АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№33/796/1581/2018 Постанова винесена суддею Голуб О.А.

Категорія: ст. 124 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2018 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Горб І.М., за участю особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2, його захисника ОСОБА_3, та другого учасника дорожньо-транспортної пригоди - ОСОБА_4, розглянувши апеляційну захисника ОСОБА_3 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02 квітня 2018 року відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Макіївка Донецької області, громадянина України, з середньою спеціальноюосвітою, одруженого,маючого на утриманні сина, 2016 р.н., працюючого адміністратором системи в ТОВ «Порше Україна», ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, який раніше не притягувався до адміністративної відповідальності,

в с т а н о в и в:

Постановою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02 квітня 2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень.

Також постановлено стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 352 грн. 40 коп.

Згідно з постановою суду, 17 лютого 2018 року об 11 год. по бул. Т. Шевченка, 12 в м. Києві ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Daewoo», державний номерний знак НОМЕР_2, будучи неуважним, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Peugeot», державний номерний знак НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_4, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив п.п. 2.3 (б), 13.1 ПДР України.

Суд у постанові дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Не погодившись з таким рішенням суду, захисник ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, вважаючи постанову суду незаконною та такою, що прийнята з порушеннями процесуальних вимог, просить її скасувати та закрити провадження у справі щодо ОСОБА_2 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що за дорожньо-транспортною пригодою, що мала місце 17.02.2018 р., відносно ОСОБА_2 був складений протокол про адміністративне правопорушення, з яким він не погодився, а саме - з тим, що він не дотримувався безпечної дистанції та був неуважним, та вказав, що ДТП спричинила водій автомобіля «Mazda» ОСОБА_6, виїхавши на червоне світло на перехрестя, відносно якої також був складений протокол за заборонений рух на червоне світло світлофора, за наслідками розгляду якого, постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 02.04.2018 р. ОСОБА_6 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Проте, суд першої інстанції, неповною мірою з'ясував та необ'єктивно дослідив обставини справи в їх сукупності, оскільки автомобіль ОСОБА_2 рухався по бул. Т. Шевченка позаду автомобіля «Peugeot», і для проїзду ними перехрестя з вул. Володимирською увімкненим був зелений сигнал світлофора, який ще навіть не починав миготіти, і за таких обставин, водії їдуть впевнено і без затримок та намагаються без будь-яких зайвих зволікань проїхати перехрестя, ніхто не розраховує зупинятись, тим більше не перед, а на перехресті.

Крім того, водій «Peugeot»пояснив, що, наближаючись до перехрестя з вул. Володимирською, він бачив, що зі свого боку (справа) до перехрестя рухається автомобіль «Mazda», і, що за всіма ознаками на його шляху увімкненим був червоний сигнал світлофора, однак, коли автомобіль «Mazda» до останнього не почав зупинятись і за траєкторією руху мав виїхати на перехрестя «напереріз», водій автомобіля «Peugeot», щоб уникнути зіткнення, в останній момент вдався до різкого екстреного гальмування задля уникнення ДТП, що усуває відповідальність останнього за заборонене ПДР різке гальмування.

Проте, якщо водій «Peugeot», маючи перед собою повну картину дорожньої обстановки, в тому числі тримаючи в полі зору автомобіль «Mazda», сам контролював розвиток дорожньої обстановки і, відчувши загрозу ДТП, зміг почати екстрене гальмування, то ОСОБА_2 зреагувати на таке різке гальмування автомобіля «Peugeot», вкрай неочікуване (ні за часом - на зелений і навіть не миготливий сигнал світлофора; ні за місцем - не перед, а безпосередньо на перехресті), об'єктивно, був неспроможний. При цьому, автомобіля «Mazda» ОСОБА_2 не бачив і не міг бачити, хоча б з тієї причини, що справа від нього рухався і закривав огляд мікроавтобус. Тому, жодних підстав передбачати загрозу руху у вигляді автомобіля «Mazda», як наслідок - різке гальмування автомобіля «Peugeot», ОСОБА_2 не мав, як не мав і можливості зреагувати та уникнути зіткнення.

За таких обставин, водій ОСОБА_2 був уважним, враховував дорожню обстановку саме за тієї обстановки і динаміки руху та в доступному йому обсязі, і дотримувався відповідної за того комплексу обставин безпечної дистанції, а так як причиною різкого гальмування автомобіля «Peugeot»був виїзд на перехрестя на червоний сигнал світлофора автомобіля «Mazda», то саме дії водія автомобіля «Mazda» та створена ним аварійна ситуація знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку зі спричиненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, на думку апелянта, вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення встановлена безпідставно, за неповного з'ясування та дослідження обставин справи та необ'єктивних висновків за усіма обставинами ДТП в їх сукупності.

Крім того, апелянт звертає увагу й на те, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає встановленим ч. 1 ст. 256 КпАП вимогам, зокрема, графа «свідки чи потерпілі» у ньому не є заповненою (не вказано їх прізвища або не зазначено про їх відсутність).

Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3 на підтримку доводів апеляційної скарги, а також заперечення ОСОБА_4 проти її задоволення, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Всупереч тверджень апелянта, ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 були дотримані.

Як убачається з провадження у справі про адміністративне правопорушення та постанови, суддя місцевого суду при розгляді даної справи дослідив її матеріали, проаналізував у постанові докази у справі, повно та всебічно з'ясувавши обставини, які вказують на порушення правил дорожнього руху ОСОБА_2, надав їм об'єктивну оцінку та прийшов до правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а тому судове рішення є належно обґрунтованим та відповідає вимогам діючого законодавства.

При цьому, висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у порушенні п.п. 2.3 &qung;б&quty;, 13.1 Правил дорожнього руху України, а саме - про недотримання ним безпечної дистанції, внаслідок проявленої неуважності до дорожньої обстановки та її змін, під час керування 17 лютого 2018 року об 11 год. автомобілем «Daewoo», державний номерний знак НОМЕР_2, по бул. Т. Шевченка, 12 в м. Києві, внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем «Peugeot», державний номерний знак НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_4, та отриманням внаслідок цього транспортними засобами механічних пошкоджень, відповідає фактичним обставинам події та підтверджується доказами у справі.

Зокрема, такий висновок ґрунтується на даних, що зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП; у схемі ДТП, яка була підписана відповідною посадовою особою та учасниками пригоди - ОСОБА_2 та ОСОБА_4 без будь-яких заперечень, в якій відображені необхідні й достатні відомості щодо організації дорожнього руху на бул. Т. Шевченка, 12 в м. Києві, а також дані щодо напрямку руху транспортних засобів до моменту їх зіткнення, місце зіткнення транспортних засобів, їх розташування після зіткнення, характеру і локалізації механічних пошкоджень автомобілів; у поясненнях учасників дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 та ОСОБА_4 щодо обставин події, а також свідка ОСОБА_6, щодо якої було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 122 КУпАП, у зв'язку зі створенням нею аварійної ситуації водію автомобілем «Peugeot», державний номерний знак НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_4, що змусило його різко гальмувати.

При цьому, ОСОБА_2 не заперечує тієї обставини, що він дійсно здійснив зіткнення з автомобілем «Peugeot», державний номерний знак НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_4, але виключно внаслідок різкого гальмування ОСОБА_4, що було зумовлено діямиводія ОСОБА_6, яка здійснила виїзд на перехрестя вул. Терещенківської - бул. Т. Шевченка на червоний сигнал світлофора, а вжитими ним заходами, в т.ч. і шляхом застосованого гальмування, уникнути зіткнення йому не вдалось, оскільки дорога була слизькою.

Проте, такі твердження ОСОБА_2 про його невинуватість в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, як і доводи його захисника у апеляційній скарзі, про те, що ОСОБА_2 об'єктивно був неспроможній своєчасно виявити небезпеку для руху та зреагувати на таке різке гальмування автомобіля «Peugeot», внаслідок допущеного порушення водієм ОСОБА_6, не лише спростовуються наявними у справі доказами, а й взагалі не ґрунтуються на вимогах Правил дорожнього руху, оскільки навіть за умови наявності вказаних порушень, це не звільняло ОСОБА_2 від виконанням ним вимог п. 13.1 Правил дорожнього руху, щодо обрання безпечної швидкості руху та дотримання безпечної дистанції.

Так, відповідно до визначення терміну «безпечна дистанція», яке міститься у п. 1.10 Правил дорожнього руху України, - це відстань до транспортного засобу, що рухається попереду по тій самій смузі, яка у разі його раптового гальмування або зупинки дасть можливість водієві транспортного засобу, що рухається позаду, запобігти зіткнення без здійснення будь-якого маневру.

Отже, дотримання положень пункту 13.1 Правил дорожнього руху полягає в тому, що дистанція має бути обрана з урахуванням швидкості руху, дорожніх умов, стану гальмівної системи транспортного засобу, зносу шин, особливостей вантажу, що перевозиться, та повинна забезпечити можливість безпечної зупинки транспортного засобу у випадку, якщо водій переднього транспортного засобу застосував екстрене гальмування, чого не було дотримано з огляду на надані пояснення ОСОБА_2, який стверджуючи про те, що, коли водій автомобіль «Peugeot» почав гальмувати, він також почав гальмувати, в той же час вказав, що уникнути зіткнення йому не вдалось, оскільки дорога була слизькою, але останнє якраз і зобов'язувало його, задля дотримання безпечної дистанції, враховувати дорожню обстановку та обрати безпечну швидкість, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним.

Про те ж, що ОСОБА_2 допустив зближення з автомобілем «Peugeot» на відстань, що вже не дозволяла йому запобігти зіткнення з даним автомобілем, внаслідок не обрання ним і безпечної швидкості, свідчать і дані схеми дорожньо-транспортної пригоди, з якої вбачається, що після зіткнення автомобіль «Daewoo» знаходиться на відстані 19 м від автомобіля «Peugeot».

Отже, досліджені докази свідчать про те, що небезпечна ситуація є наслідком поведінки ОСОБА_2, який, рухаючись позаду автомобіля «Peugeot», ніяких перешкод для огляду за напрямком його руху не мав і ніщо йому не заважало бачити даний автомобіль, не обравши безпечної швидкості та не врахувавши погодніх умов, не дотримався безпечної дистанції, а тому її уникнення могло бути забезпечено виключно шляхом дотримання ним правил безпечної дистанції.

Таким чином, між діями ОСОБА_2 та наслідками зазначеної дорожньо-транспортної пригоди є прямий причинний зв'язок, а, відтак, доводи апелянта про вимушений характер допущеного ОСОБА_2 порушення ПДР, внаслідок неспроможності ОСОБА_2 зреагувати на таке різке гальмування автомобіля «Peugeot», є безпідставними.

Доводи апелянта про невідповідність протоколу про адміністративне правопорушення вимогам закону щодо його змісту, у зв'язку з не зазначенням в ньому свідків, є необґрунтованими та не підтверджуються матеріалами справи, оскільки пояснення свідків долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, висновок в протоколі про адміністративне правопорушення і в постанові судді про порушення ОСОБА_2 вимог правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, тобто про вчинення ОСОБА_2 правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає матеріалам справи і фактичним обставинам події.

При цьому суд, дотримавшись вимог ст.ст. 33-35 КУпАП, наклав на ОСОБА_2 стягнення в межах санкції ст. 124 КУпАП, що за своїм видом та розміром є законною і обґрунтованою мірою відповідальності за вчинене правопорушення, і відповідає меті виховання особи, що його вчинила, та запобіганню вчиненню нових правопорушень, як це передбачено ст. 23 КУпАП.

За таких обставин, постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування - відсутні, а відтак апеляційна скарга захисника ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02 квітня 2018 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень, - без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя

Апеляційного суду міста Києва Горб І.М.