ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 вересня 2018 рокусправа № 808/1264/18

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

суддя - доповідач: Олефіренко Н.А.

судді: Білак С.В., Шальєва В.А.,

за участю секретаря судового засідання:Лащенко Р.В.

За участю представників:

Відповідача - Леонов В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 р. (суддя Конишева Олена Василівна) в адміністративній справі № 808/1264/18 за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВCТАНОВИВ:

У квітні 2018 року до ОСОБА_3 звернуся до суду із адміністративним позовом до Міністерства оборони України , в якому позивач просив: визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо не призначення ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності III групи, внаслідок захворювання, отриманого під час виконання обов'язків військової служби, відповідно Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей;скасувати пункт 19 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду " питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 28 від 16 березня 2018 року; зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу у зв'язку із настанням інвалідності III групи, внаслідок захворювання, пов'язаного під час виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" у розмірі 27-місячного грошового забезпечення; зобов'язати Міністерство оборони України подати звіт про виконання прийнятої на користь ОСОБА_3 постанови суду протягом тридцяти діб з дня набрання постановою законної сили; стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_3 судові витрати, а саме 1500 грн. - витрат на правову допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у позивача гарантованого законом права на отримання грошової компенсації в разі встановлення інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо не призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності IІІ групи, внаслідок захворювання, отриманого під час виконання обов'язків військової служби, відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"; визнано протиправним та скасовано пункт 19 протоколу №28 від 16.03.2018 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум; зобов'язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 "Про затвердження Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги уразі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності, військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб", у розмірі 27-місячного грошового забезпечення; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Міністерством оборони України подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав за обставин викладених в ній, просив її задовольнити.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено підтверджено під час апеляційного перегляду, що ОСОБА_3 проходив в період в серпні грудні 1986 року строкову службу в лавах Збройних сил, під час служби - проходив інтернаціональну військову службу та перебував в країнах де велись бойові дії (Афганістан), що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_1 та довідкою Центрального архіву Міністерства оборони РІ від 22.04.2013 року.

17.10.2016 року Управлінням соціального захисту населення Токмацького МР Запорізької області, позивачу було видано посвідчення серії ААБ № 016673 інваліда 3 групи, який має право на пільги, встановлені законодавством України до ветеранів інвалідів війни.

20 серпня 2013 року позивачу встановлено ІIІ групу інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків, в країнах де велись бойові дії, що підтверджується випискою із акта огляду МСЕК серії 10 ААБ № 481151 від 20 серпня 2013 року (первинний огляд).

10 вересня 2014 року позивачу повторно встановлено ІIІ групу інвалідності, у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з виконанням службових обов'язків, в країнах де велись бойові дії, що підтверджується випискою із акта огляду МСЕК серії АВ № 0280665 від 10 вересня 2014 року.

У зв'язку із встановленням позивачу III групи інвалідності, позивач звернувся до Токмацького військового комісаріату із заявою про направлення його особистих документів до відповідача для прийняття рішення, щодо виплати йому одноразової грошової допомоги.

19 січня 2016 року позивач отримав лист від 25 грудня 2015 № 248/3/6/4137 від відповідача, в якому зазначено, що він не має права на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки на виконання Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" було прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 № 975 (далі-Постанова №975), відповідно до якої виплата одноразової грошової допомоги передбачена тільки військовослужбовцям та звільненим особам, які отримали первинно інвалідність (поранення, травму, каліцтво) після 1 січня 2014 року.

Не погодившись з таким листом позивач звернувся до Токмацького районного суду Запорізької області із позовом про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. За результатами розгляду позову, 03 липня 2017 року зазначеним судом винесено постанову по справі №328/742/17, відповідно до якої позов було задоволено частково. Визнані протиправними дії відповідача щодо повернення без реалізації заяви позивача про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби. Зобов'язано відповідача розглянути питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги позивачу, як інваліду 3 групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, відповідно до ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 499 від 28 травня 2008 року "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми та каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб" . В іншій частині позовних вимог позивачу відмовлено.

На виконання рішення суду відповідачем було розглянуто питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги позивачу, як інваліду 3 групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, відповідач відмовив позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги (п. 19 витягу з протоколу № 28 від 16.03.2018), посилаючись на те, що така допомога призначається особам, звільненим із строкової військової служби, у разі якщо інвалідність настала внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби та настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, проте позивачу інвалідність встановлено понад 3 місяці. Крім того, зазначено, що довідкою МСЕК серії АВ № 0280665 від 10 вересня 2014 року продовжено термін дії інвалідності без зміни її групи та причини, а довідка МСЕК про встановлення відсотка втрати працездатності позивачем не надавалася, що унеможливлює визначення розміру одноразової грошової допомоги.

Позивач вважаючи дії Міністерства оборони України протиправними, оскільки виплата зазначеної допомоги гарантована йому Законом «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», звернувся до суду першої інстанції з даним позовом.

Суд апеляційної інстанції вирішуючи спір між сторонами виходить з наступного.

Частиною 5 ст. 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до ст.41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ), який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до частини дев'ятої статті 16-3 Закону №2011-ХІІ (в редакції, що діяла у на час звернення з заявою про виплату одноразової грошової допомоги) порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).

При цьому, пунктом 2 наведеної Постанови встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до пункту 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Отже, на час подання позивачем заяви про виплату одноразової грошової допомоги було визначено, що моментом виникнення права є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент первинного встановлення позивачу ІІІ інвалідності.

Оскільки інвалідність позивача настала 20.08.2013 року, то виплата одноразової грошової допомоги повинна здійснюватись на підставі нормативно - правових актів, які були чинні на момент встановлення позивачу інвалідності.

На час встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності, тобто на час набуття позивачем права на отримання допомоги, діяв Закон України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. № 2011-ХІІ, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» №328 від 3 листопада 2006 року, яка діяла з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року, (далі - Закон №2011-ХІІ), Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. N 499 (далі Порядок №499).

Так, частиною шостою статті 16 Закону №2011-XII, в редакції чинній з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року, було передбачено: 6) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої пунктом 5 цієї статті.

Крім того, у п. 2 Постанови № 499 було зазначено, що одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження.

Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що для особи , яка проходила строкову військову службу та отримала інвалідність, граничний термін встановлення інвалідності, яка б давала йому підстави для виплати одноразової допомоги, спливає після закінчення трьох місяців з моменту звільнення зі служби.

З матеріалів справи вбачається, що позивач проходив саме строкову військову службу та був звільнений з неї у 1987 році. При цьому, інвалідність позивачу встановлено з 20.08.2013.

Таким чином, граничний строк отримання інвалідності, яка б давала підстави для виплати йому одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" сплинув після закінчення трьох місяців з моменту звільнення його зі строкової військової служби, оскільки позивачу як військовослужбовцю строкової військової служби, інвалідність встановлена значно пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, хоча і внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби.

Таку правову позицію висловив і Верховний Суд в постанові від 26.06.2018 у справі №750/5074/17.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що за приписами п.6 ч.2 ст.16 Закону № 2011-XII, в редакції на день звернення позивача до суду, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби при виконанні обов'язків військової служби, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби.

Колегія суддів вважає, що помилкове трактуванням позивачем правових норм ст.16 Закону № 2011-XII, оскільки останній не врахував, що приписами ст.16 Закону № 2011-XII, законодавець серед осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, розмежовує такі категорії осіб як військовослужбовці та військовослужбовці строкової служби.

Тобто, право на отримання одноразової грошової допомоги після перебігу тримісячного строку звільнення особи з військової служби можливо виключно військовослужбовцями (крім військовослужбовців строкової служби) з підстав, передбачених п.5 ч.2 ст.16 Закону № 2011-XII.

Позивач відносився до категорії військовослужбовців строкової служби, а тому право на отримання одноразової грошової допомоги такій категорії осіб законодавцем на підставі нормативно - правових актів, які були чинні на момент встановлення позивачу інвалідності було обмежено, окрім іншого, встановленням інвалідності в період проходження ним військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення такої особи з військової служби.

На підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції приходить висновку, що оскільки позивачу, як військовослужбовцю строкової служби, інвалідність встановлено понад тримісячний термін після звільнення, визначеного ч.6 ст.16 Закону України "Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції яка діяла на час встановлення йому інвалідності), а також пп. 4 п. 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499, тому рішення відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги позивачу є правомірним, а вимоги безпідставними.

За викладених обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям нової постанови про відмову в позові.

Зі змісту ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - задовольнити.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 р. в адміністративній справі № 808/1264/18 - скасувати, ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 27.09.2018 року.

Суддя - доповідач: Н.А. Олефіренко

Суддя: С.В. Білак

Суддя: В.А. Шальєва