ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/5805/18

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Гулида Р.М., Запотічного І.І.

при секретарі судового засідання: Ігнатищ Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.06.2018 року (рішення ухвалене о 11:49 хв. у м. Тернопіль судом у складі головуючого судді Подлісної І.М., повний текст рішення виготовлено 13.06.2018 року) у справі за позовом Головного управління ДФС у Тернопільській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат - Тернопіль" про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2018 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат - Тернопіль" про стягнення податкового боргу в розмірі 27462,60 грн. станом на 09.01.2018 р.

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що TOB "Агрокомбінат-Тернопіль" не сплатило самостійно визначене податкове зобов'язання по орендній платі з юридичних осіб згідно податкової декларації №1700006444 від 15.06.2017 року за період з липня 2017 року по грудень 2017 року, зі сплатою рівними частками щомісяця - 4577,10 грн. Позивач заявив позовну вимогу про стягнення з відповідача податкового боргу у сумі 27462,60 грн (по 4577,10 грн протягом 6 місяців). Однак, представник позивача подала до суду заяву про зменшення позовних вимог щодо стягнення податкового боргу в сумі 5392,65 грн. На думку позивача цей розмір боргу відповідачем добровільно не сплачений, тому підлягає стягненню в судовому порядку. Просив позов задоволити.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.06.2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції оскаржило Головного управління ДФС у Тернопільській області. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволити.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що за відповідачем станом на 09.01.2018р. рахується заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами по орендній платі з юридичних осіб в сумі - 27462,60грн. (основний платіж).

ТОВ «Агрокомбінат-Тернопіль» самостійно узгоджувались податкові зобов'язання по орендній платі з юридичних осіб шляхом подання відповідної податкової декларації №1700006444 від 15.06.2017 року.

Згідно поданої звітності по орендній платі з юридичних осіб відповідачем визначено податкове зобов'язання на 2017 рік в розмірі зі сплатою рівними частками щомісяця - 4577,10 грн.

03.05.2018 року позивач змінив розмір своїх позовних вимог до суми 14 546,85 грн.

Однак підстава для нарахування даного боргу вказана позивачем та сама - податкова декларація №1700006444 від 15.06.2017 року подана платником податку по сплаті орендної плати за землю. Жодної вказівки на те, яким чином визначений податковим органом борг, в погашення якого зараховані внесені відповідачем щомісячні платежі по орендній платі за землю впродовж липня-грудня 2017 року дана заява не містить.

16 травня 2018 представник позивача через канцелярію суду першої інстанції подав заяву про зменшення позовних вимог до суми 9969,75 грн., де також не зазначив коли та за який період виник борг, в погашення якого зараховані внесені платником спірні платежі.

11 червня 2018 року представником позивача подано до суду першої інстанції заяву про зменшення позовних вимог щодо стягнення податкового боргу в сумі 5392,65 грн., не долучивши відповідних доказів, які у порядку визначеному п.56.11 ст. 56 ПК України або п. 129.1 ст. 129 ПК України свідчать про узгодження даного податкового боргу.

Однак, відповідачем в період з 30.01.2018 р. по день постановлення судом рішення 11 червня 2018 р. сплачувались лише визначені ним поточні платежі по 4577,10 грн орендної плати з юридичних осіб, що підтверджується відповідними квитанціями про сплату орендної плати з юридичних осіб згідно податкової декларації №1700006444 від 15.06.2017 року, інші суми в погашення заборгованості не вносились.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що поточні платежі по орендній платі з юридичних осіб за липень-грудень 2017 року згідно податкової декларації №1700006444 від 15.06.2017 року були спрямовані на погашення раніше виниклого податкового боргу у відповідності до п.87.9 ст. 87 Податкового Кодексу є на думку колегії суддів безпідставними.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов'язання це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно п. 38.1 ст. 38 ПК України є сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до п. 56.11. ст. 56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання визначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідною граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 87.9 ст. 87 ПК України: у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Згідно п.129.1 ст.129 ПК України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

За таких обставин, судом першої інстанції зроблено правильний висновок, що станом на 09.01.2018 р. за позивачем рахувався податковий борг в сумі 27 462 грн. 60 коп., про що пред'явлено позов ГУ ДФС у Тернопільській області і за цей період відповідачем сплачена по 4577,10 грн. орендної плати з юридичних осіб, що підтверджується відповідними квитанціями, відтак посилання позивача на те, що суму позову зменшено до 5 392 грн. 65 коп. у зв'язку з самостійним погашенням відповідачем боргу не відповідає дійсності.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для відмови у задоволені адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.06.2018 року у справі №819/168/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

На Постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. З. Улицький

судді Р. М. Гулид

І. І. Запотічний

Повне судове рішення складено 26.09.2018 року