ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/5387/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Виш А.А.,

розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 травня 2018 року у справі № 803/779/18 (рішення ухвалено в м.Луцьку, головуючий суддя Лозовський О.А., повне рішення складено 29.05.2018) за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 27.04.2018 звернувся в суд із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0284521307 від 17.11.2017, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» та податкову вимогу №115-17 від 12.01.2018.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 22 травня 2018 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області №0284521307 від 17.11.2017. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління ДФС у Волинській області №115-17 від 12.01.2018.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Головне управління Державної фіскальної служби у Волинській області оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не взято до уваги, що згідно Книги обліку доходів і витрат, у підприємця відсутні витрати на транспортування (придбання та списання пального). Дані витрати не включені до складу витрат, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності та відповідно не враховані й при обчисленні оподатковуваного доходу звітного періоду, а тому й не можуть вважатися такими, що фактично понесені. Дані витрати не закладені й при формуванні ціни товару (в націнку). При включенні до суми валових витрат, витрати на самостійне транспортування придбаного товару (вартість пального) результатом діяльності ФОП ОСОБА_3 були б збитки.

В наданих для перевірки видаткових накладних в у графі «Від постачальника» міститься лише підпис директора та печатка ПП «Лібра-Трейд», а у графі «Отримав(ла)» - лише печатка підприємця з факсимільним підписом, водночас не зазначено посади та дані осіб, які фактично вчинили відвантаження та прийняття товару. Таким чином, з видаткової накладної неможливо встановити особу, яка відвантажила товар і яка прийняла його. В видаткових накладних водія ФОП ОСОБА_3 як отримувача товару не зазначено. Первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження операцій, не відповідають дійсності та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, апелянт вказує, що Головне управління ДФС у Волинській області діяло виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а винесені податкові повідомлення-рішення є правомірними.

У судовому засіданні представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Заслухавши суддю - доповідача, учасників судового розгляду, здійснивши перевірку підстав для апеляційного перегляду відповідно до доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджується, що в період з 05.10.2017 по 09.10.2017 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань здійснення фінансово-господарських операцій із ПП «Лібра-Трейд» за період жовтень-листопад 2014 року, за результатами якої складено акт від 13.10.2017 №11342/03-20-13-7/2381410370, яким встановлено порушення ФОП ОСОБА_3 пункту 198.3 статті 198 ПК України в частині завищення податкового кредиту, внаслідок чого донараховано ПДВ в сумі 29 478,34 грн., в тому числі за жовтень 2014 року - 12 165,00 грн., за листопад 2014 року - 17 313,34 грн.

Згідно акта перевірки, так як ФОП ОСОБА_3 для перевірки не було надано первинних та інших документів для підтвердження взаємовідносин з ПП «Лібра-Трейд», ГУ ДФС у Волинській області посилаючись на акт Ковельської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області від 28.01.2016 №6/17-2381410370 «Про результати документальної планової перевірки ФОП ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів,оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загально - обов'язкове державне соціальне страхування, за період з 01.01.2012 по 31.12.2014» встановила, що розбіжність по податковому кредиту покупця ФОП ОСОБА_3 від постачальника ПП «Лібра-Трейд» на загальну суму ПДВ 29 478,34 грн. виникла у зв'язку з не встановленням під час виїзної документальної позапланової перевірки ПП «Лібра-Трейд», яка проводилась ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві, фактичного продажу товарів зазначеним контрагентам-постачальникам на адресу ФОП ОСОБА_3 За результатами перевірки вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не використовують свої податкові зобов'язання, що було й відображено в довідці «Про результати виїзної документальної позапланової перевірки ПП «Лібра-Трейд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за жовтень, листопад 2014 року" № 1642/2651-2205/35932074 від 23.03.2015 (а. с. 29).

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0284521307 від 17.11.2017, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» та податкової вимоги №115-17 від 12.01.2018 (а. с. 24).

Оскільки суму нарахованого грошового зобов'язання з ПДВ в установлений законом строк позивачем не було сплачено, ГУ ДФС у Волинській області було надіслано платнику податкову вимогу від 12.01.2018 №115-17 (а. с. 25).

За результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення №0284521307 від 17.11.2017 та податкової вимоги №115-17 від 12.01.2018, у зв'язку з пропуском строків скарга залишена без задоволення (а. с. 11-13).

Не погоджуючись із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням та податковою вимогою позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що досліджені в судовому засіданні докази підтверджують реальність здійснення позивачем господарських операцій по придбанню товарів/послуг у ПП «Лібра-Трейд». Протилежного відповідачем не доведено.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування, серед іншого, є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п. 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 вказаного Закону зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п.1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704.

Відповідно до п.п. 1.2 п. 1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п. 2.1 п. 2 Положення).

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2 ст. 9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

В свою чергу, відповідно до п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з положеннями розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Право формування податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг (п. 198.1. ст. 198 ПК України). А згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

З огляду на зазначені положення ПК України витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської діяльності є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З огляду на вищенаведене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При цьому, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_3 зареєстрований платником ПДВ з 23.09.2005 згідно свідоцтва НОМЕР_1 (а. с. 92)

01.08.2014 між ФОП ОСОБА_3 та ПП «Лібра-Трейд» укладено договір поставки №16-14, на виконання умов якого у жовтні-листопаді 2014 року ПП «Лібра-Трейд» здійснювалась поставка бананів позивачу (а. с. 34-35).

На підтвердження факту придбання та отримання товару позивач надав первинні документи бухгалтерського обліку, які є наявними в матеріалах справи.

Судом встановлено, що долучені позивачем до матеріалів справи документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентом, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

З матеріалів справи видно, що протягом жовтня 2014 року ПП «Лібра-Трейд» поставило позивачу 233 ящика бананів, що підтверджується видатковими накладними №80 від 02.10.2014 на суму 16 500,00 грн., №93 від 07.10.2014 на суму 16 750,00 грн., №116 від 15.10.2014 на суму 16 500,00 грн., №137 від 23.10.2014 на суму 6 440,00 грн., №146 від 24.10.2014 на суму 16 800,00 грн. та податковими накладними №6 від 02.20.2014, №19 від 09.10.2014, №30 від 15.10.2014, №60 від 23.10.2014, №67 від 24.10.2014, які зареєстровані в Єдиному державному реєстрі податкових накладних на загальну суму 72 990,00 грн. (а. с. 36-51).

Протягом листопада 2014 року ПП «Лібра-Трейд» поставило позивачу 365 ящиків бананів, що підтверджується видатковими накладними №180 від 01.11.2014 на суму 13 500,00 грн., №191 від 06.11.2014 на суму 13 000,00 грн., №210 від 10.11.2014 на суму 15 900,00 грн., №1159 від 17.11.2014 на суму 18 300,00 грн., №1244 від 20.11.2014 на суму 18 300,00 грн., №1396 від 24.11.2014 на суму 17 880,00 грн., № 1480 від 27.11.2014 на суму 7 000,00 грн. та податковими накладними №1 від 01.11.2014, №28 від 06.11.2014, №47 від 10.11.2014, №71 від 17.11.2014, №82 від 20.11.2014, №103 від 24.11.2014, №148 від 27.11.2014, які зареєстровані в Єдиному державному реєстрі податкових накладних на загальну суму 103 800,00 грн. (а. с. 52-73).

Судом також встановлено, що свою підприємницьку діяльність та зберігання товару, який реалізується у ході здійснення підприємницької діяльності, ФОП ОСОБА_3 здійснює у складі-магазині загальною площею 75 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.

Дане приміщення перебувало у оренді ФОП ОСОБА_3 на підставі договору №45 про оренду приміщення від 01.10.2013 (період оренди з 01.10.2013 по 01.09.2014), договору №45 про оренду приміщення від 01.09.2014 (період оренди з 01.09.2014 року по 01.08.2015) (а. с. 74-77).

Окрім цього, з договорів поставки слідує, що протягом жовтня-листопада 2014 позивач здійснив реалізацію бананів наступним контрагентам:

- Річицьке споживче товариство (договір поставки № 03-11 від 04.01.2011) (а. с. 78);

- Гірниківське споживче товариство (договір № 04-11 від 04.01.2011) (а. с. 79);

-Заболоттівське споживче товариство (договір поставки № 06-11 від 04.01.2011) (а. с. 80);

- ТзОВ «Арго-Р» (договір поставки № 09-11 від 04.01.2014) (а. с. 81);

-Приватне підприємство Торговий дім «Салют» (договір поставки №81/12 від 03.09.2012) (а. с. 82-85);

- Голобський дитячий будинок-інтернат (договір №50/1 купівлі-продажу товарів, послуг від 18.02.2014) (а. с. 86);

- ФОП ОСОБА_4 (договір поставки № 01-14 від 12.03.2014) (а. с. 87).

Також, колегія суддів не бере до уваги покликання скаржника на ненадання до перевірки інформації про транспортування товарів, оскільки неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про ймовірно фіктивну господарську операцію.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Крім того, на думку колегії суддів, товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару.

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце, що, в свою чергу, встановлено судом і підтверджено матеріалами справи.

Таким чином, колегія суддів критично оцінює доводи відповідача на заперечення реальності здійснення позивачем задокументованих господарських операцій.

Крім того, за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на формування витрат чи податкового кредиту.

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Крім того, колегія суддів враховує, що податкове повідомлення-рішення Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 16.02.2016 за №0002131702, рішення про застосування штрафних санкцій №0002151702 від 16.02.2016 та вимога Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) від 16.02.2016 № Ф-0002141702, які винесені на підставі акта від 28.01.2016 №6/17-2381410370 визнані протиправними та скасовані постановою Волинського окружного адміністративного суду від 06.04.2016 по справі №803/288/16, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2016.

Вищевказаним податковим повідомленням - рішенням було визначено податкові зобов'язання з ПДВ по господарських операціях платника податку з ПП «Лібра-Трейд» за придбані банани у вересні- листопаді 2014 року, тобто за той самий період. Вищевказаними судовими рішеннями ці господарські операції були визнані реальними.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, посилання податкового органу на акт перевірки від 28.01.2016 №6/17-2381410370, як доказ не реальності вказаних господарьких операцій є безпідставними.

На підставі аналізу норм законодавства та обставин справи, суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки представлені позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій із ПП «Лібра-Трейд», а отримані товари використані позивачем у власній господарській діяльності, зазначені в акті перевірки висновки про порушення позивачем податкового законодавства є безпідставними, що має наслідком визнання протиправними та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області №0284521307 від 17.11.2017 та податкової вимоги №115-17 від 12.01.2018.

Відтак, доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 243, 296, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 травня 2018 року у справі № 803/779/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Д. М. Старунський

судді В. М. Багрій

А. І. Рибачук