Справа № 409/1391/16-к

Провадження № 11-кп/782/354/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Луганської області у складі

       головуючого – судді                Рябчун О.В.

       суддів                                Чорнобривка Ю.В., Тополюк Є.В.

       секретаря                        Ворошилової Н.О.

       за участю прокурора         Гринюк А.В.

       потерпілих                        ОСОБА_1, ОСОБА_2,

                                       ОСОБА_3

       представників потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5        

       особи, що виправдана        ОСОБА_6                

       захисників                        ОСОБА_7, ОСОБА_8,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні у м. Сєвєродонецьку Луганської області матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9,потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2, поданих на вирок Новопсковського районного суду Луганської області від 16 серпня 2017 року,

                                       встановила:

Зазначеним вироком

ОСОБА_6, яка народилась 27 вересня 1983 року у смт. Білокуракіне Луганської області, має громадянство України, утримує неповнолітню дитину-інваліда, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не була засуджена, зареєстрована у ІНФОРМАЦІЯ_2, кв. Миру, 4/13,фактично мешкає у м. Червонограді Львівської області, по вул.Стуса, 16/3,

визнана невинуватою та виправдана за ч.2,3 ст.190 КК України, за недоведеністю у її діях зазначених складів кримінальних правопорушень.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2, до ОСОБА_6 про відшкодування майнової шкоди залишені без розгляду.

Вироком суду зазначено, що, відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_6 обвинувачувалась у тому, що вона, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на заволодіння майна ОСОБА_3 у великих розмірах, шляхом зловживання довірою, 22 серпня 2014 року звернулась до нього із проханням надання у борг 2000 доларів США. Зазначені грошові кошти ОСОБА_6 повернула ОСОБА_3 у вересні 2014 року, залучившись довірою потерпілого.

Користуючись довірою ОСОБА_3, ОСОБА_6 декілька разів, позичаючи у ОСОБА_11 грошові кошти у національній валюті, повертала їх у доларах США за вигідним курсом обміну.

Повністю заволодівши довірою потерпілого ОСОБА_3, з метою доведення своїх намірів, ОСОБА_6 звернулась до ОСОБА_3 із черговою пропозицією щодо отримання у борг 325 00 грн та умовою повернення його не пізніше наступного дня цієї суми у іноземній валюті, за курсом 13 гривень за 1 долар США.

ОСОБА_3, будучи уведеним в оману пропозицією ОСОБА_6, маючи до неї довіру у зв’язку із попередніми виконаннями обіцяних дій, приблизно у жовтні 2014 року ( точної дати під час досудового розслідування не встановлено), знаходячись по вул.Базарній, 18а смт. Білокуракіне Луганської області, передав ОСОБА_6 325 000 грн, якими ОСОБА_6 і заволоділа, розпорядившись на власний розсуд.

Крім того, ОСОБА_6, діючи з аналогічним злочинним умислом, спрямованим на заволодіння майном ОСОБА_1 у великих розмірах, на початку жовтня 2014 року звернулась до ОСОБА_1 із пропозицією придбати долари США за встановленим Ощадбанком курсом 13 гривень за 1 долар.

ОСОБА_1, погодившись на пропозицію ОСОБА_6, у цей же день, зустрівшись з нею по кв. Миру, 4/13 смт. Білокуракіне Луганської області та передала 13 000 грн для купівлі 1000 доларів США. Наступного дня ОСОБА_6 виконала свою обіцянку повернути 1000 доларів, чим заволоділа беззастережною довірою потерпілої, повертаючи їй взяті кошти у вигляді іноземної валюти ще декілька разів.

У кінці жовтня 2014 року, ОСОБА_6, користуючись довірою ОСОБА_1, з метою доведення своїх злочинних намірів, спрямованих на заволодіння чужим майном у великих розмірах, звернулась до ОСОБА_1 та запропонувала їй придбати долари США за встановленим Ощадбанком курсом 13 гривень за 1 долар.

Погодившись із такою пропозицією та довіряючи ОСОБА_6, ОСОБА_1 передала тій за адресою: кв. Миру смт. Білокуракіне Луганської області 260 000 грн для купівлі 20 000 доларів США, під обіцянку ОСОБА_6 повернути ці гроші наступного дня у розмірі 25 000 доларів США (з урахуванням існуючого боргу).

Зазначені грошові суми ОСОБА_6не повернула, і, після неодноразових вимог ОСОБА_1, перерахувала на картку «Приватбанку» потерпілій 22 550 грн, а рештою заволоділа, чим завдала ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 294 250 грн.

Крім того, ОСОБА_6,діючи з аналогічним злочинним умислом, спрямованим на заволодіння майном ОСОБА_2 у великих розмірах, на початку жовтня 2014 року звернулась до неї із пропозицією придбати долари США за встановленим Ощадбанком курсом 13 гривень за 1 долар.

ОСОБА_2, погодившись на пропозицію ОСОБА_6, у цей же день, через свою подругу ОСОБА_12 передала 13 000 грн для купівлі 1000 доларів США. Наступного дня ОСОБА_6 виконала свою обіцянку повернути 1000 доларів, чим заволоділа беззастережною довірою потерпілої, повертаючи їй взяті кошти у вигляді іноземної валюти ще декілька разів.

На початку листопада 2014 року ( точної дати під час досудового розслідування не встановлено), ОСОБА_6, користуючись довірою ОСОБА_2, з метою доведення своїх злочинних намірів, спрямованих на заволодіння чужим майном у великих розмірах, звернулась до ОСОБА_2 та запропонувала їй придбати долари США за встановленим Ощадбанком курсом 13 гривень за 1 долар.

Погодившись із такою пропозицією та довіряючи ОСОБА_6, ОСОБА_2 передала тій за адресою: вул.Центральна, 85 смт. Білокуракіне Луганської області 49000 грн для купівлі 3500 доларів США, під обіцянку ОСОБА_6 повернути ці гроші наступного дня .

Зазначені грошові суми ОСОБА_6 не повернула, окрім 800 доларів США, а рештою заволоділа, спричинивши потерпілій майнову шкоду у розмірі 37800 грн.

Суд першої інстанції, вислухавши свідків, дослідивши письмові докази, визнав ОСОБА_6 невинуватою у пред'явленому їй обвинуваченню за ч.2 ст. 190 КК України та виправдав за недоведеністю у її діях складу кримінального правопорушення, зокрема, недоведеністю наявними доказами наміру ОСОБА_6 не повертати отримані від потерпілих належні їм грошові кошти, шахрайського характеру її дій та встановлення судом обставини існування між сторонами боргових зобов'язань, що регулюються нормами цивільного права, які обвинувачена визнає та погоджується із обов'язком повернути отримані нею за розписками грошові кошти.

У поданій на вирок суду апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_9 просить скасувати вирок суду, у зв’язку із неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, та призначити новий судовий розгляд.

Зазначає при цьому, що висновки суду про відсутність у діях ОСОБА_6 умислу на шахрайство протирічать змісту показань потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_1,ОСОБА_2, які у судовому засіданні пояснили, що дійсно надавали ОСОБА_6 грошові суми у великих сумах, але, не у борг, а для обміну по вигідному курсу іноземних валют, для отримання прибутку шляхом, не передбаченим діючим законодавством для фізичних осіб.

Цю обставину не заперечувала сама обвинувачена у судовому засіданні, тому, про цивільно-правові відносини у зазначеному випадку не могли існувати як не передбачені ЦК України.

Суд не надав належної оцінки тому, що розписки обвинуваченою були надані пізніше, ніж вона фактично отримала грошові кошти від потерпілих, що, на думку прокурора, свідчить про наявність у ОСОБА_6 умислу та мети маніпулювання довірою потерпілих.

У апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати як незаконний та необґрунтований, ухвалити новий обвинувальний вирок, яким визнати ОСОБА_6 винною у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2,3 ст. 190 КК України із призначенням їй кримінального покарання та задовольнити у повному обсязі заявлений ним позов до ОСОБА_6 у розмірі 529 945,89 грн.

Вважає, що суд помилково не звернув уваги на те, що версія ОСОБА_6 про працівницю Ощадбанку ОСОБА_13, яка ніби то її саму ошукала, спростовується наявними по справі доказами, оскільки за довідкою ТВБВ філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» така особа не працювала і ОСОБА_6 не зверталась із відповідною заявою до правоохоронних органів про скоєння щодо неї злочину ОСОБА_13.

Крім того, за хронологією подій, яку зазначила перед судом ОСОБА_6, гроші від ОСОБА_2 вона взяла, коли ОСОБА_13 вже її ошукала.

Висновки суду на користь ОСОБА_6 про те, що та не відмовляється від того, що дійсно брала гроші у потерпілих та частково їх повертала ОСОБА_1 і ОСОБА_2, необґрунтовані та не можуть, на думку потерпілого, вказувати на відсутність у її діяї умислу на шахрайство та складу зазначеного злочину.

У апеляційній скарзі потерпілої ОСОБА_1 викладене прохання про скасування вироку суду, ухвалення нового обвинувального вироку щодо ОСОБА_6 за ч.2,3 ст. 190 КК України та задоволення заявленого цивільного позову у розмірі 457 034,74 грн.

Потерпіла наводить аналогічні за змістом обґрунтування із апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_3

У апеляційній скарзі потерпілої ОСОБА_2 викладене прохання про скасування вироку суду, ухвалення нового обвинувального вироку щодо ОСОБА_6 за ч.2,3 ст. 190 КК України та задоволення заявленого цивільного позову у розмірі 58755,18 грн.

Потерпіла наводить аналогічні за змістом та обґрунтуванням викладених обставин із апеляційними скаргами потерпілого ОСОБА_3 та потерпілої ОСОБА_1

Під час апеляційного розгляду матеріалів провадження були вислухані:

-прокурор відділу прокуратури Луганської області ОСОБА_14, яка підримала апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 у частині прохання скасування вироку суду за викладеними у скарзі підставами.

Прокурор також підтримала апеляційні скарги потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2

- потерпілий ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_5, які підтримали апеляційну скаргу потерпілого у повному обсязі викладених у ній доводів та просили, скасувавши виправдувальний вирок, ухвалити щодо ОСОБА_6 новий вирок, яким за ч.2,3 ст. 190 КК України призначити їй покарання, передбачене санкцією статті обвинувачення.

- потерпіла ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх представник ОСОБА_4, які підтримали свої апеляційні скарги, підтвердили свої пояснення, надані у суді першої інстанції щодо обставин скоєння щодо них злочину, просили ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_6 за ч.2,3 ст. 190 КК України.

- особа, що виправдана - ОСОБА_6 та її захисник ОСОБА_7, ОСОБА_8, які заперечували проти апеляційних вимог сторони обвинувачення, потерпілих, були згодні із викладеними у вироку мотивами виправдання ОСОБА_6 та просили залишити вирок без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження у межах поданих апеляційних скарг прокурора та потерпілих, обговоривши їх доводи, колегія суддів приходить до таких висновків.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачене цим Кодексом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.

Вмотивованим є рішення, у якому наведені належні та достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Переглянувши у межах поданих апеляційних скарг матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_6, зміст вироку суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтував своє рішення висновками, які не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду і така невідповідність вплинула на вирішення судом питання про невинуватість ОСОБА_6

Так, допитана судом потерпіла ОСОБА_1 пояснила, що у першій половині жовтня 2014 року вона погодилась на пропозицію своєї двоюрідної сестри ОСОБА_6 придбати долари США за вигідним курсом обміну, та надала їй з такою метою 260000 грн, що відповідає 25000 доларам США. У обіцяний ОСОБА_6 час іноземна валюта у домовленій кількості не була повернута. Наприкінці жовтня 2014 року обвинувачена їй повернула відповідно 2000 грн та 5000 грн, обіцяючи повернути всю суму грошей, пояснюючи, що сама була ошукана іншою особою, потім у листопаді 2014 року склала розписку.

Допитаний судом потерпілий ОСОБА_3 пояснив, що наприкінці жовтня 2014 року він погодився на пропозицію своєї доброї знайомої ОСОБА_6 придбати долари США за вигідним курсом обміну, та, довіряючи їй як особі, яка раніше сумлінно повертала борги, надав 325 000 грн. Гроші ОСОБА_6 не повернула і стверджувала, що була ошукана іншою особою, на вимогу потерпілого склала розписку і він звернувся із відповідною заявою до правоохоронних органів

Потерпіла ОСОБА_2 суду пояснила, що, довіряючи ОСОБА_6 як особі, яка раніше виконувала подібіні операції обміну грошей, на початку листопада 2014 року вона вчергове надала тій для обміну 49 000 грн, щоб придбати 3500 доларів США. ОСОБА_6 повернула їй лише 800 доларів США, а решту - ні. На її вимогу ОСОБА_6 склала розписку про борг.

Судом досліджувались зазначені у показаннях потерпілих розписки: розписка від 12.11.2014 року, надана ОСОБА_6 на вимогу потерпілої ОСОБА_15 ( а.п. 116 т.2), 23.10.2014 року на вимогу потерпілого ОСОБА_3 ( а.п. 132 т.2), 26.11.2014 року на вимогу потерпілої ОСОБА_1І.( а.п. 133 т.2).

Допитані свідки ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 підтверджували суду першої інстанції відому їм обставину того, що ОСОБА_6 отримала належні потерпілим ОСОБА_15 та ОСОБА_3 гроші у розмірі відповідно 49000 грн та 325 000 грн, які та їм не повернула.

Зазначені потерпілими обставини та викладені ОСОБА_6 умови, за якими вона отримала від потерпілих грошові кошти, підстави, за якими ОСОБА_6 вимушена була згодом скласти під впливом потерпілих розписки із зазначенням обов'язку відшкодувати решту грошей, які вона отримала, протирічать висновкам суду про відсутність умислу ОСОБА_6, спрямованого на скоєння шахрайських дій з боку обвинуваченої та наявність між потерпілими та обвинуваченою цивільних правовідносин - договору позики, виходячи із добровільності згоди ОСОБА_6 такі обов'язки виконати та сумлінності повернення нею грошових коштів потепілим у попередніх випадках.

Суд не перевіряв викладені ОСОБА_6 підстави щодо неповернення нею грошей потерпілим шахрайськими діями іншої особи - зазначеної працівниці "Ощадбанку" ОСОБА_13 та не надав оцінки наявній у матеріалах кримінального провадження довідки - відповіді заступника керуючого ТВБВ № 10012\041 філії Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" про відсутність такої особи серед працівників установи.

Суд обмежився лише констатацією того, що встановлені за епізодами обставини передачі потерпілою ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_15 коштів не свідчать про наявність у діях ОСОБА_6 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.2,3 ст. 190 КК України, не умотивував свої висновки відповідними доказами.

Колегія суддів погоджується із доводами апеляційних скарг потерпілих та прокурора у цій частині, вважає їх обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи у суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального правопорушення.

Враховуючи, що апеляційним судом під час розгляду матеріалів кримінального провадження встановлені такі підстави, колегія суддів вважає за необхідне вирок суду першої інстанції скасувати.

Відповідно до правил ч.1,3 ст. 337 КПК України, суд апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду справи керується вимогами проведення судового розгляду лише у межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта та неможливості виходити за ці межі, окрім випадків зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Погоджуючись із апеляційними скаргами прокурора та потерпілих про скасування виправдувального вироку на підставі його необґрунтованості, колегія суддів, разом з тим, позбавлена можливості усунути зазначену раніше невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, діючи у межах апеляційного перегляду судового рішення.

З цих підстав вимоги апеляційних скарг потерпілих щодо ухвалення нового вироку не можуть бути задоволені, з огляду на те, що встановлені під час апеляційного перегляду обставини підлягають оцінці та перевірці їх доказами у суді першої інстанції, у зв'язку з чим, діючи на підставі п.6 ст. 407 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне призначити новий розгляд матеріалів кримінального провадження у суді першої інстанції, не вирішуючи при цьому питання про доведеність чи недоведеність провини ОСОБА_6, достовірність доказів, переваги одних доказів над іншими та застосування того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність.

На підставі викладеного, керуючись п.6 ст. 407, п.2 ч.1 ст. 409 КПК України, колегія суддів

                                ухвалила:

Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9, потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Новопсковського районного суду Луганської області від 16 серпня 2017 року, яким ОСОБА_6 визнана невинуватою у пред'явленому обвинуваченні за ч.2,3 ст. 190 КК України та виправдана за недоведеністю у її діях складу кримінального правопорушення, скасувати, а матеріали кримінального провадження призначити на новий судовий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду є остаточною та такою, що апеляційному оскарженню не підлягає.

               Головуючий                                 Рябчун О.В.

               Судді                                         Тополюк Є.В.

                                                        ОСОБА_19