ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

20.09.2018 року                                                                      справа № 908/2646/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий судді при секретарі судового засідання: За участю представників сторін: від апелянта від кредиторів ліквідатор ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 - за довіреністю №271/8-01-10-06 від 22.02.2018року; не з’явились; не з’явився;

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_6 управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, м. Запоріжжя

на ухвалу Господарського суду Запорізької області

від31.05.2018 року (повний текст складено 06.06.2018 року)

у справі за заявою боржника ліквідатор про№908/2646/16 (суддя Черкаський В.І.) ОСОБА_7 з обмеженою відповідальністю "Сатурн", м. Запоріжжя ОСОБА_8, м. Дніпро банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 31.05.2018 року у справі №908/2646/16 заяву (вих.№104/8-01-10-06 від 22.01.2018р.) ОСОБА_6 управління Державної фіскальної служби у Запорізькій (далі за текстом – ГУ ДФС у Запорізькій області) області про визнання грошових вимог до боржника ОСОБА_7 з обмеженою відповідальністю "Сатурн" (далі за текстом – ТОВ "Сатурн") на суму 182645,27 грн. залишено без задоволення.

Не погодившись з ухвалою, постановленою господарським судом першої інстанції, до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось ГУ ДФС у Запорізькій області, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 31.05.2018 року у справі №908/2646/16 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, заявник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, а також на невідповідність висновків, викладених в судовому рішенні, обставинам справи.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність доказів на підтвердження кредиторських вимог фіскальної служби, оскільки станом на день подання заяви ГУ ДФС у Запорізькій області за ТОВ "Сатурн" рахується борг в сумі 182645,27 грн. з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів. Зокрема, зазначений податковий борг є нарахованим на підставі п.п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України сумою пені в наслідок несвоєчасної сплати боржником узгоджених сум податкових зобов’язань з вказаного податку. Скаржник вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції, який покладений у підставу для відхилення кредиторських вимог ДФС, щодо відсутності документальних доказів наявності податкового боргу, а саме: відсутність податкових повідомлень-рішень, зважаючи на те, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 03.09.2014 року у справі №806/4049/14 задоволено подання Новоград-Волинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області про стягнення податкового боргу з рахунків ТОВ "Сатурн", відкритих у банках. Тобто, існує судове рішення, яке набрало законної сили, про стягнення з боржника суми основного податкового боргу. Однією з підстав стягнення податкового боргу була саме не своєчасна сплата по податковому повідомленню рішенню №0007672200 від 21.05.2014 року, яке витребувано судом першої інстанції у даній справі. Як зазначає апелянт,  відсутність податкового повідомлення рішення не може бути підставою для відмови у задоволенні кредиторських вимог при наявності постанови про стягнення податкового боргу.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2018 року для розгляду апеляційної скарги сформовано колегія суддів у наступному складі: ОСОБА_1 – головуючий, судді Дучал Н.М., Геза Т.Д.

Розпорядженням керівника апарату суду №596/2018 від 18.07.2018 року, у зв’язку з неможливістю розгляду справи суддею-членом колегії ОСОБА_9 через перебування у відпустці на дату слухання справи призначено повторний автоматизований розподіл справи №908/2646/16 між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2018 року визначено наступний склад колегії суддів: Мартюхіна Н.О. - головуючий, судді Дучал Н.М., Склярук О.І.     

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 18.07.2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДФС у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 31.05.2018 року у справі №908/2646/16; встановлено сторонам строк для подання відзиву з доказами його надсилання іншим учасникам справи в порядку ст. 263 ГПК України до 02.08.2018 року.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 18.07.2018 року розгляд апеляційної скарги ГУ ДФС у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 31.05.2018 року у справі №908/2646/16 призначено на 29.08.2018 року об 11 год. 30 хв.

Розпорядженням керівника апарату суду №1020/2018 від 28.08.2018 року, у зв’язку з неможливістю розгляду справи суддею-членом колегії ОСОБА_3 через перебування у відпустці на дату слухання справи призначено повторний автоматизований розподіл справи №908/2646/16 між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2018 року визначено наступний склад колегії суддів: Мартюхіна Н.О. - головуючий, судді Геза Т.Д., Дучал Н.М.     

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 29.08.2018 року оголошено  перерву у судовому засіданні у справі №908/2646/18 до 20.09.2018 о 14 год. 00 хв. Крім того, зобов'язано ГУ ДФС у Запорізькій області надати до Донецького апеляційного господарського суду у строк до 12.09.2018 року: розгорнутий та детальний розрахунок нарахованої на суму податкового боргу пені у сумі182645,27 грн., в якому відображено який саме податковий борг по нарахованій пені існував станом на кожен день за період з моменту винесення податкових повідомлень рішень №0007672200 від 21.05.2014 року, №0002541500 від 04.11.2014 року, №000662606 від 22.12.2014 року, до граничної дати її нарахування - 10.10.2016 року; письмові пояснення з документальним підтвердженням викладених в них обставин щодо: а) підстав виникнення зазначеного податкового боргу в сумі 182645,27 грн. (за яким саме податковим повідомленням-рішенням та яка саме сума податкового боргу нарахована); б) факт виконання ОСОБА_6 управління ДФС у Запорізькій області вимог п. 101.1. ст. 101 Податкового кодексу України щодо списання безнадійного податкового боргу, у тому числі пені, не погашеної ТОВ "Сатурн" після спливу 1095 денного строку з дня його виникнення; в) причини несвоєчасного звернення ОСОБА_6 управління ДФС у Запорізькій до Господарського суду Запорізької області з кредиторськими вимогами до ТОВ "Сатурн" по нарахованій пені, зважаючи на той факт, що боржник перереєстрований з Житомирської області та перебуває на обліку в м. Запоріжжя з травня 2016 року.

18.09.2018 року на адресу апеляційного суду від ГУ ДФС у Запорізькій області надійшов супровідний лист з додатками: копія розрахунку пені, копія інтегрованих карток; копія постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 03.09.2014 року у справі №806/4049/14; копії податкових повідомлень-рішень №0007672200 від 21.05.2014 року, №0002541500 від 04.11.2014 року, №000662606 від 22.12.2014 року.

Колегія суддів, розглянувши надані апелянтом документи зазначає, що аналогічні докази містяться в матеріалах справи, але витребуваних судом саме розрахунків і пояснень ГУ ДФС у Запорізькій області не надано.  

Розпорядженням керівника апарату суду №1245/2018 від 19.09.2018 року, у зв’язку з неможливістю розгляду справи суддею-членом колегії ОСОБА_9 через перебування у відпустці на дату слухання справи призначено повторний автоматизований розподіл справи №908/2646/16 між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2018 року визначено наступний склад колегії суддів: Мартюхіна Н.О. - головуючий, судді Дучал Н.М., Склярук О.І.     

До початку розгляду апеляційної скарги по суті інші сторони у справі на скористались своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу та не надали його до суду.

У судовому засіданні апеляційної інстанції, яке проводилось 20.09.2018 року в режимі відеоконференції з Господарським судом Запорізької області, був присутній представник апелянта – ГУ ДФС у Запорізькій області, який підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив суд скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 31.05.2018 року у справі №908/2646/16 та ухвалити нове рішення, яким вимоги заяви ГУ ДФС з кредиторськими вимогами задовольнити у повному обсязі.

Уповноважені представники інших кредиторів та ліквідатор у судове засідання апеляційної інстанції, яке було призначене на 20.09.2018 року, не з’явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причину неявки суд не повідомили, своїм правом на участь у суді апеляційної інстанції не скористались.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обовязковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності вказаних сторін у справі, у звязку з чим переходить до її розгляду по суті.

Межі перегляду справи в апеляційній інстанції, згідно ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України, полягають в тому, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної та заслухавши пояснення присутнього представника апелянта, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування місцевим судом норм процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила настпне.

Як встановлено місцевим господарським судом, не заперечується сторонами та підтверджується матеріалами справи, дослідженими судом апеляційної інстанції:

07.10.2016 року до Господарського суду Запорізької області звернулось ТОВ «Сатурн»  із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство на підставі ст. 95 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у зв’язку із недостатністю вартості майна боржника для задоволення вимог кредиторів в ході ліквідаційної процедури підприємства.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.10.2016 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Сатурн", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

24.10.2016 року на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оприлюднено оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ "Сатурн" (номер публікації 36633).

Постановою Господарського суду Запорізької області від 20.10.2016 року боржника – ТОВ "Сатурн" визнано банкрутом, відкрити ліквідаційну процедуру, ліквідатором  призначено голову ліквідаційної комісії ОСОБА_10.

24.10.2016 року на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оприлюднено повідомлення про визнання боржника - ТОВ "Сатурн" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури (номер публікації 36634).

В передбачений законом строк, 17.11.2016 року з кредиторськими вимогами до боржника на суму 565470,49 грн. до Господарського суду Запорізької області звернулась Новоград-Волинська ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.11.2016 року визнано кредиторські вимоги Новоград-Волинської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області до банкрута у розмірі 565470,49 грн. та зобов’язано ліквідатора включити їх до реєстру вимог кредиторів в наступній черговості: 477941,75 грн. – 3-тя черги; 87528,74 грн. – 6-та черга задоволення вимог.

24.01.2018 року до Господарського суду Запорізької області від ОСОБА_6 управління ДФС у Запорізькій області надійшла заява (вих.№ 104/8-01-10-06 від 22.01.2018 р.) про визнання грошових вимог до боржника ТОВ "Сатурн" у розмірі 182645,27 грн., в обґрунтування якої заявником зазначено, що заборгованість ТОВ «Сатурн» перед ГУ ДФС у Запорізькій області складає 182645, 27 грн. пені з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів, яка виникла на підставі податкових повідомлень-рішень №767 від 21.05.2014 року, №0002541500 від 04.11.2014 року, №000662606 від 22.12.2014 року.

Як вже зазначалось, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 31.05.2018 року у справі №908/2646/16 заяву ГУ ДФС у Запорізькій області про визнання грошових вимог на суму 182645,27 грн. залишено без задоволення.

Відхиляючи заявлені ГУ ДФС у м. Києві грошові вимоги, суд першої інстанції виходив з недоведеності та необґрунтованості заявлених вимог, зокрема з того, що заявником не надано податкових повідомлень-рішень, за якими утворилась сума основного податкового боргу. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання ГУ ДФС у Запорізькій області про витребування доказів (податкових повідомлень-рішень), при цьому мотивував свій висновок тим, що заявником не зазначено причин неможливості самостійно витребувати ці докази у Романівського відділення Новоград-Волинської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника апелянта, переглянувши справу з урахуванням повноважень визначених в ст. 269 ГПК України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про часткове задоволення вимог апеляційної скарги, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Провадження у даній справі про банкрутство регулюється Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011 року №4212-VI, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що сторони у справі про банкрутство - конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут).

Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

За змістом 1, 2, 3 ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого. Вирішення питання щодо визнання боржника банкрутом здійснюється в судовому засіданні, що проводиться не пізніше чотирнадцяти днів після порушення провадження у справі в загальному порядку, визначеному цим Законом.

Кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

Положення аналогічні п. 3 ч. 3 ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" містяться й в ч. 4 ст. 23 цього Закону, де унормовано, що особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Колегія суддів зазначає, що пропуск особою встановленого строку для звернення з вимогами не має наслідком втрати такою особою статусу кредитора боржника. У цьому випадку змінюється лише статус таких грошових вимог, які не є конкурсними, а у відповідності до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що вимоги заяви ГУ ДФС у Запорізькій області про визнання грошових вимог у розмірі 182645,27 грн. ґрунтуються на наявному у  боржника ТОВ "Сатурн" податковому боргу з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів.

Зокрема, контролюючим органом на підставі п.п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов’язань з вказаного податку визначено, що нарахування пені розпочинається від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов’язання, ТОВ "Сатурн" нараховано пеню і розмірі 182645,27 грн.

Із наданого ГУ ДФС у Запорізькій області розрахунку податкового боргу по пені     (а.с.64, т.2), який надавався заявником до суду першої інстанції у якості додатку до своєї заяви, судом апеляційної інстанції встановлено, що зазначена сума пені складається з наступних нарахувань:

-  за період з 16.06.2014 року по 10.10.2016 року за податковим повідомленням-рішенням №767 від 21.05.2014 року в сумі 146084,15 грн.;

- за період з 16.06.2014 року по 10.10.2016 року за податковим повідомленням-рішенням №767 від 21.05.2014 року в сумі 36549,11 грн.;

- за період з 19.12.2014 року по 10.10.2016 року за податковим повідомленням-рішенням №0002541500 від 04.11.2014 року в сумі 4,49 грн.;

- за період з 03.02.2015 року по 10.10.2016 року за податковим повідомленням-рішенням №000662606 від 22.12.2014 року в сумі 7,52 грн.

В процесі розгляду кредиторських вимог ГУ ДФС у м. Києві місцевий господарський суд неодноразово ухвалами від 02.04.2018 року та від 11.05.2018 року зобов’язував заявника надати суду документальне та нормативне обґрунтування своєї заяви (вих.№104/8-01-10-06 від 22.01.2018 р.).

Як свідчать досліджені судом матеріали, 31.05.2018 року ГУ ДФС у Запорізькій області подано до суду першої інстанції клопотання про витребування доказів, яке мотивоване з посиланням на обставини перебування боржника ТОВ "Сатурн" на обліку в Запорізькій ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області з 26.05.2016 року. В той же час, облікова справа по підприємству з попереднього місця обліку (Романівського відділення Новоград-Волинської ОДПІ) не надавалась до Вознесенівського відділення у м. Запоріжжя. З цих підстав заявник просив суд першої інстанції витребувати з попереднього місця обліку додаткові документи, а саме: податкові повідомлення-рішення, які підтверджують виникнення основного податкового боргу.

Відмовляючи у задоволенні вищевказаного клопотання, суд першої інстанції виходив з того, що ГУ ДФС у Запорізькій області не зазначено причин неможливості самостійно витребувати ці докази у Романівського відділення Новоград-Волинської ОДПІ.

При цьому, місцевим суд при розгляді кредиторських вимог по суті констатовано, що надані ГУ ДФС у Запорізькій області довідки та розрахунки в обґрунтування заяви не є нормативними та документальними доказами наявності заборгованості боржника перед заявником. Зважаючи відсутність витребуваних податкових повідомлень-рішень місцевий господарський суд дійшов висновку, що заявником на доведено належними та допустимими доказами наявність у ТОВ "Сатурн" заборгованості перед ГУ ДФС у Запорізькій області.

Колегія суддів апеляційного суду вважає наведені висновки місцевого суду про недостатність в матеріалах справи доказів необґрунтованими, а мотиви щодо відхилення заявлених кредиторських вимог ГУ ДФС у Запорізькій області помилковими, виходячи з наступного.

В силу приписів ч. 9 ст. 81 ГПК України, у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з’ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Наведеними вище положенням процесуального законодавства закріплено право суду, у разі неподання учасником справи витребуваних документів, розглянути справу за наявними в ній доказами.

Тобто, у разі неподання витребуваних від заявника доказів суд першої інстанції не був позбавлений можливості розглянути кредиторські вимоги ГУ ДФС у Запорізькій області за наявними у справі документами.

В той же час, саме відсутність податкових повідомлень-рішень, як доказ на підтвердження виникнення основного податкового боргу, за яким ГУ ДФС у Запорізькій області нараховано пеню в сумі 182645,27 грн., яка заявлена у якості кредиторських вимог у даній справі, увійшла в підґрунтя мотивів місцевого суду для відхилення заявлених кредиторських вимог.

Проте, дослідивши матеріали справи з урахуванням вимог ч. 9 ст. 81 ГПК України місцевий суд обмежився дослідженням лише додатків до заяви ГУ ДФС у Запорізькій області з грошовими вимогами до ТОВ "Сатурн" та не надав належної оцінки іншим доказам у справі №908/2646/16.

Так, судом апеляційної інстанції з наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що 23.11.2016 року до Господарського суду Запорізької області звернулась Новоград-Волинська ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області із заявою від 10.11.2016 про визнання грошових вимог до боржника на загальну суму 565470,49 грн.

Зазначені вище вимоги підтверджувались відповідними доказами та ґрунтувались на наступних обставинах:

30.04.2014 року посадовою особою Новоград-Волинської ОДШ було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Сатурн" з питань дотримання вимог податкового законодавства. За результатом перевірки було складено акт №742/22-00/13546321 від 30.04.2014 року та винесено податкове повідомлення-рішення №0007672200 від 21.05.2014 року яким визначено суму грошового зобов'язання  за основним платежем 349911,00 грн. та штрафними санкціями 87478,00 грн.

04.11.2014 року проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати податку на додану вартість  ТОВ  "Сатурн".  За результатом перевірки було складено акт №768/153-135466321 та винесено податкове повідомлення-рішення №0002541500 від 04.11.2014 року, яким визначено суму  штрафу 13,76 грн.

19.12.2014 року проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати податку на додану  вартість ТОВ "Сатурн". За результатом перевірки було складено акт  №871/151-135466321 та винесено податкове повідомлення-рішення №000662606 від 22.12.2014 року із визначенням суми штрафу 24,77 грн. За несвоєчасну часткову сплату податку, нараховано пеню у розмірі 12,21 грн.

23.02.2015 року боржником подано декларації з плати на землю із самостійним зазначенням сум нарахування, у зв’язку із несплатою, утворився борг у розмірі 128298,47 грн.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.11.2016 року визнано кредиторські вимоги Новоград-Волинської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області до банкрута у розмірі 565470,49 грн. та зобов’язано ліквідатора включити їх до реєстру вимог кредиторів в наступній черговості: 477941,75 грн. – 3-тя черги; 87528,74 грн. – 6-та черга задоволення вимог.

Тобто, витребувані місцевим судом під час розгляду кредиторських вимог ГУ ДФС у Запорізькій області податкові повідомлення-рішення, а акти податкових перевірок, містились в матеріалах справи, оскільки належним чином засвідченні копії цих документів вже розглядались судом з кредиторськими вимогами Новоград-Волинської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи містяться докази на підтвердження виникнення у ТОВ "Сатурн" основного податкового боргу, а саме: акт №742/22-00/13546321 від 30.04.2014 року та податкове повідомлення-рішення №0007672200 від 21.05.2014 року (а.с.128, т.1), акт №768/153-135466321 та податкове повідомлення-рішення №0002541500 від 04.11.2014 року (а.с.134, т.1), акт  №871/151-135466321 та податкове повідомлення-рішення №000662606 від 22.12.2014 року (а.с.137, т.1).

Таким чином, судова колегія вважає, що місцевий суд дійшов помилкового висновку про відсутність доказів, на підтвердження виникнення податкового боргу у ТОВ "Сатурн", у зв’язку з чим відхилив кредиторські вимоги ГУ ДФС по нарахованій на суму боргу пені, оскільки:

По-перше, із наданої Новоград-Волинською ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області  заяви та доказів вбачається, що ТОВ "Сатурн" станом на 23.02.2015 року має заборгованість перед бюджетом у сумі 565470,49 грн., яка складається з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів:

- основний платіж – 349643,28 грн.;

- штрафна санкція – 87516,53 грн.;

- пеня – 12,21 грн.

Дана заборгованість виникла внаслідок проведення позапланової документальної виїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість за період квітень – грудень 2014 року. Вказана заборгованість підтверджується наяними у даній справі:

- актом №742/22-00/13546321 від 30.04.2014 року та податковим повідомлення-рішення №0007672200 від 21.05.2014 року (а.с.128, т.1);

- актом №768/153-135466321 та податковим повідомленням-рішенням №0002541500 від 04.11.2014 року (а.с.134, т.1);

- актом №871/151-135466321 та податковим повідомленням-рішенням №000662606 від 22.12.2014 року (а.с.137, т.1).

- розрахунком податкової заборгованості ТОВ "Сатурн".

По-друге, нарахована ГУ ДФС у Запорізькій області, як контролюючим органом відносно боржника після зміни реєстрації, пеня в сумі 182645,27 грн. підтверджується наступними документами:

- Інформаційною карткою про заборгованість ТОВ "Сатурн" (код ЄДРПОУ 13546321), складеною ОСОБА_6 державним ревізором-інспектором відділу погашення заборгованості ГУ ДФС у Запорізькій області;

- Розрахунком податкового боргу - (з визначенням дати, коду, опису операцій, суми пені, яка нарахована за кожним із вище перелічених податкових повідомлень-рішень, та розмір заборгованості по пені);

- Випискою з АС "Податковий блок", з якої вбачається розмір та період нарахованої пені;

- Відсутністю заперечень ліквідатора проти заявлених ГУ ДФС у Запорізькій області кредиторських вимог.

У п. 74.1 ст. 74 Податкового кодексу України встановлено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації  визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з п. 74.2 наведної статті зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Таким чином, АС "Податковий блок" як автоматизована система, що використовуються контролюючими органами, є засобом для збереження та опрацювання податкової інформації, зібраної відповідно до ст.72 та 73 Кодексу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до заяви ГУ ДФС у Запорізькій області з кредиторськими вимогами долучено документи, які підтверджують заборгованість по нарахованій на суму ПДВ пені. Зазначені докази сформовані контролюючим органом в т.ч. з АС "Податковий блок".

Натомість, суд першої інстанції помилково зазначив, що ГУ ДФС у Запорізькій області не подані податкові повідомлення-рішення, оскільки ці документи, як вище встановлено, містяться в матеріалах справи, в той час коли правомірність нарахування пені, за висновком апеляційного суду, підтверджується належними доказами.

Оцінюючи наданий кредитором ГУ ДФС у Запорізькій області розрахунок пені на предмет правомірності заявленого періоду нарахування грошових вимог до боржника, судова колегія виходить з такого.

У відповідності до п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість регламентується розділом V Податкового кодексу України (ст.ст. 180 - 211). При цьому, податок на додану вартість – це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (п. 14.1.178 ст. 14 Податкового кодексу України).

Таким чином, порядок та механізм нарахування і сплати податку на додану вартість чи навпаки (операції, які не є об'єктом оподаткування або звільнені від оподаткування тощо) врегульовано відповідними нормами Податкового кодексу України та, відповідно, не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку.

Пункт 101.1 ст. 101 Податкового кодексу України визначає, що списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Як зазначено в п. 101.2 цієї статті, під терміном "безнадійний податковий борг" розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом.

Пунктом 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України визначено строк давності - 1095 календарних днів, а пунктом 102.4 цієї статті передбачено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Таким чином, в разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції, а відтак з того часу в податкового органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, сума боргу по пені в розмірі 182645,27 грн., заявлена як грошові вимоги ГУ ДФС у Запорізькій області до ТОВ "Сатурн" у даній справі суду першої інстанції 24.01.2018 року. Тому лише податковий борг, який нарахований в межах 1095 денного строку до дня звернення з кредиторськими вимогами, тобто з 25.01.2015 року, може вважатись не безнадійним. Адже податковий борг, який нараховувався до цього часу з 24.01.2018 року, в силу вимог ст. 101 ПК України, набув статусу безнадійного та підлягав списанню контролюючим органом самостійно.

В письмових поясненнях від 14.09.2018 року, які надавались ГУ ДФС у Запорізькій області на вимогу апеляційного суду, апелянт вважає, що списання податкового боргу під час проведення процедури банкрутства не відповідає вимогам п. 1.3. ст. 1 Податкового кодексу України, якою унормовано, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов’язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності або визнання боржника банкрутом".

Проте, суд апеляційної інстанції не може прийняти наведені аргументи до уваги, виходячи з наступного.

Дійсно, п. 1.3 ст. 1 Податкового кодексу України передбачено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

При цьому, п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України встановлено, що цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Отже, питання визначення податкового обов'язку, нарахування, обчислення податків та зборів регулюються Податковим кодексом України, а погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, які знаходяться в процедурі банкрутства, здійснюється з урахуванням особливостей та у відповідності до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Оскільки у даній справі з заявою про визнання грошових вимог до боржника,  які виникли із заборгованості боржника по податкам і зборам, звернувся орган державної фіскальної служби, при визначенні терміну виконання боржником зобов'язань зі сплати податків та зборів слід виходити з приписів Податкового кодексу України та з урахуванням особливостей, передбачених Законом про банкрутство. Тобто, визначення періоду нарахування пені та суму цієї заборгованості повинно відбуватись саме на підставі вимог ПК України, в тому числі з дотриманням норм ст. 101 цього Кодексу.

Судова колегія апеляційної інстанції, здійснивши повторний розрахунок суми пені з урахуванням вимог ст. 101 ПК України вважає обґрунтованим такий період та розмір вимог:

1)          За податковим повідомленням рішенням №767 пеня обраховується з 25.01.2015 року (а не з 16.06.2014 року) по 10.10.2016 року та складає (847 днів * 172,4724 грн./1 день) 107622,78 грн.;

2) За податковим повідомленням рішенням №767 пеня обраховується з 25.01.2015 року (а не з 16.06.2014 року) по 10.10.2016 року та складає (847 днів * 43,1512 грн./1 день) 26926,35 грн.;

3) За податковим повідомленням рішенням №0002541500 пеня обраховується з 25.01.2015 року (а не з 19.12.2014 року) по 10.10.2016 року та складає (661 днів * 0,0068 грн./1 день) 4,24 грн.;

4) За податковим повідомленням рішенням №000662606 пеня обраховується з 03.02.2015 року (заявлена в межах 1095 денного строку давності) по 10.10.2016 року та складає 7,52 грн.;

Отже, колегія суддів вважає, що кредиторські вимоги ГУ ДФС по нарахованій на суму податкового боргу пені в загальному розмірі 182645,27 грн. помилково обраховані кредитором без урахування вимог ст. 101 ПК України, а загальна сума пені за правильним періодом нарахування, який визначений судом апеляційної інстанції, складає всього  134560,89 грн.

Враховуючи те, що вимоги ГУ ДФС у Запорізькій області до банкрута в сумі 134560,89 грн. виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, отже зазначені вимоги не являються конкурсними, підлягають включенню до шостої черги реєстру вимог кредиторів частково (за період наведений у даній постанові) як такі, що заявлені з порушенням встановленого строку.

Крім того, ГУ ДФС у Запорізькій області за подання заяви з вимогами до боржника, було сплачено судовий збір в сумі 3524,00 грн., що підтверджено платіжним дорученням №33 від 24.01.2018 року. Зазначену суму слід визнати з погашенням в першу чергу в ліквідаційній процедурі як витрати, пов’язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді.

За таких обставин судова колегія визнає обґрунтованими вимоги ГУ ДФС у Запорізькій області до ТОВ "Сатурн" розмірі – 134560,89 грн. (пеня) - з шостою чергою задоволення, 3524,00 грн. - з першою чергою задоволення, а в іншій частині грошові вимоги фіскального органу до боржника безпідставно заявлені, оскільки такий безнадійний борг заявлений після спливу 1095 денного строку давності та підлягав самостійному списанню контролюючим органом.

Щодо посилання апелянта на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03.09.2014 року у справі №806/4049/14, якою задоволено подання Новоград-Волинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області про стягнення податкового боргу з рахунків ТОВ "Сатурн", відкритих у банках, колегія суддів виходить з наступного:

По-перше, зазначений доказ не подавався заявником до суду першої інстанції, а тому у відповідності до ч. 3 ст. 269 ГПК України не може бути розглянутий апеляційним судом без належного та обґрунтованого клопотання про неможливість подання цього рішення суду першої інстанції;

По-друге, відсутність цього рішення суду адміністративної юрисдикції у даній справі не впливає на обґрунтованість вимог ГУ ФДС у Запорізькій області за наявності податкових актів перевірки та повідомлень рішень, які не були належним чином досліджені судом першої інстанції, та не враховані при розгляді спірних кредиторських вимог.

З огляду на вищевикладене, судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, у зв’язку із чим апеляційна скарга ГУ ДФС у Запорізькій області підлягає частковому задоволенню, а ухвала Господарського суду Запорізької області від 31.05.2018 року у справі №908/2646/16 в частині залишення без задоволення заяви ОСОБА_6 управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (вих.№104/8-01-10-06 від 22.01.2018р.) – скасуванню, вимоги означеної заяви підлягають частковому задоволенню, а саме:

- підлягають визнанню вимоги в розмірі 134560,89 грн. та включенню до реєстру вимог кредиторів та задоволенню у 6-ту чергу.

- підлягають визнанню вимоги в розмірі 3524,00 грн. та включенню до реєстру вимог кредиторів та задоволенню у 1-шу як витрати, пов’язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді.

Витрати по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 129 ГПК України відносяться на боржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275, 276, 277, 281 - 284 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд –                                                 

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 31.05.2018 року у справі №908/2646/16 – задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 31.05.2018 року у справі №908/2646/16 – в частині залишення без задоволення заяви ОСОБА_6 управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (вих.№104/8-01-10-06 від 22.01.2018р.) – скасувати.

В скасованій частині ухвалити нове рішення, яким заяву ОСОБА_6 управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (вих.№104/8-01-10-06 від 22.01.2018р.) про визнання грошових вимог до боржника ОСОБА_7 з обмеженою відповідальністю "Сатурн" на суму 182645,27 грн. – задовольнити частково.

Визнати грошові вимоги кредитора ОСОБА_6 управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області до боржника ОСОБА_7 з обмеженою відповідальністю "Сатурн" в розмірі 134560,89 грн., які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів та задоволенню у 6-ту чергу.

Визнати витрати по сплаті судового збору за подання до суду заяви ОСОБА_6 управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (вих.№104/8-01-10-06 від 22.01.2018р.) з грошовими вимогами до боржника у сумі 3524,00 грн. з погашенням в першу чергу в ліквідаційній процедурі як витрати, пов’язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий суддя                                                                         Н.О. Мартюхіна

Судді                                                                                             Н.М. Дучал

                                                                                                       ОСОБА_3

(У судовому засіданні 20.09.2018 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено 25.09.2018 року).