ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року справа №812/1697/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: судді-доповідач Казначеєва Е.Г., суддів Ястребової Л.В., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10 липня 2018 р. у справі № 812/1697/18 (головуючий І інстанції Чиркін С.М ) за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2.) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області і (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Луганській області), в якому просив: зобов'язати Відповідача встановити Позивачу основний розмір пенсії у розмірі 88% грошового забезпечення вказаного у довідці про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2016, яка виготовлена ліквідаційною комісією Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, а саме: з 1 січня 2016 року, здійснивши при цьому з цієї дати відповідні донарахування до пенсії та відповідні виплати в одноразовому порядку (а.с.3-5).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 10 липня 2018 року позовні вимоги задоволено, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, оформлене протоколом від 01.01.2018, про проведення перерахунку Позивачу пенсії з обчисленням розміру пенсії відповідно до статті 13 Закону України від 09.04.1999 № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а саме: у розмірі 70 відсотків відповідних грошових сум грошового забезпечення; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії ОСОБА_2 з 01.01.2016 у розмірі 88% відповідних сум грошового забезпечення відповідно до довідки ліквідаційної комісії ГУМВС України у Луганській області про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) від 21.03.2018 № 6055-ЛК; стягнуто на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 704 гривні 80 копійок (а.с.48-50).

Відповідач, з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування скарги зазначено, що позивачу 10.04.2018 року проведено перерахунок пенсії з 01.01.2016 року відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992року № 2262-XII (далі Закон - № 2262-XII), Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей» від 23.12.2015 № 900-VIII, Постанов КМУ від 21.02.2018 № 103 та від 11.11.2015 № 988, виходячи з розміру 70 % грошового забезпечення. Тобто, перерахунок пенсії був здійснений у відповідності до вимог законодавства (а.с.60-61).

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 05.05.2007 року отримує пенсію за вислугу років, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області (а.с. 33-37).

10 грудня 2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою про поновлення пенсії (а.с. 30).

Згідно протоколу відповідача від 01.12.2015 року, позивачу з 05.05.2007 призначено пенсію за вислугу років у розмірі 88% грошового забезпечення, вислуга років 31 (календарних 31) років (а.с.6, 37).

28 березня 2018 до відповідача надійшла довідка від 21.03.2018 № 6055-ЛК про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) на ім'я позивача (а.с. 40).

Згідно протоколу відповідача від 01.01.2016 року, позивачу здійснено перерахунок пенсії на підставі інформації, зазначеної у довідці від 21.03.2018 № 6055-ЛК та визначено з 01.01.2018 основний розмір пенсії 70% грошового забезпечення (вислуга років 31) (а.с. 38-39).

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області із заявами від 11 квітня 2018 року та 10.05.2018 року до щодо надання роз'яснення про зміну встановленого відсотка пенсії з 88% до 70% (а.с. 7, 11).

Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області листами від 05.05.2018 № 5722/03-01 та від 04.06.2018 № 7028/03-01 повідомило, що після проведення перерахунку, відповідно до постанов КМУ від 21.02.2018 № 103 та від 11.11.2015 № 988 розмір пенсії був обчислений відповідно до статті 13 Закону України від 09.04.1999 № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а саме у розмірі 70 відсотків відповідних грошових сум грошового забезпечення та склав 5291,12 грн (а.с. 9, 12).

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з доведеності позовних вимог, та наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Суд погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини щодо порядку та умов перерахунку призначених пенсій військовослужбовцям, в тому числі особам, які перебували на службі в органах внутрішніх справ, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992оку №2262-XII (далі - Закон №2262-XII), Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей" від 23 грудня 2015 року №900-VIII (далі - Закон №900-VIII) із змінами та доповненнями, що були чинні на день виникнення спору, та іншими нормативно-правовими актами що регулюють спірні правовідносини.

За приписами ч. 18 ст. 43 Закону №2262-XII у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 63 Закону №2262-XII перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Аналіз вказаних правових норм дає підстави для висновку, що підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.

Нормами п. 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 (надалі - Порядок №45) визначено, що перерахунок раніше призначених згідно із Законом №2262-XII пенсій проводиться в разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.

Розміри пенсій, обчислених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з урахуванням доплат до попередніх розмірів пенсій згідно з пунктом 4 Порядку та підвищень, передбачених абзацом першим цього пункту, не можуть перевищувати розміри пенсій, обчислених відповідно до Закону, виходячи з грошового забезпечення, встановленого постановою Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07 листопада 2007 року № 1294, за відповідними посадами військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу станом на 01 квітня 2012 року.

Відповідно до частини 2 статті 13 Закону №2262-XII ( в редакції чинній на момент призначення пенсії), максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

Отже, з урахуванням вислуги років позивач отримував пенсію у розмірі 88% від грошового забезпечення.

Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року №1166-VII, статтю 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" ( в редакції чинній на момент проведення перерахунку) викладено в наступній редакції: "Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1 - 100 процентів, до категорії 2 - 95 процентів".

Суд зазначає, що ч. 2 ст. 13 Закону №2262-XII регулює порядок та визначення розміру при призначенні пенсії, а не при перерахунку раніше призначеної пенсії.

Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Аналогічну правову позицію висловив Верховий Суд в рішенні від 03.04.2018 у справі №175/1665/17 .

Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні від 5 квітня 2001 року Конституційний Суд України зазначив, що Конституція Українизакріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Суд зазначає, що оскільки перерахунок пенсії позивачу пов'язаний з переглядом розміру вже призначеної йому пенсії, тому при визначенні розміру не може поширюватися законодавство, яке прийняте після призначення вказаної пенсії, крім випадків покращення становища позивача.

Таким чином, застосування до позивача граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% передбачених ч. 2 ст. 13 Закону №2262-XII до позивача не можливий, оскільки позивачу правомірно встановлено граничний розмір пенсії за вислугу років у розмірі 88%, на підставі закону який діяв на момент призначення позивачу пенсії.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.

Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Враховуючи, що при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії тож, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про правомірність рішення суду першої інстанції.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10 липня 2018 р. у справі № 812/1697/18 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10 липня 2018 р. у справі № 812/1697/18 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 25 вересня 2018 року.

Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв

Судді І.Д. Компанієць

Л.В. Ястребова