Справа № 156/929/17 Головуючий у 1 інстанції: Нєвєров І.М.

Провадження № 22-ц/773/1031/18 Категорія: 43 Доповідач: Матвійчук Л. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л.В.,

суддів Русинчука М.М., Осіпука В.В.,

з участю секретаря - Лимаря Р.С.,

представника позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Іваничівська селищна рада Волинської області про усунення перешкод в користуванні майном(квартирою) за апеляційною скаргою відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_5 на рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 27 червня 2018 року

В С Т А Н О В И В:

11 вересня 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з даним позовом, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що вона зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_5 з 03.03.1976 року. Дана квартира складається з однієї жилої кімнати та маленької кухні без вікна. Згодом їм надали розширення житлової площі у вигляді додаткової жилої кімнати і кухні - квартири № 5 у даному будинку, так як її син ОСОБА_6 являється інвалідом дитинства ІІ групи довічно, хворіє психічними захворюваннями з хронічним перебігом. 11.05.2017 року у зв'язку з проведенням ремонтних робіт з ліквідації пожежі, на прохання виконавчого комітету Іваничівської селищної ради від 10.05.2017 року №231/2.19-2.17 вони були змушені тимчасово на час ремонту виселитися з квартири. Селищна рада надала довідку якою гарантувала, що після проведення ремонтних робіт вони зможуть повернутися у своє житло. На час ремонту вони з сином переїхали тимчасово у с. Заболотці Іваничівського району. Після проведення ремонтних робіт 30.08.2017 року вони виявили, що в їхній квартирі пробита несуча стіна, що межує із квартирою ОСОБА_2 У стіні син ОСОБА_2 - ОСОБА_5 самовільно прорубав прохід у їхню квартиру та заявив, що вони приєднали їх квартиру до своєї. Жодних документів та дозволів ОСОБА_2 не надала. Крім того, на наступний день вони виявили самовільно замінені двері у квартиру. Із отриманої від начальника Іваничівського ВУЖКГ та голови селищної ради інформації вбачається, що ОСОБА_2 дозволів ні усно, ні письмово на приєднання квартири не надавали. На даний час відповідачі незаконно проводять ремонт у квартирі, де вона зареєстрована та має право на проживання. З врахуванням наведеного та заяви про уточнення позовних вимог, просила усунути перешкоди в користуванні майном (квартирою), що знаходиться за адресою АДРЕСА_6 шляхом звільнення самовільно зайнятої кімнати та коридору площею 19 м.кв. та 9 м.кв. відповідно.

Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 27 червня 2018 року позов задоволено повністю.

Ухвалено зобов'язати ОСОБА_2, ОСОБА_5 усунути перешкоди у користуванні майном (квартирою), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 шляхом звільнення самовільно зайнятої кімнати та коридору площею 19 м. кв. та 9 м. кв. відповідно.

Стягнути з ОСОБА_2, та ОСОБА_5, судові витрати в розмірі по 320,00 грн. з кожного на користь ОСОБА_4.

В апеляційній скарзі відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_5, покликаючись на незаконність та необгрунтованість рішення, просили скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних мотивів.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 9 ЖК України громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом або в будинках житлово-будівельних кооперативів. Також ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення(ч. 3 ст. 116 ЖК) .

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_4 разом з сином ОСОБА_6 з 03.03.1976 року проживала та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7 (а.с.9,11). Будинок АДРЕСА_8 перебуває на балансі Іваничівського ВУЖКГ, власником є Іваничівська селищна рада Волинської області. Квартира складалася з однієї жилої кімнати та маленької кухні без вікна. Згодом позивачу надали під розширення житлової площі - квартиру АДРЕСА_1 у звязку з тим, що її син ОСОБА_6 являється інвалідом дитинства ІІ групи довічно та згідно з медичним заключенням не може проживати в одній кімнаті з членами своєї сім'ї. В зв'язку з тим, що умов проживання у квартирі № 6 не було, ОСОБА_4 змушена була проживати лише у квартирі № 5 в даному будинку. Хоча позивач не мала можливості проживати у спірній квартирі у зв'язку з відсутністю умов для цього, однак ті обставини, що вона нею володіла та користувалася підтверджені договором на користування електричною енергією для побутових потреб, квитанціями рахунку за електроенергію, доданими до матеріалів справи.

Крім того, обставини користування позивачем квартирою № 6 підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 ОСОБА_9, ОСОБА_10.

Внаслідок виникнення пожежі та у зв'язку з проведенням ремонтних робіт з ліквідації пожежі 04.05.2017 року в будинку АДРЕСА_9 виконавчий комітет селищної ради просив жителів даного будинку тимчасово, на період виконання робіт звільнити приміщення та винести з нього речі та повідомив, що після проведення ремонтних робіт з ліквідації наслідків пожежі вони зможуть повернутися в свої квартири (а.с. 45).

З даних причин позивач ОСОБА_4 разом з сином ОСОБА_6 змушена була тимчасово переїхати на проживання до дочки в с. Заболотці Іваничівського району.

Після проведення ремонту відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 шляхом вибиття пройому у несучій стіні та встановлення дверей, зміни замків у вхідних дверях, самовільно зайняли квартиру № 6, яка перебуває в користуванні позивача.

Відповідно до інформації Іваничівського ВУЖКГ № 238 від 14.09.2017 року після пожежі ремонт квартири АДРЕСА_2 проведено коштом селищного бюджету силами ВУЖКГ. З невідомих для них причин жителька квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_2 самовільно встановила вхідні двері у кімнату № 6 даного будинку.

З інформації Іваничівської селищної ради Волинської області вбачається, що ОСОБА_2, яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_10, не надавався дозвіл на розширення житлової площі, також Іваничівською селищною радою не надавалося жодних дозволів вказаній особі ні на розширення, ні на переобладнання, ні на початок виконання будь-яких будівельних робіт. Всі вказані роботи особа виконувала самостійно без погоджень, за рахунок квартири в якій зареєстрована ОСОБА_11 (а.с.44).

Таким чином, суд встановивши, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 самовільно зайняли квартиру АДРЕСА_4, прийшов до правильного висновку про наявність перешкод у користуванні позивачем спірною квартирою, у зв'язку з чим порушені права позивача підлягають захисту, а тому обґрунтовано задовольнив позов.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не було досліджено обставин, які вказують на перешкоди в користуванні житлом, а саме: не оглянуто дверей, встановлених відповідачами у спільній стіні та вхідних дверей в квартиру № 6 безпосередньо за їх місцем знаходження відповідно до ст. 85 ЦПК України не заслуговують на увагу, оскільки відповідачем ОСОБА_2 визнаються вказані обставини.

Покликання відповідачів в апеляційній скарзі на те, що в матеріалах справи відсутні докази сплати позивачем судового збору при подачі позовної заяви є безпідставними, оскільки такі доказі містяться в матеріалах справи на аркуші справи № 1.

Інші, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а є власним суб'єктивним тлумаченням норм права, обставин справи та оцінки досліджених судом доказів відповідачами.

Докази та обставини, на які посилаються відповідачі в апеляційній скарзі, були предметом дослідження місцевого суду та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 27 червня 2018 року в даній справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді