Дата документу 15.08.2018 Справа № 554/2286/17

Провадження  2/554/528/2018

УХВАЛА

іменем України

15 серпня 2018 року                                                                                     м.Полтава    

Октябрський районний суд м.Полтави у складі:

головуючого судді Кулешової Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Колесніченко О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Полтаві заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до приватного підприємства «ЛЮГ», публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна», третя особа – ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої смертю потерпілої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Октябрського районного суду м.Полтави знаходиться вищевказана цивільна справа.

24 квітня 2018 року позивачі звернулись до суду із заявою про забезпечення позову, у якій просять накласти арешт на рухоме та нерухоме майно та (або) грошові кошти на розрахункових рахунках Приватного підприємства «ЛЮГ», ідентифікаційний код 21120831, м.Полтава, пров.Рибальський, буд.10-А, публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна», ідентифікаційний код 20842474, адреса: м.Київ, вул.Електриків, 29-А.

Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 07.05.2018 року вказану заяву повернуто заявникам на підставі ч.9 ст.153 ЦПК України.

Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 31.07.2018 року апеляційну скаргу задоволено; ухвалу Октябрського районного суду м.Полтави від 07 травня 2018 року скасовано; виділені матеріали справи за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до приватного підприємства «ЛЮГ», публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна», третя особа – ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої смертю потерпілої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву, дослідивши наявні письмові матеріали, суд вважає, що вимоги заяви про забезпечення позову не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві і знаходиться у нього чи в інших осіб.

Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 N 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз’яснено, що згідно з п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Відтак, підставою для накладення арешту на майно відповідача є докази, що свідчать про наявність такого майна (грошей), їх належність особі на праві власності. Також докази повинні свідчити про фактичне знаходження майна (грошей) у особи.

Отже, учасники справи в цивільному процесі, при використанні механізму забезпечення позову повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами. Заявник клопотання про забезпечення позову також повинен зазначити відомості щодо наявності, найменування, місцезнаходження рухомого та нерухомого майна у відповідного учасника процесу, до якого заходи забезпечення позову будуть застосовані, а також доказів вартості такого майна.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З матеріалів поданої заяви вбачається, що заявники просять накласти арешт на рухоме та нерухоме майно та (або) грошові кошти на розрахункових рахунках Приватного підприємства «ЛЮГ», ідентифікаційний код 21120831, м.Полтава, провулок Рибальський, 10-А, Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна», ідентифікаційний код 20842474, м.Київ, вул.Енергетиків, 29А, що належить відповідачам, проте будь-якого рухомого та нерухомого майна, грошових коштів та їх сум на рахунках підприємств не вказують, а також не надають відомостей про місцезнаходження та доказів вартості такого майна для визначення співмірності вжиття заходів забезпечення позову, що свідчить про неналежне обґрунтовування підстав для застосування відповідного заходу забезпечення.

В свою чергу, відсутнє будь-яке обґрунтування належними і допустимими доказами необхідності накладення арешту на майно, не надано жодних доказів права власності на об’єкти рухомого та нерухомого майна та інше майно.

Крім того, заявником не доведено належним та допустимими доказами існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в цій справі, яким чином відповідачі можуть вживати заходів щодо відчуження майна або того, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, внаслідок чого відсутні обґрунтовані підстави вважати, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивачів, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Суд звертає увагу заявників, що відповідно до ст.41 Конституції України право приватної власності є непорушним і суд не має право забороняти власнику користуватися належним йому майном.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Так, у заяві про забезпечення позову ставляться вимоги щодо арешту всього майна відповідачів, що може значно перевищити ціну позову, а також порушити права та свободи невизначеного кола осіб, у тому числі негативно вплинути на роботу підприємств, заблокувати або іншим чином унеможливити проведення регулярних виплат тощо.

Виходячи з наведеного та з’ясованих у судовому засіданні обставин, дотримуючись принципів здійснення цивільного судочинства, враховуючи що позивачами не надано відомостей про належність майна відповідачам, а також не визначено конкретне майно, на яке просять накласти арешт, суд вважає наведені у заяві позивачів доводи такими, що не дають достатніх підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову у разі його задоволення може утруднити або унеможливити виконання рішення суду.

З урахуванням викладених вимог законодавства, обсягу позовних вимог та наведених підстав, суд вважає, що заява про забезпечення позову не грунтується на законі, а обраний позивачами вид забезпечення позову не є співмірним із заявленими позовними вимогами, а тому суд з метою недопущення порушення прав сторін у справі на справедливий і публічний розгляд справи дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивачів про забезпечення позову у запропонований ними спосіб.

Відповідно до ч.6 ст.153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

На підставі наведеного, суд вважає, що підстав для вжиття заходів забезпечення позову у даному випадку немає, а тому відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-150, 152, 153, 260, 353 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до приватного підприємства «ЛЮГ», публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна», третя особа – ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої смертю потерпілої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Роз’яснити заявникам, що відмова у забезпеченні позову не позбавляє позивача на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом пятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя:                                                                                             Л.В. Кулешова