АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2018 року

м. Харків

Справа № 639/500/18

Провадження №22-ц/790/3732/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого – Овсяннікової А.І.

суддів             - Коваленко І.П., Сащенко І.С.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1,

представник позивача – ОСОБА_2,

відповідач – ОСОБА_3

розглянув в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в місті Харкові цивільну справу № 639/500/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом вселення, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 26 квітня 2018 року, ухвалене суддею Івановою І.В., -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом вселення.

В обгрунтування позову зазначає, що з 02 квітня 2013 року їй на праві власності належить житловий будинок №4 по Голубівському в’їзду в м. Харкові. У цьому будинку вона проживала з моменту його придбання разом із своїм чоловіком та двома доньками. У 2017 році їх відносини з чоловіком погіршилися, внаслідок чого він почав погрожувати їй фізичною розправою та, врешті, навесні 2017 року вигнав її з будинку та змінив у ньому замки. Кілька разів вона зверталася за захистом до поліції, однак ці звернення не дали жодного результату. Співробітникам поліції відповідач підтвердив, що не впустив її до будинку, однак жодних заходів щодо нього вжито не було. Під час розгляду справи про розірвання шлюбу відповідач також підтвердив, що вигнав її з дому та змінив замки, а також те, що ключів від цих замків вона не має, а тому не може потрапити до будинку. На даний момент ситуація не змінилася. Вона до цього часу не може проживати у будинку та вимушена винаймати житло. Зважаючи на те, що вона являється єдиною власницею вказаного вище будинку, однак при цьому позбавлена можливості у ньому проживати, її право власності підлягає захисту шляхом примусового вселення у будинок.

Просить усунути їй перешкоди в користуванні власністю шляхом вселення на територію домоволодіння та в усі приміщення будинку №4 по Голубівському в’їзду в місті Харкові.

Відповідач проти позову заперечував та зазначив, що в силу певних обставин він вимушений був зазначити при оформленні договорів, що майно набувається за кошти позивачки, хоча це не так. Зараз ним оспорюються ці договори. Позивачку він не виганяв, вона пішла сама.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 26 квітня 2018 року позов ОСОБА_1 – задоволено.

Усунуто ОСОБА_1 перешкоди в користуванні власністю шляхом вселення в домоволодіння №4 по Голубівському в’їзду в місті Харкові та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704,80грн. і витрати на правничу допомогу у розмірі 6500грн.

Рішення мотивовано тим, що позивачем доведене факт перешкоджання відповідачем їй, як власнику спірного будинку, вільно користуватися та розпоряджатися своїм майном.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що з липня 2017 року в провадженні Жовтневого районного суду м. Харкова перебуває цивільна справа за його позовом до ОСОБА_1 про визнання договору частково недійсним та розподіл спільного майна. Однією з позовних вимог є визнання за ним право власності на спірний будинок, а тому дане рішення є передчасним.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 14 серпня 2018 року відповідно до вимог ч.1 ст.369 ЦПК України розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів, вислухав суддю – доповідача, дослідив матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем порушено право власності ОСОБА_1 на належний їй будинок, тому остання має право на усунення перешкод у користуванні будинком шляхом вселення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, оскільки суд дійшов його з урахуванням з’ясованих обставин справи та належної правової оцінки наданим доказам, яка ґрунтується на вимогах закону.

Згідно зі ст.55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1. ст.3 ЦПК України).

Статтями 317, 319 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Цими правами власник розпоряджається на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

За положеннями ч.ч.1,2 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За ч.1 ст.383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешканням для власного проживання, проживання членів своєї сім’ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Відповідно до вимог ст.391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування й розпорядження своїм майном.

Судовим розглядом встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 на праві власності належить житловий будинок №4 по Голубівському в’їзду в м. Харкові, на підставі договорів купівлі-продажу від 02 квітня 2013 року.

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що відповідач чинить перешкоди у користуванні належному їй будинку, а саме: змінив замки та не пускає її до будинку.

Відповідно до ч.1, ст.81 та ч.4 ст.82 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь та самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з рішення Жовтневого районного суду м. Харкова, ухваленого за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, відповідач визнав, що дійсно після з’ясування сімейних відносин з ОСОБА_1, ним було замінено замки на вхідній двері будинку, та останній не було передано ключі і вона не має доступу до житла.

Щодо вчинення позивачу перешкод у користування спірним будинком не заперечує і сам відповідач при розгляді даної справи, оскільки проти її вселення категорично заперечує.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_3 зазначає, що вселення позивача є передчасним, оскільки в дійсності будинок придбано за його кошти і що дане питання буде вирішено під час розгляду справи про поділ майна подружжя.

Отже, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано факт вчинення перешкод позивачці у користуванні спірним будинком.

Твердження ОСОБА_3, що спірний будинок належить йому на праві власності є безпідставним та спростовується наявними в матеріалах справи ксерокопіями договорів купівлі-продажу будинку, згідно яких, як вже зазначалось вище, власником будинку є позивач.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 є законним та обґрунтованим, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 26 квітня 2018 року – залишити без зміни.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повну постанову складено 26 вересня 2018 року.

Головуючий                                                                        А.І. Овсяннікова

Судді                                                                                  І.П. Коваленко

ОСОБА_4