КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2018 р. Справа№ 910/20792/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Тищенко О.В.

Гончарова С.А.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 19.09.2018р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "ТЕМП -3000"

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2018 (повний текст складено 20.04.2018)

у справі № 910/20792/17 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "ТЕМП -3000"

про стягнення 67 932,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.03.2018 позовні вимоги Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТЕМП-3000" задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково- виробниче підприємство "ТЕМП-3000" на користь Міністерства оборони України 39 960, 00 грн. - пені, 27 972,00 грн., 1600,00 грн. судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2018р. у справі № 910/20792/17 за позовом Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТЕМП-3000" про стягнення штрафних санкцій та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Стягнути з Міністерства оборони України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТЕМП-3000" суму сплаченого за подання апеляційної скарги.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом позовні вимоги задоволені, через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга має бути задоволена, а рішення місцевого господарського суду має бути скасоване та прийняте нове рішення про відмову в задоволення позовних вимог.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 21.05.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "ТЕМП -3000" передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Шапталі Є.Ю., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Шаптала Є.Ю., судді Гончаров С.А., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "ТЕМП -3000" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2018 у справі № 910/20792/17 залишено без руху та надано апелянту час для усунення недоліків апеляційної скарги.

18.06.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшла заява на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2018, а саме - оригінал платіжного доручення про сплату судового збору у розмірі 2 400, 00 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "ТЕМП -3000" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2018 у справі № 910/20792/17 та призначено до розгляду на 18.07.2018.

16.07.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2018 відкладено розгляд справи на 02.08.2018.

25.07.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2018 № 09.1-08/2117/18, у зв'язку із перебуванням судді Тищенко А.І. у відпустці, яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), призначено повторний автоматизований розподіл судових справ.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2018, справу № 910/20792/17 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є.Ю., судді Тищенко О.В., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2018 апеляційну cкаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "ТЕМП -3000" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2018 у справі № 910/20792/17 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі та призначено до розгляду на 19.09.2018.

В судовому засіданні 19.09.2018 представник скаржника підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив задовольнити її, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2018 у справі № 910/20792/17 скасувати.

В судовому засіданні 19.09.2018 представник позивача заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі та просив відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2018 у справі № 910/20792/17 залишити без змін.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між Міністерством оборони України (далі позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "ТЕМП -3000" (далі відповідач, постачальник) відповідно до рішення тендерного комітету замовника протокол від 26.08.2016 №75/318/10, 09.09.2016 було укладено Договір №286/3/16/106 про поставку для державних потреб матеріально - технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету країни) (далі Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору, постачальник зобов'язується у 2016 році поставити замовнику вироби текстильні готові, інші (чохли) (лот. 2. Чохол шолома балістичного) (далі товар), а замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому Договорі.

У відповідності до Специфікації (п. 1.2. Договору) загальна кількість Товару для постачання - 10 000 штук, ціна Товару з ПДВ - 399 600,00 грн., строки (терміни) постачання до 31.10.2016 (включно).

Відповідно до п. 6.1. Договору продукція постачається на умовах DDP - склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню торговельних термінів "Інкотермс" у редакції 2010 згідно з положенням Договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно - розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо.

Пунктом 3.7. Договору, встановлено, що приймання Товару оформляється актом приймального контролю (якості), який повинен бути складений замовником. Належним чином оформлений і підписаний акт є підтвердженням приймання товару по якості та направляється замовнику після відправки товару разом з рахунком - фактурою.

Згідно з п. 6.3. Договору, датою поставки товару вважається дата вказана одержувачем замовника у акті приймального контролю якості товару та видатковій накладній постачальника.

Позивач вказує, що послуги з постачання товару були виконані з порушенням терміну, про що свідчить Акт приймального контролю (якості) №1 від 20.12.2016 товар в кількості 10 000 шт. на суму 399 600,00 грн., з якого вбачається, що товар завезено на в/склад (в/чА1361) 21.12.2016, тобто з запізненням на 50 діб.

Як передбачено п. 8.3.3. Договору, що за порушення строків виконання зобов'язань постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,2 відсотка від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 10 днів з Постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості Договору.

Позивачем, враховуючи наведене, керуючись положеннями Договору, за порушення строків постачання товару відповідачем нараховано штрафні санкції у вигляді пені в розмірі 0,2% від вартості непоставленого товару, за кожну добу затримки (50 діб), що складає 39 960,00 грн. та штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості Договору, що становить 27 972,00 грн. Загальна сума штрафних санкцій становить 67 932,00 грн.

Позивачем, з метою досудового врегулювання спору було направлено відповідачу претензію від 03.01.2017 №286/11/9, проте остання залишена без реагування.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі посилається на наступне.

Невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором сталось не з його вини, а в наслідок бездіяльності позивача, який не направив для здійснення приймального контролю власних фахівців на адресу підприємства, тоді й як про готовність товару для передачі відповідач неодноразово повідомляв позивача.

Разом з тим, скаржник вказує, що нарахована позивачем пеня перевищує рівень встановлений нормами чинного законодавства України. Така правова позиція, на думку скаржника, повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі №6-2003 цс 15.

Крім того, скаржник зазначив, що відповідно до п. 12.1 Договору, постачальник забезпечив виконання своїх зобов'язань за цим Договором поставки (включаючи й сплату штрафних санкцій, сплата яких є одним з зобов'язань за цим Договором) у розмірі 19 980 грн. перерахувавши цю суму на користь позивача в якості забезпечення виконання договору (платіжне доручення №10525 від 05.09.2016 копія наявна в матеріалах справи).

Дана сума внаслідок прострочення поставки відповідачу повернута не була.

Враховуючи викладене, скаржник вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 267 Господарського кодексу України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статті 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України надано право сторонам встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Частиною другою статті 231 Господарського кодексу України передбачено можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Отже, одночасне стягнення пені та штрафу не суперечить вимогам чинного законодавства та ст.61 Конституції України, а відтак посилання відповідача на неможливість одночасного стягнення пені та штрафу є необґрунтованими.

Як передбачено п. 8.3.3. Договору, за порушення строків виконання зобов'язань Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,2 відсотка від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 10 днів з Постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості Договору.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що відповідачем було порушено виконання договірних зобов'язань, а саме здійснено поставку товару з порушенням строку, що підтверджується Актом приймального контролю (якості) №1 від 20.12.2016.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що нарахування позивачем штрафних санкцій, розмір яких встановлено Договором є правомірними та обґрунтованими.

Апеляційним судом перевірено розрахунок пені, в зв'язку з чим суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 39 960,00 грн., оскільки прострочення має місце на 50 діб.

Також судом апеляційної інстанції перевірено розрахунок штрафу в зв'язку з чим вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 27 972,00 грн. - штрафу, оскільки наявне прострочення понад 10 днів.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження відсутності вини останнього та належного виконання договірних зобов'язань в частині поставки товару у визначений Договором строк, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2018 у справі № 910/20792/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "ТЕМП -3000", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "ТЕМП -3000" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2018 у справі № 910/20792/17 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "ТЕМП -3000" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2018 у справі № 910/20792/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2018 у справі № 910/20792/17 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/20792/17 повернути до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до суду касаційної інстанції у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді О.В. Тищенко

С.А. Гончаров

Повний текст постанови складено 26.09.2018