1.

24 липня 2017 року спеціалістом І категорії відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради ОСОБА_5 за заявою ОСОБА_1 знято з реєстрації місця проживання АДРЕСА_1 з одночасною реєстрацією місця проживання за адресою АДРЕСА_1 в м. Маріуполі її та її малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Матеріали справи свідчать, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано рішенням суду від 22.09.2017 року по справі№ 263/7314/17..

Директор Департаменту адміністративних послуг в листі від 19 січня 2018 року повідомила представника позивача ОСОБА_6 про причини заняття з реєстрації місця проживання малолітніх дітей АДРЕСА_1 з одночасною реєстрацією місця проживання за адресою АДРЕСА_1 в м. Маріуполі, в якому зазначено, що зняття з реєстрації та реєстрація відбулась на підставі поданих документів з яких вбачалось, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі, місце реєстрації відповідало зареєстрованому місцю реєстрації чоловіка. Після проведення реєстрації місця проживання матері, не проведення зняття з реєстрації з одночасною реєстрацією місця проживання малолітніх дітей призведе до порушення їх прав, оскільки вони будуть зареєстровані за адресою де не зареєстрований жодний з батьків. Також повідомлено про можливість оскарження до суду реєстраційних дій вчинених спеціалістом І категорії відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб ОСОБА_5 у разі не згоди з ними (а.с.14-16).

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 23.03.2018 року по справі № 263/10566/17, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 04 липня 2018 року, визначено місце проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4, з їх матір'ю ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.1 ст.29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Частиною 3 ст. 29 ЦК України встановлено, що місцем проживання особи від 10 до 14 років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає (ч.4 ст.29 ЦК України).

Отже, місце проживання дитини має бути місцем проживання її батьків або одного з них.

Як визначено частиною 1 статті 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Крім того, приписами ст. 156 Житлового кодексу України передбачено право на вселення до батьків їх неповнолітніх дітей, без згоди інших співвласників житлового приміщення.

Закон України від 11 грудня 2003 року №1382-IV, в редакції Закону України №1973-VIII від 23.03.2017, "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (далі - Закон №1382-IV) відповідно до Конституції України регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження.

Відповідно до статті 6 Закону №1382-IV, Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов'язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.

Згідно статті 7 Закон №1382-IV, зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації. Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи. За заявою особи зняття з реєстрації може бути здійснено одночасно з реєстрацією нового місця проживання з урахуванням вимог, визначених частиною 11 статті 6 цього Закону.

У разі подання заяви представником особи додатково подаються: документ, що посвідчує особу представника; документ, що підтверджує повноваження особи як представника (законного представника).

Зняття з реєстрації місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.

Відповідно до ст. 6 Закону №1382-IV та п. 18 Правил реєстрації місця проживання, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від № 207 для реєстрації місця проживання особа або її представник подає, зокрема: заяву за встановленою формою; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання; квитанцію про сплату адміністративного збору (у разі реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з попереднього місця проживання адміністративний збір стягується лише за одну послугу); документи, що підтверджують: право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника /співвласників житла, наймача та членів його сім'ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків /одного з батьків або законного представника/ представників).

За приписами стаття 9-1 Закону №1382-IV, орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію.

Відповідно до статті 10 Закону №1382-IV, правила здійснення реєстрації місця проживання, форми необхідних для цього документів, порядок передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 2.3 Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого наказом МВС України від 22.11.12 року №1077, чинному на момент звернення третьої особи до Департаменту адміністративних послуг, відомості про дітей віком до 14 років, місце проживання яких реєструється з батьками, вносяться до заяви одного з них. Особа, яка досягла 14-річного віку, подає заяву про реєстрацію місця проживання особисто.

При проживанні батьків за різними адресами для реєстрації місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, разом з одним з батьків надається письмова згода другого з батьків та довідка територіального підрозділу або адресно-довідкового підрозділу територіального органу ДМС України за місцем його проживання про те, що дитина не зареєстрована разом з ним. У разі якщо місце проживання другого з батьків зареєстровано в межах обслуговування адміністративно-територіальної одиниці територіального підрозділу, яким розглядається заява про реєстрацію місця проживання дитини, інформація перевіряється цим територіальним підрозділом або надається адресно-довідковим підрозділом відповідного територіального органу ДМС.

Відомості про реєстрацію дитини, яка не досягла 14 років, вносяться до картки реєстрації того з батьків, з ким реєструється місце проживання дитини, та до адресної картки.

До адресно-довідкового підрозділу територіального органу ДМС надсилаються відомості про реєстрацію місця проживання того з батьків, з ким реєструється місце проживання дитини, у графу 14 цих відомостей вноситься інформація про дитину (прізвище, ім'я, по батькові, стать, дата і місце народження).

Постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року № 207, в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 665 від 30.08.2017, затверджено Правила реєстрації місця проживання (далі - Правила).

Ці Правила визначають механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також встановлюють форми необхідних для цього документів (пункт 1 Правил).

Пунктом 18 Правил передбачено, що реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників. У разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

Згідно пункту 26 Правил, зняття з реєстрації місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників. У разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами зняття з реєстрації місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, разом з одним із батьків здійснюється за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для такого висновку, що для зняття з реєстрації та реєстрації місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, законодавство вимагає подання письмової згоди другого з батьків у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами, крім випадків коли місцезнаходження дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування.

У відповідності до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні "Хабровські проти України" від 17.01.2016 року, заява № 61680/10 пп. 104, 107 Суд навів принципи, що характеризують право на сімейне життя, гарантоване статтею 8 Конвенції.

Суд зазначив, що важливою метою статті 8 Конвенції є захист особи від свавільних дій з боку державних органів. Крім того, існують позитивні обов'язки, властиві ефективному "дотриманню" права на повагу до сімейного життя. В обох контекстах треба зважати на справедливий баланс, який слід зберігати між конкуруючими інтересами особи та суспільства в цілому; та в обох контекстах держава користується певною свободою розсуду.

Насамкінець Суд вважає, що позитивні обов'язки, які стаття 8 Конвенції накладає на Договірні держави щодо возз'єднання батьків з їхніми дітьми, повинні тлумачитися з урахуванням Гаазької Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25 жовтня 1980 року (див. вищенаведене рішення у справі "Ігнакколо-Зеніде проти Румунії", п. 95), а поняття "найкращі інтереси" дитини також є першочерговим міркуванням у контексті процедур, передбачених Гаазькою Конвенцією (див. рішення у справі "Нойлінгер та Шурук проти Швейцарії" [ВП], заява N 41615/07, п. 76, ECHR 2010).

Судом встановлено, що на день подання ОСОБА_1 заяви про зняття з реєстрації місця проживання та реєстрацію місця проживання за новою адресою її та її малолітніх дітей, батько дітей, ОСОБА_2, був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, тобто, за адресою, за якою заявник просив здійснити реєстрацію. На момент подання відповідної заяви шлюб між позивачем та ОСОБА_1 розірваний не був.

Отже, вимогами ОСОБА_1 були надати дитині право на реєстрацію за новим місцем проживання за адресою, за якою зареєстрований її чоловік та буде зареєстрована вона.

Таким чином, у даному випадку згода другого з батьків не вимагається, оскільки за реєстроване місце проживання батьків і дітей визначено за однією адресою.

Крім того, суд зазначає, що до подання заяви, мати та діти були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1.

На час подання позову, зареєстроване місце проживання ОСОБА_2: АДРЕСА_1, фактичне місце проживання: АДРЕСА_1

Тобто, у даному випадку, оскільки одночасно проводиться реєстрація місця проживання матері малолітніх дітей, дозвіл на який іншого члена сімї не вимагається, не проведення реєстрації місця проживання дітей призведе до порушення вимог ч. 3 ст. 29 ЦК України та прав дитини, оскільки реєстрацію місця проживання малолітніх дітей залишиться житло, де не зареєстрований і не проживає жодний із батьків.

Крім того, суд при вирішенні справи враховує рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 23.03.2018 року по справі № 263/10566/17, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 04 липня 2018 року, яким визначено місце проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4, з їх матір'ю ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1. Тобто, у даному випадку судом визначено місце проживання дітей та у відповідності до наведених норм закону не потребує письмової згоди батька при реєстрації.

Відповідно до ст. 3 Конвенції «Про права дитини», схваленої резолюцією 44 сесії Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1989 року № 44/25, ратифікованої Постановою ВР України від 27.02.1991 року №«789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Основним законом, який визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері є Закон України «Про охорону дитинства».

Відповідно до статті 18 вказаного Закону держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Отже, у випадку наявності будь-якої правової колізій, неповноти, нечіткості або суперечливості законодавства, що регулює спірні правовідносини, що стосуються інтересів дитини, з урахуванням положень статті 3 Конвенції "Про права дитини", пріоритети повинні надаватися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

З огляду на обставини справи, суд вважає, що реєстрація неповнолітніх дітей за місцем реєстрації їх матері та батька відповідає інтересам саме дітей, що також підтверджено вищевказаним рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 23.03.2018 року.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування, їхні посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість реєстраційних дій та відсутності порушення з боку відповідача при здійсненні цих дій.

Відповідно до викладеного, у зв'язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції норм процесуального права та неповним з'ясуванням судом обставин, суд дійшов до висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення та прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати підлягають розподілу.

Керуючись статями 139, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 травня 2018 р. у справі № 805/2089/18-а - задовольнити.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 травня 2018 р. у справі № 805/2089/18-а - скасувати.

Відмовити в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3 і ОСОБА_4 до Департамента адміністративних послуг Маріупольської міської ради, третя особа ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Стягнути з ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1057 (одна тисяча п'ятдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 25 вересня 2018 року

Суддя-доповідач: Е.Г. Казначеєв

Судді Т.Г. Гаврищук

Л.В. Ястребова