Дата документу Справа № 331/1574/17

Апеляційний суд Запорізької області

Провадження № 11-кп/778/215/18Головуючий у 1-й інстанції Пивоварова Ю.О.

Єдиний унікальний №331/1574/17Суддя-доповідач в 2-й інстанції Гончар О.С.

Категорія: ч.2 ст.309 КК України

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2018 року м.Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Запорізької області у складі

головуючого Гончара О.С.

суддів Дадашевої С.В., Білоконева В.М.

за участі секретаря Лебедєвої К.С.

прокурора Кмєтя А.Г.

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника Рибалка О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги прокурора, захисника Базієвої Євгенії Сергіївни в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 26 червня 2017 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Запоріжжя, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2

визнано винним і засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.309 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаним вироком районного суду ОСОБА_2 визнано винним і засуджено за вчинення злочину за наступних обставин.

Приблизно наприкінці червня 2016 року ОСОБА_2, маючи умисел на незаконне придбання, зберігання та перевезення психотропної речовини без мети збуту, діючи повторно, будучи особою, яка раніше притягувалась до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних злочинів, а також раніше вчинила злочин передбачений ст.307 КК України, знаходячись на зупинці громадського транспорту «Жилмасив» в м.Запоріжжі, незаконно придбав у невстановленої слідством особи, зіп-пакет з кристалічною речовиною бежевого кольору, яка є психотропною речовиною, обіг якої обмежено - метамфітамін, маса якого склала 1,040г, та почав зберігати його при собі з метою особистого вживання. Надалі, в цей же день ОСОБА_2, маючи умисел на незаконне перевезення психотропної речовини, на громадському транспорті незаконно перевіз раніше придбану психотропну речовину «метамфітамін» з зупинки громадського транспорту «Жилмасив» до місця свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1, де в подальшому став незаконно зберігати без мети збуту, для особистого вживання.

Крім цього, наприкінці листопада 2016 року ОСОБА_2, маючи умисел на незаконне придбання та зберігання особливо небезпечного наркотичного засобу без мети збуту, діючи повторно, будучи особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст.307 КК України, знаходячись на зупинці громадського транспорту «Анголенко» в м.Запоріжжі, незаконно придбав у невстановленої слідством особи, зіп-пакет з речовинною зеленого кольору, рослинного походження, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом, маса якого складає 8,099 г, та почав зберігати його при собі з метою особистого вживання. Надалі переніс незаконно придбаний особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс до свого місця мешкання, а саме: за адресою: АДРЕСА_1, де в подальшому став незаконно зберігати без мети збуту для особистого вживання.

Крім цього, наприкінці грудня 2016 року ОСОБА_2, маючи умисел на незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу без мети збуту, у великих розмірах, діючи повторно, будучи особою, яка раніше вчинила злочин передбачений ст.307 КК, знаходячись неподалік від зупинки громадського транспорту «вул.Фортечна» в м.Запоріжжі, незаконно придбав у невстановленої слідством особи, зіп-пакет з кристалічною речовиною білого кольору, яка є наркотичним засобом обіг якого обмежено - «метадон», маса якого в наданій речовині склала 7.449 г., що є великим розміром та почав зберігати його при собі з метою особистого вживання. Надалі, в цей же день ОСОБА_2, маючи умисел на незаконне перевезення наркотичного засобу, на громадському транспорті незаконно перевіз раніше придбаний наркотичний засіб «метадон» з зупинки громадського транспорту «вул.Фортечна» до місця свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1, де в подальшому став незаконно зберігати без мети збуту для особистого вживання, до моменту проведення співробітниками поліції санкціонованого обшуку, а саме до 05.01.2017 року.

Дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ч.2 ст.309 КК, як незаконне придбання, перевезення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, у великих розмірах, вчинене повторно, особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст.307 КК. Йому призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі.

Вирішено питання про початок строку відбування покарання, запобіжний захід та речові докази.

В апеляційній скарзі прокурор просив вирок скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що провадження було розглянуто судом в порядку ч.3 ст.349 КПК. Проте в мотивувальній частині вироку судом зазначено, що вина обвинуваченого також підтверджується протоколом обшуку та висновком експерта №21 від 12.01.2017 року, що суперечить вимогам ч.3 ст.349 КПК та є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

В апеляційній скарзі захисник Базієва Є.С. просить вирок змінити та на підставі ст.75 КК звільнити обвинуваченого ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням. Свої вимоги захисник мотивує тим, що ОСОБА_2 на даний час проходить курс лікування від наркотичної залежності, працює волонтером, доглядає мати похилого віку, яка є інвалідом третьої групи, вчинив злочин під впливом тяжких обставин. Проте суд зазначені обставини до уваги не взяв та призначив обвинуваченому суворе покарання.

Заслухавши доповідь судді, захисника та обвинуваченого, які повністю підтримали доводи і вимоги апеляційної скарги захисника та заперечили проти апеляційної скарги прокурора; вивчивши позицію прокурора, який не підтримав апеляційні скарги та просив відмовити в їх задоволенні; перевіривши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право вирок суду залишити без змін.

Подія злочину, доведеність винуватості ОСОБА_2 у його вчиненні, кримінально-правова оцінка його діянь в апеляційному порядку не оскаржені. У зв'язку з чим, з огляду на положення ч.1 ст.404 КПК, вирок суду в цій частині не переглядався.

В апеляційній скарзі прокурор, вимагаючи скасувати вирок суду, виходив з того, що суд в мотивувальній частині вироку зазначив, що вина обвинуваченого також підтверджується протоколом обшуку та висновком експерта №21 від 12.01.2017 року, що суперечить вимогам ч.3 ст.349 КПК та є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Між тим, колегія суддів не може погодитися із такими запереченнями, оскільки наведені прокурором обставини не є істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, оскільки вони не призвели до неправильного вирішення справи по суті та не перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Крім того, застосування судом положень ст.349 КПК під час судового розгляду само по собі не свідчить про унеможливлення дослідження судом інших доказів у провадженні.

Не може погодитися колегія суддів і з вимогами апеляційної скарги захисника про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК виходячи з такого.

Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Мотивуючи своє рішення про призначення ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі, суд з достатньою повнотою врахував ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, який віднесено до злочинів середньої тяжкості, обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю злочину.

Разом з тим, суд обґрунтовано прийняв до уваги дані про особу обвинуваченого, який раніше був вісім разів судимий, в тому числі і за вчинення злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. У даній справі обвинуваченим вчинено три епізоди злочинної діяльності.

Раніше до обвинуваченого ОСОБА_2 вже застосовувалось звільнення від відбування призначеного покарання у відповідності до ст.75 КК із встановленням іспитового строку, проте його встановлення не було ефективним, оскільки ОСОБА_2 знову вчиняв злочин у сфері обігу наркотичних засобів протягом даного іспитового строку.

Відповідно до вимог ч.1 ст.75 КК при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років суд вправі прийняти рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, якщо з урахуванням тяжкості злочину, особи винного та інших обставин справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Апеляційний суд вважає, що районний суд, не застосувавши до ОСОБА_2 положення ст.75 КК, дійшов вірного висновку про відсутність обставин і даних про особу, які б давали підстави стверджувати про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання з відповідним контролем за ним.

Не встановлено таких обставин і даних про особу ОСОБА_2 і в ході апеляційного розгляду за скаргою захисника.

Обставини, на які посилається захисник в апеляційній скарзі, були враховані судом першої інстанції і дали суду право призначити обвинуваченому мінімально можливе покарання, передбачене санкцією ч.2 ст.309 КК. Між тим ці обставини не є достатніми для прийняття рішення про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.

Той факт, що обвинувачений ОСОБА_2 пройшов курс лікування в наркологічному відділені, з огляду на дані про особу обвинуваченого, сам по собі не свідчить про можливість виправлення обвинуваченого без відбування ним призначеного покарання.

Отже, підстав вважати покарання незаконним через неправильне застосування кримінального закону колегія суддів не вбачає. Вирок районного суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування чи зміни відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги прокурора, захисника Базієвої Євгенії Сергіївни в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 26 червня 2017 року щодо ОСОБА_2 в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий суддяСуддяСуддя

Гончар О.С.Дадашева С.В.Білоконев В.М.