ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2018 року справа №812/1289/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Ястребової Л.В., Геращенка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 липня 2018 р. (повне судове рішення складено 06 липня 2018 року у м. Сєвєродонецьк) у справі № 812/1289/18 (головуючий І інстанції суддя Кисельова Є.О. ) за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень форми "Ш" № 0007391207 та № 0007401207 від 22.02.2018,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 07 травня 2018 року звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Луганській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 22.02.2018 року № 0007391207 форма «Ш», складене на підставі акту від 07.02.2018 року № 308/12-32-12-07/05451150 та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 22.02.2018 року № 0007401207 форма «Ш», складене на підставі акту від 07.02.2018 року № 308/12-32-12-07/05451150 (а.с. 34-39).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 04 липня 2018 р. у справі № 812/1289/18 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 22.02.2018 за формою "Ш", складені на підставі акту від 07.02.2018 № 308/12-32-12-07/05451150 відносно Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз»: № 0007391207 та № 0007401207 (а.с. 101-104).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що позивачем не сплачено в установлений термін самостійно визначене грошове зобов'язання з податкової звітності з плати за землю (орендна плата за землю). Таким чином, відповідачем правомірно прийняті податкові повідомлення - рішення від 22.02.2018 року № 0007391207 та № 0007401207 про застосування штрафу за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов'язань з орендної плати за землю.

Звертає увагу на те, що на сьогодні не розроблено порядку застосування зазначених у ст. 6 Закону № 1669 податкових пільг, а також не внесено відповідних змін до Податкового Кодексу України.

У відзиві позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, у зв'язку з неявкою сторін у судове засідання.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» зареєстровано у якості юридичної особи 11.05.1994, 26.01.2005, № 13821200000002601 Сєвєродонецькою міською радою, код ЄДРПОУ 05451150, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, буд. 87 (а.с.9-11,12-14).

12.11.2005 між Старобільською міською радою, як орендодавцем та ВАТ «Луганськгаз», як орендарем було укладено договір оренди землі б/н, відповідно до умов договору оренди землі (далі - Договір від 12.11.2005) орендодавець на підставі рішення першої сесії четвертого скликання Старобільської міської ради від 02.09.2005 № 25-31, надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Старобільськ, вул. Залізнична, 41. Договір укладено на 50 років (а.с. 86-87).

14.02.2014 ПАТ «Луганськгаз» подано до Старобільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Луганській області звітну податкову декларацію зі сплати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік в сумі 11307,11 грн. (а.с. 53-55).

19.02.2016 ПАТ «Луганськгаз» подано до Старобільської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області звітну податкову декларацію з сплати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік в сумі 33726,47 грн. (а.с. 58-60).

На підставі п.п.19-1.1.1, 19-1.1.2 п.19-1.1 ст.19-1, п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75 та ст.76 Податкового кодексу України відповідачем проведено камеральну перевірку даних податкової звітності з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) з питань дотримання граничних термінів сплати за 2014-2016 роки, результати якої оформлені актом від 07.02.2018 за № 308/12-32-12-07/05451150 (далі - Акт від 07.02.2018) (а.с. 66-68).

Перевіркою встановлено порушення термінів сплати самостійно визначених грошових зобов'язань з орендної плати за землю за 2014-2016 роки, визначених в п.288.7 ст.288, п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України. Вказаний факт підтверджується зворотнім боком облікової картки (а.с. 61-64, 92-93).

На підставі Акту від 07.02.2018 відповідачем винесені податкові повідомлення рішення форми "Ш", а саме:

- від 22.02.2018 № 0007391207, яким встановлено порушення п.288.7 ст.288, ст.287 ПК України за затримку на 27,26,23,20,18,17 календарних днів сплати 2289,00 грн. та зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 228,90 грн. (а.с.15);

- від 22.02.2018 № 0007401207, яким встановлено порушення п.288.7 ст.288, ст.287 ПК України за затримку на 348,318,288,257,227,196 календарних днів сплати 5653,50 грн. та зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 1130,70 грн. (а.с.15-16).

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України (а.с. 20-21, 22-23).

30.03.2018 року позивачем отримано Рішення ДФС від 26.03.2018 року № 10690/6/99-99-11-03-01-25 про результати розгляду скарг (а.с. 24).

Відповідно до вказаного рішення, ДФС залишено без розгляду скарги ПАТ «Луганськгаз» від 07.03.2018 за № 01-02-38/508 та від 07.03.2018 за № 01-02-38/510.

Зазначені обставини сторонами не заперечуються.

Спірним питанням даної справи є нарахування штрафу за несвоєчасну сплату самостійно визначених грошових зобов'язань з орендної плати за землю за 2014-2016 роки у розмірі 1359, 60 грн.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України платниками плати за землю є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Статтею 285 Податкового кодексу України передбачено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим за 12 місяців).

Згідно із пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (пункт 286.2 статті 286 Податкового кодексу України).

Платник плати за землю має право подавати щомісяця нову звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (пункт 286.3 статті 286 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

За несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань Податковим кодексом України передбачена відповідальність для платника податків у вигляді нарахування штрафу (стаття 126) та пені (стаття 129).

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі - Закон № 1669-VII), період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Відповідно до статті 6 Закону № 1669-VII ( у редакції чинній до 08.06.2016 року) встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Таким чином, суб'єкти господарювання, що здійснювали діяльність на території проведення АТО, були звільнені від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної форми власності.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, територією проведення АТО визначено, зокрема м. Старобільськ Луганської області.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053 та від 05.11.2014 № 1079, та знову затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з яким територією проведення АТО визначено м. Старобільськ Луганської області.

Оскільки позивач здійснював свою господарську діяльність у м. Старобільськ Луганської області (договір оренди землі б/н від 12.11.2005), тобто на території проведення АТО, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що пільги, встановлені ст. 6 Закону № 1669-VI, поширюються на позивача, як на платника земельного податку.

Суд зазначає, що Податковий кодекс України та Закон № 1669-VII по різному регулюють питання щодо плати за землю на території, на якій проводилась антитерористична операція, суперечать один одному.

Вирішуючи питання щодо вказаної колізії правових норм, суд виходить з того, що з двох нормативно - правових актів однакової юридичної сили (Податковий кодекс України та Закон № 1669-VII), прийнятих одним і тим самим органом (Верховна рада України) застосуванню підлягають норми Закону № 1669-VII, як такого, що був прийнятий пізніше у часі.

Крім того, в матеріалах справи міститься Сертифікат № 749 Торгово-промислової палати України від 02 жовтня 2014 року № 3497/05-4, який надано позивачем та в якому зазначено, що Торгово-промислова палата України засвідчила Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" з 01 липня 2014 року настання обставин непереборної сили при здійсненні господарської діяльності на території Луганської області щодо виконання законодавчих актів України, які стосуються справляння податків та обов'язкових платежів. На момент видачі сертифікату форс-мажорні обставини тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо (а.с. 19).

Разом з тим, Сертифікат ТПП не є принциповою підставою для звільнення від сплати за користування земельною ділянкою, що розташована на території проведення АТО, оскільки, звільнення прямо встановленою нормою статті 6 Закону № 1669-VII, а саме: звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Таким чином, відповідно до положень Закону № 1669 достатньою підставою для звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності стосовно конкретних суб'єктів господарювання є встановлення факту здійснення ними діяльності на території проведення антитерористичної операції.

Зазначена підстава відносно позивача встановлена судом, тому в силу положень статті 6 Закону № 1669 позивача звільнено від сплати орендної плати за землю.

Також суд апеляційної інстанції враховує той факт, що право на камеральну перевірку щодо своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виникла у відповідача у зв'язку з прийняттям Закону № 1797-VIII від 21.12.2016, який набрав чинності з 01.01.2017 року. Тобто, перевіряти період сплати грошових зобов'язань з орендної плати за землю за 2014-2016 роки у контролюючого органу не було правових підстав з огляду на положення ст. 58 Конституції України.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивачем було сплачено грошові зобов'язання.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень від 22.02.2018 року № 0007391207 та № 0007401207 за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. І відповідачем не доказано, що він приймаючи податкові повідомлення-рішення від 22.02.2018 року № 0007391207 та № 0007401207 діяв правомірно.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 липня 2018 р. у справі № 812/1289/18 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 26 вересня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді Л.В. Ястребова

І.В. Геращенко