ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2018 року м.Дніпро Справа № 904/9050/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач),

cуддів: Парусніков Ю.Б., Білецька Л.М.,

cекретар судового засідання: Крицька Я.Б.

представники сторін:

від відповідача: Дорошенко С.О., довіреність №б/н від 03.09.2018 р., адвокат;

від позивача представник не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2018 року ( повний тест рішення складено 19.02.2018 року) у справі № 904/9050/17 (суддя Ліпинський О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОРЯ НИВ", м. Дніпро

про визнання недійсним договору, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2018 року у справі № 904/9050/17 в задоволенні позову відмовлено. Судові витрати покладено на позивача.

Рішення мотивовано недоведеністю позивачем факту порушення його прав оспорюваним договором від 13.12.2016 року про внесення змін до кредитного договору №DNHSLON06916 від 28.10.2016 року.

Суд зазначив, що:

- при укладанні оспорюваного договору перший заступник Голови правління Банку - керівник корпоративного VIP-бізнесу, бізнесу великих і VIP-клієнтів 1 ОКЦ ГО ПАТ КБ "ПриватБанк" Яценко В.А. діяв в межах повноважень, наданих йому довіреністю від 28.09.2015 року № 3997-К-Н-Н, посвідченою приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Каримовою Н.С. 28.09.2015 року та зареєстрованою за № 2699, оскільки за змістом довіреності Яценко В.А. має повноваження на укладення будь-яких угод, якими не визначається ліміт.

- укладаючи спірний договір від 13.12.2016 року, Яценко В.А. не приймав рішення взяття банком на себе зобов'язань по наданню певної суми грошей, оскільки рішення щодо розміру ліміту договору (розміру кредиту) прийнято ще 28.10.2016 року та зафіксовано у кредитному договорі № DNHSLON06923 від 28.10.2016 року.

Не погодившись з рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неналежну оцінку доказів, а саме протоколу №43 засідання Наглядової Ради Банку від 05.08.2016 року.

Просить скасувати оскаржуване ним рішення суду першої інстанції та прийняти нове про задоволення позовних вимог.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу виклав свою правову позицію, якою спростовує доводи апелянта. Просить залишити оскаржуване судове рішення без змін як законне та обґрунтоване, апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника відповідача, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

З матеріалів справи вбачається, що 28.10.2016 року між позивачем (банком) та відповідачем (позичальником) було укладено кредитний договір № DNHSLON06916 (далі - кредитний договір) (а.с.10-14).

Вид кредиту - невідновлювальна кредитна лінія з лімітом 68 000 000,00 грн. (п.п.А.1, А.2 кредитного договору).

Відповідно до п.А.3 кредитного договору термін повернення кредиту згідно з Графіком погашення розміру поточного ліміту. Згідно зі ст. 212, 651 Цивільного кодексу України у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови Договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із значенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення заборгованості за цим Договором у термін, зазначений у повідомленні, вся заборгованість, починаючи з ступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою.

13.12.2016 року між позивачем та відповідачем укладено договір про внесення змін до кредитного договору №DNHSLON06916 від 28.10.2016 року (далі - договір про внесення змін), яким зміст кредитного договору було викладено у новій редакції. Виключено умови щодо прав банку вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати відсотків та інших платежів у разі невиконання або неналежного виконання останнім зобов'язань за кредитним договором; щодо форми відсоткової ставки та порядку її зміни; щодо права банку на договірне списання коштів з рахунків позичальника в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором; щодо черговості зарахування коштів на погашення заборгованості; щодо порядку зміни та розірвання кредитного договору; змінено строки зарахування неустойки за порушення умов договору та строки позовної давності; в повному обсязі було виключено відповідальність позичальника за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором (а.с.16-17).

Як вбачається з преамбули спірного договору, з боку позивача він укладався першим заступником голови правління банку - Керівником корпоративного VIP-Бізнесу, бізнесу великих і VIP-клієнтів і ОКЦ ГО ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" - Яценко В.О., що діє на підставі довіреності №3997-К-Н-Н від 28.09.2015 року, посвідченої приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Н.С. Каримовою.

Пунктом 1 вказаної довіреності Яценко В.А. уповноважений на укладання кредитних договорів, договорів на придбання майна, майнових прав та інших договорів (угод), пов'язаних із розміщенням коштів, за якими ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" приймає зобов'язання (за виключенням угод з векселями), а також угод про забезпечення ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" зобов'язань клієнтів. При цьому сума угоди з кожним клієнтом не повинна перевищувати 750 000,00 (сімсот п'ятдесят тисяч) доларів США або еквівалента вищеназваної суми у будь-якій валюті по курсу Національного банку України на дату укладання угоди (а.с.18-19).

Судом першої інстанції встановлено, що сума угоди за кредитним договором становила 68 000 000, 00 грн. Аналогічна сума угоди визначена у п.А.2 нової редакції кредитного договору, яка була підписана 13.12.2016 року представником Яценком Володимиром Анатолійовичем.

Згідно повідомлення Національного банку України "Про офіційний курс гривні до іноземних валют" офіційний курс гривні до долара США станом на 13.12.2016 року становив 26,171129 грн. за 1 дол. США (а.с.20).

Звернувшись з позовом до суду про визнання недійсним договору від 13.12.2016 року про внесення змін до кредитного договору №DNHSLON06923 від 28.10.2016 року з моменту його укладення, позивач посилався на перевищення повноважень представником позичальника, які були надані Яценко В.А. ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" на підставі довіреності № 3997-К-Н-Н від 28.09.2015 року.

Правовою підставою позову позивач зазначив положення частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України.

Згідно вимог ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.

За змістом статей 2, 80, 91, 92 Цивільного кодексу України юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю. При цьому особливістю довільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України).

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи ст. 237 Цивільного кодексу України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи у правовідносини з третіми особами.

Приписами частини 1 статті 42 Закону України "Про банки і банківську діяльність" до керівників банку відносено: голову, його заступників та членів ради банку, голову, його заступників та членів правління банку, головного бухгалтера, його заступників, керівників відокремлених підрозділів банку.

Відповідно до частини 10 статті 42 Закону України "Про банки і банківську діяльність" керівники банку зобов'язані діяти в інтересах банку, дотримуватись вимог законодавства, положень статуту та інших документів.

З матеріалів справи вбачається, що оспорюваний договір про внесення змін до кредитного договору зі сторони банку підписано Першим заступником голови правління банку - керівником корпоративного VIP-бізнесу, бізнесу великих і VIP-клієнтів і ОКЦ Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" Яценко Володимиром Анатолійовичем.

Відповідно до частини 3 статті 237 Цивільного кодексу України представництво виникає на підставі договору, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами законодавства.

Судом встановлено, що в даному випадку повноваження Яценко В.А. визначені як довіреністю, посилання на яку викладено в преамбулі договору про внесення змін, так і Статутом банку, оскільки посада Яценко В.А. належить до керівників банку в розумінні приписів статті 42 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (а.с.54-79).

Так, за змістом п. 9.4.6.2 Статуту Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", в редакції на день вчинення оспорюваного договору, Перші Заступники Голови Правління в межах суми, що еквівалентна 400 000 (чотирьомстам тисячам) доларів США, вчиняють правочини (укладають договори, угоди, підписують контракти, у тому числі і зовнішньоекономічні) з розпорядження рухомим та нерухомим майном Банку, грошовими коштами, за умови, якщо ця сума складає менше ніж: 10 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності та не перевищує граничну суму, встановлену пунктом 25 пункту 9.3.3 Статуту.

Ліміт повноважень може бути змінений окремим рішенням Голови Правління, Наглядової Ради або загальних зборів, з урахуванням вищевказаних обмежень.

Протоколом № 43 засідання Наглядової Ради Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" від 05.08.2016 року прийнято рішення наступного змісту:

"На підставі п.п. 25 п.п. 9.3.3. п. 9.3. Розділу 9 Статуту Банку встановити на період з 05.08.2016 по 31.12.2019 р. (включно) обмеження у вигляді граничної суми (ліміту) однієї угоди (правочину) в розмірі, що не перевищує 10 (десяти) відсотків вартості активів Банку за даними останньої річної фінансової звітності, для Голови правління, Генерального Заступника Голови Правління (діє без довіреності) та Перших заступників Голови Правління (діють без довіреності) на укладання та вчинення правочинів по розпорядженню рухомим та нерухомим майном Банку, а також на укладання будь-яких угод (правочинів) з Національним банком України (договорів застави, договорів іпотеки, додаткових договорів до договорів застави, додаткових договорів до договорів іпотеки, договорів про перехід до Банку прав та обов'язків заставодавця або іпотекодавця, в зв'язку з переходом права власності на предмет застави або предмет іпотеки, кредитних договорів, додаткових угод до кредитних договорів тощо) без попереднього рішення Правління Банку незалежно від кількості таких угод (правочинів), але завжди з урахуванням вказаної вище граничної суми (ліміту) однієї угоди (правочину) ".

Згідно Окремої фінансової звітності за Міжнародними стандартами фінансової звітності та звіту незалежного аудитора станом на 31 грудня 2015 року розмір активів Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" складав 258 611 000 000, 00 грн. (двісті п'ятдесят вісім мільярдів шістсот одинадцять мільйонів гривень 00 копійок).

Вказана інформація опублікована на офіційному сайті ПАТ КБ "Приватбанк": https://static.privatbank.ua/files/sud/PB_GROUP_REPORT_Ua_Cy_UKR%20final%20signed.pdf. (а.с.80-81).

За змістом частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Суд першої інстанції встановив, що 10% від розміру активів позивача станом на 31.12.2015 року складає 25 861 000 000, 00 грн. (двадцять п'ять мільярдів вісімсот шістдесят один мільйон сто тисяч гривень 00 копійок).

Таким чином, є обґрунтованим висновок оскаржуваного рішення про те, що перший заступник Голови Правління - Яценко В.А. станом на день укладення оспорюваного договору від 13.12.2016 року мав право вчиняти угоди правочини щодо рухомого та нерухомого майна Банку з лімітом повноважень - 25 861 000 000, 00 грн. (двадцять п'ять мільярдів вісімсот шістдесят один мільйон сто тисяч гривень 00 копійок), що є в межах суми Кредитного договору №DNHSLON06916 від 28.10.2016 року, до якого внесені зміни договором від 13.12.2016 року.

Також є встановленим, що укладення договору про внесення змін до кредитного договору та надання повноважень першому заступнику Голови правління Яценку В.А. для підписання цього Договору зі сторони банку погоджено з Кредитним комітетом ПАТ КБ "Приватбанк", що вбачається з Протоколу кредитного комітету ПАТ КБ "Приватбанк".

Доводи апелянта про неналежну оцінку даних обставин судом першої інстанції спростовуються наступним:

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про банки і банківську таємницю" банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, надане в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Пунктом А2 кредитного договору встановлено ліміт договору (розмір кредиту) у розмірі 68 000 000,00 грн.

Оспорюваним договором внесені зміни до кредитного договору, які не стосуються розміру кредитного ліміту, розмір якого визначено кредитним договором № DNHSLON06916 від 28.10.2016 року.

Доводи апелянта про зміну умов договору в частині прав та обов'язків сторін також не приймаються колегією суддів, оскільки визначальним для вирішення даного спору є встановлення обсягу повноважень представника Банку на час укладення спірного правочину.

Оскільки, укладаючи договір від 13.12.2016 року, Яценко В.А. не приймав рішення взяття Банком на себе зобов'язань по наданню певної суми грошей, оскільки рішення щодо розміру ліміту договору (розміру кредиту) прийнято ще 28.10.2016 року та зафіксовано у Кредитному договорі № DNHSLON06916 від 28.10.2016 року, висновок оскаржуваного рішення про відсутність підстав для задоволення позову є обґрунтованим.

Доводи апелянта щодо повноважень Голови Правління Банку та Наглядової Ради Банку на прийняття рішення щодо встановлення ліміту повноважень представника на прийняття рішень по розпорядженню рухомим та нерухомим майном, грошовими коштами Банку також відхиляються колегією суддів, оскільки спростовуються змістом довіреності, посилання на яку викладено в преамбулі договору про внесення змін, п. 9.4.6.2 Статуту Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк".

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що мотиви, з яких виходив суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, а також мотиви, з яких колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду поділяє його висновки, узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постанові колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.05.2018 року у справі №904/9090/17 по аналогічній справі.

Таким чином, апелянт не спростував висновки оскаржуваного ним рішення суду. Апеляційна скарга не доведена і задоволенню не підлягає. Витрати за іі розгляд слід віднести на відповідача в силу положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2018 року у справі № 904/9050/17 залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на позивача.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Л.М. Білецька

Суддя Ю.Б. Парусніков

Підписано в повному обсязі 25.09.2018 року