Справа № 738/1260/18 Провадження № 22-ц/795/1191/2018 Головуючий у I інстанції – ОСОБА_1 Доповідач - Боброва І. О.

Категорія – цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючої-судді ОСОБА_2,

суддів:   Висоцької Н.В.,  Мамонової О.Є.,

із секретарем – Шкарупою Ю.В..,

учасники справи:

особа, яка може набути статусу позивача – ОСОБА_3,

особа, яка може набути статусу відповідача – Сільськогосподарський кооператив «Нива»,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження (з повідомленням учасників справи) у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Менського районного суду Чернігівської області від 13 серпня 2018 року у справі заявою ОСОБА_3 про забезпечення доказів,

місце постановлення ухвали судом першої інстанції – місто Мена,

дата складання повного тексту ухвали суду першої інстанції – 17.08.2018,

                                    У С Т А Н О В И В :

08.08.2018 ОСОБА_3 звернулась із заявою, в якій просила постановити ухвалу, якою витребувати з СГК «Нива» (с.Данилівка Менського району Чернігівської області) інформацію про вартість майнового паю померлого 07.04.2005 члена СГК «Нива» ОСОБА_4, станом на 01.01.2018 з урахуванням доходу, одержаного кооперативом та з урахуванням індексу інфляції за період з 01.01.2008 по 01.01.2018.

Заява обґрунтована тим, що вона має намір подати позов до СГК «Нива» про стягнення вартості паю померлого батька ОСОБА_4 Для визначення ціни позову їй необхідно знати вартість паю з урахуванням доходу, одержаного СГК «Нива», та з урахуванням індексу інфляції за період з 01.01.2008 по 01.01.2018.

З даного питання 19.02.2018 нею направлявся лист до СГК «Нива», який отримано останнім 23.02.2018, проте відповіді на нього не отримано. Саме через це ОСОБА_3 звернулась з даною заявою про забезпечення доказів в порядку ст.116 ЦПК України.

Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 13 серпня 2018 року у задоволенні заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу суду і прийняти нову ухвалу, якою задовольнити її заяву, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду, обставинам справи; порушення судом норм процесуального права; неправильне застосуванням норм матеріального права. 

Так, апелянт зазначає, що в обґрунтування заяви нею додано докази звернення до СК «Нива» та відсутність відповіді на її звернення. Отже вона просила витребувати інформацію, яка може міститися у документах, якими володіє майбутній відповідач. Посилання суду на можливість отримання такої інформації в процесі вирішення спору по суті, порушує принцип диспозитивності, встановлений ст.13 ЦПК України. Також суд вдався, на думку апелянта, до оцінки доказів. Таким чином, суд не дослідив всі обставини справи, належним чином не оцінив надані докази, і прийняв незаконне судове рішення.

Заслухавши суддю–доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частинами 2, 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Таким положенням оскаржувана ухвала відповідає повністю.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що викладені у заяві доводи та надані в її обґрунтування докази не свідчать про те, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Окрім цього, у заяві про забезпечення доказів не зазначено, які саме письмові докази необхідно було витребувати, що свідчило про відсутність конкретного визначення змісту звернення до суду.

Суд апеляційної інстанції повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на таке.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення доказів, ОСОБА_3 зазначила, що для визначення ціни позову про стягнення вартості паю померлого батька ОСОБА_4, який вона планує подати до СГК «Нива», їй необхідно знати вартість такого паю з урахуванням доходу, одержаного СГК «Нива» та з урахуванням індексу інфляції за період з 01.01.2008 по 01.01.2018.

З положень процесуального права, зокрема ч.1 ст.116 ЦПК України, слідує, що суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Тобто в даній нормі законодавець чітко закріпив три випадки забезпечення доказів, це, зокрема, доказ може бути втрачений, збирання та його подання стане згодом не можливим.

Суд констатує, що заявник просить забезпечити докази, які на його думку знаходяться у юридичної особи, при цьому не вказує причину, що унеможливить їх витребування при подачі позовної заяви, або під час проведення судом процесуальних дій, пов’язаних з розглядом порушеної судом цивільної справи.

Дефініція доказів дана у ч. 1 ст.76 ЦПК України, а саме доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В розрізі статі зазначена норма права вказує, що тільки при наявності зазначених в ч. 1 ст.116 ЦПК України підстав, а також того, що існує ризик в майбутньому унеможливлення або утруднення витребування доказів, заявник вправі звертатись до суду із заявою про забезпечення доказів.

Заявник в даному випадку нівелює положення зазначеного процесуального закону та не наводить жодних підстав, що про те, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Частина третя ст.116 ЦПК України передбачає право сторони подати суду заяву про забезпечення доказів як до, так і після подання позовної заяви.

Таким чином, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що заява ОСОБА_3 не підлягала задоволенню.

Розглядаючи справу відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України, тобто в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, обґрунтованості судових висновків не спростовують, тому підстави для її задоволення відсутні.

Керуючись ст.367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України,

                                                 П О С Т А Н О В И В:

Ухвалу Менського районного суду Чернігівської області від 13 серпня 2018 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 - без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч.3 ст. 389 ЦПК України .

                                                      Повний текст складений 26.09.2018  

Головуючий:Судді: