Справа № 316/674/18

Провадження № 2/316/548/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2018 р. м.Енергодар

Енергодарський міський суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Вільямовської Н.О.,

секретар судового засідання Рябуха О.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі суду м. Енергодар цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», про стягнення матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок кримінального правопорушення,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_2,

третьої особи Стрельбицького П.В.,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2018 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», про стягнення матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок кримінального правопорушення.

В обґрунтування заявленої вимоги зазначив, що 15.09.2017 року Енергодарський міський суд по кримінальному провадженню за №12016080160001911 за обвинуваченням ОСОБА_3 в скоєні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, ухвалив звільнити його від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею на поруки трудовому колективу ПП «Софт-Техносервіс», а кримінальне провадження - закрити, при цьому цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 було залишено без розгляду. Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 12.01.2018 року ухвалу Енергодарського міського суду Запорізької області від 15 вересня 2017 змінено та виключити з мотивувальної і резолютивної частини ухвали вказівку про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів в іншій частині ухвалу суду залишено без змін.

За рішенням Енергодарського міського суду по справі №316/595/17від 15.09.2017 року було встановлено, що 08 листопада 2016 року, приблизно о 17 годині 10 хвилин, водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем «ДеоЛанос», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по вул. Курчатова, зі сторони пр. Будівельників у бік вул. Молодіжної в м. Енергодарі, порушив вимоги п.п. 12.2, 18.1, Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року,на нерегульованому пішохідному переході скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_1,спричинивши їй тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

За рішенням Енергодарського міського суду по справі №316/595/17 від 15.09.2017 року було встановлено, що відповідно до висновку судово-медичної експертизи №301 від 30 грудня 2016 року ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді ушкодження заднього рогу медіального меніска 2 ступеня лівого колінного суглоба, розтягнення зв'язок лівого гомілковостопного суглоба, закритої черепно-мозкової травма у вигляді струсу головного мозку, забиття м'яких тканин, підшкірної гематоми голови, а також забій м'яких тканин, гематоми, саден лівого ліктьового суглоба, які кваліфіковані як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, які не є небезпечними для життя, але спричинили тривалий розлад здоров'я більше ніж на 21 день і утворились від дії тупих предметів, якими могли бути виступаючі деталі легкового автомобіля. В результаті отриманих травм під часдорожньо-транспортної пригодиМартинюк Ю.В. вимушена була тривалий час проходити лікування. Позов ОСОБА_1 у кримінальному провадженні був залишений без розгляду. На стаціонарному лікуванні в Енергодарській СМСЧ №1 вона перебувала з 08.11.2016 року по 18.11.2016 року, а потім проходила амбулаторне лікування до 06.12.2016 року, 27 календарних днів, що підтверджується копіями листків непрацездатності, виписним епікризом з історії хвороби №6042/812 та висновком судово-медичної експертизи № 301 від 30 грудня 2016 року. Під час лікування ОСОБА_1 проходила ультразвукове обстеження та обстеження на магнітно-резонансному томографі у м.Запоріжжя в ТОВ МЦ «Юнімед» та ТОВ ЦМВ «Малахіт», що підтверджується направленням лікаря від 25.11.2016 року, висновком МРТ від 29.11.2016 року, протоколами ультразвукового обстеження від 29.11.2016 року. Для супроводження ОСОБА_1 до м.Запоріжжя використовувались послуги таксі.

Матеріальна шкода складається з понесених витрат на лікування, пошкодженого майна та витрат на правову допомогу надану під час кримінального провадження: 1) при проходженні обстеження у м.Запоріжжя витрати складаються з послуг таксі 1250 грн, вартість УЗІ - 300 гривень, вартість МРТ -435 гривень, обід -153,50 гривень всього 2138,50 гривень (арк.4). 2) за час лікування були придбанні медичні та лікарські препарати на загальну суму 6901,84 гривен. Таккож під час дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений одяг в якому ОСОБА_1 була одіта, а саме: взуття шкіряні чоботи -вартістю 1950 гривень; Светр жіночий - вартістю 400 гривень; куртка зимова - вартістю 4500 гривень; Жіноча сумка -вартістю 1900 гривень. Всього на суму - 8750 гривень. Відповідно до угоди про надання правової допомоги за №933, від 29.04.2017 адвокат ОСОБА_2, діяв як представник потерпілого та цивільного позивача у кримінальному судочинстві. За умовами 3.1.1 додаткової угоди №933, від 29.04.2017 визначено винагороду (гонорар) предсавнику потерпілого у розмірі 8000 гривень із урахуванням витраченого часу згідно акту виконаних робіт в межах граничного розміру. За умовами 3.1.2 додаткової угоди №933, від 29.04.2017 передбачено, що за прийняття безпосередньої участі в розгляді справи, проведенні зустрічі, ознайомлення з матеріалами справи, за місцем її провадження оплата проводиться у відповідності до ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» (№4191-VI), а саме 40% від мінімальної заробітної плати за годину витраченого часу, але не менше 500 гривень судодень.

Відповідно акту виконаних робіт від 30.05.2017 року було витрачено в зв'язку з консультацією по питанням відповідальності за ДТП та стягнення матеріальної та моральної шкоди, ознайомлення з матеріалами справи, підготовка документів для цивільного позову, підготовка цивільного позову 13 годин. Віцдповідно акту виконаних робіт від 15.06.2017 року представник потерпілої адвокат ОСОБА_2 приймав участь у судових засіданнях 02.06.2017 року та 15.06.2017 року та за що згідно квитанції №933 від 15.06.2017 року сплачено суму у розмірі 1000 гривень. Відповідно акту виконаних робіт від 15.09.2017 року адвокат ОСОБА_2 приймав участь у судових засіданнях 14.09.2017 року та 15.09.2017 року за що, згідно квитанції №933 від 15.09.2017 року було сплачена суму у розмірі 1000 гривень. Всього итрати на правничу допомогу складають 10000 грн. Загальний розмір матеріальних збитків спричинених ОСОБА_1 кримінальним правопорушенням скоєного ОСОБА_3, з урахуванням сплачених ОСОБА_3 на відшкодування лікування ОСОБА_1 7000 гривень (5000 грн. по розписці та 2000 грн. в процесі розгляду апеляційної скарги) становить 18651,84 гривень.

У зв'язку із завданням тілесних ушкоджень, ОСОБА_1 зазнала значної моральної шкоди, яка полягла у фізичному болю, душевних стражданнях. Крім того, наслідками подій, що сталися, потягли за собою нераціональне витрачання життєвого часу, повністю змінили її привичний уклад життя. Тому, виходячи із розумності та справедливості компенсація потерпілій ОСОБА_1 за спричинену їй немайнову (моральну) шкоду становить 100 000 гривень.

На підставі викладеного, посилаючись на вимоги ст.ст. 22, 1167, 1187, 1195 ЦК України, просить суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 завдану внаслідок ДТП матеріальну шкоду в розмірі 18651,84 грн., моральну шкоду у розмірі 100000,00 грн., та відповідно розрахунку судових витра від 02.08.2018 року - витрати на правничу допомогу у сумі 11000,00 грн.

Ухвалою суду від 04 травня 2018 2018 року зазначена справа призначена до розгляду у підготовче судове засідання. (а.с. 44)

Ухвалою суду від 20 червня 2018 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справудо судового розгляду по суті. (а.с. 72).

У судове засідання з розгляду справи по суті позивач ОСОБА_1 повторно не з'явився, був належним чином судом повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання у справі відповідно до закону.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового засідання, що підтверджується матеріалами справи, в судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву не подав.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті представник позивача ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_2 просив суд розгляд справи по суті проводити без участі позивача та відповідача. Позовні вимоги позивача підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити та не заперечує проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення у справі.

Представник ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в судовому засіданні просив суд прийняти рішення, яке не впливане на права і обов'язки ПАТ «НАСК «Оранта», посилаючись, на те, що позивач до страхової компанії із заявою про страхове відшкодування не зверталась. У страхової компанії не було правових підстав для прийняття рішення і проведення виплати згідно вимог Закону № 1961-IV. Щодо відшкодування майнової шкоди у розмірі 8750,00 грн., вважає відсутні належні докази, які б вказували пошкодження вказаного одягу саме внаслідок ДТП 08.11.2017 року, а не за інших обставин. Крім того, відповідно чеки на одяг та взуття, немістять ідентифікації вказаного одягу.

Справа розглядається, на підставі ст.280 ЦПК України, заочно.

Згідно ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд приходить до висновку, що можливо вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв'язку з неподанням відповідачем відзиву та відсутністю заперечень представника позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В тому числі, суд враховує вимоги ст.80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих суду.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, врахувавши думку позивача щодо заочного порядку розгляду справи, прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 є обґрунтований і підлягає частковому задоволенню..

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Матеріалами справи встановлено та не оспорюється сторонами у справі, що 08 листопада 2016 року, приблизно о 17 годині 10 хвилин, водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем «ДеоЛанос», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по вул. Курчатова, зі сторони пр. Будівельників у бік вул. Молодіжної в м. Енергодарі, порушив вимоги п.п. 12.2, 18.1, Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, на нерегульованому пішохідному переході скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_1, спричинивши їй тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Ухвалою Енергодарського міського суду Запорізької області ОСОБА_3 звільнено вд кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 286 КК України, у зв'язку з передачею на поруки трудовому колективу ПП «Софт-Техносервіс» за умови, що він протягом року з дня передачі його на поруки виправдає довіру колективу, не ухиятимиться від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку. Кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 закрито. Цивільний позов ОСОБА_1 залищено без розгляду. Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів по кримінальному провадженню у розмірі 1186,44 грн. та 527,76 грн.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 12.01.2018 року ухвалу Енергоарського міського суду Запорізької області від 15.09.2017 року змінено, виключено з мотивувальної і резолютивної частини ухвали вказівки про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів по кримінальному провадженню у розмірі 1186,44 грн. та 527,76 грн. В решті ухвалу суду залишено без змін.

Відповідно до ч.6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, факт скоєння ДТП за участю транспортного засобу «Део Ланос», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3, який полягав у наїзді на пішохода ОСОБА_1, внаслідок чого остання отримала ушкодження у вигляді ушкодження заднього рогу медіального меніска 2 ступеня лівого колінного суглоба, розтягнення зв'язок лівого гомілковостопного суглоба, закритої черепно-мокзової травми у вигляді струсу головного мозку, забиття мяких тканин, підшкірної гематоми голови, а також забій мяких тканин, гематоми, саден лівого ліктьового суглоба не потребує додаткового доказування.

Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є зокрема втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За змістом ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Так, вироком суду встановлено, що внаслідок ДТП позивач ОСОБА_1 отримала тілсні ушкодження.

Відповідно розрахунку позивача матеріальної шкоди пов'язаної з понесеннямм на лікування склала 6901,84 грн., що підтверджується відповідними чеками (а.с. 12-22).

Відповідно розписці від 10.11.2016 року - відповідач ОСОБА_3 відшкодував ОСОБА_1 витрати на лікування у сумі 5000 грн, та пізніше в процесі розгляду апеляційної скарги було перераховано ще 2000 грн., що незаперечувалось сторонами по справі.

Тобто, витрати ОСОБА_1 понесені з лікуванням у розмірі 6901,84 грн. були відшкодовані у повному обсязі.

В якості доказів на підтвердження понесених витрат на придбання пошкодженого майна - одягу, позивач надала чеки:

від 05.10.2016 року сумки у розмірі 1900 грн.;

від 06.11.2016 на придбання свитера «Вайкики» 400 грн.;

чек від 05.11.2016 року на придбання взуття 1950 грн.;

чек від 29.10.2018 року на придбання куртки зимової у розмірі 4500 грн.

Всього на загальну суму 8750,00 грн.

Разом з тим, суд не може прийняти до уваги вказані чеки як належний доказ понесених позивачем витрат на придбання пошкодженого одягу в результаті ДТП, оскільки жодних доказів, щодо того, що потерпіла ОСОБА_1 була саме в зазначених речах 08.11.2016 року в момент ДТП, позивач ОСОБА_1 не надала. Тобто, причинно-наслідкового зв'язку між їх придбанням та ушкодженнями, отриманими позивачем в результаті ДТП, що сталася з вини відповідача, ОСОБА_3 не доведено та судом в ході розгляду справи не встановлено.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог в частині стягнення матеріальних збитків, які полягають у відшкодуванні вартості одягу, який був пошкоджений під час ДТП у розмірі 8750 грн. необхідно відмовити.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідачів на користь позивача моральної шкоди у розмірі 100000 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною другою вищезазначеної статті визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до роз'яснень викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди" під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Крім того, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

При з'ясуванні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Суд вважає, що внаслідок винних дій саме відповідача ОСОБА_3 позивачу була завдана моральна шкода, яка полягала у душевних хвилюваннях та стражданнях, перенесеному болю, що пов'язаний з отриманими тілесними ушкодженнями, а тому саме з нього має бути стягнута моральна шкода, про яку просить позивач.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд приймає до уваги обставини справи, характер діяння відповідача, ступінь моральних та психічних переживань позивача з приводу протиправних винних дій відповідача, та виходячи з принципу об'єктивності, засад розумності, справедливості та доцільності, суд вважає, що сума 5000 грн. в повній мірі зможе компенсувати заподіяну позивачу моральну шкоду.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Врахувавши, що відповідачем було сплачено ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди понесені на лікування - 7000 грн., відшкодування лікування становили 6901,84 грн., суд вважає за необхідне залишок у розмірі 98,16 грн. зарахувати у відшкодування моральної шкоди.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до вимог ч. 1, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам (наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу).

З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_2 29 квітня 2017 року було укладено договір про надання правової допомоги № 933 (а.с. 35).

Позивачем було сплачено кошти за правову допомогу в сумі 10000 грн., що підтверджується актом виконаних робіт від 15.06.2017 року та квитанцією на суму 1000 грн.; актом виконаних робіт від 15.09.2017 року та квитанцією на суму 1000 грн. та актом виконаних робіт від 30.05.2017 року та квитанцією на суму 8000 грн. (а.с. 34-36).

Пізніше в рамках цивільного провадження між ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_2 19 квітня 2018 року було укладено договір про надання правової допомоги №9763 (а.с. 101).

Позивачем було сплачено кошти за правову допомогу в сумі 11000 грн., що підтверджується актом виконаних робіт від 26.04.2018 року та квитанцією на суму 8000 грн.; актом виконаних робіт від 02.08.2018 року та квитанцією на суму 3000 грн. (а.с. 102, 103).

Проте суд врахувавши, те що представником позивача адвокатом ОСОБА_2 ненадано суду доказів про витрачені фактично години участі у судових засіданнях по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_3 та в цивільному процесі про стягнення матеріальної та моральної шкоди, також врахувавши обставину, що відповідно акту виконаних робі від 30.05.2017 року підготовка цивільного позову вказана 8 годин, а відповідно акту виконаних робіт від 26.04.2018 року підготовка позовної заяви про стягнення матеріальної та моральної шкоди вказана 12 годин, проте позовна заява ОСОБА_1 в кримінальному проваджені та в цивільному - містить тотожні викладені обставини та обґрунтування, вважає відсутні належні докази в матеріалах справи в обсязі заявлених стороною позивача.

При визначені розміру компенсації за правничу допомогу суд враховує, що справа про стягнення матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок кримінального правопорушення не є складною, об'єм виконаних адвокатом ОСОБА_2 робіт (наданих послуг) є складення позовної заяви, подання додаткових розрахунків, участь у судових засіданнях в цивільній справі: 25.05.2018 року - 10 хв.; 20.06.2018 року - слухання справи не відбулося; 19.07.2018 року - 58 хв., участь адвоката у судових засіданнях по кримінальному провадженні суду не відомо, а отже суд вважає за можливе задовольнити вимоги ОСОБА_1 щодо понесених витрат на правничу допомогу частково, а саме у розмірі 4000 грн.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, оскільки судом частково задоволено позовні вимоги, то судовий збір та інші судові витрати, пов'язані із розглядом справи, необхідно покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Всього позивачем заявлено позовних вимог у відшкодування матеріальної шкоди у розімір 8651,84 грн., моральної шкоди 100000, 00 грн., задоволено судом - на суму 5000 грн., що становить 4,6 % від заявленої суми. Таким чином, стягненню з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача підлягає 4,6% від понесених позивачем витрат на правову допомогу, а саме - 966,00 грн.

Керуючись ст.ст.82, 247, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1) в особі представника ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_3) задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_2, ІПНН НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1) на відшкодування моральної шкоди, суму у розмірі 4901 (чотири тисячи дев'ятсот одна) грн. 84 коп. та судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог у розмірі 966 грн., а всього - 5886 (п'ять тисяч вісімсот вісімдесят шість) грн. 84 коп.

У задоволені вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_3 матеріальної шкоди у розмірі 8651,84 грн. відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до апеляційного суду Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК Українив новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя: Н. О. Вільямовська