ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 вересня 2018 року справа № 804/7234/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді - доповідача: Олефіренко Н.А.,

суддів: Білак С.В. Шальєвої В.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2017 р. (суддя Жукова Євгенія Олексіївна) в адміністративній справі № 804/7234/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення форми "Ф" №10883286 від 02.10.2017 р., яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб в сумі 25 000,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суджу із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Ф" №10883286 від 02.10.2017 р., яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб в сумі 25 000,00 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказане рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неповне з'ясування та недоведеність судом обставин, які мають значення для справи; невідповідність висновків викладених у рішенні суду, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.

Крім того, зазначає, що позивач є власником транспортного засобу з об'ємом двигуна 4395 куб. см. - автомобіля марки BMW X6M 2013 року випуску, у зв'язку з чим податковим органом нараховано позивачеві транспортний податок за 2017 рік в сумі 25000,00 грн. про що винесено податкове повідомлення-рішення від 02.10.2017 № 10883286 (форми "Ф"). Означене податкове повідомлення - рішення, на думку позивача, суперечать нормам Податкового кодексу України, у зв'язку з чим є протиправним та такими, що підлягає скасуванню судом, з тієї підстави, що маючи данні щодо Позивача як власника автомобіля, інформацію про марку, модель, рік випуску, об'єм двигуна автомобіля, Відповідачем не були враховані вимоги ПКУ та ПКМУ щодо правомірного обчислення транспортного податку, безпідставно було винесено податкове повідомлення-рішення від 02.10.2017 № 10883286.

Відповідачем до суду надано відзив, в якому зазначено, що ГУ ДФС у Дніпропетровській області правомірно винесене податкове повідомлення-рішення від 02.10.2017 року № 10883286 оскільки згідно з інформацією, отриманої від Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, вартість легкового автомобіля, що перебуває у власності позивача (марка BMW модель X6M, 2013 року випуску, об'ємом циліндра двигуна 4395 куб.см.,бензин, реєстраційний номер НОМЕР_1), становить 1 511 392,35 гривень. Тому такий автомобіль належить до об'єктів оподаткування транспортним податком у 2017 році, у відповідності до п.п.267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України, у зв'язку із чим було сформовано податкове повідомлення-рішення форми "Ф" від 02.10.2017 року № 10883286, яким визначена сума з транспортного податку за 2017 рік у розмірі 25000,00 гривень.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки BMW модель X6M, 2013 року випуску, об'ємом циліндра двигуна 4395 куб. см., бензин, реєстраційний номер НОМЕР_2.

02.10.2017 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області було винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №10883286, яким визначену суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2017 рік ОСОБА_1 в розмірі 25000,00 гривень.

Не погодившись з рішенням податкового органу, позивач звернулась до суду із зазначеним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України у попередній редакції об'єктом оподаткування визначено легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Законом України від 20.12.2016 року № 1791-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році", який набрав чинності з 01.01.2017 року, до абзацу першого підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України внесено зміни, зокрема визначено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Законом України від 21.12.2016 року № 1797-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" до абзацу другого підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України внесено зміни та визначено, що середньоринкова вартість легкового автомобіля визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року, виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального.

Зазначеним Законом також доповнено підпункт 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України абзацом третім, відповідно до якого щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких не минуло більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.

Згідно з підпунктом 267.3.1 пункту 267.3 статті 267 Податкового кодексу України) базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (пункт 267.4 статті 267 Податкового кодексу України)

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 Податкового кодексу України).

Статтею 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2017 рік" установлено розмір мінімальної заробітної плати у 2017 році - 3 200,00 грн.

Таким чином, об'єктом оподаткування у 2017 році є легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1 200 000 грн. 00 коп. (1 200 000 грн. 00 коп. = 3200 грн. 00 коп. х 375).

Механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей їх віднесення до об'єктів оподаткування транспортним податком встановлений Методикою визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66 (надалі - Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів).

Відповідно до Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за такою формулою: Сср = Цн х (Г / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, об'єму циліндрів двигуна, типу пального; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів у роках згідно з додатком 1 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 за №403.

Згідно з пунктом 3 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого податкового (звітного) року розміщує на своєму офіційному веб-сайті перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо зазначених автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального. У разі відсутності на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про марку, модель легкового автомобіля, що має ознаки об'єкта оподаткування транспортним податком, Мінекономрозвитку за зверненням ДФС та/або власника зазначеного легкового автомобіля визначає його середньоринкову вартість, доповнює перелік, зазначений в абзаці першому цього пункту, такою інформацією та розміщує її на своєму офіційному веб-сайті.

Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна та тип пального (п.14 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів).

Судом досліджено перелік легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком у 2017 році, розміщений на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, в якому міститься і автомобіль марки ВMW, модель X6M, 2013 року випуску.

При здійснені судом першої інстанції калькуляції (розрахунку) на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України середньоринкової вартості автомобіля позивача марки ВMW, модель X6M, 2013 року випуску середньоринкова вартість цього автомобіля склала 1 419 326,58 грн.

Крім того, колегія суддів критично ставиться до розрахунку вартості автотранспортного засобу, який позивачем додано до адміністративного позову, відповідно до якого вартість автомобіля позивача складає 1 026 339, 72 грн., оскільки даний звіт розроблений для автомобіля моделі X6, коли позивачу відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить автомобіль марки ВMW, модель X6M, а тому об'єктивність даних, які він відображає викликає у суду сумніви.

Відповідно до пункту 8.1 статті 8, пп.10.1.1 п.10.1 статті 10 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

До місцевих податків належить податок на майно.

Згідно зі статтею 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Тобто, транспортний податок є місцевим податком.

Відповідно до п.8.3 статті 8, п.4.4 статті 4 Податкового кодексу України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад у межах їх повноважень.

Установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Поряд з цим, безпосереднє встановлення місцевих податків (а, отже, і транспортного податку) віднесено нормами Податкового кодексу України до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад регулюється також пунктом 24 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та статті 143 Конституції України.

Згідно з пунктом 10.3 статті 10, пунктом 12.3 статті 12 Податкового кодексу України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.

Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3, пункту 12.5 статті 12, статті 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Отже, місцеві ради мають обов'язково встановити (відповідним рішенням місцевої ради) транспортний податок та вирішити питання (на власний розсуд), чи запроваджувати податок (і у яких розмірах) на майно, відмінне від земельної ділянки. Таке рішення має бути оприлюднено до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, у якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). У іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Згідно зі статтею 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Відповідно до пп.4.1.9 п.4.1 статті 4 Податкового кодексу України одним з принципів, на яких ґрунтується Податкове законодавство України, є принцип стабільності - коли зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Тобто, податкові зобов'язання по місцевому податку можуть визначатися контролюючим органом лише у разі, якщо орган місцевого самоврядування своїм рішенням встановив цей податок.

При цьому визначення податкових зобов'язань з місцевого податку розпочинається не раніше, ніж настання наступного бюджетного періоду (року), що настає за періодом (роком), в якому прийняте рішення органу місцевого самоврядування про встановлення місцевого податку або прийняте рішення про зміни до елементів вже встановленого місцевого податку.

Водночас пунктом 4 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 20.12.2016 року №1791-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" установлено, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що автомобіль марки ВMW, модель X6M, 2013 року випуску, який належить позивачу, є об'єктом оподаткування у 2017 році, у зв'язку із чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення про визначення позивачу податкового зобов'язання зі сплати транспортного податку у розмірі 25000 грн. є правомірним та не підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2017 р. в адміністративній справі № 804/7234/17- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили 25.09.2018 року та відповідно до п.2 ч.5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 26.09.2018 року.

Суддя - доповідач: Н.А. Олефіренко

Суддя: С.В. Білак

Суддя: В.А. Шальєва