АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Постанова

Іменем України

Справа № 639/7921/15-ц    

Провадження № 22-ц/790/3456/18

25 вересня 2018 року

м. Харків

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії:

головуючого         – Сащенко І.С.

суддів          – Коваленко І.П., Овсяннікової А.І.,

за участю секретаря Бойко А. О.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»

відповідач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю Дружнє підприємство технологічної групи «Екіпаж» в особі ліквідатора ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»

на рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 02 березня 2018 року (суддя - Іванова І.В.)

по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи – Товариство з обмеженою відповідальністю Дружнє підприємство технологічної групи «Екіпаж», в особі ліквідатора ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

встановив:

У серпні 2015 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до Жовтневого районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1, треті особи ТОВ Дружнє підприємство технологічної групи «Екіпаж», в особі ліквідатора ОСОБА_3, реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на квартиру.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що 18.01.2008 року між АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» та ТОВ ДП ТГ «Екіпаж» було укладено Договір відновлювальної кредитної лінії №805/6/18/8-004.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором між позивачем та ТОВ ДП ТГ «Екіпаж» був укладений Іпотечний договір №805/13/18-5/8-031, відповідно до умов якого, ТОВ ДП ТГ «Екіпаж» передало в іпотеку банку нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Григорівське (колишнє Комсомольське) шосе, 55, кв. №2, а саме майнові права на 64 житлові квартири, зокрема майнові права на двокімнатну квартиру №2 загальною площею 85,4 кв.м., ринкова вартість якої станом на 17.08.2015 року складала 844 560,00 гривень.

Починаючи з  06.11.2008 року позичальник порушив умови кредитного договору, припинив виконувати обов’язок щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами, в зв’язку з чим було порушено права та законні інтереси позивача.

12.01.2018 року представником позивача надано до суду заяву про зміну способу реалізації предмета іпотеки, згідно якої просив визначити у рішенні спосіб звернення стягнення шляхом реалізації двокімнатної квартири № 2, загальною площею 85,4 кв.м., що знаходиться на 2-ому поверсі житлового будинку по вул. Григорівське (колишнє Комсомольське) шосе, 55 у м. Харкові, вартістю 844 560,00 гривень на прилюдних торгах.

Представник позивача ОСОБА_5 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_1- ОСОБА_6 в судове засідання не з’явилась.

Відповідач ОСОБА_7 та представник 3-тьої особи ТОВ ДПТГ «Екіпаж» в судове засідання не з’явилися.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 02.03.2018 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності відомостей про зареєстровані права ПАТ «Укрсоцбанк» щодо обтяження спірного майна.

Не погоджуючись з рішенням суду ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи; порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення проігноровано той факт, що ОСОБА_1 інвестував кошти в будівництво іншого будинку, в подальшому який був переміщений в будинок, який будувався банком. Тобто ОСОБА_1 набув майнові права, обтяжені іпотекою банку.

Представник ОСОБА_1 – ОСОБА_6 надала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про зареєстровані права ПАТ «Укрсоцбанк» щодо обтяження спірного майна, тому у ПАТ «Укрсоцбанк» відсутні правові підстави щодо звернення стягнення на вказаний об'єкт.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, із дотриманням норм процесуального права.  Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено, що 18.01.2008 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ТОВ ДП ТГ «Екіпаж» було укладено Договір відновлювальної кредитної лінії №805/6/18/8-004 у відповідності до положень якого позивач надав ТОВ ДП ТГ «Екіпаж» у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти ( т.1 а.с. 9-14).

Кредит був наданий на поповнення обігових коштів, а саме: для будівництва житлового будинку №2, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Григорівське (колишнє Комсомольське) шосе, 55.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором між позивачем та ТОВ ДП ТГ «Екіпаж» був укладений Іпотечний договір №805/13/18-5/8-031, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8, а також договори про внесення  змін  та доповнень №1 від 14.05.2008 року  та №2  від  04.09.2008 року  до  Іпотечного договору, відповідно  до умов  якого, іпотекодавець передав  на забезпечення зобов’язань за договором  відновлювальної  кредитної лінії  №805/6/18/8-004 від 18.01.2008 року майнові права на  64  квартири, що будувалися  на той  період за адресою : м. Харків, вул. Григорівське (колишнє Комсомольське) шосе, 55, житловий будинок №2, зокрема  на  двокімнатну  квартиру  №2 загальною площею  85,4 кв. м.

Згідно з Договором про внесення змін та доповнень №1 до Іпотечного договору від 18.01.2008 року обсяг майна, що передається в іпотеку було збільшено, в зв’язку з чим в іпотеку було передано майнові права на 65 житлових квартир, загальною площею 4 979,16 кв.м.  (а.с. 21-22).

Згодом, після укладення Договору про внесення змін та доповнень №2 до Іпотечного договору від 18 січня 2008 року, було встановлено остаточний обсяг майна, переданого ТОВ ДП ТГ «Екіпаж», а саме визначено, що об’єктом іпотеки є нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Григорівське (колишнє Комсомольське) шосе, 55, житловий будинок №2, а саме майнові права на 64 житлові квартири, загальною площею, 4 893,11 м.кв., зокрема майнові права на квартиру №2 (т.1 а.с. 23-24).

Відповідно до ч.1 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно положень п.2 ч.1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця , згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іоптекою зобов’язання одержати задоволення свої потреб за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку встановленому цим законом.

Як зазначено в ч.1 ст.3 Закону України « Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Наприкінці 2008 року ТОВ ДП ТГ «Екіпаж» припинив будівництво через недостатність фінансування, ініціював порушення справи про банкрутство та припинив виконання своїх зобов'язань за договором кредиту.

15.04.2011 року було порушено справу про банкрутство ТОВ ДП ТГ «Екіпаж» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.07.2011 року права забудовника житлового будинку по Комсомольському шосе, 55 у м.Харкові передано ПАТ «Укрсоцбанк».

09.08.2011 року постановою Господарського суду Харківської області у справі № 5023/2837/11 ТОВ ДП ТГ «Екіпаж» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 03.10.2011 року встановлено факт інвестування ПАТ «Укрсоцбанк» грошових коштів в будівництво квартири № 2, а також визнано недійсними додаткові угоди до Інвестиційного договору.

08.08.2013 року рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова за ОСОБА_1 було визнано майнове право на отримання у власність квартири №2 за умови сплати забудовнику повної ринкової вартості квартири та відмовлено у позові в частині визнання недійсним іпотечного договору № 805/13/18-5/8-031.

24.12.2013 року ПАТ «Укрсоцбанк» завершив будівництво житлового будинку та отримав сертифікат про готовність будинку до експлуатації.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.10.2014 року, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду від 11.11.2014 року, за ОСОБА_1 було визнано право власності на збудовану квартиру № 2 в будинку по Комсомольському шосе, 55.

08.12.2014 року ОСОБА_1 здійснив реєстрацію права власності на квартиру №2 в будинку по вул.Комсомольській, 55 (номер запису про право власності №8037605) та 19.12.2014 року відчужив цю квартиру на користь ОСОБА_4

В подальшому, 15.01.2015 року на підставі постанови Вищого господарського суду України рішення Господарського суду Харківської області від 01.10.2014 року та постанову Харківського апеляційного суду Харківської області від 11.11.2014 року було скасовано.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.03.2015 року в позові ОСОБА_1 про визнання права власності на квартиру №2 в 24-х поверховому будинку по Комсомольському шосе, 55 відмовлено повністю. Зазначене рішення залишено в силі постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 року та постановою Вищого господарського суду України від 04.08.2015 року.

Відповідно до пп.8.п.2 ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» іпотека є речовим правом, похідним від права власності, яке підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Враховуючи положення ч.1 ст. 210 ЦК України правочини, які підлягають державній реєстрації є чинними з моменту проведення їх державної реєстрації.

Державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, відповідно до п.1ч.1ст.2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припиненння речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про іпотеку» взаємні права та обовязки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Доказом дійсності обтяження, в тому числі іпотеки, є наявність відповідних відомостей у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується довідкою з такого реєстру.

Проте, матеріали справи не містять доказів реєстрації Іпотечного договору, а тому доказів виникнення взаємних прав та обов'язків у сторін за даним договором немає.

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо квартири №2, розташованої за адресою: м.Харків, вул.Комсомольське шосе, 55 вбачається, що вказаний об'єкт нерухомості не обтяжений іпотекою (а.с. 153).

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 набув майнові права, обтяжені іпотекою банку, на увагу не заслуговують, оскільки спростовуються вищенаведеним.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» №475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція), Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Також відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» 23 лютого 2006 року № 3477-ІУ суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 321 ЦК України встановлено непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Що стосується доводів апеляційної скарги, про те, що встановлено факт інвестування коштів ОСОБА_1 в будівництво іншого будинку та подальше переміщення його в будинок, що будувався банком, не заслуговує на увагу, оскільки не підтверджено жодними доказами.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності.

Стаття 81 ЦПК України надає право сторонам та іншим учасникам справи подавати докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1статті 76 ЦПК України).

Частиною 3статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, були предметом розгляду суду першої інстанції та зазначеним доводам дана належна оцінка, висновків суду вони не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо підстав для відмови у  задоволенні  позовних вимог є законними і обґрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України , суд ,-

постановив:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 02 березня 2018 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26 вересня 2018 року.

Головуючий        І.С. Сащенко

          Судді              А.І. Овсяннікова

       ОСОБА_9