Справа № 2-3479/06
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2007 року Голосіївський районний суд м. Києва
в складі головуючого судді Усенка В.Г.
при секретарі Поляковій Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
встановив:
Сторони по справі перебувають в шлюбі з 06.08.1994 року зареєстрованого відділом реєстрації актів громадського стану Печерського районного управління юстиції в м. Києві, про що складено актовий запис № 216. Від шлюбу мають двоє неповнолітніх дітей синів ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, які на даний момент проживають разом із відповідачкою.
Позивач звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що сумісне життя з відповідачкою не склалося з причин непорозумінння один до одного. Крім того, постійні сварки з боку відповідачки та її матері негативно впливають на розвиток та нервову систему дітей. Шлюбні відносини між подружжям припинилися на початку 2006 року.
Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов визнав в повному обсязі і просив суд задовольнити позовну заяву та шлюб розірвати, оскільки, дійсно, сімейне життя між ними не склалось. Вони вже тривалий час на мешкають з жінкою разом. Ведуть роздільне господарство, спільного бюджету не мають.
Відновлення сім"ї позивач вважає неможливим, оскільки сім"я не існує вже тривалий час, на примирення не згоден.
Домовленості про розподіл майна та місце проживання дітей дійшли добровільно. Матеріальних претензій до дружини не має.
Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнала, проти розірвання шлюбу не заперечувала, вважає збереження сім'ї неможливим, оскільки позивач фактично створив іншу сім"ю, примирення також вважає неможливим.
Майнових претензій до чоловіка вона не має. Домовленості про поділ майна і місце проживання дітей дійшли добровільно.
Відновлення сім'ї' відповідачка вважає не можливим і на примирення не згодна.
Вислухавши пояснення позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, а також враховуючи інші обставини життя подружжя, суд
вважає, що позов про розірвання шлюбу підлягає задоволенню з наступних підстав.
В силу ст. 112 Сімейного Кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них. інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
В судовому засіданні достовірно встановлено, що між сторонами
стосунки не склалися, внаслідок чого між подружжям не підтримуються
сімейно-шлюбні відносини, вони не ведуть спільного господарства,
практично їх сім'я повністю розпалася і її збереження суперечило б інтересам сторін та їхнім неповнолітнім дітям.
Суд вважає необхідним покласти витрати по сплаті державного мита на позивача у справі ОСОБА_1 в сумі 17 (сімнадцять) гривень, а відповідачку у справі ОСОБА_2 звільнити від сплати мита, про що сторони в судовому засіданні не заперечували.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 109, 110, 112 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 10, 11, 57, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 06.08.1994 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, відділом реєстрації актів громадського стану Печерського районного управління юстиції в м. Києві, про що складено актовий запис № 216, розірвати.
При реєстрації розірвання шлюбу стягнути з ОСОБА_1 в органах РАГСу державне мито на користь держави в розмірі 17 (сімнадцять) гривень, ОСОБА_2 - від витрат звільнити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва.