11-сс/775/349/2018(м)

                                                                                263/12203/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року      м. Маріуполь

КолегіясуддівСудовоїпалати у кримінальних справах та справах про адміністративніправопорушенняАпеляційного суду Донецькоїобласті в м. Маріуполі у складі

суддів:         Свіягіної І.М.,

          ОСОБА_1,           ОСОБА_2,

при секретарі судового засідання     Болдовській К.В.,

за участю прокурора       Осипова Д.О.,

захисників         ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

підозрюваного        ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі Донецької області апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 вересня 2018 року про продовження строку тримання під вартою підозрюваного

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України

Рух справи, короткий зміст оскарженого судового рішення.

У провадженні слідчого відділу 2-го управління Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях знаходиться кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22017050000000307 від 15 листопада 2017 року за ч.1 ст.258-3 КК України.

16 липня 2018 року о 12:45 год. ОСОБА_5 затримано у порядку ст.208 КПК України.

17 липня 2018 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України, а саме: у тому, що наприкінці 2014 року (точну дату, час та обставини досудовим розслідуванням не встановлено) директор ТОВ «Авто-Експрес» (код ЄДРПОУ 33222009) – ОСОБА_5, будучи обізнаним про тимчасову окупацію території Донецької області, у тому числі міста Донецьк, достовірно усвідомлюючи, що «ДНР» є терористичною організацією, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою отримання незаконних доходів на тимчасово окупованій території Донецької області, маючи у своєму розпорядженні майно підприємства, що залишилось після його переміщення до території, на якій органи влади України повністю здійснюють свої повноваження, прийняв рішення щодо продовження діяльності ТОВ «Авто-Експрес» (код ЄДРПОУ 33222009), під своїм безпосереднім керівництвом, на території, яка підконтрольна терористичній організації «ДНР», всупереч законодавству України.

З цією метою ОСОБА_5, використовуючи реквізити ТОВ «Авто-Експрес» та його первинну документацію (дозволи, печатки, штампи, бланки та ліцензії, в тому числі міжнародні, технічні паспорти транспортних засобів тощо), у грудні 2014 року (точну дату та час досудовим розслідуванням не встановлено) зареєстрував у так званому «Департаменте государственной регистрации Министерства доходов и сборов ДНР» уявний суб’єкт господарської діяльності ООО «Авто-Экспресс» із юридичною адресою та фактичним місцезнаходженням за адресою: пл. Комунарів, буд. 4, м. Донецьк, при цьому, отримавши у псевдодержавних органах «ДНР» так зване «Свидетельство о государственной регистрации юридического лица» серії АА01 № 25354 від 08 грудня 2014 року, з номером реєстраційного запису у так званому «Единый государственный реестр» № 0114000002328559 та відкрив рахунок ООО «Авто-Экспресс» за № 26003222120100 у так званому «Центральном ОСОБА_6 Банке «ДНР».

У подальшому, починаючи з грудня 2014 року (точну дату та час досудовим розслідуванням не встановлені) ОСОБА_5, фактично обіймаючи посаду директора уявного суб’єкта господарської діяльності ООО «Авто-Экспресс», діючого в рамках так званого «законодавства ДНР», з метою лобіювання інтересів підприємства з перевезення пасажирів на території так званої «ДНР», тобто на тимчасово окупованій території Донецької області, діючи умисно, з корисливих мотивів, здійснює сприяння діяльності терористичної організації «ДНР», а саме: матеріально-технічне та фінансове забезпечення її окремих структурних ланок політичного та силового блоків, надання їм послуг з безкоштовного перевезення по території так званої «ДНР», забезпечення їх паливно-мастильними матеріалами тощо.

При цьому ОСОБА_5, будучи лояльно налаштованим до діяльності терористичної організації «ДНР» та обізнаним про існування у складі її силового блоку незаконних збройних формувань, а саме: так званих «Министерство обороны ДНР», «Министерство государственной безопасности «ДНР» «ОПЛОТ» та інших, а у складі її політичного блоку - так званих «Министерство финансов «ДНР», «Министерство доходов и сборов «ДНР», «Центральный ОСОБА_6 «ДНР», «Министерство транспорта «ДНР» та «Комитет Народного Совета ДНР по транспорту и связи», усвідомлював, що будь-яке сприяння діяльності терористичної організації «ДНР» буде використано повністю або частково для цілей вказаної терористичної організації, зокрема щодо насильницької зміни меж території України.

Так, у період з грудня 2014 року (точну дату та час досудовим розслідуванням не встановлено) по час законного затримання (16 липня 2018 року) директор уявного суб’єкта господарської діяльності ООО «Авто-Экспресс» ОСОБА_5, перебуваючи на тимчасово окупованій території Донецької області, зокрема у м. Донецьку, на виконання свого злочинного наміру щодо сприяння діяльності терористичної організації «ДНР», маючи на меті отримання прибутку з так званої підприємницької діяльності на території, підконтрольній терористичній організації «ДНР», заручившись підтримкою представників терористичної організації «ДНР», серед яких т.зв. «и.о. заместителя министра транспорта ДНР» ОСОБА_7, «заместитель председателя Комитета Народного совета ДНР по транспорту и связи» ОСОБА_8 та інших, невстановлених на теперішній час органами досудового розслідування осіб, здійснює дії направлені на їх матеріальне та фінансове забезпечення, зокрема встановлено факти: надання автобусу за проханням так званого «Министерства транспорта ДНР», для перевезення невстановлених осіб з т.зв. «Администрации города Донецк ДНР»; забезпечення автобусів, які здійснювали перевезення невстановлених осіб так званої «Администрации города Донецк ДНР» за проханням так званого «Министерства транспорта ДНР» пальним; щомісячної сплати грошових коштів у розмірі від 20 до 30 тисяч російських рублів так званому «заместителю председателя Комитета Народного совета ДНР по транспорту и связи» ОСОБА_8; надання автобусу для перевезення не встановлених в ході досудового розслідування учасників НЗФ терористичної організації «ДНР» з вул. Калужської, 6-а у м. Донецьку до медичного закладу у м. Донецьку для проведення їх диспансеризації; передача 3-х автобусів у постійне користування для потреб НЗФ т.зв. «Министерство обороны ДНР»; надання автобусів для перевезення не встановлених в ході досудового розслідування учасників НЗФ терористичної організації «ДНР», зокрема «Министерство обороны ДНР», «МГБ ДНР», «ОПЛОТ», у тому числі, для евакуації поранених не встановлених в ході досудового розслідування учасників терористичної організації «ДНР» до лікувальних закладів у м. Донецьк, а також їх перевезення до Російської Федерації; щомісячної сплати грошових коштів у розмірі близько 150 тисяч російських рублів не встановленим в ході досудового розслідування представникам так званого «Комитета Народного совета ДНР по транспорту и связи»; щомісячної сплати грошових коштів у загальному розмірі близько 300 тисяч російських рублів не встановленим в ході досудового розслідування представникам НЗФ терористичної організації «ДНР» під час перевезень пасажирів через так звані блок-пости «ДНР»: «Еленовка», «Курахово», «Гнутово», що знаходяться на лінії зіткнення зі сторони тимчасово окупованої території Донецької області.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 19 липня 2018 року відносно ОСОБА_5 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 13 вересня 2018 року включно без визначення розміру застави.

Постановою прокуратури Донецької області від 06 вересня 2018 року продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22017050000000307 до чотирьох місяців, тобто до 17 листопада 2018 року.

07 вересня 2018 року до суду надійшло клопотання слідчого в ОВС слідчого відділу 2-го управління Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_9 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 вересня 2018 року клопотання задоволено, продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 у Державній установі «Маріупольський слідчий ізолятор» на 60 днів, тобто до 10 листопада 2018 року 12:45 год. включно

Узагальнені доводи апеляції та позиції учасників судового провадження.

На зазначене судове рішення захисником ОСОБА_3, діючим в інтересах підозрюваного ОСОБА_5, подана апеляційна скарга. В апеляційній скарзі захисник просить скасувати оскаржуване судове рішення, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам справи та постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, постановити нову ухвалу, якою відмовити слідчому у продовженні строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5, застосувати до його підзахисного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з використанням електронного засобу контролю або визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків.

На обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що ОСОБА_5 у 2013 році був призначений на посаду директора ТОВ «Авто-Експрес» де і працював до липня 2015 року.

У грудні 2014 року власником ТОВ «Авто-Експрес» було прийнято рішення про переведення діяльності на підконтрольну Україні територію, змінено адресу на м. Волноваха.

До літа 2015 року ТОВ «Авто-Екпрес» надавало послуги пасажирам, які проживають як на підконтрольній Україні території, так і на непідконтрольній, при цьому звітність і сплата податків здійснювалась виключно за законами і до бюджету України, з липня 2015 року діяльність організації на непідконтрольній території була припинена за рішенням власників ТОВ «Авто-Екпрес», але на непідконтрольній території залишилось 45 автобусів і ОСОБА_5 організував їх збереження до часу відновлення контролю за територією з боку органів влади України.

Зазначає, що декілька разів ТОВ «Авто-Екпрес» зверталось до координаційного центру СБУ з проханням надати дозвіл на переміщення цих автобусів, але відповіді не отримало.

У червні 2014 року ОСОБА_5 разом з ОСОБА_10 і ОСОБА_11 намагались вивезти з «ДНР» 12 автобусів, які належать ТОВ «Авто-Експрес», але вивезли лише 10 автобусів, а 2 відібрали озброєні представники «ДНР», при цьому погрожували вбивством і заборонили вивезти інші автобуси, а у подальшому відібрали ще декілька. За даними фактами в ЄРДР зареєстровані два кримінальні провадження.

Вважає, що в матеріалах кримінального провадження відсутні належні та допустимі докази вини його підзахисного за пред’явленою підозрою.

Вказує, що в підозрі зазначено, що метою «злочину» ОСОБА_5 є отримання матеріальної вигоди, тому відсутня суб’єктивна сторона злочину за ст.258-3 КК України, що виключає наявність складу злочину та подальше кримінальне переслідування.

На думку апелянта в ситуації, яка склалася, ОСОБА_5 є потерпілим, він не мав на меті сприяти діяльності терористичній організації.

Окрім того, відповідно до Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» всі органи ДНР є частиною «окупаційних сил», а не терористичною організацією, що також виключає наявність складу злочину.

Також вважає безпідставними наведені слідчим ризики, які обґрунтовують продовження тримання ОСОБА_5 під вартою, оскільки при затриманні у останнього вилучені паспорт громадянина України, закордонний паспорт, перепустка на тимчасово окуповану територію, його дружина орендувала квартиру у м. Маріуполі, на утриманні підозрюваного знаходиться неповнолітня донька.

Позиції учасників судового провадження

Заслухавши судді - доповідача, захисників ОСОБА_3,ОСОБА_4, діючих в інтересах підозрюваного, підозрюваного ОСОБА_5,які підтримали доводи апеляційної скарги захисника, просили ухвалу слідчого суді скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити слідчому у задоволенні клопотання про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5;

думку прокурора Осипова Д.О., який відстоював законність та обґрунтованість прийнятого рішення, просив апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді без змін;

перевіривши матеріали та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_3 підлягає задоволенню за таких підстав.

Мотиви Суду

Виходячи зі змісту ст.199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, вказаних в ст.184 КПК України, повинно містити виклад обставин які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився, або з’явився новий ризик, який виправдовує утримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового слідства до закінчення дій попередньої ухвали про утримання під вартою.

Клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою розглядалося слідчим суддею за правилами, встановленими для розгляду клопотань про застосування запобіжного заходу.

Слідчий суддя зобов’язаний відмовити в задоволенні клопотання про продовження строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що ці обставини виправдовують подальше утримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку про те, що дійсно на даний час не можливості вчасно закінчити розслідування, необхідності закінчення слідчих дій, які вже розпочаті і не завершені, проведення або завершення яких потребує додаткового часу. Обставини, стосовно обґрунтованості підозри, об’єктивних причин, з яких неможна закінчити досудове слідство, були предметом аналізу слідчого судді при вирішенні клопотання слідчого.

Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді у той частині, що підозра на теперішній час є обґрунтованою, оскільки слідчий суддя виходив не з точки зору доведеності провини, а з точки зору допустимості прийти до висновку, що підозрювана особа могла вчинити кримінальне правопорушення за викладених обставин.

Висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень. Адже факти, які є підставою для підозри, ще не досягли рівня, необхідного для засудження або навіть для пред’явлення обвинувачення, які відбуваються на наступному етапі кримінального процесу.

У зв’язку з чим, доводи захисника про відсутність складу кримінального правопорушення, за яким підозрюється ОСОБА_5, та відсутність достатніх доказів в обґрунтування його провини, колегія суддів залишає поза увагою, оскільки на даній стадії це питання є передчасним.

Але колегія суддів не може погодитися із висновками слідчого судді про те, що на час розгляду клопотання слідчого про продовження строків тримання ОСОБА_5. під вартою не зменшилися ризики, передбачені ст.177 ч.1 КПК України, стосовно вірогідності порушення ним процесуальної поведінки під час слідства та суду з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, в якому він підозрюється та даних про його особу.

Відповідно до пункту 88 рішення Європейського суду з прав людини від 05.02.2013р. у справі «Мхітарян проти Російської Федерації» на національній владі лежить обов’язок встановити існування конкретних фактів, які можуть стати підставою для продовження строку тримання під вартою.

Перекладання на затриману особу тягаря доведення цих аргументів рівносильне скасуванню правила статті 5 Конвенції, яка оголошує взяття під варту винятком з права на свободу, яке допустимо тільки в суворо визначених обставинах.

Національні судові органи повинні розглядати всі факти, які свідчать за і проти наявності суспільного інтересу, що виправдовує, з належним урахуванням принципу презумпції невинуватості, відступ від принципу поваги свободи особистості, і викладати їх в своїх рішенням про відмову в задоволенні клопотань про звільнення осіб з – під варти.

В даній справі «розумність» строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 порушена, оскільки жодних нових доказів, які б підтверджували вину за цей час не встановлено, а можливості їх отримання прокурором не надано.

Підозрюваний ОСОБА_5 позбавлений можливості знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, так як всі можливі речові докази, які мають суттєве значення для справи були вилучені.

Слідчий суддя зробив висновок, що підозрюваний ОСОБА_5 може втекти на тимчасово окуповану територію України, але таке ствердження спростовується обставинами, які були встановлені у суді, а саме тим, що ОСОБА_5 до моменту затримання не переховувався від правоохоронних органів, офіційно та вільно переміщувався територією України; після затримання не має жодного документа, на підставі якого можливо перетнути лінію розмежування.

Ризик тиску на свідків може бути визнано на початкових стадіях процесу (Яжинський проти ОСОБА_9), прокурором не надано даних про наявність незаконного впливу на свідків з боку підозрюваного ОСОБА_5, ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином не був підтверджений будь-якими доказами, залишаючись у м. Маріуполі на час слідства, підозрюваний ОСОБА_5 позбавлений можливості сховати, знищити або спотворити речі або документи, що мають значення для справи, та впливати на ймовірних свідків, які знаходяться на окупованої території.

У судовому засіданні слідчий та прокурор не обґрунтували та не довели наявність існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а зробили лише посилання на ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_5

Відповідно до статті 8 Кримінально процесуального кодексу України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст ї спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Частина 4 статті 9 Кримінального процесуального кодексу України вказує, що в разу наявності протиріччя норм Кримінального процесуального кодексу України міжнародному договору, застосовуються положення відповідного міжнародного договору.

Обов’язковість застосування Конвенції з захисту прав людини та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини встановлена Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006року.

Оскільки положення частини 5 статті 176 КПК України в редакції Закону України №1689-VII від 07.10.2014р., які призводять до суттєвого порушення прав та свобод людини, не відповідають Конституції України та Конвенції з захисту прав людини та основоположних свобод, то у даному випадку необхідно застосовувати саме конституційні норми прямої дії та практику Європейського суду з прав людини, які дозволяють обирати альтернативні запобіжні заходи особам, підозрюваними у вчиненні злочинів, передбачених статями 109-114-1,258-258-5,260,261 Кримінального кодексу України.

Колегія суддів приймає до уваги дані про особу підозрюваного ОСОБА_5, який має родину, місце проживання, раніше не судимій, до кримінальній відповідальності притягується вперше.

Вказані обставини свідчать про міцність соціальних зв’язків підозрюваного, що навпаки свідчить про зниження наявності ризиків незаконного впливу на свідків та ризику переховування від слідства та суду.

Слідчий суддя врахував тяжкість інкримінованого підозрюваному ОСОБА_5 злочину, передбачений ч.1 ст.258-3 КК України.

Однак відповідно до рішення Європейського суду з- прав людини по справі «Свершов проти України» тяжкість злочину, в якому обґрунтовано підозрюється особа, має суттєве значення, однак не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

Під час розгляду справи у суді стороною обвинувачення не було надано детального обґрунтування ризиків та не проведено належним чином їх аналіз.

Таким чином, зважаючи на правову позицію, викладену в рішенні Європейського суду з прав людини «Харченко проти України» , відповідно до якої при розгляді клопотання про обрання або ж продовження строку тримання під вартою обов’язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, з урахуванням викладеного колегія суддів вважає за можливим застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 альтернативних запобіжних заходів, не пов’язаних з триманням під вартою.

З урахуванням наведеного стороною обвинувачення не доведено наявність нових ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та неможливість застосування до підозрюваного більш м’якого зарубіжного заходу, відсутності інших підстав для продовження тримання під вартою, а також численної практики Європейського суду з прав людини, подальше тримання підозрюваного ОСОБА_5 під вартою є недоцільним та таким, що порушує норми національного та міжнародного законодавства.

При таких обставинах ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення відповідно до вимог ч.3 ст.407 КПК України.

З моменту обрання відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою була досягнута рівновага між загальними інтересами суспільства та правами підозрюваного, передбаченими ст.5 ч.1 Конвенції та ст.2 Протоколу №4 Конвенції, що втручання в його особисту свободу на той період часу було обґрунтованим, але, зі спливом часу, зміна запобіжного заходу на домашній арешт буде адекватним і ефективним, а також пропорційним законній переслідуваній меті та забезпечить запобігання ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Постановою прокуратури Донецької області від 06 вересня 2018 року продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22017050000000307 до чотирьох місяців, тобто до 17 листопада 2018 року.

Домашній арешт може бути застосований до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі, не може перевищувати двох місяців, та може діяти в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні, тобто до 17 листопада 2018р.

Відповідно до вимог ч.4,5 ст.181 КПК України з метою контролю за поведінкою підозрюваного ОСОБА_5, виконання ухвали апеляційного суду Донецької області від 25 вересня 2018р. необхідно доручити Центральному відділу поліції ГУ НП в Донецькій області за місцем проживання підозрюваного.

Керуючись ст.181,196, 404,405,407,422 КПК України, Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006року, колегія суддів -

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_3, діючого в інтересах підозрюваного ОСОБА_5,задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 вересня 2018 року про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_5, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України,- скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання слідчого в ОВС слідчого відділу 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях майора юстиції ОСОБА_9, погодженого прокурором відділу нагляду прокуратури Донецької області – ОСОБА_12, про продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 терміном на 60 діб, - відмовити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, на строк 2 місяці, тобто до 17 листопада 2018р. включно,заборонити підозрюваному ОСОБА_5 залишати житло з 18:00 години до 07:00 години наступного дня.

Відповідно до ч.5 ст.194 КПК України, зобов’язати підозрюваного ОСОБА_5 прибувати за кожною вимогою до суду, службових осіб органів досудового слідства, здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України, не відлучатися з населеного пункту, в якому проживає та перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду.

Обов’язки покласти на підозрюваного ОСОБА_5В на строк 2 місяці.

У зв’язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваного ОСОБА_5 негайно звільнити з–під варти в залі суду.

Виконання ухвали апеляційного суду Донецької області від 25 вересня 2018р. про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваному ОСОБА_5 доручити Центральному відділу поліції ГУ НП в Донецькій області з метою контролю за його поведінкою.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

____________   ________________  ________________

І.М.ОСОБА_13ОСОБА_14ОСОБА_2