Справа № 2-а-5162/2009 р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 листопада 2009 року м. Ромни
Суддя Роменського міськрайонного суду Сумської області Шунько Г.О., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Ромни Сумської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни,-
В С Т А Н О В И В :
26.10.2009 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом. Свої вимоги мотивувала тим, що вона, відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус «дитини війни». Названим Законом ст. 6 передбачена доплата до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Протягом 2006-2009 років доплату до пенсії не отримувала. Про порушене право на отримання доплати до пенсії їй стало відомо після висвітлення в пресі відповідного рішення Конституційного Суду України. У зв’язку з цим позивачка просила суд поновити їй пропущений строк для звернення до суду та зобов’язати відповідача перерахувати вказану доплату до пенсії за 2006-2009 роки в сумі 4488 грн. 30 грн., навівши в позові відповідні розрахунки.
Позивачка в судове засідання не з’явилася, в письмовій заяві, просила справу розглянути у її відсутність та задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, проте направив заперечення на позов в якому просив суд розглядати справу у його відсутності і відмовити в задоволенні вимог позивача мотивуючи тим, що доплату до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2006-2007 роках не проводили, так як дія зазваного Закону була зупинена Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік.» і відповідно на 2007 рік.
У 2008 році доплата проводилися відповідно до вимог чинного законодавства, а саме з 1 січня 2008 року її пенсія була підвищена на 10 % від прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність, на суму 47 грн., з 1 квітня 2008 року, на суму 48 грн. 10 коп. з 1 липня 2008 року на суму 48 грн. 20 коп. і з 1 жовтня 2008 року на суму 49 грн. 80 коп.
У 2009 році відповідач продовжує виплачувати позивачу доплату до пенсії як «дитині війни» в сумі 49 грн., 80 коп. щомісячно.
Відповідач звертає увагу суду також на невизначеність на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладеного обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус «дитини війни» та джерел надходження цих коштів.
В судовому засіданні, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася 19 лютого 1944 року. Отримує пенсію. Відповідно до ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни ” має статус «дитини війни». У зв’язку з цим ОСОБА_1 відповідно до ст. 6 названого Закону, має право на отримання доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком. Вказані обставини підтверджені копією паспорту (а.с.6), відміткою в посвідченні (а. с.7) про це не заперечує і відповідач.
Позивачці за 2006-2007 доплата до пенсії відповідно до названого закону не проводилася.
З 1 січня 2008 року доплата до пенсії була виплачена позивачці у розмірі 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а саме з 1 січня 2008 року 47 грн., з 1 квітня 2008 року 48 грн. 10 коп.,
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» п. 8 доплата до пенсії «дітям війни» склала з 22 травня 2008 р. – 48 грн. 10 коп., з 01 липня 2008 р. – 48 грн. 20 коп., з 01 жовтня 2008 р. – 49 грн. 80 коп.
У 2009 році позивачка щомісячно отримує доплату в сумі 49 грн. 80 коп., відповідно до постанови КМ України за № 530. Дані обставини доведені довідкою УПФУ в м. Ромни.
Суд встановив, що мала місце виплата доплати до пенсії позивачці в розмірі 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, замість 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком.
Суд дійшов до висновку, що невиплата відповідачем доплати передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» до пенсії позивачки в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, та виплата доплати з 1 січня 2008 року до пенсії позивачки в розмірі 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, є порушення конституційних прав позивачки.
Спір підлягає вирішенню на підставі ч.2 ст. 19, ч.3 ст. 22 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, згідно з якими, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі коли закон, який був чинний до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни ” державні соціальні гарантії «дітям війни», встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно ч. 1 ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни ”, в редакції від 19 грудня 2006 року, « дітям війни пенсії. , підвищується на 30% від мінімальної пенсії за віком ».
Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
На підставі наведеного матеріального Закону, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги щодо здійснення позивачці доплати до пенсії за 2006 рік задоволенню не підлягають.
Законом України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року дію ст.6 зазначеного Закону на 2006 рік зупинено.
Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року, який набрав чинності 15.03.2006 року, до статті 110 Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Проте, у 2006 році доплати до пенсії, встановлені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” запроваджені не були.
Закони України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.
Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ”, оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені. Таким чином, вимоги за 2006 рік задоволенню не підлягають.
Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачці доплати до пенсії за 2007 рік.
Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення Рішення Конституційним Судом України Управління Пенсійного Фонду України в місті Ромни Сумської області повинно було нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачці відповідні доплати.
Таким чином, вимоги позивачки підлягають частковому задоволенню з 09.07.2007 року по 31 грудня 2007 року.
Що стосується вимог позивачки за 2008 рік.
Відповідно до п.п.41 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції.
«Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.»
З 01 січня 2008 року позивачці була нарахована та виплачена доплата до пенсії в сумі 47 грн., з 1 квітня 2008 року в сумі 48 грн. 10 коп.,
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» п. 8 доплата до пенсії « дітям війни» склала з 22 травня 2008 р. – 48 грн. 10 коп., з 01 липня 2008 р. – 48 грн. 20 коп., з 01 жовтня 2008 р. – 49 грн. 80 коп. Виплата проведена в повному обсязі.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп/2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу І, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу ІІ, пункту 3 розділу ІІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу І, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ”.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року Управління Пенсійного Фонду України в м. Ромни Сумської області повинно було нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії, в розмірі передбаченому ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп.41 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.
З 22.05.2008 року до 31 грудня 2008 року відповідач мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачці доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
До 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України відповідач, здійснюючи позивачці доплати, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п.п.41 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ”, діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.
Що стосується вимог позивачки за 2009 рік.
З січня 2009 року по червень 2009 року включно ОСОБА_1 виплачується доплата до пенсії як дитині війни в розмірі 49 грн. 80 коп. за кожен місяць.
Суд враховує, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинено.
Відповідно до ч.2 ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Відповідним Законом, який встановлює доплату до пенсії дітям війни є Закон України «Про соціальний захист дітей війни».
Таким чином, вимоги позову за 2009 рік підлягають задоволенню за період з 01 січня 2009 року по день прийняття судом рішення, тобто по 18 листопада 2009 року відповідач повинен діяти відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Вимоги позивача про стягнення з відповідача у визначеній позивачкою грошовій сумі, не підлягають задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування до пенсії замість органу, на який покладено такі повноваження. Обов’язок нарахування доплати до пенсії позивачці, в розмірі передбаченому ст. 6 Закону України покладено на Управління Пенсійного фонду України в м. Ромни Сумської області за місцем проживання позивачки.
Щодо формулювання позовних вимог.
Як вбачається з прохальної частини позову, позивачка просить суд зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Ромни Сумської області нарахувати на її користь недоплачену їй як «дитині війни» щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2009 роки в сумі 4488 грн. 30 коп., але не ставить вимоги про визнання дій відповідача – протиправними. Проте зміст позовних вимог стосується оскарження та визнання протиправними дій відповідача при здійсненні ним владних управлінських функцій, щодо доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком.
Тобто, із змісту позовної заяви та заперечень відповідача вбачається, що в даному спорі фактично оскаржується бездіяльність територіального управління Пенсійного фонду України щодо відмови в нарахуванні зазначеної доплати до пенсії. В даному випадку з метою повного захисту прав та інтересів позивачки, суд вважає необхідним застосувати правило ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вийти за межі позовних вимог та задовольняючи позов в цій частині, визнати бездіяльність даного управління - протиправною.
Щодо заперечення відповідача стосовно не визначення органу який здійснював би нарахування та виплати доплати до пенсії.
Пенсійний фонд України діє у відповідності Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районним управлінням Пенсійного Фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Тому, суд не може погодитися з доводами відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладеного обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус «дитини війни». На думку суду обов’язок по підвищенню пенсії позивачці покладається на органи Пенсійного фонду України на місцях і за місцем проживання пенсіонера.
Щодо заперечення відповідача стосовно не визначення розміру мінімальної пенсії за віком.
Позивачка має статус «дитини війни». Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вправі отримувати доплату до пенсії в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком.
На час розгляду справи законодавчо не визначено розмір мінімальної пенсії за віком відносно «дітей війни».
Беручи до уваги, що Закон України «Про соціальний захист дітей війни» в цілому і ст. 6 не суперечить Конституції України, то в даному випадку суд вважає застосувати правила, передбачені пунктами 3 та 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України проте, що звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
В даному випадку слід застосувати і ч. 7 ст. 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правові відносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правові відносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону, суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права.)
В пенсійному законодавстві про розмір мінімальної пенсії за віком передбачено в Законі України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в ч. 1 ст. 28. іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інших розмір, немає.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що неможливо прийняти до уваги положення ч.3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки, наявність такої норми та відсутність іншого визначеного на законодавчому рівні мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації визначених конституцією гарантій, визначеної ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Таким чином Управління Пенсійного фонду України в м. Ромни може здійснити доплату до пенсії позивачки з розрахунку 30 відсотків від розміру мінімальної пенсії за віком визначеного ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування».
Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та зазначено нормою Закону. Питання стосунків між суб’єктами владних повноважень щодо механізму реалізації положень ст. 6 названого закону, отримання в повному обсязі фінансування на виконання ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за № 2195 не може погіршувати соціальний захист позивачки, розмір підвищення пенсії, гарантованих зазначеним Законом.
Щодо заперечень відповідача про строки звернення до суду .
Суд відхиляє заяви відповідача про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через пропущення позивачкою строку звернення до адміністративного суду з позовом, виходячи з ч.2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» відповідно до якої на нараховані суми пенсії, що не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.
На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в м. Ромни Сумської області.
Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Ромни Сумської області здійснити нарахування щомісячної доплати до пенсії ОСОБА_1, встановленої ст. 6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з розрахунку встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” та провести відповідні виплати: за 2007 рік за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, за 2009 рік з 01 січня 2009 року по 18 листопада 2009 року включно з врахуванням отриманих позивачем доплат до пенсії.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Роменський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня складення в повному обсязі постанови та подачі протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження апеляційної скарги з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків на апеляційне оскарження.
Суддя підпис:
Копія вірна…
СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО
МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ ОСОБА_2
Станом на 18 листопада 2009 року постанова суду не набрала законної сили.
СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО
МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ ОСОБА_2