ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/6017/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Обрізка І.М., Попка Я.С.,

з участю секретаря судового засідання Мацьків М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 червня 2018 року у справі № 819/315/18 за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби в Тернопільській області про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги,-

суддя в 1-й інстанції - Мандзій О.П.,

час ухвалення рішення - 04.06.2018 року, 12:44 год,

місце ухвалення рішення - м. Тернопіль,

дата складання повного тексту рішення - 14.06.2018 року,

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС України у Тернопільській області, в якій просить: визнати протиправними дії Головного управління ДФС України у Тернопільській області щодо складання та надсилання податкового повідомлення-рішення від 26.12.2017 р. № 00145211306; визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС України у Тернопільській області від 26.12.2017 р. № 00145211306 і податкову вимогу Головного управління ДФС України у Тернопільській області від 16.01.2018 р. № 940-17.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, за результатами судового оскарження 12.05.2016 р. грошові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, визначені в податковому повідомлені-рішенні Збаразької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Тернопільській області від 15.07.2013 р. №0001601700 в частині збільшення грошового зобов'язання на суму 190740,00 грн. за основним платежем та 47685,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, набули статусу узгоджених. Як наслідок, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 26.12.2017 р. № 00145211306 і податкову вимогу від 16.01.2018 р. № 940-17. Однак, позивач вважає такі рішення прийняті не у порядку та спосіб, що визначений законом, необґрунтовано, а тому є протиправними та підлягають скасуванню, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 червня 2018 року у справі № 819/315/18 позовні вимоги задоволено частково.

Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт покликається на неповне з'ясування судом та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Апелянт свою апеляційну скаргу мотивує тим, що з моменту проголошення рішення Львівського апеляційного адміністративного суду 12 травня 2016 року податкове повідомлення-рішення в частині, яку суд не скасував стали узгодженими згідно п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України, а тому позивач зобов'язаний був сплатити самостійно узгоджену суму протягом 10 календарних днів. ФОП Гавришко узгоджену суму до бюджету на сплатив самостійно, в зв'язку з чим виник податковий борг.

Апелянт звертає увагу суду на те, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням не визначено нове грошове зобов'язання, а лише відображено суму грошового зобов'язання, яка була узгоджена в судовому порядку після набрання законної сили рішення суду у справі№819/2531/13.

Просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 червня 2018 року у справі № 819/315/18 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_1 з 17.04.1996 р. зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа-підприємець.

Посадовими особами державної податкової інспекції у Підволочиському районі Тернопільської області Державної податкової служби проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р., про що складено акт від 20.06.2013 р. № 525/17/НОМЕР_1 (а.с.15-47).

За результатами розгляду акта перевірки та адміністративного оскарження, Збаразькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС України у Тернопільській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 15.07.2013 р. № 0001601700, яким за порушення вимог п.177.4 ст.177 ПК України збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 736193,07 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 184048,27 грн. (а.с.48);

від 29.10.2013 р. № 002071700, яким за порушення вимог п.198.3 ст.198 ПК України збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 997568,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 223062,00 грн.

Не погодившись із такими рішеннями контролюючого органу, позивач звертався з позовом про визнання їх протиправними та скасування до Тернопільського окружного адміністративного суду, що були предметом судового розгляду у справі 819/2531/13-а.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 24.12.2013 р. позовні вимоги задоволено повністю (а.с.49-55).

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2015 р. скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено частково (а.с.56-62).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.07.2015 р. скасовано постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 24.12.2013 р. та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2015 р., справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.63-66).

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.09.2015 р. у справі №819/2531/13-а позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми "Р" Збаразької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області від 15.07.2013 р. №0001601700 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 545453,07 грн. за основним платежем та 136363,27 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми "Р" Збаразької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області від 29.10.2013 р. № 0002071700, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.67-72).

Тобто в частині 238425,00 грн. (грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 190740,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції на суму 47685,00 грн.) податкове повідомлення рішення від 15.07.2013 р. № 0001601700 залишено чинним.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2016 р. у справі №876/10195/15 залишено без змін рішення суду першої інстанції (а.с.73-78).

За результатами судового оскарження грошових зобов'язань, визначених фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 в податковому повідомленні-рішенні від 15.07.2013 р. №0001601700, Кременецькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС України у Тернопільській області було сформоване податкове повідомлення-рішення від 12.05.2016 р. №00041011700, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 190740,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 47685,00 грн.

Разом з тим посадовими особами Головного управління ДФС України у Тернопільській області проведено тематичну перевірку щодо дотримання посадовими особами Кременецькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС України у Тернопільській області вимог пп.60.1.5 п.60.1 ст.60 ПК України та Порядку №1204 при опрацюванні ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2016 р. у справі №819/2531/13-а, про що складено акт від 13.12.2017 р. № 2867/7/19-00-10-00-02/19236 (а.с.138-143).

Враховуючи висновки тематичної перевірки, Головним управлінням ДФС України у Тернопільській області від 21.12.2017 р. №2993/7/19-00-10-03-11/19955 прийнято рішення про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.05.2016 р. №00041011700 (а.с.126) та сформовано податкове повідомлення-рішення від 26.12.2017 р. № 00145211306, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 190740,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 47685,00 грн. (а.с.13).

У зв'язку з несплатою платником податків узгоджені суми грошових зобов'язань, контролюючим органом була виставлена податкова вимога від 16.01.2018 р. № 940-17 (а.с.14) у якій вказано суму грошового зобов'язання згідно податкового повідомлення-рішення від 26.12.2017 р. № 00145211306 та пеню за не сплату останнього.

Не погодившись із такими рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що тривала затримка винесення податкового повідомлення-рішення від 26.12.2017 р. № 00145211306 грубо порушила вимоги вимог п.7 розд. ІІ Порядку №1204, а відповідно таке рішення прийнято не у послідовний спосіб що визначений законодавством, необґрунтовано, несвоєчасно, тобто з порушенням розумного строку, що обумовлює його невідповідність вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України та є підставою для визнання протиправним і скасування.

Також з огляду на те, що в оскарженій податковій вимозі від 16.01.2018 р. № 940-17 (а.с.14) вказано суму грошового зобов'язання на підставі податкового повідомлення-рішення від 26.12.2017 р. № 00145211306 та пеню за не сплату останнього, та враховуючи висновок суду про визнання протиправним та скасування останнього, суд першої інстанції прийшов до переконання про необхідність скасування такої вимоги податкового органу.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Ч.2 ст. 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Аналогічна норма міститься в ст. 67 ПК України, якою встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пунктів 54.1, 54.3 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, у випадках, встановлених підпунктами 54.3.1-54.3.6.

Згідно п.56.18 ст.56 ПК України, зокрема, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Як передбачено пп.60.1.5 п.60.1 ст.60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

В силу приписів п.60.4 ст.60 ПК України у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Вивчивши матеріали справи, встановлено, що за результатами судового оскарження у адміністративній справі №819/2531/13-а грошові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, визначені позивачу в податковому повідомлені-рішення Збаразької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Тернопільській області від 15.07.2013 р. №0001601700 в частині збільшення грошового зобов'язання на суму 190740,00 грн. за основним платежем та 47685,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, 12.05.2016 р. набули статусу узгоджених.

12.05.2016 р. Кременецькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС України у Тернопільській області було сформоване податкове повідомлення-рішення №00041011700, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 190740,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 47685,00 грн.

Згідно акту про результати тематичної перевірки від 13.12.2017 р. №2867/7/19-00-10-00-02/19236 відповідачем самостійно виявлені порушення вимог Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 р. №375, та приписів п. 7 розділу ІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень - рішень платникам податків, затвердженого Наказом Мінфіну від 28.12.2015 року №1204 (надалі - Порядок №1204), на підставі чого робочою групою запропоновано, зокрема, скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.05.2016 р. №00041011700, що реалізовано рішенням Головного управлінням ДФС України у Тернопільській області від 21.12.2017 р. №2993/7/19-00-10-03-11/19955.

Поряд з цим, за результатами тематичної перевірки запропоновано сформувати нове податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання позивача за результатами судового оскарження в загальному розмірі 238425,00 грн. податку з доходів фізичних осіб відповідно до вимог Порядку №1204 та з врахуванням функціональних обов'язків та повноважень контролюючих органів.

На виконання вказаного, 26.12.2017 р. Головним управлінням ДФС України у Тернопільській області сформовано податкове повідомлення-рішення № 00145211306, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 190740,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 47685,00 грн.

У відповідності до п.5 розд. ІІ Порядку №1204 (в редакції що діяла на час прийняття оскарженого рішення) якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання, зменшення (збільшення) суми податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафна (фінансова) санкція (штраф) та пеня, в тому числі за порушення норм іншого законодавства, зазначені у податковому повідомленні-рішенні, зменшуються, то шляхом опрацювання інформації підрозділів правової роботи щодо прийнятих рішень за результатами розгляду скарг в адміністративному та/або судовому порядку складається податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, зменшену суму зменшення (збільшення) податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені, в тому числі за порушення норм іншого законодавства.

Згідно із п.7 розд. ІІ Порядку №1204 податкові повідомлення-рішення згідно з пунктами 4 - 6 цього розділу складаються контролюючим органом, який склав попереднє податкове повідомлення-рішення, протягом 3 робочих днів з дня, що настає за днем отримання таким контролюючим органом рішення за результатами адміністративного, судового оскарження або іншого рішення про скасування раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення. При цьому у разі отримання вищезазначених рішень структурним підрозділом, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції контролюючого органу, або відповідальною особою, визначеною керівником (виконуючим його обов'язки, його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу для виконання таких функцій, забезпечується надання такого рішення структурному підрозділу, яким складалось попереднє податкове повідомлення-рішення, протягом 1 робочого дня, що настає за днем його отримання.

Аналогічна вимога щодо складення податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання протягом 3 робочих днів, що настає за днем отримання таким контролюючим органом рішення за результатами судового оскарження була чинною в редакції Порядку №1204 до 21.07.2017 р., тобто на момент прийняття ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2016 р. у справі №876/10195/15.

У акті тематичної перевірки від 13.12.2017 р. (а.с. 141) ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2016 р. у справі №876/10195/15 отримана Збаразькою ОДПІ 23.05.2016 року (вх. №2159/9).

Таким чином в силу вимог п.7 розд. ІІ Порядку №1204, податковим органом повинно було прийнято податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання протягом 3 робочих днів, що настає за днем отримання (23.05.2016 р.) таким контролюючим органом рішення за результатами судового оскарження.

Проте, з матеріалів справи слідує, що спірне податкове повідомлення-рішення зі зменшеною сумою грошового зобов'язання за результатами судового оскарження Головним управлінням ДФС України у Тернопільській області було винесено лише 26.12.2017 р., тобто майже через 1,5 року з дати отримання рішення у справі №876/10195/15, а відповідно із значним пропущенням строку, регламентованого п.7 розд. ІІ Порядку Порядок №1204.

Посилання апелянта на те, що з 12 травня 2016 року податкове повідомлення-рішення в частині, яку суд не скасував стали узгодженими згідно п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України, а тому позивач зобов'язаний був сплатити самостійно узгоджену суму протягом 10 календарних днів, однак ФОП Гавришко узгоджену суму до бюджету на сплатив самостійно, в зв'язку з чим виник податковий борг не відповідають вищезазначеним положенням Порядку №1204 та висновкам суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції належним чином з'ясовані всі обставини справи, їм надано правильну юридичну оцінку, порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду, не встановлено. Рішення суду першої інстанції викладено достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

А відтак, аргументи апеляційної скарги жодним чином не спростовують обставин встановлених судом, не містять підстав, які свідчили б про неправильне застосування судом першої інстанції матеріального або процесуального права та заперечуються матеріалами справи.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при вирішенні оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 229, 308, 310, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Тернопільській області - залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 червня 2018 року у справі № 819/315/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. П. Сеник

судді І. М. Обрізко

Я. С. Попко

Повне судове рішення складено 26.09.2018 року