КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а/742/127/16 Суддя (судді) першої інстанції: Добрянська Я.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - доповідача Глущенко Я.Б.,

суддів Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є.,

секретаря Андрієнко Н.А.

за участю:

представника відповідача: Андреєва Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, третя особа: Чернігівський обласний військовий комісаріат про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2018 року, -

У с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернувся у суд із позовом до Міністерства оборони, у якому, з урахуванням уточнених вимог, просив: визнати неправомірними дії щодо повернення на доопрацювання його заяви про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби; скасувати протокол засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 20.05.2016р. № 36 в частині повернення документів щодо призначення одноразової грошової допомоги на адресу Чернігівського обласного військового комісаріату; зобов'язати призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року згідно п. б ч. 1 ст. 16-2 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

В обгрунутвання вимог посилається на те, що має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, однак відповідач його заяву про виплату такої допомоги не розглянув, а документи повернув на доопрацювання, чим порушив його права. На думку позивача, законодавством, яке регулює питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, не передбачено можливості повернення документів на доопрацювання, такі дії виходять за межі наданих відповідачу повноважень.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2018 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії Міністерства оборони щодо повернення на доопрацювання заяви позивача про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії; скасовано рішення, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, від 20.05.2016р. № 36 у відповідній частині; зобов'язано Міністерство оборони розглянути заяву позивача щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІІ групи, та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки наданої судом у цьому рішенні. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Судове рішення умотивовано тим, що рішення Міністерства оборони є протиправним, позаяк свідченням причин та обставин поранення ( контузії, травми або каліцтва) можуть бути будь-які відомості. Відсутність висновків службового розслідування та акту розслідування не може бути підставою для відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, за умови, якщо причини та обставини поранення підтверджені іншими документами.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

В обгрнтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що позивачем не додано до матеріалів справи копії документа , що свідчить про причини та обставини поранення, зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесних ушкоджень. Також, апелянт посилається на те, що позивачу встановлена інвалідність, а не часткова втрата працездатності та ще й через 33 роки після звільнення, а не під час проходження військової служби, тому права на отримання грошової допомоги він не має.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав.

Судом установлено, що позивач проходив військову службу та безпосередньо приймав участь у бойових діях у складі діючої армії під час війни в Афганістані з 20.11.1981р. по 01.12.1982р., що підтверджується копією довідки військового комісару Прилуцького об'єднаного міського військового комісаріату від 30.09.2014р. № 2066.

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення від 04.06.2013р. №524416, виданого Чернігівським обласним військовим комісаріатом, та інвалідом третьої групи, що підтверджується копією посвідчення від 07.10.2015р. серія Б № 419681, виданого Управлінням праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради.

Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії АВА № 018318 від 24.09.2015р. позивачу встановлено III групу інвалідності з 15.09.2015р., причина інвалідності - поранення, контузія, захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

18.01.2016р. позивач звернувся до Прилуцького ОМВК із заявою про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до постанови КМУ від 25.12.2013р. № 975.

Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 20.05.2016р. № 36, затвердженого Міністром оборони 23.05.2016р., документи позивача повернено на доопрацювання, оскільки відсутні документи, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Позивач уважаючи відмову протиправною, звернувся у суд із даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом статті 16 Закону від 20.12.91р. № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; надалі Закон № 2011-XII) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до п. «б» частини 1 статті 16-2 Закону № 2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи.

Отже, виходячи із буквального тлумачення статті 16 Закону № 2011-ХІІ колегія суддів дійшла висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Такого правового висновку у справах з аналогічних правовідносин також дійшов Верховний Суд України (постанови від 18.11.14р. року справа № 21-446а14; від 21.04.15р. справа№21-135а15).

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначений порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 25.12.13р. №975 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 3 Порядку днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 6 Порядку передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності ІІІ групи.

Згідно пункту 12 Порядку призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Відповідно до п. 13 Порядку керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Відмовляючи у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, відповідач послався на те, що підстави для прийняття рішення про призначення такої позивачу відсутні, оскільки позивачем не надано документа, що свідчить про причини та обставини поранення, зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення дій в стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Однак, такий висновок відповідачем було зроблено без врахування положень абзацу 24 пункту 4.7 Положення про організацію в Міністерстві оборони роботи з обчислення вислуги років при призначенні пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України 14.08.14р. № 530, яким передбачено, що на військовослужбовців строкової військової служби, стосовно яких винесена постанова ВЛК з формулюванням: «Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби», командир військової частини подає документи на МСЕК тільки в тому разі, якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) не пов'язане із вчиненням військовослужбовцем злочину чи адміністративного порушення та не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.

Окрім того, згідно підпункту «Б» пункту 21.5 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах, затвердженого наказом від 14.08.08р. № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 17.11.08р. за №1109/15800 (надалі - Положення № 402), причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва), пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, встановлюється у разі якщо вони не є наслідком протиправного діяння.

Відповідно до п. 21.21 глави 21 розділу ІІ Положення №402 за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі).

Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).

Відповідно до пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення № 402 постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях, зокрема: в) «Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби» - якщо воно одержане за обставин, не пов'язаних з виконанням обов'язків, або одержане внаслідок правопорушення. г) «Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії» - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів від 08 лютого 1994 року №63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що документом, який свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження, можуть бути будь-які відомості, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

Відсутність висновків службового розслідування та акту розслідування не може бути підставою для відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, за умови, якщо причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) підтверджені іншими документами.

Окрім того, не заслуговують на увагу покликання апелянта на те, що позивач проходив строку військову службу та інвалідність встановлена через 33 роки після звільнення, а тому він не має права на отримання вказаної допомоги, з огляду на наступне.

Дійсно, частиною шостою статті 16 Закону № 2011-XII (у редакції чинній, з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року) для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції ст.16 Закону №2011-ХІІ після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі №750/5074/17.

Разом із тим, як зазначалося вище, згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії АВА № 018318 від 24.09.2015р. III групу інвалідності позивачу встановлено з 15.09.2015р. Відтак, окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, передбачений частиною шостою статті 16 Закону № 2011-XII (у редакції чинній, з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року), на позивача не розповсюджується.

За наведених обставин, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову.

Отже, колегія суддів вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини 1 статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя - доповідач Я.Б. Глущенко

суддя О.М. Кузьмишина

суддя О.Є. Пилипенко

(Повний текст постанови складений 27 вересня 2018 року.)