АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11/774/10/18 Справа № 1-831/11 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Мудрецький Р.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

       05 вересня 2018 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді:                                Мудрецького Р.В.,

суддів:                                                Іванченка О.Ю., Калініч Н.І.,

за участю:

прокурора                                        Сачава О.А., Постаренка Д.В.,

                                                       ОСОБА_2, ОСОБА_3,

виправданого                                 ОСОБА_4,

захисника                                        ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу відносно:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, що має середню освіту, не працює, що одружений, мешкає за адресою: вул. С.Ценського, буд. 26, м. Павлоград, раніше не судимого,

виправданого за ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 200, ч. 3 ст. 209 КК України, за апеляцією прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції – прокурора Павлоградської місцевої прокуратури ОСОБА_2 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2017 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2017 року ОСОБА_4 за обвинуваченням в скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 200, ч. 3 ст. 209 КК України визнано невинуватим та виправдано за відсутністю в його діях складу злочину.                

Органами досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 200, ч. 3 ст. 209 КК України, за наступних обставин.

Так, ОСОБА_4, маючи умисел на продовжуване ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, достовірно знаючи про те, що роботи згідно із зазначеними договорами   проводилися силами та технікою ТОВ «Восток 2006», в той час як ПП «Гліфада Плюс» будь-яких послуг ТОВ «Восток 2006» за договором № 30/1 від 01 серпня 2008 року не надавало, усвідомлюючи нікчемність угоди між зазначеними суб’єктами підприємницької діяльності в силу фіктивності ПП «Гліфада Плюс», ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_4 та за його вказівкою в період з 01 серпня 2008 року по 30 листопада 2008 року, в порушення п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на добавлену вартість» (зі змінами та доповненнями), а також п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями) складав офіційні документи – податкові декларації з ПДВ, додатки № 5 до них «Розшифровка податкових зобов’язань податкового кредиту у розрізі контрагентів», а також декларації з податку на прибуток підприємств, в які безпідставно, з метою формування податкового кредиту та завищення валових розходів підприємства, з метою незаконного ухилення від сплати податків, відносив ПДВ на суму 1 709 995 грн. 16 коп. та податок на прибуток підприємств на суму 270 411 грн.

Так, директор ТОВ «Восток 2006» ОСОБА_6, який являвся посадовою особою та був відповідальним за достовірність даних, зазначених в деклараціях по прибутку на добавлену вартість, які надавали у податковий орган, за попередньою змовою з ОСОБА_4, зловживаючи своїм службовим становищем, достовірно знаючи про відсутність фактичних фінансово-господарських відношень між ТОВ «Восток 2006» та ПП «Гліфада Плюс», умисно, з метою зменшення суми ПДВ, яка підлягає виплаті у бюджет, складав офіційні завідомо неправдиві документи – декларацію з податку на добавлену вартість та додаток № 5 до зазначеної декларації «Розшифровка податкових зобов’язань податкового кредиту у розрізі контрагентів», затверджених наказом ГПІ України № 159 від 17 березня 2008 року.

Для цього ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_4 умисно вносив у строку 10.1 колонки «А» та колонки «Б» та строку 17 колонки «Б» розділу 2 «Податковий кредит» декларації по ПДВ ТОВ «Восток 2006»   та розділ 2 «Податковий кредит» додатку № 5 до зазначеної декларації «Розшифровка податкових зобов’язань податкового кредиту у розрізі контрагентів» завідомо неправдиві відомості, врахувавши в загальній сумі податкового кредиту дані про проведені з ПП «Гліфада Плюс» операції та ПДВ, безпідставно формулюючи таким чином, податковий кредит та зменшуючи податкові зобов’язання ТОВ «Восток 2006» перед бюджетом по сплаті ПДВ.

Всього в період з 01 серпня 2008 року по 30 листопада 2009 року ОСОБА_6 та ОСОБА_4 умисно, за попередньою змовою між собою, в порушення п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 ВР від 03.04.1997 р. (зі змінами та доповненнями) необґрунтовано віднесли до складу податкового кредиту ТОВ «Восток 2006» ПДВ в сумі 1709,995,16 грн., а саме в серпні 2008 року в сумі 21616,33 грн., у жовтні 2008 року 547629,46 грн., у листопаді 2008 року в сумі 192194,38 грн., у грудні 2008 року в сумі 425022,35 грн., у червні 2009 року в сумі 12688,5 грн., у липні 2009 року в сумі 3208,77 грн., у серпні 2009 року в сумі 226531,74 грн., у вересні 2009 року в сумі 213011,4 грн., в листопаді 2009 року в сумі 71331 грн., у результаті чого ТОВ «Восток 2006» було занижено податок на додану вартість на суму 1,709,994 грн.

Крім того, директор ТОВ «Восток 2006» ОСОБА_6, будучи посадовою особою підприємства та будучи відповідальним за достовірність відомостей, зазначених у поданих до податкового органу декларацій з податку на прибуток підприємства, за попередньою змовою з ОСОБА_4, діючи з єдиним умислом, спрямованим на ухилення від сплати податків, зловживаючи своїм службовим становищем, достовірно знаючи про відсутність фактичних фінансово-господарських відносин між ТОВ «Восток 2006» та ПП «Гліфада Плюс», умисно, з метою зменшення суми податку на прибуток підприємства, що підлягає сплаті до бюджету, складав офіційний, завідомо неправдиві документи - декларацію з податку на прибуток підприємства. Для цього ОСОБА_6 умисно вносив у розділ 1 строки 06 «Скориговані валові витрати» та строки 08 «Об'єкт оподаткування» завідомо неправдиві відомості, врахувавши в загальній сумі валових витрат ТОВ «Восток 2006» дані про понесені підприємством витрати по взаємовідносинам з ПП «Гліфада Плюс», безпідставно завищивши валові витрати та занизивши податкове зобов'язання ТОВ «Восток 2006» з податку на прибуток. Після чого ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_4, з його відома і за його вказівкою, підписав вказані декларації як достовірні і видав їх для використання і обліку в електронній базі податкової звітності в ДПІ Красногвардійського району міста Дніпропетровська.

Всього в період з 01 серпня 2008 року по 31 грудня 2008 року ОСОБА_6 та ОСОБА_4 умисно, за попередньою змовою між собою, в порушення п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» № 283/97-ВР від 22 травня 1997 року (зі змінами та доповненнями) необгрунтовано віднесли до складу валових витрат ТОВ «Восток 2006» суму податку на прибуток в сумі 1 081 643,83 грн., а саме за 3 квартал 2008 року в сумі 270 411 грн. та за 2008 рік в сумі 187 947 грн., у результаті чого занизили податок на прибуток ТОВ «Восток 2006» на загальну суму 270,411 грн.

Таким чином, у період з 01 серпня 2008 року по 31 листопада 2009 року директор ТОВ «Восток 2006» ОСОБА_6 за попередньою змовою із засновником вказаного підприємства ОСОБА_4, умисно, з корисних мотивів, в порушення п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 ВР від 03.04.1997 р. (зі змінами та доповненнями), п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» № 283/97-ВР від 22 травня 1997 року (зі змінами та доповненнями), при здійсненні безтоварних операцій з ПП «Гліфада Плюс», ухилилися від сплати податку на додану вартість у сумі 1709,994,0 грн. та податку на прибуток у сумі 270411,0 грн., а всього на загальну суму 198 005,0 грн., що більше ніж у 1000 разів перевищує встановлений неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що спричинило фактичне ненадходження до бюджету держави грошових коштів в особливо великих розмірах.

Дії ОСОБА_7 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 212 КК України, як організація умисного ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), тобто умисне ухиленні від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), які входять систему оподаткування, введені в установленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства незалежно від форми власності, якщо ці дії призвели до фактичного ненадходження до бюджетів коштів в особливо великих розмірах.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, спрямовану на конвертацію отриманих ТОВ «Восток 2006» в якості оплати за виконані будівельні роботи на території Львівської, Івано-Франківської та інших областей України, безготівкових грошових коштів в готівку, а також приведення у відповідність даних бухгалтерського обліку ТОВ «Восток 2006» та ПП «Глифада Плюс», шляхом проведення розрахунків за нібито виконані останнім роботи за підробленим договором № 30/1 від 01 серпня 2008 року по наданню послуг спецтехніки, директор ТОВ «Восток 2006» ОСОБА_6, за попередньою змовою з ОСОБА_4, маючи на розрахункових рахунках ТОВ «Восток 2006» грошові кошти на загальну суму 31 489 365 грн., достовірно знаючи про те, що ПП «Глифада Плюс» будь-яких робіт для ТОВ «Восток 2006» не виконував, в порушення п. 9.6. «Ї» Статуту ТОВ «Восток 2006», згідно якого до виключної компетенції зборів учасників товариства віднесено затвердження порядку розподілу та використання прибутку, нормативів і порядку створення фондів товариства, а також п. 9.9 Статуту ТОВ «Восток 2006», згідно якого директор розпоряджається майном товариства в межах, визначених зборами учасників товариства, погоджуючи свої дії з учасниками товариства, укладає будь-які угоди та інші юридичні акти, видає довіреності, відкриває в банках розрахункові та інші рахунки, погоджуючи свої дії з учасниками товариства, зловживаючи своїм службовим становищем, умисно, з корисливих мотивів та іншої особистої зацікавленості - приховування слідів своєї злочинної діяльності, без відома засновників ТОВ «Восток 2006» ОСОБА_8 і ОСОБА_9, а отже, незаконно, в період з 01 серпня 2008 року по 30 листопада 2009 року давали вказівки підлеглим їм головному бухгалтеру ТОВ «Восток 2006» ОСОБА_10 та бухгалтеру ТОВ «Восток 2006», що її змінила - ОСОБА_11, що не були обізнані про фактичні злочинні наміри ОСОБА_6 і ОСОБА_7 здійснювати переказ грошових коштів з банківських рахунків ТОВ «Восток 2006» на рахунки фіктивного суб'єкта підприємницької діяльності - ПП «Глифада Плюс» з метою їх подальшої конвертації в готівку.

Так, головний бухгалтер ТОВ «Восток 2006» ОСОБА_10, що не обізнана про нікчемність угоди між ТОВ «Восток 2006» та ПП «Глифада Плюс», 22 вересня 2009 року, виконуючи вказівку директора ТОВ «Восток 2006» ОСОБА_6 і засновника ТОВ «Восток 2006» ОСОБА_4 на підставі раніше складених ними неправдивих документів по взаємовідносинах з ПП «Глифада Плюс» - договорів за допомогою системи клієнт-банк віддаленого управління рахунком, здійснила 3 ??перекази грошових коштів з банківського рахунку ТОВ «Восток 2006» на банківський рахунок ПП «Глифада Плюс» на загальну суму 739 576,00 грн. з призначенням платежу «за послуги згідно договору № 30\1 від 01 серпня 2008 р.».

За аналогічних обставин бухгалтер ТОВ «Восток 2006» ОСОБА_11, що не обізнана про нікчемність угоди між ТОВ «Восток 2006» та ПП «Глифада Плюс», в період з 29 серпня 2008 року по 28 серпня 2009 року, виконуючи вказівку директора ТОВ «Восток 2006» ОСОБА_6 і засновника ТОВ «Восток 2006» на підставі раніше підписаних ними неправдивих документів по взаємовідносинах з ПП «Глифада Плюс» - договорів здійснювала переклади грошових коштів з банківських рахунків ТОВ «Восток 2006» на банківські рахунки ПП «Гліфада Плюс» на загальну суму 9 337 272,00 грн. з призначенням платежів «за послуги згідно договору № 30\1 від 01 серпня 2008 р.» і «за послуги згідно виписаних рахунків».

Всього, за незаконними вказівками директора ТОВ «Схід 2006» ОСОБА_6 і засновника ТОВ «Восток 2006»  ОСОБА_4 в період з 29 серпня 2008 року по 22 вересня 2009 року на підставі завідомо неправдивого договору, а також супутніх йому документів від імені і без відома ОСОБА_12 бухгалтерами ТОВ «Восток 2006» ОСОБА_10 і ОСОБА_11 з рахунків ТОВ ТОВ «Восток 2006» на розрахункові рахунки ПП «Глифада Плюс» були перераховані грошові кошти на загальну суму 10 076 848,00 грн., які фактично вибули з ведення ТОВ «Восток 2006», внаслідок чого охоронюваним законом правам та інтересам ТОВ «Восток 2006» було завдано матеріальної шкоди на зазначену суму, більш ніж в 250 разів перевищує неоподатковуваний податком мінімум доходів громадян, що спричинило тяжкі наслідки. Крім цього, в результаті зловживання службовим становищем ОСОБА_6 і ОСОБА_4 грошові кошти на загальну суму 10 076 848,00 грн. були введені в легальний обіг, як отримані ПП «Глифада Плюс» за нібито виконані роботи за договором з ТОВ «Восток 2006» № 30\1 від 01 серпня 2008 року, тобто легалізовані. Дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України, як организация зловживання службовим положенням, тото организація навмисного, з корисливих мотивів та в інтересах третіх осіб, використання службовою особою свого службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило суттєву шкоду охоронюваним законом інтересам юридичних осіб, що потягло тяжкі наслідки.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, спрямовану на конвертацію незаконно перерахованих з розрахункових рахунків ТОВ «Восток 2006» на розрахункові рахунки ПП «Гліфада Плюс» грошові кошти в готівку та маскування їх незаконного походження, ОСОБА_6 за попередньою змовою з одним з засновників підприємства ОСОБА_4, маючи при собі відбиток печатки ПП «Гліфада Плюс», складав від імені та без відома директора фіктивного суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_12 документи на переказ – грошові чеки, вказавши у ньому метою витрат покупку товарів, а також одержувача грошових коштів по ньому – ОСОБА_13 та підписував   підроблені грошові чеки від імені та без відома ОСОБА_12 як достовірні, після чого використовував їх, надавши їх ОСОБА_13 для пред’явлення у філію – Павлоградське відділення ВАТ «Ощадбанк» і отримання по ньому готівкових грошових коштів. ОСОБА_13, виконуючи вказівки ОСОБА_6 та ОСОБА_4, не будучи обізнаною про їх злочинні наміри, отримувала по вказаним грошовим чекам з рахунку ПП «Гліфада Плюс» у відділенні – Павлоградській філії ВАТ «Ощадбанк» готівкові грошові кошти, які безпосередньо після їх отримання передавала ОСОБА_6 Отримані грошові кошти ОСОБА_6 передавав ОСОБА_4, який використав грошові кошти на свій розсуд - у господарській діяльності ТОВ «Восток 2006» та в своїх особистих інтересах.

Таким чином, у період з 29 серпня 2008 року по 18 вересня 2009 року ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_4, раніше незаконно, внаслідок зловживання своїм службовим становищем директора ТОВ «Восток 2006», перерахувавши на рахунки підконтрольного йому фіктивного суб'єктам підприємницької діяльності - ПП «Гліфада Плюс» грошові кошти що належать ТОВ «Восток 2006» на загальну суму 10 076 848,00 грн., вчинивши тим самим суспільно небезпечне протиправне діяння, що передувало легалізації доходів, за яке Кримінальним Кодексом України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад 3 роки, умисно, шляхом підроблення та використання документів на переказ, скоїв з цими грошовими коштами фінансові операції на вказану суму, що в 33 311 разів перевищує неоподатковуваний податком мінімум доходів громадян, що є особливо великим розміром і тяжкими злочинами.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 2 ст. 200 КК України, як незаконні дії з документами на перевод, тобто в підробці документів на перевод або їх використанні, скоєне повторно, за попереднім зговором групою осіб та за ч. 3 ст. 209 УК Украины, як легализаія (відмивання) грошових коштів, добутих злочинним шляхом.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати та направити кримінальну справу до суду першої інстанції на новий судовий розгляд в іншому складі суду.

Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги, прокурор посилається на істотне порушення судом першої інстанції вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи. Прокурор зазначає, що суд першої інстанції, виправдовуючи ОСОБА_4, не навів у вироку жодних мотивів свого рішення. При цьому, при його ухваленні необґрунтовано взяв до уваги висновки експертиз, проведені за нормами КПК України 2012 року. Прокурор вказує на те, що суд, призначаючи такі експертизи, не взяв до уваги ті обставини, що на даний час відсутні документи та акт перевірки, що взагалі унеможливлює їх проведення. При цьому, сторона обвинувачення наполягає на тому, що в основу обвинувачення повинно бути покладено висновок експертизи, проведеної за нормами КПК 1960 року. Поряд з цим, на думку прокурора, суд першої інстанції не надав належної оцінки показанням свідків у справі та не врахував вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2011 року, яким засуджено ОСОБА_14, який набрав законної сили та підтверджує обставини, які підлягають доказуванню в кримінальній справі, тобто мають приюдиційне значення.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурорів, які підтримали апеляційну скаргу прокурора, що приймав учать в суді першої інстанції, думки підсудного та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просили залишити вирок суду без змін, дослідивши матеріали кримінальної справи в сукупності з доводами апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу прокурора такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 365 КПК України 1960 року вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції.

Відповідно до ст. 323 КПК України 1960 року вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим на доказах, розглянутих в судовому засіданні. При цьому суд повинен оцінити дані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та керуючись законом.

Відповідно до вимог ч.4 ст.327 КПК України 1960 року виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлена подія злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину.

Згідно із ч.7 ст.334 КПК України 1960 року мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред’явлене підсудному і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання підсудного із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Вищевказані вимоги закону судом при постановленні вироку щодо ОСОБА_4 виконані в повному обсязі.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність в діях ОСОБА_4 складу злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 200, ч. 3 ст. 209 КК України, за викладених у вироку обставин, правильно встановивши фактичні обставини справи.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в повній відповідності до положень ч.7 ст.334 КПК України 1960 року, виклавши у вироку формулювання обвинувачення, яке пред’явлене підсудному і визнано судом недоведеним, обґрунтовано дійшов таких висновків, повністю перевіривши доводи сторони обвинувачення, правомірно визначив підстави для виправдання підсудного ОСОБА_4 з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення, тому доводи апеляційної скарги прокурора в цій частині, є необґрунтованими.

Так, колегія суддів враховує, що усталена практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (Рішення ЄСПЛ від 10.07.2001 року у справі «Авшар проти Туреччини» - п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЕСПЛ від 14.08.2008 року у справі «Кобець проти України» - п.43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 року у справі «Веренцов проти України» - п.86, «Яллох проти Німеччини»).

Судом першої інстанції з додержанням зазначених вимог під час судового розгляду було ретельно перевірено та надано належної оцінки усім доказам по справі, зокрема, наданим стороною обвинувачення, а саме, показам потерпілого ОСОБА_8, свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_15, на які прокурор посилається в апеляції, та обґрунтовано не прийнято їх до уваги, оскільки вони не містять відомостей, що вказують на наявність в діях ОСОБА_4 саме умислу на організацію умисного ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), тобто в умисному ухиленні від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених в встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства незалежно від форми власності, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів коштів в особливо великих розмірах. Крім того, зазначені покази були оголошені у судовому засіданні відповідно до ст.306 КК України та жодними доказами, наведеними у вироку, не підтверджуються.

Навпаки, допитана судом свідок ОСОБА_10 показала, що вона працювала на підприємстві головним бухгалтером. ОСОБА_4 приходив на підприємство рідко, всі вказівки їй давав директор ОСОБА_14 Свідок ОСОБА_16 суду пояснив, що в серпні 2005 року до нього звернувся ОСОБА_14 та запропонував оформити на нього фірму «Гліфада плюс». Що стосується ОСОБА_4, то на офісі бачив його пару раз. Керував фірмою ОСОБА_14, зарбітню плату видавав також ОСОБА_14, вказівок ОСОБА_4 йому ніяких не давав, а давав ОСОБА_14 Зазначені пояснення, які були надані свідками безпосередньо в судовому засіданні суду першої інстанції жодним чином не підтверджують оголошені в судовому засіданні відповідно до положення ст.306 КПК України свідчення та їх не можна вважати такими, що можуть бути покладені судом на підтвердження інкримінованого ОСОБА_4 обвинувачення.

Судом також досліджено та надано належну оцінку висновку експерта № 87/36 від 10.09.2010 року, згідно якого підприємством ТОВ «Восток - 2006» по взаємовідносинам з підприємством ПП «Гліфада Плюс» в порушення п.7.4.5 і п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 ВР від 03.04.97р. (зі змінами та доповненнями) необґрунтовано віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ -1,709,995.16 грн. за період з 01 серпня 2008 року по 30 листопада 2009 року в т.ч. в серпні 2008 року в сумі - 21616,33грн., в жовтні 2008 року в сумі - 547629,46грн., в листопаді 2008 року в сумі - 192164,38грн., в грудні 2008 року в сумі - 425022,35 грн., в червні 2009 року в сумі - 12688,50грн., в серпні 2009 року в сумі - 226531,74грн., у вересні 2009 року в сумі - 213011,40 грн., в листопаді 2009 року в сумі - 71331,00грн., в результаті підприємством ТОВ «Восток - 2006» був занижений податок на додану вартість в сумі -1,709,994 грн. за період з 01 серпня 2008 року по 30 листопада 2009 року в т.ч. в серпні 2008 року в сумі - 21616грн., в жовтні 2008 року в сумі - 547629грн., в листопаді 2008 року в сумі - 192164грн., в грудні 2008 року в сумі - 425 022 грн., в червні 2009 року в сумі - 12689 грн ., в серпні 2009 року в сумі - 226532грн., у вересні 2009 року в сумі - 213011 грн., в листопаді 2009 року в сумі - 71331 грн. Підприємством ТОВ «Восток - 2006» по взаємовідносинам з підприємством ПП «Гліфада Плюс», в порушення п.5.2.1 п.5.2., п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями) № 283/97-ВР від 22.05.1997р. необгрунтовано віднесено до складу валових витрат податку на прибуток в сумі 1 081 643,83грн. за період з 01.08.2008 року по 31.12.2008 року в т.ч. за 3 кв. 2008 року - 329 857,22грн., 4 кв. 2008 року - 751786,61 грн., В результаті підприємством ТОВ «Восток - 2006» був занижений податок на прибуток в розмірі - 270 411 грн. в т.ч. в 3 кв. 2008 року - 82464 грн., в 4 кв. 2008 року - 187 947 грн.

На думку колегії суддів, судом небезпідставно зазначений висновок експерта не прийнято до уваги, оскільки, жодні докази, в тому числі і висновок експерта, не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 67 КПК України 1960 р.)

Крім того, висновок вказаної експертизи не підтверджує наявності умислу у ОСОБА_4 на вчинення, інкримінованих йому злочинів, а лише підтверджує суми, на які були занижені обов’язкові податкові платежі ТОВ «Восток 2006» та за вказані дії був засуджений ОСОБА_14 вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2011 року.

Тому, доводи апеляційної скарги прокурора про те, що в основу вироку повинен бути покладений висновок зазначеної експертизи, а не висновки експертиз, проведених відповідно до норм КПК України 2012 року, колегією суддів не приймаються до уваги.

Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що оцінку вироку Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2011 року, суд надав з позиції захисту підсудного ОСОБА_4, втративши при цьому об’єктивність оцінки доказів, є необґрунтованими.

Так, вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2011 року ОСОБА_6 засуджений за ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 27 ст. 205, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 200, ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 70 КК України. Зазначеним вироком встановлено, що вказані злочини ОСОБА_6 скоїв з особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження та описані саме дії ОСОБА_6, як організатора, інкримінованих йому злочинних дій.

З цього вироку є незрозумілим, які саме конкретні дії здійснював безпосередньо ОСОБА_4, як організатор, спрямовані на реалізацію, інкримінованих останньому злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 200, ч. 3 ст. 209 КК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із твердженням суду, що сама по собі наявність обвинувального вироку від 21 жовтня 2011 року відносно ОСОБА_6, без доведеності стороною обвинувачення на підставі належних та допустимих доказів, не може мати преюдиціальне значення у справі за обвинуваченням ОСОБА_4 та бути належним доказом скоєння останнім злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 200, ч. 3 ст. 209 КК України, як на те посилається прокурор в апеляції.

Також, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги прокурора про відсутність у тексті виправдувального вироку обґрунтування виправдання ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 200, ч. 3 ст. 209 КК України.

Зважаючи на те, що дії, інкриміновані ОСОБА_4, які органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 200, ч. 3 ст. 209 КК України фактично є способом вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 212 КК України, що йому інкриміновано та його наслідками у вигляді легалізації грошових коштів, отриманих злочинним шляхом, а в основу обвинувачення за вказаними статтями покладено ті ж самі докази, що й в основу обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 212 КК України, за яким останнього визнано невинуватим та виправдано, суд першої інстанції обґрунтовано визнав ОСОБА_4 невинуватим і за ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 200, ч. 3 ст. 209 КК України.

Пунктом 2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, кого обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Аналогічна позиція викладена і у п. 146 справи «Барбера, Мессегуэ и Джабардо проти Іспанії» від 06.12.1998, де Європейський Суд з прав людини зазначив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.

Принцип презумпції невинуватості закріплено статтею 62 Конституції України, як нормою прямої дії та нормами Кримінального процесуального Кодексу України.

Як вбачається з вироку та матеріалів кримінальної справи, суд першої інстанції проаналізував кожен доказ, на який орган обвинувачення посилався у обвинувальному висновку, дав йому належну правову оцінку та привів мотиви, з яких він відкидає їх.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції відповідно до положень ст.67 КПК України 1960 року, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, належним чином надано у вироку оцінку кожного доказу та прийнято обґрунтоване процесуальне рішення про виправдання ОСОБА_4 у скоєнні злочинів, що йому інкриміновано органом досудового слідства, за відсутності в його діях їх складу злочину.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судове рішення у відповідності з положеннями ст.323 КПК України 1960 року є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги прокурора щодо порушень, допущених судом 1-ї інстанції з цих підстав, не знайшли свого підтвердження.

Процесуальних порушень, які б могли бути підставою для скасування виправдувального вироку в ході розгляду апеляційної скарги прокурора, колегією суддів не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України  1960 року, п. 15 Розділу ХІ КПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора Павлоградської місцевої прокуратури ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2017 року, постановлений відносно ОСОБА_4, - залишити без змін.

На ухвалені рішення судів першої та апеляційної інстанції можуть бути подані касаційні скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

       Судді: