Справа № 303/3752/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

       24 вересня 2018 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Джуги С.Д.

суддів: Готри Т.Ю., Мацунича М.В.

при секретарі : Микуляк Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_2, на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 лютого 2018 року, ухваленого суддею Камінським С.Е., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу ОСОБА_5, орган опіки та піклування Виконавчого комітету Мукачівської міської ради про визнання недійсним договору дарування квартири, -

в с т а н о в и в :

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу ОСОБА_5, орган опіки та піклування Виконавчого комітету Мукачівської міської ради про визнання недійсним договору дарування квартири.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 17 липня 2015 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області ухвалено заочне рішення у справі № 303/3863/15-ц провадження № 2/303/2154/15, за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_7, третя особа виконавчий комітет Мукачівської міської ради про визнання осіб таких, що втратили право користування житлом, відповідно до якого даних осіб визнано такими, що втратили право користування квартирою 2 в буд.74 по вул. Ужгородська в м.Мукачево. Вищевказана квартира була до 11.12.2015 року в комунальній власності, в червні 2015 року квартира не зрозуміло ким і яким чином знята з балансу в ТОВ «І.Т.В. Сервіс Плюс». Як стало відомо згодом, рішенням виконавчого комітету Мукачівської міської ради № 292 від 20.10.2015 року надано дозвіл ТОВ «І.Т.В. Сервіс Плюс» укласти договір житлового найму з ОСОБА_6 В рішенні вказано: склад сім’ї – 1 чол., що проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, буд.74-2, основний квартиронаймач бабуся ОСОБА_8, яка померла 11.12.2009 року. Далі рішенням виконавчого комітету Мукачівської міської ради № 321 від 10.12.2015 року надано дозвіл ОСОБА_6 приватизувати спірну квартиру. 11.12.2015 року ОСОБА_6 стала єдиним власником квартири, тобто отримала свідоцтво про право власності на житло, яке записано в реєстрову книгу за №12506. 23.12.2015 року ОСОБА_6 подарувала дану квартиру відповідачу – ОСОБА_3, який до цього, своїм підписом в Акті про не проживання ствердив, що особи (позивач та його внук) не проживають в квартирі, та завдяки якому ці люди залишились без житла. Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 17.03.2016 року заочне рішення за заявою позивача – ОСОБА_1 скасоване. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 30 травня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом відмовлено. Ухвалою колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області від 06 вересня 2016 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 відхилено, рішення Мукачівського міськрайонного суду від 30 травня 2016 року залишено без змін. Оскільки позивачу не відомо було про існування рішення суду щодо визнання його втратившим право користування на житло, яке дало можливість ОСОБА_6 звернутись до Мукачівського міськвиконкому та отримати відповідні рішення «Про укладення договору житлового найму» та «Про приватизацію квартири», на їх основі отримати Свідоцтво про право власності на житло, та в подальшому відчужити квартиру, уклавши Договір дарування. У зв’язку з тим, що першорядне рішення було скасоване, ОСОБА_6 відмовили у задоволенні позову, тобто ОСОБА_1 та його внук ОСОБА_9 залишились користувачами квартири АДРЕСА_1. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 січня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю, скасовано рішення Мукачівського міськвиконкому від 20.10.2015 року та від 10.12.2015 року в частині, що стосується спірної квартири, скасовано свідоцтво про право власності від 11.12.2015 року та визнано недійсним договір дарування від 23.12.2015 року. Отже за той час, поки справа розглядалась апеляційною інстанцією, ОСОБА_3, якому на той час належала квартира на підставі Договору дарування (який в той час був визнаний недійсним), відчужував квартиру ОСОБА_4 Скориставшись тим, що не був накладений арешт на квартиру, ОСОБА_3 свідомо відчужив квартиру. За вказаних обставин, позивач просив визнати недійсним договір дарування квартири, посвідчений 06 квітня 2017 року приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу ОСОБА_10 серія та номер 787.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 09 лютого 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_2, просить дане рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд не надав жодної оцінки тому, що правовстановлюючий документ на спірну квартиру, який давав можливість ОСОБА_3 відчужити квартиру неповнолітньому сину ОСОБА_4 скасований рішенням Мукачівського Міськрайонного суду від 31.01.2017 року, і це рішення залишено в силі ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 30.05.2017 року. Крім того, вищевказаним рішенням скасовано рішення Мукачівського міськвиконкому від 20.10.2015 року, від 10.12.2015 року в частині, що стосується спірної квартири та скасовано свідоцтво про право власності на житло від 11.12.2018 року. Тобто, всі правовстановлюючі документи на квартиру прийняті до того часу не дійсні (скасовані).

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин першої, другої  та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає з огляду на наступне.

Відмовляючи в заявленому позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належними, достовірними доказами не доведено, що вказаний договір дарування квартири від 06 квітня 2017 року було укладено з недодержанням в момент вчинення даного правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, або хоча б одної з таких вимог.

З такими висновками суду першої інстанції апеляційний суд погодитись не може, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину.

Відповідно до вимог частин 1-3 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Згідно з ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу.

Виходячи зі ст.ст. 316, 317, 328 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. ОСОБА_6 власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. ОСОБА_6 власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Матеріалами справи встановлено, що заочним рішенням від 17.07.2015 року, у справі №303/3863/15-ц за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 та ОСОБА_7О, третя особа: Виконавчий комітет Мукачівської міської ради про визнання осіб таких, що втратили право на користування житлом, визнано ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою №2 в буд.74 по вул.Ужгородська в м.Мукачево.

На підставі вищезазначеного рішення суду виконавчий комітет Мукачівської міської ради прийняв рішення №292 від 20.10.2015 року «Про укладення договорів житлового найму, взяття на квартирний облік», в якому в п. 1.6) надано дозвіл на укладення договору житлового найму ТзОВ «І.Т.В. Сервіс Плюс» з ОСОБА_6, що проживає в ІНФОРМАЦІЯ_4 на підставі ст. 106 ЖК України. В рішенні вказано: склад сім’ї – 1 чол., що проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, буд.74-2, основний квартиронаймач бабуся позивача ОСОБА_8

10.12.2015 року виконавчим комітетом Мукачівської міської ради було прийнято рішення № 321 «Про приватизацію квартир (будинків)», відповідно до п. 1.3) якого вирішено приватизувати квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_6, що в ній проживає складом сім’ї один чоловік.

11.12.2015 року ОСОБА_6 видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2.

23.12.2015 року ОСОБА_6 зареєструвала своє право власності на квартиру у визначеному законом порядку, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно від 28.03.2016 року № 56127921.

23.12.2015 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 був укладений договір дарування квартири № 2 на вул. Ужгородська 74-2 у м. Мукачево, посвідчений приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за № 3727.

В подальшому, заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.07.2015 року було переглянуто та ухвалено інше рішення від 30.05.2016 року, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_9 про визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 06 вересня 2016 року рішення Мукачівського міськрайонного суду від 30.05.2016 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 18 квітня 2018 року рішення Мукачівського міськрайонного суду від 30.05.2016 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 06 вересня 2016 року залишено без змін.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.05.2016 року встановлено, що в квартирі № 2 в будинку № 74 на вул. Ужгородська в м. Мукачево ОСОБА_1 дійсно не проживає в квартирі з 2013 року, однак така обставина зумовлена поважною причиною, а саме його хворобою та неможливістю самостійно пересуватися, відповідач ОСОБА_9 постійно проживає в даній квартирі із народження по теперішній час, тому відсутні підстави для позбавлення їх права користування даним житловим приміщенням. Таким чином, даним рішенням підтверджено право користування ОСОБА_1 та ОСОБА_9 спірною квартирою.

Згідно ст.47 Конституції України та ст.1 ЖК України кожному гарантується право на житло.

Громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом. Ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом (ст. 9 ЖК України).

Відповідно до ст. 106 ЖК України, повнолітній член сім’ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім’ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім’ї наймача. При цьому, у разі відмови наймодавця у визнанні члена сім’ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку.

Рішенням Мукачівського Міськрайонного суду від 31.01.2017 року у справі № 303/6832/17ц позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано п. 1.6) рішення Виконавчого комітету Мукачівської міської ради № 292 від 20.10.2015 року «Про укладення договорів житлового найму, взяття на квартирний облік», а саме «Дозволити укласти договір житлового найму Товариству з обмеженою відповідальністю «І.Т.В. Сервіс Плюс» з ОСОБА_6, що проживає в ІНФОРМАЦІЯ_4». Скасовано п. 1.3) рішення Виконавчого комітету Мукачівської міської ради № 321 від 10.12.2015 року «Про приватизацію квартир (будинків)», а саме: «Приватизувати квартиру квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_6, що в ній проживає складом сім’ї один чоловік». Скасовано свідоцтво про право власності на житло, а саме на квартиру АДРЕСА_2, видане Виконавчим комітетом Мукачівської міської ради 11.12.2015 року на підставі рішення Виконавчого комітету Мукачівської міської ради № 321 від 10.12.2015 року «Про приватизацію квартир (будинків)». Визнано недійсним договір дарування від 23.12.2015 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за № 3727.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 30.05.2017 року рішення Мукачівського Міськрайонного суду від 31.01.2017 року залишено без змін.

06.04.2017 р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_11, яка діяла як законний представник від імені малолітнього сина ОСОБА_4 було укладено договір дарування квартири № 2, що в будинку під № 74-2 по вул.Ужгородській в м.Мукачево. Вказаний договір дарування квартири був посвідчений приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Закарпатської області ОСОБА_5, який був зареєстрований у реєстрі за №787. (а.с.114-115).

Отже, матеріалами справи стверджено, що ОСОБА_3 набув право власності на квартиру АДРЕСА_3 на підставі договору дарування квартири від 23.12.2015 року укладеного між ним та ОСОБА_6

Всі правовстановлюючі документи, які в свою чергу давали підстави для набуття права власності та розпорядження вказаною квартирою ОСОБА_6 скасовані рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 31.01.2017 року. Вказаним рішенням також визнаний недійсним договір дарування квартири від 23.12.2015 року.

Таким чином, апеляційний суд констатує, що  на час укладення оспорюваного договору дарування квартири від 06.04.2017р. правовстановлюючий документ на спірну квартиру, який давав можливість ОСОБА_3 розпоряджатись квартирою на користь свого неповнолітнього сина ОСОБА_4 скасований рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 31.01.2017 року, яке набрало законної сили згідно ухвали Апеляційного суду Закарпатської області від 30.05.2017 року.

ТобтоАДРЕСА_4, в будинку під № 74-2 по вул.Ужгородській в м.Мукачево подарована не власником такого майна, а іншою особою, яка не мала прав власника на розпорядження таким майном.

Крім того, апеляційний суд зауважує, що оспорюваний договір дарування від 06.04.2017 року було укладено та посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_5 під час апеляційного провадження з перегляду рішення Мукачівського Міськрайонного суду від 31.01.2017 року у справі № 303/6832/17ц, в якій брала участь, як третя особа, приватний нотаріус ОСОБА_5 і в якій визнано недійсним раніше укладений договір дарування від 23.12.2015 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 і посвідчений цим самим приватним нотаріусом ОСОБА_5, та якій було відомо про наявність рішення суду від 31.01.2017 року та про наявність спору щодо квартири, яка є предметом договору.

З врахуванням вищенаведеного, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_11, яка діяла як законний представник від імені малолітнього сина ОСОБА_4 договір дарування квартири від 06 квітня 2017 року, який посвідчений приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за №787 підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до приписів п.4 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову з вищенаведених підстав.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь держави підлягає стягненню судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі по 480 грн. з кожного.

На підставі викладеного та керуючись статтями 141, 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_2, – задовольнити.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 лютого 2018 року – скасувати.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу ОСОБА_5, орган опіки та піклування Виконавчого комітету Мукачівської міської ради про визнання недійсним договору дарування квартири – задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування квартири від 06 квітня 2017 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_11, яка діяла як законний представник від імені малолітнього сина ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за №787.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_11 на користь держави судовий збір в розмірі по 480 грн. з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 27 вересня 2018 року.

Головуючий:

Судді: