КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/9761/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Губської О.А.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2016 року, суддя Данилишин В.М., у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ «Моноліт" про застосування арешту коштів,-

У С Т А Н О В И Л А:

Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ТОВ «ВКФ «Моноліт» про застосування адміністративного арешту коштів на усіх відомих рахунках відповідача, а також тих рахунках, які можуть бути відкриті у майбутньому.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що оскаржуване рішення суду є незаконним та необґрунтованим, прийнято з порушенням норм матеріального права, без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справ, що призвело до неправильного вирішення спору.

Згідно з частиною 2 статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що у зв'язку з наявністю у ТОВ «ВКФ «Моноліт» податкової заборгованості податковим органом надіслано до товариства лист від 16 січня 2015 року №493/10/26-58-23-01-13, в якому просило надати перелік майна, яке перебуває у власності з метою складання акту опису майна, на яке поширюється право податкової застави.

Листом від 28 січня 2015 року №9 ТОВ "ВКФ "Моноліт" повідомило позивача про відсутність майна у власності відповідача.

31 січня 2015 року податковим органом складено акт опису майна №5, яким підтверджено відсутність у ТОВ "ВКФ "Моноліт" на день складання цього акту майна, що може бути описано у податкову заставу.

Як убачаться з матеріалів справи станом на день звернення до суду з даним позовом - 25 травня 2015 року, товариство мало податкову заборгованість у розмірі 12 157 030,09 грн, в т.ч. з ПДВ 73781,43 грн, по авансовим внескам з податку на прибуток 4266,57 грн, з з податку на прибуток приватних підприємств 4774613,09 грн.

Відповідно до пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

За змістом пункту 95.2 ПКУ право на стягнення коштів та продаж майна платника податків виникає у податкового органу через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) податкової вимоги, тому саме з цього моменту податковий орган уповноважений оцінювати майновий стан платника податків з огляду на наявність у нього достатніх джерел для погашення податкового боргу.

Таким чином, контролюючі органи в силу пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України наділені повноваженнями на звернення до суду з позовами про накладення арешту на кошти платника податку в разі відсутності в такого платника достатнього для погашення податкового боргу майна. Водночас така недостатність повинна бути встановлена станом не раніше дня виникнення у податкового органу права на стягнення податкового боргу, тобто не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання податкової вимоги. За встановлення відповідних обставин позов органу державної податкової служби підлягає задоволенню.

При цьому сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Наведене пояснюється похідним характером адміністративного арешту майна (у тому числі коштів) як засобу забезпечення виконання платником податків своїх зобов'язань. Отже, арешт може стосуватися лише того майна (коштів), яке є необхідним для виконання певних зобов'язань платника податків, зокрема, щодо погашення податкового боргу.

Як встановлено судом першої інстанції та дана обставина підтверджується матеріалами справи, 24 травня 2013 року відповідачем отримано податкову вимогу від 22 квітня 2013 року №771-19.

В поданій апеляційній скарзі податковий орган зазначає, що у зв'язку з існуванням раніше утвореної суми податкового боргу товариству направлено вимогу №771-19 від 22.04.2013 року та рішення про опис майна у податкову заставу. Також податковий орган зазначив, що відповідачем оскаржено ППР від 07.03.2013 року №00000422204 та від 15.06.2014 року №0002742207, однак такі ППР не були підставою для подання даного позову про застосування адміністративного арешту.

Крім того, позивачем зазначено, що саме на підставі на підставі вищевказаних ППР податковим органом була винесена податкова вимога №771-19. Розмір боргу, що вказаний у податковій вимозі становить 12 157 039,09 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ «ВКФ «Моноліт» звернулось до суду з позовом про визнання податкової вимоги від 22.04.2013 року №771-19 відкликаною.

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду від 15 червня 2018 року зобов'язано ДПІ у Солом'янському районі м Києва провести користування облікових даних ТОВ «ВКФ «Моноліт» у базах даних контролюючого органу у зв'язку з тим, що вимога від 22.04.2013 року №771-19 вважається відкликаною в силу закону.

На даний час вищезазначене рішення суду набрало законної сили, апеляційна скарга відповідача у Київському апеляційному адміністративному суді відсутня.

азначеним рішенням суду першої інстанції встановлено, що вищезазначена вимога вважається відкликаною в силу закону відповідно до ст. 60 ПК України, а тому додатково будь-яких дій по відкликанню такої вимоги в т.ч. в судовому порядку не потребується.

Отже, враховуючи вищевикладне, оскільки податкова вимога позивача від 22 квітня 2013 року №771-19 є відкликаною, а доказів направлення іншої податкової вимоги ТОВ "ВКФ "Моноліт" позивачем суду не надано, судова колегія вважає, що відсутні правові підстави для застосування адміністративного арешту коштів ТОВ «ВКФ «Моноліт», так як відсутні докази наявності податкового боргу у відповідача.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2016 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2016 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Судя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Губська О.А.

Повний текст виготовлено: 25 вересня 2018 року.