Справа № 462/2414/15-ц                                 Головуючий у 1 інстанції: Ліуш А.І.

Провадження № 22-ц/783/831/18                 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1В.

Категорія: 5

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Крайник Н.П., Мельничук О.Я.

за участі секретаря: Куцика І.Б.

                      з участю: представника ОСОБА_2»яка  І.М. – ОСОБА_3, представника ОСОБА_2»яка Р.М. – ОСОБА_4, представника ОСОБА_5 – ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за  апеляційними скаргами ОСОБА_7 та  представника ОСОБА_8 – ОСОБА_4 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 07 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, з участю третіх осіб ОСОБА_9, приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_10, приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_11 про визнання недійсними договору дарування квартири, визнання права власності, скасування реєстрації права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2015 року представник за дорученням ОСОБА_5 – ОСОБА_9 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_2»яка М.М., ОСОБА_8, треті особи: ОСОБА_9, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_10, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_11 про визнання недійсними договору дарування квартири, визнання права власності, скасування реєстрації права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позов мотивовано тим, що квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_12 на праві приватної власності згідно договору дарування квартири від 22 жовтня 2010 року, укладеного від її імені на підставі довіреності, посвідченої 04 жовтня 2010 року за реєстровим №1-1706 державним нотаріусом Другої Львівської нотаріальної контори, ОСОБА_13, між ОСОБА_9 (її рідним братом) та дарувальниками: ОСОБА_2»як М.М. та ОСОБА_2»як К.В.

Договір дарування квартири від 22 жовтня 2010 року був зареєстрований приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_10, номер правочину 3019, а тому пройшов державну реєстрацію.

На момент укладення договору дарування ОСОБА_5 в Україні не проживала, а тому свідоцтво про право власності не оформляла та не реєструвала право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Маючи намір постійно проживати у належній їй квартирі, ОСОБА_5 звернулася до свого брата ОСОБА_9 з проханням оформити правовстановлюючі документи, однак 28 листопада 2014 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_14 було відмовлено у державній реєстрації права власності на зазначену квартиру, з тих причин, що квартира належить іншим особам.

У подальшому їй стало відомо про те, що 06 грудня 2013 року ОСОБА_2»як М.М. та ОСОБА_2»як К.В. оформили дві ідентичні довіреності на ім»я сина ОСОБА_2»яка І.М., згідно яких уповноважували останнього представляти їх інтереси щодо одержання дублікатів правовстановлюючих документів.

На підставі цих довіреностей, у грудні 2013 року, ОСОБА_2»як І.М. ,у Відділі приватизації житлового фонду Франківського району м. Львів, незаконно отримав дублікат свідоцтва про право власності на вказану квартиру, що дало змогу ОСОБА_2»як М.М. та ОСОБА_2»як К.В. вдруге відчужити квартиру тепер уже ОСОБА_2»яку І.М. на підставі договору дарування від 25 грудня 2013 року.

На підставі договору дарування від 03 листопада 2014 року ОСОБА_2»як І.М. подарував ? частку зазначеної квартири ОСОБА_2»яку Р.М.

11 червня 2015 року ОСОБА_2»як М.М. помер.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 07 жовтня 2015 року провадження по справі в частині вимог до ОСОБА_2»яка М.М. – закрито.

З урахуванням зазначених обставин та уточнених вимог від 11 серпня 2016 року, представник за дорученням ОСОБА_5 – ОСОБА_6 просила:

визнати недійсним договір дарування квартири №37 у будинку №29 на вулиці Петлюри у місті Львові від 25 грудня 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_11.

визнати за ОСОБА_5 право власності на квартиру №37 у будинку №29 на вулиці Петлюри у місті Львові.

скасувати запис у реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію за Крив`яком ОСОБА_15 права власності на 1/2 частки квартири 37 у будинку №29 на вулиці Петлюри у місті Львові.

скасувати запис у реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію за Крив`яком ОСОБА_16 права власності на 1/2 частки квартири 37 у будинку №29 на вулиці Петлюри у місті Львові.

витребувати з чужого незаконного володіння Крив`яка ОСОБА_15 1/2 частку квартири 37 у будинку №29 на вулиці Петлюри у місті Львові та зобов`язати Крив`яка ОСОБА_15 звільнити 1/2 частку квартири 37 у будинку №29 на вулиці Петлюри у місті Львові.

витребувати з чужого незаконного володіння Крив`яка ОСОБА_16 1/2 частку квартири 37 у будинку №29 на вулиці Петлюри у місті Львові та зобов`язати Крив`яка ОСОБА_16 звільнити 1/2 частку квартири 37 у будинку №29 на вулиці Петлюри у місті Львові (т.1 а.с.207-212).

Оскаржуваним рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 07 лютого 2018 року позов задоволено повністю.

Визнано недійсним договір дарування квартири №37 у будинку №29 на вулиці Петлюри у місті Львові від 25 грудня 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_11.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на квартиру №37 у будинку №29 на вулиці Петлюри у місті Львові.

Скасовано запис у реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію за Крив`яком ОСОБА_15 права власності на 1/2 частки квартири 37 у будинку №29 на вулиці Петлюри у місті Львові.

Скасовано запис у реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію за Крив`яком ОСОБА_16 права власності на 1/2 частки квартири 37 у будинку №29 на вулиці Петлюри у місті Львові.

Витребувано з чужого незаконного володіння Крив`яка ОСОБА_15 1/2 частку квартири 37 у будинку №29 на вулиці Петлюри у місті Львові та зобов`язати Крив`яка ОСОБА_15 звільнити 1/2 частку квартири 37 у будинку №29 на вулиці Петлюри у місті Львові.

Витребувано з чужого незаконного володіння Крив`яка ОСОБА_16 1/2 частку квартири 37 у будинку №29 на вулиці Петлюри у місті Львові та зобов`язати Крив`яка ОСОБА_16 звільнити 1/2 частку квартири 37 у будинку №29 на вулиці Петлюри у місті Львові.

Стягнуто солідарно з Крив`яка ОСОБА_15, Крив`яка ОСОБА_16 на користь ОСОБА_5 4411 /чотири тисячі чотириста одинадцять/ гривень 31 копійку сплаченого судового збору.

Рішення суду оскаржили ОСОБА_2»як І.М. та представник ОСОБА_8 – ОСОБА_4

В апеляційній скарзі  ОСОБА_7 посилається на те, щопозивачем не надано доказів прийняття обдарованою чи її представником оригінального примірника договору дарування квартири від 22 жовтня 2010 року.

Довіреністю від 04 жовтня 2010 року не надавалося ОСОБА_9 права на прийняття спірної квартири в дарунок.

Позивачка не отримували ключі від квартири, не несла витрати на утримання житла та пропустила строк звернення до суду.

Не проведення позивачкою реєстрації права власності на подаровану їй квартиру не тягне за собою жодних правових наслідків, які випливають з договору дарування, оскільки вказаний договір вважається неукладеним, а тому ОСОБА_2»як М.М. та ОСОБА_2»як К.К. вправі були розпоряджатися своєю квартирою станом на 25 грудня 2013 року.

Просить рішення Залізничного районного суду м. Львова від 07 лютого 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_7 – ОСОБА_4 посилається на те, ОСОБА_9 не був наділений правом підписувати позовну заяву від імені ОСОБА_5

Суд першої інстанції не обґрунтував своє рішення на підставі яких доказів він визнав недійсним договір дарування від 25 грудня 2013 року, посиланняпозивача на ст. 230 ЦК України є безпідставним.

Задовольняючи позов суд першої інстанції не звернув уваги на те, що згідно статей 210 та 640 ЦК України договір дарування від 22 жовтня 2010 року не був вчиненим, оскільки діюче законодавство вимагало його державної реєстрації.

Суду не було надано доказів того, що позивач отримала оригінали договору дарування від 22 жовтня 2010 року , як це вимагає положення ст.722ЦК України.

Позивачкою пропущено строк звернення до до суду передбачений ст.267 ЦК України.

Просить рішення Залізничного районного суду м. Львова від 07 лютого 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2»яка І.М. – ОСОБА_3, представника ОСОБА_2»яка Р.М. – ОСОБА_4 на підтримання апеляційних скарг, представника ОСОБА_5 – ОСОБА_6 на їх заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні(обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити накористь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

У відповідності до ч.ч 1,4 ст. 719 ЦК України, у редакції чинній на момент укладення договору дарування від 22 жовтня 2010 року, право власності обдаровуваного на дарунок виникає   з моменту його прийняття. Прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів речі (ключів, макетів тощо) є прийняттям дарунка.

Як вірно встановлено судом першої інстанції,  квартира №37 у будинку №29 на вул. Петлюри у м. Львові належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_17 та ОСОБА_18, що стверджується свідоцтвом про право власності на квартиру №03478-3 від 12 січня 1996 року.

Згідно договору дарування квартири від 22 жовтня 2010 року ОСОБА_17 та ОСОБА_18 подарували, а ОСОБА_12 /Сальві/ Ю.С. прийняла в дарунок квартиру №37 у будинку №29 на вул. Петлюри у м. Львові.

Як убачається з п.9 договору дарування квартири від 22 жовтня 2010 року, право власності на дарунок виникає в Обдарованої з моменту його прийняття. Прийняттям дарунку вважається одержання обдарованою оригінального примірника договору дарування після його нотаріального посвідчення (т.1 а.с.19).

На той час (станом на 22 жовтня 2010 року) ОСОБА_12 перебувала за кордоном, а тому, уповноважила свого брата ОСОБА_9 бути її представником з питань прийняття в дар на її ім»я квартири АДРЕСА_2 (т.1 а.с.192)

Тому договір дарування квартири за обдаровану ОСОБА_12 підписав ОСОБА_9 (т.1 а.с.19).

Як установлено в суді Апеляційної інстанції, саме ОСОБА_9 після отримання оригіналу договору дарування від 22 жовтня 2010 року мав зареєструвати його в Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, однак не зробив цього з власної необізнаності.

Скориставшись тим, що договір дарування квартири не було зареєстровано в установленому законом порядку відповідач ОСОБА_2»як І.М. 11 грудня 2013 року, на підставі довіреності від своїх пристарілих батьків ОСОБА_2»яка М.М. (1934р.н) та ОСОБА_2»як К.В. (1928р.н), отримав дублікат свідоцтва про право власності на квартиру.

Як убачається із заяви ОСОБА_2»яка І.М. у Відділ приватизації житлового фонду Франківського району м. Львів від 10 грудня 2013 року, такий просить оформити дублікат свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_3 взамін втраченого (т.1 а.с.20).

Перед тим, ОСОБА_2»як І.М. звертався у Бюро знахідок з приводу втрати правовстановлюючих документів на спірну квартиру (т.1 а.с.21).

Однак, всі правовстановлюючі документи на квартиру АДРЕСА_3, на той час, знаходилися у справах приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу нотаріуса ОСОБА_10, яка 22 жовтня 2010 року посвідчувала договір дарування зазначеної квартири.

У відповідності до дублікату свідоцтва про право власності на квартиру №03478-3 від 12 січня 1996 року квартира №37 у будинку №29 на вул. Петлюри у м. Львові належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_17 та ОСОБА_18

Відповідно до договору дарування квартири від 25 грудня 2013 року, укладеного між дарувальниками ОСОБА_17, ОСОБА_18 та обдаровуваним ОСОБА_7 дарувальники подарували, а обдаровуваний безоплатно прийняв в дар належну дарувальникам на підставі дублікату свідоцтва про право власності на квартиру № 03478-3 виданого 11 грудня 2013 року №37 на вул. Петлюри, 29 у м. Львові.

Згідно з договором дарування 1/2 частини квартири від 03 листопада 2014 року ОСОБА_7 подарував, а ОСОБА_8 безоплатно прийняв в дар належну дарувальнику на праві приватної власності ? частину квартири №37 у будинку №29 на вул. Петлюри у м. Львові.

У відповідності до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна від 02 лютого 2015 року квартира №37 у будинку №29 на вул. Петлюри у м. Львові належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_7 та ОСОБА_8

24 листопада 2014 року ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_5 звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно для проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_4 згідно договору дарування від 22 жовтня 2010 року (т.1 а.с.27).

Згідно рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 28 листопада 2014 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраціної служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_19 було відмовлено ОСОБА_5 у державній реєстрації права власності на квартиру №37 у будинку №29 на вул. Петлюри у м. Львові, оскільки право власності на цю квартиру вже зареєстровано за іншою, відмінною від заявника особою.

При тому, як встановлено із змісту «відмови», ОСОБА_9 для державної реєстрації 24 листопада 2014 року було надано саме  примірник договору дарування від 22 жовтня 2010 року.

Тому не знайшли свого підтвердження доводи апеляційних скарг відповідачів про те, що ОСОБА_5 не прийняла предмет договору дарування через те, що ні вона ні її представник не отримували оригінальний примірник цього від 22 жовтня 2010 року.

Оригінальний примірник договору дарування від 22 жовтня 2010 року отримав ОСОБА_9, про що останній ствердив у заяві від 10 вересня 2018 року і що згідно п.9 Договору вважаєтья прийняттям дарунку Обдарованою.

Тобто, у даному випадку, моментом виникнення права власності у ОСОБА_5 на спірну квартиру є момент прийняття дарунку, а саме: прийняття ОСОБА_9 22 жовтня 2010 року документів, які посвідчують право власності, а обов»язковою умовою укладення такого договору є його укладення в письмовій формі і нотаріальне посвідчення.

При цьому цивільне законодавство не пов»язує виникнення права власності у обдарованого на нерухоме майно за договором дарування з державною реєстрацією такого договору.

Згідно довіреності від 04 жовтня 2010 року ОСОБА_5 уповноважила свого брата ОСОБА_9 бути її представником в органах нотаріату та у всіх інших відповідних установах та організаціях, у тому числі в Обласному комунальному підприємстві Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», саме з питань прийняття в дар на її ім»я квартири АДРЕСА_2(т.1 а.с.192), тобто наділила його повноваженнями на вчинення договору дарування квартири та прийняття її в дар, отже необґрунтованими є доводи апеляційних скарг про те, що ОСОБА_9 не мав повноважень на прийняття в дар спірної квартири, а сам договір дарування від 22 жовтня 2010 року є неукладеним.

Не знайшли свого підтвердження й доводи апеляційних скарг про те, ОСОБА_5 пропустила строк позовної давності, оскільки, як встановлено, остання на території України не проживає, звернулася до суду у березні 2015 року, через три місяці після відмови державного реєстратора зареєструвати за нею право власності на спірну квартиру.

Задовольняючи позов ОСОБА_5 суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що на момент укладення договору дарування квартири від 25 грудня 2013 року, укладеного між дарувальниками ОСОБА_17, ОСОБА_18 та обдаровуваним ОСОБА_7, дарувальники ОСОБА_17, ОСОБА_18 не були власниками квартири №37 у будинку №29 на вул. Петлюри у м. Львові, так як був чинним, не розірваним та не оскарженим договір дарування від 22 жовтня 2010 року, згідно якого право власності на вказану квартиру набула ОСОБА_5, а тому визнав даний договір недійсним з підстав передбачених ст.ст.203,215 ЦК України, скасував запис у реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію за відповідачами права власності по 1/2 частці квартири 37 у будинку №29 на вул. Петлюри у м. Львові, а на підставі ст.388 ЦК України витребував з чужого незаконного володіння Крив`яка І.М. та ОСОБА_20 по 1/2 частці квартири №37 у будинку №29 на вул. Петлюри у м. Львові, зобов`язав їх звільнити дану квартиру, а також визнав за ОСОБА_5 право власності на дану квартиру яке не визнавалося відповідачами.

Інші доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують.

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_7 та  представника ОСОБА_8 – ОСОБА_4 – залишити без задоволення.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 07 лютого 2018 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 28 вересня 2018 року.

Головуючий : Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

                                                                ОСОБА_21

.