[1]

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2018 року м. Київ

Суддя Апеляційного суду міста Києва - Сілкова І.М., за участю ОСОБА_1, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 10 липня 2018 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, -

В С Т А Н О В И Л А:

Цією постановою ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200,00 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Згідно постанови, 25.05.2018 року о 23 год. 38 хв., в м. Києві на перехресті вул. Моторна - вул. Ракетна, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Шевроле», д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, поведінка не відповідає обстановці, який від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п.2.5 ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 10.07.2018 року та звільнити його від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП, обмежившись попередженням.

Вважає, що судом було прийнято рішення без врахування характеру вчиненого адміністративного правопорушення, особи порушника, його майнового стану та обставин, що пом'якшують відповідальність.

Також посилається на положення ч.2 ст. 30 КУпАП, за приписами якої, позбавлення наданого громадянинові права керування транспортними засобами застосовується за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом.

Апелянт вказує, що вперше притягується до адміністративної відповідальності, щиро розкаюється у вчиненому, має на утриманні двох дітей та батьків похилого віку, які потребують постійного догляду, а його батько не має можливості самостійно пересуватись.

Крім цього звертає увагу, що працює водієм і використовує автомобіль у службових цілях, а позбавлення права керування транспортними засобами призведе до звільнення його з роботи, що поставить його сім'ю у дуже скрутне матеріальне становище, оскільки він не має іншого способу заробітку для існування.

Доповівши матеріали справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1, вислухавши його пояснення, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи на обґрунтування апеляційних вимог, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що суд першої інстанції розглянув справу у відповідності з вимогами ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП, всебічно, повно і об'єктивно з'ясував обставини вчинення правопорушення і виніс постанову, зміст якої відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у порушенні ним п.2.5 Правил дорожнього руху України є обґрунтованим та підтверджується наявними в матеріалах справі доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення від 26.05.2018 року, в якому зазначено, що ОСОБА_1 керував автомобілем з ознаками алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп'яніння у присутності двох свідків (а.с. 1); поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 2), а тому вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення повністю доведена і його дії вірно кваліфіковані за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, ОСОБА_1 не оспорює фактичні обставини вчинення ним адміністративного правопорушення і не заперечує, що керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, однак, з урахуванням конкретних обставин справи та даних про особу правопорушника, вважає, що накладене судом адміністративне стягнення є занадто жорстким.

Переглядаючи справу про адміністративне правопорушення в межах поданої апеляційної скарги вважаю, що суд першої інстанції, у відповідності з вимогами ст.ст. 33, 34 КУпАП, при накладенні на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, і наклав стягнення, яке за своїм видом та розміром є законною і обґрунтованою мірою відповідальності за вчинене правопорушення, і відповідає меті виховання особи, яка його вчинила, та запобіганню вчиненню нових правопорушень, як це передбачено ст. 23 КУпАП.

При цьому, дані про особу правопорушника, на які посилається апелянт, в даному випадку не впливають на накладене адміністративне стягнення, оскільки санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП не містить альтернативних видів та меж адміністративного стягнення.

Відповідно до положень ст. 22 КУпАП, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Посилання апелянта на те, що вчинене ним адміністративне правопорушення не спричинило негативних наслідків та не загрожує суспільним інтересам, що на думку апелянта, свідчить про малозначність вчиненого ним діяння, та наявність підстав для звільнення його від адміністративної відповідальності та обмеження попередженням, є безпідставними, оскільки адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, за своїм характером має підвищену суспільну небезпеку, оскільки становить загрозу не лише для безпеки руху транспорту, а й для життя та здоров'я водіїв та інших учасників дорожнього руху, в тому числі і пішоходів.

Відсутність негативних наслідків вчиненого ОСОБА_1 діяння, у даному випадку, не зменшує рівень суспільної небезпеки такого адміністративного правопорушення, а тому підстави для застосування положень ст. 22 КУпАП та звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за малозначністю діяння, відсутні, а інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судді місцевого суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та накладення на нього стягнення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

За наведеного, вважаю постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 10.07.2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування та закриття провадження в справі, про що ставиться питання в його апеляційній скарзі, відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 10 липня 2018 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200,00 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік - без зміни.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя: І.М. Сілкова

Справа№ 33/796/2459/2018 Категорія: ч.1 ст. 130 КУпАП

Головуючий у апеляційній інстанції - Сілкова І.М.