2-620/2009

БАШТАНСЬКИЙ     РАЙОННИЙ     СУ Д

РІШЕННЯ

  ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

18.12.2009 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Янчука С.В., при секретарі – Кирпічовій О.О., розглянувши в судовому засіданні в залі суду м. Баштанка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутих грошових коштів та відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідачки безпідставно отриманих нею грошей в сумі 5000 гривень, відшкодування понесених нею матеріальних збитків, завданої їй моральної шкоди та судових витрат по справі.

На обґрунтування вимог позивачка в заяві та в судовому засіданні зазначила, що в червні 2005 року між нею та ОСОБА_2 була досягнута усна домовленість про купівлю-продаж в подальшому житлового будинку, що розташований по вулиці Набережній, 79 в с. Добра Криниця Баштанського району Миколаївської області, за 5000 гривень. На виконання вказаної домовленості позивачка 01.06.2005 року та 29.06.2009 року сплатила відповідачці 2300 гривень та 2700 гривень відповідно, про що відповідачка написала власноручно відповідні розписки. У свою чергу, відповідачка передала позивачці ключі від квартири та документи для оплати житлово-комунальних послуг. При досягненні вказаних домовленостей відповідачка запевнила позивачку, що є власником вказаного будинку, оскільки успадкувала його після смерті матері відповідачки – ОСОБА_3 та сторони домовились, що досягнуті домовленості посвідчать нотаріально в 2006 році. Проте, в подальшому  відповідачка відмовилась від укладення в належній формі договору купівлі-продажу вказаного будинку, а в 2009 році позивачка дізналась, що вказаний будинок не належав відповідачці та в порядку спадкування право власності на будинок оформляє ОСОБА_4 (сестра відповідачки).

Оскільки відповідачка не мала необхідних повноважень на розпорядження вказаним будинком та сторони не укладали нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу будинку – вказаний договір є нікчемним, а грошові кошти на виконання вказаного договору відповідачкою отримані безпідставно, у зв’язку з чим позивачка, з врахуванням уточнених в процесі розгляду справи позовних вимог, просила стягнути з відповідачки на її користь: 5000 грн. (кошти, отримані відповідачкою від позивачки за відповідними розписками), 600 грн. (три відсотки річних за невиконання грошового зобов’язання), 4000 грн. (інфляційних за прострочення виконання грошового зобов’язання), 5814 грн. (витрат на проведення ремонтних робіт в житловому будинку), 1937,53 грн. (суми, витраченої позивачкою на погашення отриманого нею банківського кредиту, для оплати вартості будинку),  79,76 грн. (витрати, понесенні позивачкою для отримання відповідних довідок при пред’явленні позову до суду), 300 грн. (витрат на правову допомогу), 334,30 грн. (судового збору), 30 грн. (витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи).

Крім того, у зв’язку з тим, що через невиконання відповідачкою досягнутих домовленостей та введення нею в оману позивачки в частині наявності повноважень по розпорядженню будинком, у позивачки погіршився стан здоров’я, вона пережила стрес та потребує санаторно-курортного лікування, - позивачка просила стягнути з відповідачки на її користь завдану моральну шкоду, яку позивачка оцінила в 16000 грн.  

Позивачка та її представник змінені позовні вимоги в судовому засіданні підтримали.

 Відповідачка позов не визнала, вказавши, що в червні 2005 року домовлялась з матір’ю позивачки ОСОБА_5 про продаж останній житлового будинку по вулиці Набережній, 79 в с. Добра Криниця Баштанського району Миколаївської області, що належав матері відповідачки - ОСОБА_3, померлій 23.01.2005 року. Зі слів відповідачки, сторони домовились про продаж вказаного будинку за 10000 грн.

На виконання умов досягнутої усної домовленості позивачка (дочка ОСОБА_5, яку відповідачка сприймала як контрагента по майбутньому договору купівлі-продажу будинку) передала під розписки грошові кошти загальною сумою 5000 грн., а відповідачка дозволила ОСОБА_5 вселення до будинку та проживання там до внесення повної обумовленої сторонами майбутнього договору вартості будинку.

При цьому, вказаний будинок на момент досягнення попередньої домовленості про купівлю-продаж будинку та отримання відповідачкою авансового платежу, відповідачці не належав. Власником предмета купівлі-продажу була ОСОБА_3 (мати відповідачки), яка померла 23.01.2005 року.

Отриману суму грошей відповідачка ОСОБА_2 розподілила між спадкоємцями померлого власника будинку ОСОБА_3

Протягом 2005-2009 років відповідачка неодноразово нагадувала ОСОБА_5 про необхідність внесення залишку обумовленої вартості будинку, проте подібні нагадування були проігноровані.

В судовому засіданні відповідачка наполягала на тому, що домовленості про купівлю-продаж будинку по вул. Набережній, 79 в с. Добра Криниця Баштанського району Миколаївської області вона досягала з ОСОБА_5, при цьому, визнала, що грошові кошти 01.06.2005 року та 29.06.2009 року в сумі 2300 гривень та 2700 гривень відповідно отримала саме від позивачки ОСОБА_1

    Свої заперечення проти позову в частині стягнення отриманих 5000 грн. відповідачка аргументувала необхідністю застосування строку позовної давності, оскільки грошові кошти були отримані в червні 2005 року та позов пред’явлено за межами трирічного строку позовної давності, крім того, оскільки мати позивачки ОСОБА_5 з червня 2005 року по час розгляду справи в суді проживає у вказаному будинку – отримані відповідачкою 5000 грн. мають бути зараховані в якості плати за користування вказаним житловим будинком. В частині заперечення відповідачки в частині відшкодування витрат по ремонту будинку зводяться до того, що подібний ремонт позивачкою міг проводитись лише за згодою власника будинку та дійсні витрати по такому ремонту позивачкою не підтвердженні. Відповідачка також не визнала позовні вимоги про стягнення з неї на користь позивачки моральної шкоди через відсутність належного обґрунтування спричинення такої шкоди позивачці.

Вислухавши пояснення сторін, свідчення ОСОБА_6, письмові пояснення ОСОБА_5, наявні у справі матеріали (розписку від 01.06.2005 року про отримання відповідачкою 2300 грн., розписку від 29.06.2005 року про отримання відповідачкою 2700 грн., лист Баштанського РВ УМВС України в Миколаївській області від 21.07.2009 року №39/5273; постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 19.07.2009 року; довідку КП „Баштанське БТІ” від 03.08.2009 року №49; довідку Доброкриничанської сільської ради Баштанського району Миколаївської області від 10.07.2009 року №561/02-21; погосподарську книгу по с. Добра Криниця на 2006-2010 роки; довідку Управління статистики у Баштанському районі від 09.07.2009 року №20/2-08/411; акт депутата від 01.08.2009 року; акт депутата від 03.08.2009 року; квитанцію про оплату послуг з правової допомоги від 31.08.2009 року; квитанцію №22 від 28.07.2009 року по оплаті послуг управління статистики; квитанцію №43681000623611248777783 від 28.07.2009 року по оплаті послуг БТІ; дублікат свідоцтва про право власності на житловий будинок; витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №21213023 від 10.12.2008 року; лист Баштанської державної нотаріальної контори від 28.01.2009 року №86/2-27; лист КП „Баштанське БТІ” від 21.09.2009 року №54; акт депутата від 09.11.2009 року; довідку відділення ЗАТ КБ „ПриватБанк” про комерційний курс долара США та про отримання кредиту позивачкою; довідку Управління статистики у Баштанському районі від 02.11.2009 року №20-08/570; довідку про одержання путівки від 09.11.2009 року; довідку ПП ОСОБА_7 про вартість господарчих товарів), суд, розглянувши спір між сторонами в межах заявлених позовних вимог, приходить до висновку про обґрунтованість вимог про повернення безпідставно отриманих грошових коштів та відшкодування у зв’язку з цим моральної шкоди, що вказує на можливість часткового задоволення позову.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка 01.06.2005 року та 29.06.2005 року передала відповідачці грошові кошти в сумі 2300 гривень та 2700 гривень відповідно (загалом – 5000 гривень), про що відповідачка власноручно написала відповідні розписки.

Позивачка вважала вказану грошову суму – вартістю житлового будинку, що розташований по вул. Набережній, 79 в с. Добра Криниця Баштанського району Миколаївської області, який за усною домовленістю мала продати відповідачка. Відповідачка ж вважала вказану суму як часткову оплату вартості вказаного вище житлового будинку, який відповідачка мала намір продати матері позивачки ОСОБА_5

При цьому, в момент вчинення правочину відповідачка не мала правових підстав та повноважень на вчинення правочинів по відчуженню зазначеного майна, оскільки не була власником будинку, який відповідачка намагалась визначити як предмет ймовірного майбутнього правочину, відповідачка також не мала довіреності на підтвердження повноважень на продаж вказаного будинку, що належав ОСОБА_3 (матері відповідачки), яка померла 23.01.2005 року.

В подальшому жодна із сторін по справі не укладала в належній формі договір купівлі-продажу вказаного будинку, у зв’язку з чим позивачка звернулася до суду з вимогою про повернення сплаченої неї відповідачці суми грошей, витрат на ремонт вказаного будинку, сум повернення кредитних коштів, відшкодування інфляційних та інших нарахувань.

Зазначені правовідносини врегульовані ст.ст. 216, 258 ч.4, 625 ч.2, 638, 640, 657, 1212 ЦК України.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов.

Згідно з ч.3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації – з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу житлового будинку або квартири (іншого нерухомого майна) укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Оскільки в ході судового розгляду достеменно встановлено, що сторони не досягли згоди по всім істотним умовам договору купівлі-продажу будинку у передбаченій законом формі та відповідачка не мала необхідного об’єму повноважень на розпорядження вказаним будинком, про що їй (відповідачці) достеменно було відомо - договір купівлі продажу будинку не можна вважати укладеним, оскільки не було додержано обов’язкової для цього нотаріальної форми та не досягнуто домовленості по всім істотним умовам угоди.

Виписані ж власноручно відповідачкою розписки від 01.06.2006 року та від 29.06.2005 року не містять всіх істотних умов договору купівлі-продажу будинку та не виконані в передбаченій законом формі та є лише підтвердженням отримання відповідачкою від позивачки грошових коштів.

Відповідно до ч.1 ст. 219 ЦК України у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним.

Згідно зі ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна сторона зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Якщо у зв’язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

За таких обставин, будь-які попередні домовленості про укладення договору купівлі-продажу є нікчемними, оскільки укладені з порушенням нотаріальної форми правочину, між сторонами не було досягнуто згоди по всіх істотних умовах майбутнього договору, а відповідачка не мала повноважень на розпорядження будинком та достеменно знала про це в момент отримання грошових коштів в сумі 5000 гривень.

    Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Це положення застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

    В ході судового розгляду обидві сторони підтвердили, що отримана відповідачкою сума грошей передбачалась як повне або часткове виконання умов договору купівлі-продажу будинку, який за вказаних вище підстав є нікчемним, за таких обставин, згідно зі ст. 1212 ЦК України, відповідачка отримала вказані вище гроші в сумі 5000 грн. без достатніх на те підстав, про що їй, відповідачці, в момент отримання грошей було відомо, цим самим відповідачка ОСОБА_2 стала боржником у грошовому зобов’язанні по поверненню безпідставно отриманих грошових коштів та саме через відсутність правових підстав на отримання вказаних грошових коштів – відповідачка мала повернути їх одразу, тобто, строк на виконання нею грошового зобов’язання по поверненню безпідставно отриманих коштів наступив відразу після безпідставного отримання грошових коштів.

    Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми.

    Вказане свідчить про обґрунтованість позовних вимог про повернення позивачці отриманих відповідачкою 5000 гривень та трьох відсотків річних, що становить 600 гривень.

    Позивачка обґрунтовує позовну вимогу про стягнення з відповідачки витрат на ремонт будинку, що розташований за адресою: вул. Набережна, 79 в с. Добра Криниця Баштанського району Миколаївської області відповідним актом депутата від 09.11.2009 року, в якому перераховані будівельні роботи у вказаному вище будинку, вид матеріалів та їх вартість.

    Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У світлі вказаної вище процесуальної норми позовна вимога про стягнення витрат по ремонту будинку визнана судом необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки, по-перше, позивачкою не надано доказів (квитанцій про оплату, інших платіжних документів, актів виконаних робіт) на підтвердження дійсного понесення витрат по ремонту будинку, достатніх та допустимих доказів про дійсний об’єм проведених ремонтних робіт, та вказаний вище акт депутата лише констатує факт – стан будинку на 06.11.2009 року, при цьому, відсутні будь-які відомості про попередній стан будинку, які б дали змогу встановити дійсні поліпшення майна. По-друге, подібна позовна вимога може пред’являтись до власника майна, відносно якого здійсненні певні поліпшення, при цьому, як встановлено в ході судового розгляду справи – відповідачка ОСОБА_2 не є та не була власником будинку по вул. Набережній, 79 в с. Добра Криниця Баштанського району Миколаївської області.  

    Також, не підлягає задоволенню позовна вимога про стягнення з відповідачки на користь позивачки суми грошей, витраченої на погашення кредиту в ЗАТ КБ „ПриватБанк”, як така, що не підтверджена належними, достатніми та допустимими доказами та не підтверджує наявність правового причино-наслідкового зв’язку між отриманням позивачкою кредиту та безпідставним отриманням відповідачкою грошових коштів від позивачки в сумі 5000 гривень.

    Заперечення відповідачки проти позову з посиланням на те, що отримані грошові кошти, які  були сплачені позивачкою на виконання майбутнього договору купівлі-продажу, повинні бути зараховані в якості плати за користування матір’ю позивачки - ОСОБА_5 житловим будинком, який передбачався як предмет майбутнього договору купівлі-продажу, були предметом судового дослідження та визнанні судом необґрунтованим - такими, що не підтвердженні достатніми, належними та допустимими доказами, оскільки відповідачка відповідно до приписів ст. 60 ЦПК України не довела факт наявності між сторонами зобов’язань за договором найму житла, а позивач заперечив наявність такого факту.

Вимога відповідачки про застосування позовної давності до позову про повернення отриманої відповідачкою грошової суми в розмірі 5000 грн. через сплив загального трирічного строку позовної давності визнана судом необґрунтованою, оскільки, як вказано вище, така позовна вимога ґрунтується на поверненні отриманого за нікчемним правочином і згідно з ч.4 ст. 258 ЦК України до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину застосовується позовна давність у десять років, та в даному випадку строк позовної давності не сплив.

Згідно з вимогами ст.ст. 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Оскільки у випадку, що предметом судового розгляду, відповідачка, що достеменно знала про відсутність у неї належних повноважень на розпорядження майном, отримала грошові кошти за нікчемним правочином, та завдала цим моральну шкоду позивачці – моральна шкода має стягуватись на підставі ст.. 1167 ЦК України як така, що завдана не при виконанні договору (позадоговірне зобов’язання), оскільки заподіяна внаслідок безпідставного отримання відповідачкою грошових коштів.

Вирішуючи питання про розмір компенсації, що підлягає стягненню на користь позивача в рахунок відшкодування заподіяної немайнової шкоди, суд враховує характер та значний обсяг заподіяних позивачеві моральних страждань (психічні страждання, нервозність позивача, його переживання), втрату ним психічного та фізичного благополуччя, а також глибину перенесених страждань.

З врахуванням наведеного, суд вважає, що з відповідача на користь позивача належить стягнути 1000 гривень, необхідних для компенсації перенесених моральних страждань і для досягнення (відновлення) психологічної рівноваги позивачем, задовольнивши позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди.

У вказаному випадку, розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 1000 гривень відповідає вимогам розумності та справедливості.

    Вказане свідчить про необхідність часткового задоволення позову – стягнення з відповідачки на користь позивачки 5000 гривень безпідставно отриманих коштів та трьох відсотків річних, що становить 600 гривень (загалом 5600 гривень), та 1000 гривень в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

Відповідно до ст.ст. 79; 81;88 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати пов’язані з оплатою інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи, витрати на правову допомогу та судовий збір в частині, пропорційній задоволеним позовним вимогам.

При цьому, не підлягають стягненню з відповідачки на користь позивачки витрати понесенні нею на отримання довідок з управління статистики та БТІ в сумі 79,76 грн., оскільки вказані витрати не входять до ціни позову, оскільки не стосуються предмету позову та не передбачені ст.ст. 79, 84-87 ЦПК серед витрат пов’язаних з розглядом судової справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10; 11; 60; 214; 215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5600 (п'ять тисяч шістсот) гривень.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1000 (тисячу) гривень рахунок відшкодування моральної шкоди.

    В частині задоволення інших позовних вимог – відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 67 (шістдесят сім) гривень в рахунок відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою судового збору.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 300 (триста) гривень в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 30 (тридцять) гривень в рахунок відшкодування витрат пов’язаних з інформаційно-технічним забезпеченням цивільної справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана апеляційному суду Миколаївської області через Баштанський районний суд протягом двадцяти днів після подання апелянтом заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

                    суддя: