Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 332/880/18

Провадження №22ц/778/2718/18 Головуючий у 1 інстанції Мєркулова Л.О.

Суддя-доповідач: Воробйова І.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі:

головуючого: Воробйової І.А.

суддів: Бєлки В.Ю.,

Крилової О.В.

за участю секретаря: Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Український графіт» на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 24 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Український графіт» про стягнення моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року ОСОБА_3звернулась з позовом до ПАТ «Український графіт» про стягнення моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання.

В позові зазначено, що з 16.01.2007р. її було прийнято дозувальником до цеху випалу на ВАТ «Український графіт». В подальшому її було переведено в межах цього підприємства шихтувальником та змішувачем до змішувально-пресового цеху №2, де вона проробила упродовж до 18.05.2017р. та була звільнена за угодою сторін, з підстав п.1 ст.36 КЗпП України.

Згідно медичного висновку, виданого на підставі протоколу засідання лікарсько - експертної комісії Криворізького Українського Науково-дослідного інституту промислової медицини від 14.09.2017р. № 1064 їй було встановлено професійне захворювання за діагнозом: хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пило токсичний бронхіт першої-другої стадії, емфізема легенів першої-другої стадії), група В. ЛН -першого-другого ступеня.

Згідно первинного висновку ОМСЕК № 1 від 06.11.2017р. їй встановлено 20% втрати професійної працездатності зі строком переогляду 01.12.2019р., та рекомендовано амбулаторне та стаціонарне лікування профпатолога та пульмонолога, сімейного лікаря.

У зв'язку з цим, всі разом узяті пережиті нею події, пов'язані з професійним захворюванням, викликали погіршення стану загального самопочуття позивача, призвели до зниження її репутації, спричинили їй зниження життєвої активності, погіршили її взаємини з близькими їй людьми і примусили до часткової зміни звичного устрою і способу життя, а саме постійна боротьба за права хворої людини.

Криворізьким Українським НДІ промислової медицини позивачу встановлено професійне захворювання, яке виникло внаслідок впливу особо шкідливих та негативних виробничих факторів на її здоров'я в умовах праці у несприятливому мікрокліматі її робочого місця на ПрАТ «Український графіт».

Тому вважає, що за час її роботи на підприємстві відповідача, зі сторони роботодавця не в повній мірі була вдосконалена належна технологія для безпечної праці робітників та усунуто тих особо шкідливих та особо небезпечних речовин, які впливали на стан її здоров'я,що й призвело до погіршення стану її здоров'я та встановлення професійного захворювання.

Отже, виходячи зі всіх вищевикладених обставин, враховуючи тяжкість та глибину заподіяних позивачу фізичних страждань і моральних переживань та їх тривалість, заподіяну їй моральну шкоду вона оцінює в суму 30000 грн. та просить її стягнути з відповідача на її користь.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 24 травня 2018 року позов задоволено.

Стягнуто з ПАТ «Український графіт» на користь ОСОБА_3 одноразово суму 30 000 грн. (тридцять тисяч гривень), як відшкодування моральної шкоди,завданої їй внаслідок в результаті професійного захворювання.

Стягнуто з ПАТ «Український графіт» в дохід держави судовий збір в сумі 704,80 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ «Український графіт» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 та стягуючи на користь позивача з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди 30000,00 грн., суд першої інстанції врахував характер правопорушення, глибину та тривалість фізичних та душевних страждань позивача, ступінь вини підприємства та виходив з того, що завдана позивачу моральна шкода підлягає відшкодуванню за рахунок роботодавця.

Колегія суддів погоджується з висновком суду, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи і набутим доказам.

Частина четверта статті 43 Конституції зазначає, що кожен має право на належні, безпечні умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до частин першої, третьої статті13 Закону України "Про охорону праці" роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Згідно частини другої статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

П.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 з 16.01.2007р. було прийнято дозувальником до цеху випалу на ВАТ «Український графіт», потім її було переведено в межах цього підприємства шихтувальником та змішувачем до змішувально-пресового цеху №2, де вона проробила упродовж до 18.05.2017р. та була звільнена за угодою сторін, з підстав п.1 ст.36 КЗпП України.

Із медичного висновку, виданого на підставі протоколу засідання лікарсько-експертної комісії Криворізького Українського Науково-дослідного інституту промислової медицини від 14.09.2017р. № 1064 вбачається, що позивачу було встановлено професійне захворювання за діагнозом: хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пило токсичний бронхіт першої-другої стадії, емфізема легенів першої-другої стадії), група В. ЛН -першого-другого ступеня.

Із інформаційної довідки про умови праці працівника Головного Управління Держпраці у Запорізькій області № 08/03.2-24/5361 від 01.09.2017р. вбачається, що підтверджено працю позивача в особо шкідливих та особо небезпечних умовах за професією дозувальник, змішувач та шихтувальник упродовж всього часу праці на ПрАТ «Український графіт».

Із первинного висновку ОМСЕК № 1 від 06.11.2017р. вбачається, що позивачу встановлено 20% втрати професійної працездатності зі строком переогляду 01.12.2019р., та рекомендовано амбулаторне та стаціонарне лікування профпатолога та пульмонолога, сімейного лікаря.

Із акту розслідування причин виникнення хронічного професійною захворювання у позивача, складеного підприємством 10 жовтня 2017р., та затвердженого Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області від 11.10.2017р., причиною професійного захворювання позивача є наявність на її робочому місті шкідливих виробничих факторів, як перевищували допустимі норми у декілька разів, а саме: пилу фібро генної дії - 15,9мг/мЗ прг ГДК- 6,0 мг/мЗ,що перевищує ГДК у 2,7 разів, кам'яновугільних смол і пеків -0.43мг/м3 при ГДК- 0,2 мг/мЗ, що перевищує ГДК у 2,2 рази та фенолу 0,37 мг/мЗ при ГДК - 0,3мг/м3, що перевищує ГДК у 1,2 рази, яких протягом всього часу її праці на підприємстві відповідача, останнім не було усунуто.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, що полягає у душевних стражданнях яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в іншій спосіб, незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до норм ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно зі ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачем), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні та з чого він при цьому виходить.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливість відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин справи. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд керувався положеннями трудового законодавства, статей 23, 1167 ЦК України, з урахуванням характеру й обсягу страждань, яких зазнав позивач, їх тривалості та інших обставин, що відповідає роз'ясненням, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 р. № 4 та обґрунтовано, з врахуванням принципу розумності й справедливості, визначив її в сумі 30000,00 грн.

Доводи щодо недоведеності позову в частині відшкодування моральної шкоди не ґрунтуються на вимогах ст. 76 ЦПК України.

В п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України № 1 - рн/2004 від 27 січня 2004 року зазначено, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

Так, позивач змушений переносить моральні переживання, позбавлений нормальних життєвих зв'язків, у зв'язку з тим, що професійне захворювання обмежує його життєву активність і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Таким чином, доводи відповідача про відсутність доказів про спричинення моральної шкоди позивачу, як підстави для відшкодування моральної шкоди останньому, є необґрунтованими, а тому апеляційний суд їх відхиляє.

Інші обставини, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції було дотримано норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції з'ясовані всі обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, дана належна оцінка письмовим доказам у сукупності з доводами сторін, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, що викладені у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального законів, тому підстав для скасування рішення немає.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Український графіт» залишити без задоволення.

Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 24 травня 2018 року по цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 27 вересня 2018 року.

Головуючий:

Судді:

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 332/880/18

Провадження №22ц/778/2718/18 Головуючий у 1 інстанції Мєркулова Л.О.

Суддя-доповідач: Воробйова І.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Вступна та резолютивна частина

19 вересня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі:

головуючого: Воробйової І.А.

суддів: Бєлки В.Ю.,

Крилової О.В.

за участю секретаря: Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Український графіт» на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 24 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Український графіт» про стягнення моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Український графіт» залишити без задоволення.

Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 24 травня 2018 року по цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий:

Судді: