- позивач: УПФ України в м.Нікополь та Нікопольському районі
- відповідач: Рахімов Анатолій Михайлович
Ім`я | Замінене і`мя | Особа |
---|
УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2018 року м.Кривий Ріг
Справа № 182/972/15-ц
Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.
секретар судового засідання - Гладиш К.І.
сторони:
позивач – Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2017 року, яке ухвалено суддею Рунчевою О.В. у місті Нікополі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 03 липня 2017 року, -
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2015 року Управління Пенсійного фонду України у м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів, посилаючись на те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області з 30 вересня 2001 року та отримував пенсію за віком по Списку №1. 27 листопада 2014 року до Управління Пенсійного фонду України у м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області надійшло повідомлення від ОСОБА_2 про те, що її колишній чоловік - ОСОБА_1 має місце реєстрації не лише у м. Нікополі, а також зареєстрований за адресою: – Російська Федерація, Курська область, Льговський район, с. Стремоухівка.
08 грудня 2014 року Пенсійний фонд Російської Федерації в Курській області підтвердив факт отримання відповідачем пенсії в управлінні Пенсійного Фонду Російської Федерації в м. Курчатові Курської області з 01 жовтня 2001 року.
У зв’язку з тим, що ОСОБА_1 не повідомив відділ з призначення пенсій Управління Пенсійного фонду України у м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області про призначення йому пенсії на території іншої держави, виникла переплата пенсії за період з 30 вересня 2001 року по 31 грудня 2014 року у розмірі 112 545,44 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь.
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2017 року позов Управління Пенсійного фонду України у м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області суму переплаченої пенсії у розмірі 43 003 грн. 58 коп.
В решті позовних вимог відмовлено.
Судовий збір віднесено на рахунок держави.
В апеляційній скарзі Нікопольське об’єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, яке є правонаступником Управління Пенсійного фонду України у м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області, просить скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні його позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на те, що про отримання ОСОБА_1 пенсії в Російській Федерації позивачу стало відомо лише 08 грудня 2014 року, а тому висновок суду щодо пропуску ним позовної давності є помилковим. Також, позивач наголошує на тому, що у випадку відмови в задоволенні позовних вимог, держава зазнає збитків у розмірі 112 545,44 грн.
Відповідач ОСОБА_1, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи Луговським районним судом Курської області Російської Федерації у порядку судового доручення, просить розглядати справу за його відсутності та зазначає про те, що згоден з рішенням суду першої інстанції.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2018 року замінено позивача у справі на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, з урахуванням письмових пояснень відповідача ОСОБА_1, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Враховуючи те, що оскаржуване рішення суду ухвалене судом під час дії Цивільного процесуального кодексу України, в редакції від 18.03.2004 року, законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення перевіряється відповідно до положень такого кодексу.
Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із законності та обґрунтованості позовних вимог, однак, зважаючи на заяву відповідача ОСОБА_1 про застосування наслідків пропуску позивачем позовної давності, задовольнив позовні вимоги в межах трирічного строку, який передував зверненню до суду з даним позовом.
Колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Так, відповідно до ст. 213 ЦПК України, в редакції від 18.03.2004 року, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 214 ЦПК України, в редакції від 18.03.2004 року, зокрема передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.
Аналогічні норми процесуального права закріплено й у статті 263 ЦПК України, в редакції станом на час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсіонери зобов’язані повідомляти орган, що призначає пенсії про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов’язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодовувати органу, що призначає пенсії заподіяну шкоду.
Відповідно до ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсій, зайво сплачені пенсіонеру, внаслідок зловживань з його боку, стягуються на підставі рішень органу соціального захисту.
Згідно з ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Згідно ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України, в редакції від 18.03.2004 року, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57- 60 ЦПК України, в редакції від 18.03.2004 року.
Відповідно до ст. ст. 57, 58, ч. ч. 2-3 ст. 60 ЦПК України, в редакції від 18.03.2004 року, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко - і відеозаписів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області з 30 вересня 2001 року та отримував пенсію за віком по Списку № 1 (а.с. 10).
27 листопада 2014 року на адресу позивача надійшло повідомлення від ОСОБА_2 про те, що її колишній чоловік, ОСОБА_1 має місце реєстрації не лише у м. Нікополі, а також зареєстрований за адресою: Російська Федерація, Курська область, Льговський район, д. Стремоухівка (а.с. 8-9).
Позивач направив лист до Пенсійного фонду Російської федерації в Курській області щодо надання інформації про отримання пенсії відповідачем у Росії (а.с. 10).
08 грудня 2014 року Пенсійний фонд Російської Федерації Курської області підтвердив факт отримання відповідачем пенсії в управлінні Пенсійного Фонду Російської Федерації в м. Курчатові Курської області з 01 жовтня 2001 року (а.с. 11-12).
Факт отримання ОСОБА_1 пенсії за рахунок Пенсійного фонду України у період з 30 вересня 2001 року по 31 грудня 2014 року у розмірі 112 545,44 грн. підтверджується довідкою від 10 грудня 2014 року (а.с. 3-7) та випискою ПАТ «Ощадбанку» по руху коштів з рахунку, відкритого на імя ОСОБА_1 (а.с. 77-80), у зв’язку з чим колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Доводи відповідача ОСОБА_1 про те, що він повідомляв Управління Пенсійного фонду України у м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області про виїзд до Російської Федерації та просив припинити виплату пенсії є голослівними та не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. Більш того, відповідач ОСОБА_1 навіть не зазначає дати такого звернення та, отримуючи кошти на власний рахунок у ПАТ «Ощадбанку», із заявою про припинення таких виплат не звертався, у зв’язку з чим колегія суддів критично відноситься до його твердження про звернення до позивача із заявою про припинення виплати пенсії.
При розгляді заяви відповідача ОСОБА_1 про відмову в задоволенні позовних вимог з підстав пропуску позивачем позовної давності, колегією суддів встановлено наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.
Застосування строків позовної давності є спільною рисою правових систем Держав - учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, Пенсійний фонд Російської Федерації Курської області підтвердив факт отримання відповідачем пенсії в управлінні Пенсійного Фонду Російської Федерації в м. Курчатові Курської області 08 грудня 2014 року (а.с. 11-12).
Отже, про те, що відповідач ОСОБА_1 отримує пенсію на території іншої держави позивачу стало відомо 08 грудня 2014 року, а тому саме з цього часу розпочинається перебіг трирічного строку позовної давності, який закінчується 08 грудня 2017 року.
З позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманої пенсії позивач звернувся до суду 20 лютого 2015 року, тобто в межа строку позовної давності, у зв’язк з чим заява відповідача про відмову в задоволенні позовних вимог з підстав пропуску позивачем позовної давності задоволенню не підлягає.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, у зв’язку з чим скасовує рішення суду з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи та невірного застосування норм матеріального права, згідно п.п. 3,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, та приймає нове рішення про задоволення заявлених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, п.4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - задовольнити.
Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області суму переплаченої пенсії у розмірі 112 545 (сто дванадцять тисяч п’ятсот сорок п’ять) гривень 44 (сорок чотири) копійки.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 25 вересня 2018 року.
Головуючий:
Судді:
- Номер: 22-ц/774/202/К/18
- Опис: стягнення суми
- Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
- Номер справи: 182/972/15-ц
- Суд: Апеляційний суд Дніпропетровської області ( м. Кривий Ріг)
- Суддя: Зубакова В.П.
- Результати справи: заяву задоволено частково; скасовано повністю
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 23.08.2017
- Дата етапу: 25.09.2018