Дата документу Справа № 310/9295/15-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 310/9295/15-к Головуючий в 1 інст.: Троценко Т.А.

Провадження № 11-кп/778/673/18 Доповідач в 2 інст.: Рассуждай В.Я.

Категорія: ч. 2 ст. 185 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області в складі:

головуючого судді Рассуждай В.Я.,

суддів Білоконева В.М., Дадашевої С.В.,

при секретарі Школяр К.П.,

за участю прокурора Сєвальнєва О.А.,

засудженої ОСОБА_2,

захисника засудженої - адвоката Хіжнякова І.В.,

розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Запорізької області в місті Запоріжжі провадження за апеляційними скаргами засудженої ОСОБА_2 та в її інтересах адвоката Хіжнякова І.В. на ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 19 грудня 2017 року, якою задоволено подання Бердянського міськрайонного відділу з питань пробації Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням відносно ОСОБА_2, -

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 29 жовтня 2015 року ОСОБА_2 була засуджена за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 2 років позбавлення волі. На підставі ч. 1, 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань остаточно призначене покарання у вигляді 2 років 3 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки 6 місяців, з покладанням обов'язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

13 листопада 2017 року до Бердянського міськрайонного суду Запорізької області надійшло подання Бердянського МРВ з питань пробації про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням відносно ОСОБА_2 та направлення її в місця позбавлення волі для відбування покарання, призначеного вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 29 жовтня 2015 року.

Подання Бердянського МРВ з питань пробації обґрунтовано тим, що за час перебування ОСОБА_2 на обліку, до неї три рази було застосовано застереження у вигляді письмового попередження за неявку без поважної причини на реєстрацію 9 серпня 2016 року, 28 лютого 2017 року та 10 жовтня 2017 року, а також те, що відносно засудженої порушено кримінальне провадження № 1201708013000038 від 4 січня 2017 року за ч. 2 ст. 307 КК України.

Суд першої інстанції, встановивши, що ОСОБА_2 неодноразово не прибувала на реєстрацію без поважних причин, протягом іспитового строку відносно неї порушено кримінальне провадження, за яким вона обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, прийшов до висновку про те, що дії засудженої свідчать про небажання стати на шлях виправлення, і з метою її виправлення, подання Бердянського МРВ з питань пробації слід задовольнити.

В апеляційній скарзі адвокат Хіжняков І.В. вважає прийняте рішення незаконним та необґрунтованим, просить ухвалу суду скасувати.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки неявка ОСОБА_2 на реєстрацію 9 серпня 2016 року, 28 лютого 2017 року та 10 жовтня 2017 року відбулась з поважних причин.

Так, суд помилково не взяв до уваги довідки, які засуджена надала на підтвердження поважності причини неявки на реєстрацію 28 лютого 2017 року у зв'язку з тим, що вони не оформлені належним чином.

До того ж, неявка засудженої на реєстрацію 10 жовтня 2017 року була обумовлена поважною причиною, яка полягає у проведенні обшуку в квартирі, в якій в той момент перебувала засуджена, після якого останню було затримано співробітниками Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області.

Вважає необґрунтованим посилання суду щодо порушення відносно ОСОБА_2 під час випробувального строку кримінального провадження за ч. 2 ст. 307 КК України, оскільки судом, фактично, її було визнано винною у вчиненні вищезазначеного злочину ще до виходу до нарадчої кімнати.

Також звертає увагу на наявність у ОСОБА_2 неповнолітньої дитини, яку необхідно доглядати та виховувати.

В апеляційній скарзі засуджена ОСОБА_2 також просить ухвалу суду скасувати, обґрунтовуючи свої вимоги аналогічними доводами, що і її захисник.

Заслухавши доповідь судді, засудженої та її захисника, які підтримали подані ним апеляційні скарги ат просили їх задовольнити, заслухавши прокурора, який рішення суду першої інстанції вважав законним, обґрунтованим та просив залишити його без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи, наведені в апеляційних скаргах та провівши судові дебати, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів провадження та особової справи ОСОБА_2, остання була засуджена вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 29 жовтня 2015 року за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 до остаточного покарання у вигляді 2 років 3 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки 6 місяців, з покладанням обов'язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

У зв'язку з тим, що засуджена ОСОБА_2 під час відбування покарання з випробуванням тричі без поважної причини не з'явилась на реєстрацію до органу пробації, а також підозрюється у вчиненні під час іспитового строку кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, начальник Бердянського МРВ з питань пробації звернувся до суду з поданням про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням щодо ОСОБА_2 та направлення засудженої для відбування призначеного покарання.

Суд першої інстанції задовольнив зазначене подання, мотивуючи рішення тим, що засуджена ОСОБА_2 три рази без поважних причин не з'явилась на реєстрацію до органу пробації і належним чином поважність причин пропуску не підтвердила, обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину під час іспитового строку, що свідчить про її небажання стати на шлях виправлення.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 КК України суд може прийняти рішення про скасування звільнення та про направлення засудженого для відбування призначеного покарання в разі невиконання покладених на нього обов'язків, визначених ст. 76 КК України, або систематичного вчинення правопорушень, що потягли адміністративні стягнення і свідчать про небажання стати на шлях виправлення.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 166 КВК України, якщо засуджений не виконує обов'язки, встановлені цим Кодексом, Законом України «Про пробацію», а також покладені на нього судом, або систематично вчиняє правопорушення, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, уповноважений орган з питань пробації вносить до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання.

За змістом наведених положень закону, при вирішенні питання про скасування звільнення засудженого від відбування покарання з випробовуванням суддя зобов'язаний з'ясувати, чи були порушення систематичними та чи свідчать ці правопорушення про умисне небажання засудженого стати на шлях виправлення.

На думку колегії суддів, суд належним чином не перевірив обставини, зазначені в поданні.

Як вбачається з наявної в особовій справі підписки, 21 грудня 2015 року засуджена ОСОБА_2 ознайомлена з умовами та порядком звільнення від відбування покарання з випробуванням, а також обов'язками, покладеними на неї судом (особова справа, а.с. 12).

Відповідно до постанови від 21 грудня 2015 року ОСОБА_2 встановлено дні явки для реєстрації кожного першого та третього понеділка кожного місяця (особова справа, а.с. 14).

Із листка реєстрації встановлено, що перебуваючи на обліку, ОСОБА_2 сорок разів з'явилась на реєстрацію та шість разів 9 серпня 2016 року, 13 вересня 2016 року, 28 лютого 2017 року, 14 березня 2017 року, 25 квітня 2017 року, 10 жовтня 2017 року на реєстрацію не з'явилась (особова справа, а.с. 15, 31, 107, 113).

Проте, за викликами інспектора органу пробації з'являлась та надавала пояснення з зазначеного приводу, вказавши, що 9 серпня 2016 року поїхала до м. Запоріжжя по сімейним обставинам, 13 вересня 2016 року у неї була хвора дитина, 28 лютого 2017 року не змогла прийти на реєстрацію у зв'язку з перебуванням в ізоляторі тимчасового тримання та хворобою її дитини, 14 березня 2017 року у неї була хвора дитина, 25 квітня 2017 року вона хворіла сама, 10 жовтня 2017 року була затримана співробітниками поліції в м. Мелітополі та відпущена зранку 11 жовтня 2017 року (особова справа, а.с. 51, 53, 70, 76, 97, 116).

Також з матеріалів особової справи вбачається, що неявку від 13 вересня 2016 року ОСОБА_2 підтвердила довідкою № 11484, відповідно до якої її дитина хворіла з 7 вересня 2016 року по 19 вересня 2016 року; поважність причини неявки 28 лютого 2017 року підтверджується постановою про звільнення особи, яка утримувалась в ІТТ № 4, відповідно до якої ОСОБА_2 з 22 лютого 2017 року по 27 лютого 2017 року перебувала в ізоляторі тимчасового тримання № 4, а також довідкою № 61217, відповідно до якої її дитина хворіла з 27 лютого 2017 року по 3 березня 2017 року; неявку від 14 березня 2017 року ОСОБА_2 підтвердила довідкою № 10138, відповідно до якої її дитина хворіла з 13 березня 2017 року по 22 березня 2017 року; причина неявки 25 квітня 2017 року підтверджується довідкою № 167, відповідно до якої ОСОБА_2 хворіла з 25 квітня 2017 року по 3 травня 2017 року; неявка 10 жовтня 2017 року підтверджується листом начальника Мелітопольського відділення поліції (т. 1 - а.с. 53, особова справа - а.с. 54, 69, 93, 98, 121).

Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано не взяв до уваги довідку на підтвердження неявки ОСОБА_2 28 лютого 2017 року у зв'язку з хворобою її дитини, оскільки засуджена виконала свій обов'язок щодо необхідності документального підтвердження поважності пропуску явки для реєстрації, а в разі наявності у суду сумнівів з приводу достовірності вказаної довідки, він повинен був звернутись до лікувальної установи з відповідним запитом з метою підтвердження чи спростування вказаних сумнівів.

Що стосується такої підстави для скасування звільнення від відбування покарання як наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, то вона на увагу не заслуговує та є передчасною, оскільки матеріали провадження не містять належним чином завіреної копії обвинувального вироку, за яким ОСОБА_2 було б притягнуто до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, а тому колегія суддів вважає, що відсутні належні докази того, що засуджена вчинила новий злочин під час іспитового строку.

Колегією суддів встановлено, що засуджена ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні злочину, однак її вина не встановлена обвинувальним вироком, в цілому виконувала покладені на неї обов'язки, але за весь час випробування дійсно один раз не з'явилась на реєстрацію 9 серпня 2016 року до органу пробації без поважної причини, поважність причин всіх інших неявок змогла документально підтвердити, і в подальшому, після відповідних попереджень, своїх обов'язків не порушувала, адміністративних правопорушень, які б свідчили про її небажання ставати на шлях виправлення не вчиняла.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що даних, які беззаперечно свідчили би про те, що ОСОБА_2 не бажає ставати на шлях виправлення матеріали провадження не містять, і викладені у поданні обставини не є достатніми підставами для скасування звільнення засудженої від відбування покарання з випробуванням та її направлення до місць позбавлення волі.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена без з'ясування всіх обставин, що мають значення для прийняття законного та обґрунтованого рішення, а тому підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали - про відмову у задоволенні вищевказаного подання.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги засудженої ОСОБА_2 та її захисника - адвоката Хіжнякова І.В. задовольнити.

Ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 19 грудня 2017 року, якою задоволено подання Бердянського міськрайонного відділу з питань пробації Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням відносно ОСОБА_2, скасувати.

Подання Бердянського міськрайонного відділу з питань пробації Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням відносно ОСОБА_2, залишити без задоволення.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту оголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

В.Я. Рассуждай                 В.М. Білоконев С.В. Дадашева