ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

11.08.2006                                                             №  

Суддя господарського суду Закарпатської області Й.Й.Кадар, розглянувши матеріали

за позовом  Державної госпрозрахункової установи «Агенство з питань банкрутства», м.Київ

до відповідача –Відкритого акціонерного товариства  „Катод”, с.Кваси, Рахівський район

про стягнення суми 24689,15грн., в тому числі неустойка у розмірі 21834,9грн.

ВСТАНОВИВ:

        Державною госпрозрахунковою установою „Агенство з питань банкрутства”, м.Київ подано  позовну заяву до Відкритого акціонерного товариства „Катод”, с.Кваси про стягнення суми 24689,15грн., в тому числі неустойка у розмірі 21834,9грн.

       Відповідно до п.п.4,10 ст.63 Господарського процесуального кодексу України суддя господарського суду повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо до заяви не додано належних доказів сплати державного мита у встановленому порядку та розмірі, доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” встановлена ставка мита по спорам майнового характеру у розмірі 1% від ціни позову, але не менше як 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тоді як позивачем сплачено 85,00грн. Щодо витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, то відповідно до Постанови КМУ від 29.03.2002р. №411 має складати 118,00грн., тоді як позивачем подано докази про сплату 40,00грн.

     Разом з тим, при повторному зверненні до суду із заявою, позивачем слід звернути увагу на таке .

     Подана позовна заява не підлягає розгляду в межах позовного провадження з огляду на наступне.

     Підприємство боржника Постановою господарського суду Закарпатської області від 24.07.2001р. №6/192 визнано банкрутом.

     Як випливає з матеріалів позовної заяви відповідачем в особі ліквідатора у відповідності до положень ст.3.1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” залучено для забезпечення виконання своїх повноважень на договірних засадах на оплатній основі позивача і своїх зобов”язань розрахуватися відповідач за надані послуги позивачем не виконав.

     Таким чином, заборгованість відповідача –це фактично витрати ліквідатора пов”язані з провадженням у справі про банкрутство які відшкодовуються ліквідаційною комісією (ліквідатором) в межах провадження справи про банкрутство.

     Відповідно до імперативних положень частини 1 ст.6 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” справи про банкрутство підвідомчі господарським судам і розглядаються ними за місцеперебуванням боржника.

      Норми частини 4 ст.24 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачають, що скарги на дії учасників ліквідаційної процедури, зокрема ліквідатора, під час виконання покладених на нього цим законом обов”язків з проведення ліквідаційної процедури, повинні розглядатися у справі про банкрутство.

             Таким чином, спір, що виникає під час здійснення ліквідаційної процедури, повинен розглядатися у справі про банкрутство з врахуванням положень част.2 ст.4-1 Господарського процесуального кодексу України.

             З огляду на вищевикладене, керуючись п.п.4,10 ст.63, ст.86 Господарського процесуального кодексу України,  

СУД УХВАЛИВ:

1.          Позовну заяву  від 25.07.2006р. за №30/390 повернути без розгляду.

2.          Заяву з додатками на 28 арк. повернути заявнику.

3.          Видати Довідку на повернення державного мита з державного бюджету сплатеного платіжним дорученням №1674 від 02.08.2006р. в сумі 85,00грн.

  Суддя                                                                                 Й.Й.Кадар