22.03.2011

                    Справа № 2-372 за 2011р.

РІШЕННЯ

іменем України

22 березня 2011 року Ленінський районний суд м.Миколаєва в складі судді Коломієць В.В., при секретарі Наумкіной І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокапітал» про визнання частково недійсним кредитного договору та стягнення сум,

ВСТАНОВИВ:

21.07.2010р. ОСОБА_1 в особі свого представника - ОСОБА_2 - звернувся до суду з позовом до ТОВ «Фінансова компанія «Єврокапітал», мотивуючи свої вимоги тим, що 06.12.2008р. між сторонами був укладений кредитний договір №2131, згідно якому позивачу був наданий кредит у сумі 62250грн. на придбання автотранспортного засобу. Як вказав позивач, кредитним договором та додатком № 1 до договору (Графіком платежів) передбачено, що позичальник щомісяця сплачує кредитодавцю 3596грн.84коп., яка складається з частини основного боргу, процентів та плати за обслуговування кредиту, яка розраховується за передбаченою п.2.2.3. кредитного договору формулою, та залежить від коливання курсу долару США до гривні. Як зазначив позивач, на момент підписання кредитного договору плата за обслуговування кредиту дорівнювала 0грн.00коп., але через стрімку девальвацію гривні даний платіж збільшився, в зв’язку з чим передбачений Графіком платежів за кредитним договором щомісячний платіж також збільшився. При цьому, як зазначено у позові, причиною звернення ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Єврокапітал» з метою укладання кредитного договору була рекламна пропозиція придбати автомобіль без будь-яких комісій. 12.11.2009р. ОСОБА_1 достроково сплатив усі платежі за кредитом у повному обсязі в сумі 26928грн.94коп., у т.ч. плату за обслуговування кредиту. На думку позивача, пункт 2.2.3. кредитного договору, а також пункти 4.1. і 4.3. договору, які встановлюють порядок дострокового погашення кредиту, є недійсними, оскільки вони порушують інтереси споживача через несправедливі умови по відношенню до позичальника і суперечать вимогам Закону України «Про захист прав споживачів». Посилаючись на викладені обставини та ст.ст. 6, 16, 627 ЦК України, ч.2, 4, 5 ст.11, ч.5, 7, 9 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», позивач просив визнати недійсними вищевказані пункти кредитного договору та стягнути з відповідача на його користь 3944грн. 11коп., які були ним сплачені відповідно до п. п.2.2.3. та 4.1. кредитного договору як плата за обслуговування кредиту, а також відшкодувати судові витрати.

Надалі представник позивача уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 сплачені в рахунок плати за обслуговування кредиту за період з грудня 2008р. по листопад 2009р. 4285грн.26коп.

У судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_2 - підтримав викладені вимоги.

Представник відповідача - ОСОБА_3 - позов не визнав, вважаючи вимоги позивача безпідставними, оскільки розмір плати за обслуговування кредиту передбачений укладеним між сторонами договором, а спірні положення кредитного договору відповідають вимогам законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

6 грудня 2008 року між ТОВ «Фінансова компанія «Єврокапітал» і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №2131, згідно якому позивачу був наданийкредит у сумі 62250грн. на придбання автотранспортного засобу зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 5 % річних, строком по 06.06.2010р. (а.с.8-17).

Пунктом 2.2.3. кредитного договору передбачена плата за обслуговуваній кредиту, яка розраховується за формулою, що залежить від коливання курсу долару США до гривні і яка на момент підписання кредитного договору дорівнювала 0грн.00коп., але через стрімку девальвацію гривні даний платіж збільшився, в зв’язку з чим щомісячні платежі ОСОБА_1 за кредитом також збільшились.

Сторонами було узгоджено, що нагадування про дату своєчасного погашенні! кредиту та суми платежу ОСОБА_1 буде отримувати за допомогоюSMS- повідомлення (а.с.18).

Доводи позивача про те, що кредитним договором не встановлені строки сплаті плати за обслуговування кредиту спростовуються змістом пункту 2.4. договору, яким передбачено, що усі платежі за кредитом, у т.ч. і спірний платіж, позичальник повинен сплачувати щомісячно.

12.11.2009р. ОСОБА_1 достроково сплатив усі платежі за кредитом у повному обсязі, у т.ч. плату за обслуговування кредиту в порядку, передбаченому п.2.2.3. кредитного договору, а також відповідно до умов дострокового погашенні кредиту, передбачених пунктами 4.1. і 4.3. договору.

Статтею 629 ЦК установлено, що договір є обов’язковим для виконанні сторонами. Отже позивач зобов’язаний виконувати кредитний договір у відповідності до його умов та законодавства.

Діючим законодавством не передбачений стабільний курс долара США до національної валюти - гривні. Отже, у позичальника існувала можливість передбачити в момент укладання договору зміни курсу гривні по відношенню до долараСША,  виходячи з динаміки зміни курсів валют з моменту введення в обіг національної валюти - гривні та її девальвації й можливість у зв’язку з цим зміни плати зі обслуговування кредиту, у т.ч. в сторону збільшення розміру цього платежу. Таким чином, укладаючи кредитний договір та включаючи в нього умови, що передбачають зміну розміру платежів в залежності від курсу валют, сторони брали на себе певні ризики на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не малі будь-яких законних підстав уважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.

Посилання позивача на порушення відповідачем положень Закону України «Про захист прав споживачів» є безпідставними, оскільки позичальником не надано докази того, що він в рамках процедур, передбачених цим законом, оспорював умови договору до його підписання та укладання, а його дії щодо належної сплати усіх передбаченій договором платежів свідчать про відсутність між сторонами на момент укладанні кредитного договору яких-небудь спорів щодо умов договору. Після укладенні договору у спорах, що виникли з кредитних правовідносин, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу та спеціальне законодавство в системі кредитування.

В матеріалах справи відсутні докази того, що спірні умови зазначеного кредитного договору суперечать положенням ЦК України або іншим актам цивільного законодавства, що виявлення позичальника було обмеженим та не відповідало його волі. Навпаки, факт належного виконання ОСОБА_1 усіх умов кредитного договору свідчить про те, що він був згоден з умовами договору. Зміст даного договору свідчить про досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору. Таким чином, при укладанні спірного договору ОСОБА_1 були відомі усі умови договору.

За таких обставин суд вважає, що кредитний договір відповідає вимогам ст.203 ЦК України та відсутні правові підстави для визнання положень цього договору, що оспорює позивач, недійсними і стягнення з відповідача сум, що були сплачені позивачем в рахунок плати за обслуговування кредитом.

Отже, даний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212-214 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський райсуд м.Миколаєва шляхом подання протягом 10 днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Суддя: