АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/2372/17 Номер провадження 22-ц/786/1539/18Головуючий у 1-й інстанції Тімошенко Н. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів: Панченка О.О., Пилипчук Л.І.,

при секретарі Коротун І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 10 травня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2017 року позивачі звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди в сумі 714 298 грн.

В обґрунтування позову зазначали, що 29 травня 2013 року між ОСОБА_2та позивачами було укладено договір купівлі-продажу, згідно п. 1 якого ОСОБА_2передає у власність, а ОСОБА_3, ОСОБА_4 приймають у власність в рівних частинах (по 1/2 частині кожний) квартиру АДРЕСА_1, загальна площа якої 44,1 кв. м., житлова площа 28,9 кв. м., який було посвідчено та зареєстровано в реєстрі за № 605,приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_5

Згідно розписки, підписаної власноруч ОСОБА_2, вона отримала від позивачів 271 762 грн. в якості плати за відчужувану за договором квартиру, що становить еквівалент 34 000 доларів США по курсу НБУ на момент укладання договору. Своїм підписом у договорі, відповідно до п. 4 договору, відповідачка підтвердила та засвідчила, що судового спору щодо квартири, а також прав на квартиру у інших осіб, як в межах, так і поза Україною не має.

Після придбання квартири АДРЕСА_1, оскільки балкон на момент придбання не був оздоблений, утеплений та засклений, позивачами після набуття права власності 16 червня 2014 року було укладено договір з ФОП ОСОБА_6. на поставку металопластикових конструкцій (балконна рама та бічні панелі) на загальну суму 12 500 грн.

Враховуючи необхідність утеплення та монтажу придбаних металопластикових конструкцій 06 серпня 2016 року між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_7 було укладено договір на виконання робіт по ремонту балкону «під ключ» (виготовлення металевого каркасу, зварювання виносу, зовнішня обшивка та внутрішня обшивка пластиком, утеплення та внутрішнє оздоблення балкону). Всього вартість виконаних за Договором робіт ФОП ОСОБА_7 становила згідно кошторису 29898 грн. без ПДВ.

Здійснені позивачами ремонтні роботи по оздобленню балкону, придбані будівельні матеріали та аксесуари не можуть бути відокремлені від квартири без пошкодження таких матеріалів.

Відповідно до звіту про незалежну оцінку майна, виконаного ТОВ «Альбатрос» 10 березня 2017 року, ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 станом на 10 березня 2017 року дорівнює 371 900 грн.

Квартира є єдиним місцем проживання дитини позивачів ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 02 лютого 2016 року рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 04 листопада 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.

Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_2на АДРЕСА_2.

Визнано право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_9 в порядку спадкування за законом.

Витребувано 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 у потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4 у власність ОСОБА_9

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України із розгляду цивільних та кримінальних справ від 14 вересня 2016 року рішення Апеляційного суду Полтавської області від 02 лютого 2016 року було залишено без змін.

Свідчення ОСОБА_2, що судового спору щодо неї, а також прав третіх осіб, в тому числі і за шлюбним договором, іншими речовими правами, як у межах, так і за межами України не має, та що від Покупців не приховано обставин, що мають істотне значення, вказані у п. 4 укладеного 29 травня 2013 року договору № 605 купівлі-продажу, надані нею не правдиві, оскільки ОСОБА_2 принаймні з 18 вересня 2012 року чітко знала, що ОСОБА_9 рішенням суду визнано спадкоємицею за правом представлення у відношенні спадкового майна померлого ОСОБА_10 квартири АДРЕСА_1.

Відповідач при купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 умисно змовчала про те, що ОСОБА_9 було фактично визнано ще 08 серпня 2012 року другою спадкоємицею, відтак позивачі мають право вимагати від ОСОБА_2 повернення компенсації завданих збитків та моральної шкоди.

Ринкова вартість квартири на момент подачі позову є упущеною вигодою, яку б могли отримати позивачі у разі продажу такого майна при умові відсутності підстав для вилучення та витребування квартири.

Отже, повним розміром збитків, завданих ОСОБА_2 є витрачені позивачами грошові кошти на поліпшення придбаного ними майна та ринкова вартість квартири на момент подання позову як вартість упущеної вигоди, які повинні бути відшкодовані продавцем ОСОБА_2

Крім того, вважають, що їм завдано моральної шкоди, так як неправдиві свідчення і витребування квартири за рішенням суду призвели до розірвання шлюбу між позивачами та порушення права дитини позивачів на користування квартирою.

Просили стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4 матеріальні збитки в сумі 414298 грн. та моральну шкоду в сумі 300000 грн.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 10 травня 2018 року позовну заяву ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4 матеріальні збитки в сумі 414 298 грн. та моральну шкоду в сумі 200 000 грн., всього 614 298 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2на користь держави судовий збір в сумі 4142 грн. та 3000 грн., всього 7 142 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_2подала апеляційну скаргу в якій зазначила, що вважає зазначене рішення таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4М, вказали, що вважають рішення суду першої інстанції ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення;

Згідно із п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи , порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Із матеріалів справи вбачається, що 29 травня 2013 року між ОСОБА_11 та позивачами було укладено договір купівлі-продажу, згідно п. 1 якого ОСОБА_11 передає у власність, а ОСОБА_3, ОСОБА_4 приймають у власність в рівних частинах (по 1/2 частині кожний) квартиру АДРЕСА_1, загальна площа якої 44,1 кв. м., житлова площа 28,9 кв. м., який було посвідчено та зареєстровано в реєстрі за № 605 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_5

Згідно розписки ОСОБА_11 вона отримала від ОСОБА_3 271762 грн. в якості плати за відчужувану за договором квартиру, що становить еквівалент 34 000 доларів США по курсу НБУ на момент укладання договору.

У вказаному договорі зазначено, що судового спору щодо квартири, а також прав третіх осіб, в тому числі і за шлюбним договором, іншими речовими правами, як у межах, так і за межами України не має, та що від Покупців не приховано обставин, що мають істотне значення.

Після набуття права власності 16 червня 2014 року укладено договір з ФОП ОСОБА_6 на поставку металопластикових конструкцій (балконна рама та бічні панелі) на загальну суму 12 500 грн.

06 серпня 2016 року між ОСОБА_3та ФОП ОСОБА_7 укладено Договір на виконання робіт по ремонту балкону «під ключ». Вартість виконаних за Договором робіт становила згідно кошторису 29898 грн. без ПДВ.

Здійснені позивачами ремонтні роботи по оздобленню балкону, придбані будівельні матеріали та аксесуари не можуть бути відокремлені від квартири без пошкодження таких матеріалів.

Відповідно до звіту про незалежну оцінку майна, виконаного ТОВ «Альбатрос» 10 березня 2017 року, ринкова вартість квартири АДРЕСА_1, станом на 10 березня 2017 року дорівнює 371 900 грн.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 08 серпня 2012 року ОСОБА_9 надано додатковий строк для прийняття спадщини терміном у шість місяців.

11 жовтня 2012 року ОСОБА_9 звернулася із заявою про прийняття спадщини до першої Полтавської державної нотаріальної контори, вказана заява зареєстрована у передбаченому законодавством порядку.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 02 лютого 2016 року рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 04 листопада 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.

Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_11 на АДРЕСА_3.

Визнано право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_9 в порядку спадкування за законом.

Витребувано 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 у потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4у власність ОСОБА_9

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України із розгляду цивільних та кримінальних справ від 14 вересня 2016 року рішенняА суду Полтавської області від 02 лютого 2016 року було залишено без змін.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Під час розгляду справи судом першої інстанції в якості свідка допитана ОСОБА_12, яка пояснила, що з листопада 2012 року ОСОБА_11 була клієнткою агентства нерухомості «Альянс Ріелті», яке надавало їй послуги по продажу квартири АДРЕСА_1. Це не був терміновий продаж, відповідач вела себе як клієнт агентства спокійно та не поспішала. Про судові спори у відношенні вищевказаної квартири ОСОБА_11 ні свідка, ні керівника агентства не повідомляла, при укладанні договору про наміри укласти Договір купівлі-продажу у відношенні вищезазначеної квартири, ОСОБА_11 було письмово під особистий підпис гарантовано, що арештів, іпотек, застав щодо квартири не зареєстровано, вона не є предметом спору в суді. Заборон та арештів за даним об’єктом на момент купівлі-продажу не зареєстровано. Свідок також пояснила і підтвердила, що ОСОБА_11 була отримана від ОСОБА_3сума 34 000 доларів США в якості плати за відчужувану за договором квартиру.

З матеріалів справи №544/16332/13-ц, а саме листа від 27 травня 2008 року підписаного ОСОБА_11 вбачається, що вона зверталася до начальника Качанівської виправної колонії № 54 з проханням повідомити ОСОБА_9, як можливій спадкоємиці про смерть ОСОБА_10 (а.с. 214)

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при купівлі-продажі спірної квартири умисно змовчала про існування другого спадкоємця, спірні взаємовідносини ОСОБА_9 та ОСОБА_11 щодо спадкового майна, які в подальшому стали підставою для витребування та вилучення квартири у позивачів виникли задовго до продажу товару (квартири), при цьому покупці ОСОБА_3, ОСОБА_4, придбаваючи квартиру не знали та не могли знати про наявність цих підстав. Тобто між сторонами виникли правовідносин, що передбачають відповідальність продавця у разі відсудження товару у покупця, тобто до даних правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем, підлягають застосуванню положення ст. 661 ЦК України. А тому слід стягнути матеріальні збитки в сумі 414 298 грн., які складаються з ринкової вартості квартири 371900 грн. на момент подачі позову як суми упущеної вигоди, оскільки через витребування 1/2 частки квартири позивачі втратили право відчуження як всієї, так і 1/2 частки вищевказаної квартири без згоди ОСОБА_9, а також витрачених грошових коштів в сумі 42 398 грн. на поліпшення придбаного ним майна (ремонт балкону та придбання металопластикових конструкцій).

Рішення суду в частині стягнення моральної шкоди мотивовано тим, що замовчування ОСОБА_11 факту наявності судових спорів щодо спадкового майна з ОСОБА_9, що призвело до витребування 1/2 частини квартири на користь ОСОБА_9 з ОСОБА_3, ОСОБА_4завдало позивачам моральних страждань. Судові процеси, а згодом і витребування 1/2 частини квартири на користь ОСОБА_9 з ОСОБА_3, ОСОБА_4, призвели до порушення їхніх нормальних життєвих зв'язків, необхідності докладання додаткових зусиль для організації свого життя, душевних стражданнях, позбавленні можливості реалізації своїх звичок та бажань, необхідності пошуку житла для малолітнього сина. Витребування 1/2 частини квартири на користь ОСОБА_9 спричинило позивачам глибокі моральні страждання, принизили їх репутацію.

Проте колегія суддів не може повністю погодитися з рішенням суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Частиною 1 ст. 661 ЦК України встановлено, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Разом з тим, відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» роз'яснено, що, вирішуючи питання про грошове стягнення у справах за позовами про захист права приватної власності на майно, суди мають виходити з того, що вартість спірного майна визначається погодженням сторін, а за його відсутності - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.

Тобто, позивачі мають право на відшкодування збитків заподіяних їм вилученням 1/2 частини майна, проте в межах заподіяної шкоди, а саме вартість 1/2 частини квартири.

Як вже зазначалося, відповідно до звіту про незалежну оцінку майна ринкова вартість спірної квартири станом на 10 березня 2017 року дорівнює 371 900 грн.

При цьому, роботи по ремонту балкона, на відшкодування вартості яких посилаються позивачі, здійснені до проведення оцінки квартири, а отже оцінка квартири здійснювалася з врахуванням стану балкона вже після проведення ремонту.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню позивачам становить 185950 грн., тобто вартість 1/2 частини квартири, що була в них відчужена.

Також, колегія суддів звертає увагу, що недоведеними є посилання позивачів на відшкодування упущеної вигоди, оскільки ними не доведено наміру продажу квартири, вчинення реальних дій щодо її продажу, до моменту коли вони дізналися про відчуження у них частки квартири. При цьому в їх власності залишилася 1/2 частина квартири та відповідні права щодо неї.

Щодо відшкодування позивачам моральної шкоди необхідно зазначити наступне.

Згідно з положеннями п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної шкоди розглядаються зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Правовідносини сторін випливають з договірних відносин щодо купівлі-продажу квартири.

Згідно зі ст. 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов'язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом.

Правила ст. 1167 ЦК України регулюють позадоговірні (деліктні) відносини.

Відповідно до положень ст. 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі № 6-1575цс16.

Як вбачається з договору купівлі-продажу квартири ним не передбачено відшкодування моральної шкоди за порушення договірних зобов'язань. Відсутні також підстави для відшкодування моральної шкоди з підстав, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».

Таким чином, не встановлено обставин, з якими закон пов'язує право позивачів на відшкодування моральної шкоди, а тому висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди є помилковим.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід задовольнити частково, а рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 10 травня 2018 року в частині розміру стягнутої матеріальної шкоди та судового збору - змінити.

Зменшити суму матеріальних збитків стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4 з 414298 грн. до 185950 грн. та суму стягнутого судового збору на користь держави з 7142 грн. до 1859 грн. 50 коп.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 10 травня 2018 року в частині стягнення моральної шкоди підлягає скасуванню.

У задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2про стягнення моральної шкоди необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 10 травня 2018 року в частині розміру стягнутої матеріальної шкоди та судового збору - змінити.

Зменшити суму матеріальних збитків стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4 з 414298 грн. до 185950 грн. та суму стягнутого судового збору на користь держави з 7142 грн. до 1859 грн. 50 коп.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 10 травня 2018 року в частині стягнення моральної шкоди скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2про стягнення моральної шкоди – відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текс постанови виготовлено 24 вересня 2018 року.

Головуючий                В.П. Пікуль

Судді:        О.О. Панченко

                                                                ОСОБА_13