Справа № 462/348/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Ліуш А.І.

Провадження № 22-ц/783/1287/18 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

Категорія:6

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року Апеляційний суд Львівської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Мікуш Ю.Р.,

суддів: Павлишина О.Ф., Приколоти Т.І.

секретар Яремко Е.Р.

З участю:представника позивача Іваненко О.В., відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу №462/348/15-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Залізничного районного суду м.Львова від 08 червня 2015 року ухваленого судом у складі судді Ліуша А.І. у справі за позовом Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_6, з участю третіх осіб ОСОБА_7, ОСОБА_4, Львівської міської ради, про демонтаж прибудови,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради звернулась до суду з позовом про демонтаж прибудови, покликаючись на те, що відповідно до п. 2 розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 23 жовтня 2014 року «Про самочинне будівництво здійснене ОСОБА_8, ОСОБА_9» відповідача зобов'язано демонтувати прибудову розміром 1,50х5,00 м. на цегляних опорах до квартири АДРЕСА_1 в термін до 01 грудня 2014 року. На виконання зазначеного розпорядження, ЛКП «Сигнівка» неодноразово попереджало відповідача про демонтаж самочинного будівництва здійсненого ним на АДРЕСА_1. Згідно акту комісії ЛКП «Сигнівка» від 30 грудня 2014 року відповідач самочинно здійсненого будівництва не демонтувала. Просить позов задовольнити та зобов'язати відповідача демонтувати прибудову розміром 1,50х5,00 м. на цегляних опорах до квартири АДРЕСА_1.

Оскаржуваним заочним рішенням позов задоволено повністю.

Зобов'язано ОСОБА_3 демонтувати прибудову розміром 1,50х5,00 м. на цегляних опорах до квартири АДРЕСА_1.

Стягуто з ОСОБА_3 на користь Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради 243,60 /двісті сорок три гривні шістдесят копійок/ сплаченого судового збору.

Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 27 березня 2018 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Залізничного районного суду м.Львова від 08 червня 2015 року залишено без задоволення.

Заочне рішення оскаржила ОСОБА_3 В апеляційній скарзі зазначає, що вважає рішення необґрунтованим та таким, що суперечить принципам змагальності та верховенства права. Суд першої інстанції не з'ясував, які саме перешкоди створює добудований балкон як власнику так і іншим мешканцям будинку. Виходячи з змісту ч.7 ст.376 ЦК України лише в разі істотного порушення прав інших осіб чи істотного порушення БніП і в разі неможливості приведення у відповідність нормам та інтересам інших осіб, суд може зобов'язати особу демонтувати прибудову. Позивач не довів суду, що спірний балкон на першому поверсі створює будь-які перешкоди в користуванні земельною ділянкою, доступі до будинку чи інсоляції. Ухвалюючи рішення, суд не дослідив рішення міжвідомчої комісії, яке стало причиною видачі розпорядження про зобов'язання до демонтажу. Звертає увагу, що міжвідомча комісія не розглядала питання чи створює балкон перешкоди мешканцям будинку. Стверджує, що земельна ділянка, яка під балконом жодним чином не використовувалася до його спорудження, це було і надалі є мощення під будинком, яке не може використовуватися іншим чином . Погоджується привести балкон у відповідність до будівельних норм, однак з такою пропозицією до неї ніхто не звертався. Крім цього, зазначає, що суд розглянув справу в заочному порядку, не давши їй можливості заперечити позов та надати докази на спростування позовної заяви. Просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково.

Судом встановлено такі обставини.

Розпорядженням Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради №698 від 23 жовтня 2014 року «Про самочинне будівництво здійснене ОСОБА_3, ОСОБА_9» відповідача зобов'язано демонтувати прибудову розміром 1,50х5,00 м. на цегляних опорах до квартири АДРЕСА_1 в термін до 01 грудня 2014 року (а.с.6).

Згідно з актом комісії ЛКП «Сигнівка» від 17 вересня 2014 року відповідач самочинно здійсненого будівництва до квартири АДРЕСА_1 не демонтувала (а.с. 9).

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що на даний час відповідачем вказане розпорядження не виконано, демонтувати самочинно здійснену прибудову відповідач відмовляється, на попередження ЛКП «Сигнівка» не реагує. Самочинне будівництво прибудови розміром 1,50х5,00 м. на цегляних опорах до квартири АДРЕСА_1 здійснене без належного дозволу, який надається відповідним органом місцевої ради, без належно затвердженого проекту, щодо дотримання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил необхідних для прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта та на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети.

Справа розглянута судом в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що даний спір не відноситься до цивільної юрисдикції, виходячи з таких вимог чинного законодавства.

На час ухвалення рішення судом першої інстанції діяв Цивільний процесуальний кодекс України в редакції 2004 року.

За правилами частин першої та другої статті 15 ЦПК (в редакції 2004 року) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття судом спірного рішення) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Справою адміністративної юрисдикції у розумінні пункту 1 частини першої статті 3 КАС є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами пункту 1 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до пункту 5 частини четвертої статті 50 КАС громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень, зокрема, в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до підпункту 3 пункту «б» частини першої статті 31 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (у редакції, чинній на час звернення до суду) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема, здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.

Аналогічна норма закріплена у статті 14 Закону України від 16 листопада 1992 року № 2780-XII «Про основи містобудування».

Відповідно до статті 7 вказаного Закону державне регулювання у сфері містобудування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами в порядку, встановленому законодавством.

Згідно з пунктом 4.3.4 рішення №5 від 06.01.2012 року «Про затвердження Положення про Залізничну районну адміністрацію Львівської міської ради та її структури» до компетенції Залізничної районної адміністрації належить розгляд та вжиття заходів у встановленому виконавчим комітетом Львівської міської ради порядку щодо фактів самочинного будівництва.

У справі, яка розглядається, Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради звернулася до суду з позовом, у якому просила суд зобов'язати ОСОБА_3 демонтувати прибудову розміром 1,50х500 м. на цегляних опорах, самочинно здійсненну на землях комунальної власності міста, мотивувавши свої вимоги тим, що будівництво здійснене відповідачем на земельній ділянці не відведеній для такого будівництва без належної проектної документації, без дозволу на виконання будівельних робіт посилаючись на вимоги ст.376 ЦК України та Положення про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м.Львові, затвердженого рішенням ЛМР від 09.09.2011 року №835.

Отже, спірні правовідносини в цій справі обумовлені реалізацією позивачем передбачених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» делегованих повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності. Здійснення такого державного контролю означає обов'язковість прийнятих за його результатами рішень для підконтрольного суб'єкта, що свідчить про владно-управлінський характер, а відтак і публічно-правову природу таких правовідносин.

Більше того, звертаючись до суду з позовом про знесення об'єкту самочинного будівництва і мотивуючи такий позов порушеннями архітектурних, містобудівних, пожежних, санітарних або інших подібних норм і правил, суб'єкт владних повноважень діє з метою захисту прав та інтересів громади або невизначеного кола осіб від можливих порушень їхніх прав та з метою запобігти можливим суспільно значимим несприятливим наслідкам порушення відповідних норм і правил, а не з метою захисту своїх приватних прав та інтересів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що даний спір є публічно-правовим та не підлягав розгляду в порядку цивільного судочинства.

Зазначене відповідає правовій позиції викладеній в Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №14-48 цс18 від 10 квітня 2018 року.

Згідно з ст.377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

У п.1 частини 1 ст.255 ЦПК України зазначено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи наведене, заочне рішення Залізничного районного суду м.Львова від 08 червня 2015 року слід скасувати, а провадження у справі закрити.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову(ч.1 ст.381 ЦПК України).

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.4, 377, 383, 384,391 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 08 червня 2015 року скасувати, провадження у справі закрити.

Роз'яснити позивачу по справі, що категорія зазначених справ відноситься до юрисдикції адміністративних судів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку визначеному ст.389, 391 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 21 вересня 2018 року.

Головуючий: Ю.Р.Мікуш

Судді: О.Ф.Павлишин

Т.І.Приколота