Справа № 462/4207/15-ц                                Головуючий у 1 інстанції: Колодяжний С.Ю.

Провадження № 22-ц/783/5043/17                        Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1А.

Категорія:48

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Струс Л.Б., Шандри М.М.,

секретар: Бадівська О.О.,

за участі в судовому засіданні представника позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» на рішення Залізничного районного суду м. Львова в складі судді Колодяжного С.Ю. від 24 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування та відшкодування шкоди, -

в с т а н о в и л а :

рішеннямЗалізничного районного суду м. Львова від 24 травня 2017 року позов задоволено частково.Стягнуто із ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 21 715,60 грн. завданої шкоди спричиненої ДТП.Стягнуто із ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 217,20 грн. судового збору, 1333,53 грн. витрат за проведення експертного дослідження та 3028 грн. витрат на правову допомогу, а всього – 4578,73 грн. судових витрат.Стягнуто із Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (ЄДРПОУ 22945712) на користь ОСОБА_2 36 227,85 грн. страхового відшкодування.В решті позовних вимог ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» - відмовлено.Стягнуто із Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (ЄДРПОУ 22945712) на користь ОСОБА_2 362,50 грн. судового збору, 2226,09 грн. за проведення експертного дослідження, 5054,70 грн. витрат на правову допомогу, а всього – 7643,295 грн. судових витрат.

Дане рішення оскаржило ОСОБА_5 «Українська транспортна страхова компанія».

В своїй апеляційній скарзі просять рішення скасувати та ухвали нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Вважають рішення таким, що винесене з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи. Зазначають, що позовна заява не містила будь-яких вимог щодо стягнення витрат на правову допомогу, як і не містила будь-яких додатків на підтвердження відповідних витрат. Вказують на те, що заява про уточнення позовних вимог з додатками на адресу апелянта не направлялась, що є порушення судом вимог ст. 127 ЦПК України. Також, вказують на те, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутня ухвала суду про залучення особи для надання правової допомоги позивачу. Крім цього, зазначають, що позовна заява підписана безпосередньо позивачем, а не представником та також представник позивача в судові засідання не з’являвся. Тому, вважають, що при винесенні рішення стягнуто витрати на правову допомогу, яка фактично не надавалась та будь-який час на підготовку документів адвокат не витрачав. Зазначають, що при стягненні з апелянта додаткових коштів, судом було взято до уваги висновок №1015 від 21.06.2016 року, але з даного висновку вбачається, що позивач в експертну установу взагалі не надав для огляду автомобіль марки «Вольксваген» (р.н. НОМЕР_2), а надіслав фотографії зроблені невідомою особою у невстановленому місці. Вказують на те, що на фото таблиці долученій до звіту №1015 на жодній фотографії не зафіксовано номер VIN-коду автомобіля, показанная одометра, тощо. Зазначають, що суд повинен був взяти до уваги звіт №29/99.04.15 від 1.04.2015 року, складений працівником ТОВ «Юніверсал Асістанс-Україна» з дотриманням вимог п. 5.5 наказу Фонду державного майна від 24.11.2003р. №142/5/2092 «Про затвердження ОСОБА_6 товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів».

В судове засідання окрім представника позивача решта учасників справи (їх представники) не з’явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності (відсутності їх представників), зважаючи на те, що усі учасники справи повідомлялися про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача – в заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи учасників справи в межах мотивів позовної заяви, заперечень на позовну заяву, апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ч.1 та ч.2 ст.1166, ч.1 ст.1187, ст.ст. 979, 981, 212, п. 3 ч. 1 ст. 988, ст. 1192  Цивільного кодексу України, п.6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», ст.ст. 6, 22, 29,  ч.2 ст.9 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», ст.ст. 10, 11, 60, 57, 88, 79, 84 ЦПК України, ОСОБА_6 товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві  юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395, Закон України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», ст. 33 Правил адвокатської етики та задовольняючи позов частково, – виходив з того, що 31.12.2014 року о 11.00 год. ОСОБА_4 на вул.Шевченка, 3 у м.Львові, керуючи автомобілем «Фольксваген Транспортер», номерний знак НОМЕР_3, рухаючись заднім ходом, не врахував дорожньої обстановки, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Фольксваген Тігуан», номерний знак НОМЕР_4, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив п.10.9 Правил дорожнього руху України. Згідно довідки від 31.12.2014 року, виданої інспектором ДПС, автомобіль «Фольксваген Тігуан», номерний знак НОМЕР_4, номер шасі WVGZZZ5NDW-024348, отримав механічні пошкодження, а саме: пошкоджені праве переднє крило, накладка переднього бампера, парк-тронік, права сторона переднього бампера. Постановою Залізничного районного суду м.Львова від 05.02.2015 року у справі №462/197/15-п ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП і накладено стягнення – штраф у розмірі 380 грн. Відповідно до полісу №АІ/3451374 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ОСОБА_5 «УТСК», відповідальність завдана автомобілем ОСОБА_7 «Фольксваген Транспортер», 1994 року випуску, номерний 775-85ІВ, номер шасі WV2ZZZ70ZRHO19333, застрахована. Франшиза – нуль. Згідно пункт 2 полісу, строк його дії з 13.08.2014 року по 12.08.2015 року. Відтак, страховий випадок настав в межах дії страхового полісу. Відповідно до п.4 вказаного полісу, ліміт відповідальності на одного потерпілого складає 100 000 грн. за шкоду, заподіяну життю та здоров’ю людини, та 50 000 грн. за шкоду, заподіяну майну. ТзОВ «ОСОБА_8 со» виставлено ОСОБА_9В. рахунок №А010018511 від 12.01.2015 року на суму 63 990,08 грн., без урахуванням знижки - 71 715,60 грн., за відновлення пошкодженого автомобіля у ДТП. 13.02.2015 року ОСОБА_2 оформлено із ТзОВ «ОСОБА_8 со» наряд замовлення № А000088445 на суму 63 990,08 грн., без урахування знижки – 71715,60 грн.

18.02.2015 року голові правління ОСОБА_5 «УТСК» ОСОБА_2 направлена заява про отримання страхового відшкодування, зареєстрована за №274-15.Відповідачем складено страховий акт № 247-15, відповідно до якого вирішено виплатити ОСОБА_2 страхове відшкодування в розмірі 13772,15 грн.ОСОБА_5 «УТСК» сплачено позивачу 13 772,15 грн. страхового відшкодування, що підтверджується платіжними дорученнями № 7021 від 29.06.2016 року і №7091 від 30.06.2016 року. ОСОБА_5 «УТСК», згідно акту огляду транспортного засобу ОСОБА_2 від 08.01.2015 року, замовило звіт №29/99.04.15, виконаний ТОВ «Юніверсал Асістанс» (сертифікат суб’єкта оціночної діяльності №16672/14, виданий Фондом державного майна України від 10 липня 2014 року, реєстраційний номер №937/23469 у Реєстрі оцінювачів та суб’єктів оціночної діяльності), відповідно до якого вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 13772,15 грн. В судовому засіданні 09.02.2016 року представник позивача заявив клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи для вирішення питання про вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Volkswagen Tiguan», номерний знак НОМЕР_4, яке було задоволено судом, проведення даної експертизи доручено експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз. Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи №1015 від  21.06.2016 року, складеного судовим експертом ОСОБА_8, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля Volkswagen Tiguan, реєстраційний номер НОМЕР_4, внаслідок пошкодження у ДТП 31.12.2014 року, в цінах на дату ДТП, виходячи з даних представлених судом матеріалів, становить 79627,98 грн. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд виходив з того, що сторони не досягли згоди про розмір страхового відшкодування. Разом з тим, як видно з акту огляду транспортного засобу від 08.01.2015 року, такий огляд проводив не оцінювач ОСОБА_6, який склав звіт про оцінку №29/99.04.15 від 10.04.2015 року, а інша особа – ОСОБА_10, огляд проводився не станції технічного обслуговування та без знімання/розбирання агрегатів, що в свою чергу вплинуло на об’єктивність та повноту огляду пошкоджених частин. Суд поставився критично до вказаного звіту №29/99.04.15, оскільки таке дослідження не є висновком експерта відповідно до норм ЦПК України, а є лише письмовий доказом у справі, і такий звіт відображає лише вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, не беручи до уваги витрати пов’язані із вартістю комплектуючих запчастин транспортного засобу, необхідних для його відновлення, відтак, не відображає дійсного розміру матеріальних збитків завданих позивачу внаслідок ДТП 31.12.2014 року. Крім цього, судом встановлено явну невідповідність фактичних витрат позивача на ремонт належного йому автомобіля тим витратам, що були визначені оцінювачем у його звіті, ураховуючи те, що їх розмір значно відрізняється. Враховуючи наведене, судом не взято до уваги при вирішенні спору дані звіту №29/99.04.15. Натомість висновок судової автотоварознавчої експертизи №1015 від  21.06.2016 року містить достовірні і повні дані щодо пошкоджень автомобіля, а також щодо вартості робіт, запчастин та матеріалів, які відповідають цінам, що встановлені спеціалізованим СТО, а тому не викликає у суду сумнівів у його належності і допустимості. Таким чином, позивачем доведено, що ОСОБА_5 «УТСК» не в повному розмірі виплачено йому страхове відшкодування, дане не спростовано відповідачем належними і допустимими доказами, також відповідачем не заявлялось клопотань проведення додаткових експертних досліджень, а тому суд, беручи до уваги здійснення позивачу страхового відшкодування у розмірі 13772,15 грн. та законодавчо встановлений ліміт відповідальності страховика, вважає, що із відповідача – ОСОБА_5 «УТСК» на користь ОСОБА_2 необхідно стягнути 36227,85 грн. (50000 грн. - 13772,15) страхового відшкодування, задовольнивши позовну вимогу до ОСОБА_5 «УТСК» частково. Із ОСОБА_4 відшкодовуються позивачу збитки завдані внаслідок ДТП в межах, не покритих страховим відшкодуванням, тобто 21715,60 грн.Оскільки позов стосовно вимог позивача до відповідача ОСОБА_4 задоволено повністю, тому з останнього на користь ОСОБА_2 стягується 217,20 грн. судового збору, що пропорційно частці позовних вимог до ОСОБА_4У позовній заяві позивач просить стягнути 500 грн. судового збору з ОСОБА_5 «УТСК», проте, зважаючи на часткове задоволення судом позовних вимог ОСОБА_2 до цього відповідача, позивач та ОСОБА_5 «УТСК» несуть витрати пропорційно до розміру задоволених вимог (72,5 % від 500 грн. - ОСОБА_5 «УТСК», що дорівнює 362,50 грн., і 27,5 % від 500 грн. - ОСОБА_2, що дорівнює 137,5 грн.).Вартість експертного дослідження оплачено позивачем 18 травня 2015 у сумі 4404,00 грн., відповідно до квитанції №0.0.553866041.1 Львівського міського відділення «Колос» західного ГРУ ПАТ «ПриватБанк».Витрати за проведення експертного дослідження у справі №462/4207/15-ц, розподіляються аналогічно із дотриманням вказаних пропорцій. Вартість експертного дослідження становить 4404,00 грн., відтак, витрати розподіляють наступним чином: ОСОБА_2 – 844,38 грн., ОСОБА_5 «УТСК» - 2226,09 грн. та ОСОБА_4 – 1333,53 грн.Витрати на правову допомогу становлять 10 000 грн., що підтверджено розрахунком адвоката ОСОБА_3 від 14.09.2016 року, квитанцією від 01 грудня 2015 року №0.0.469774608.1 Львівського міського відділення «Колос» Західного ГРУ ПАТ «ПриватБанк» про переказ грошових коштів у розмірі 5 000 грн., квитанцією №35 від 15 січня 2016 року відділення №108 АТ «Укрсиббанк» про переказ грошових коштів у розмірі 5 000 грн. адвокату ОСОБА_3 та адвокатськими запитами від 11.12.2015 р.Відтак, відповідно до вказаних вище пропорцій, витрати на правову допомогу розподіляються наступним чином: ОСОБА_5 «УТСК» – 5054,70 грн., ОСОБА_4 – 3028 грн.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, доводи ж скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують.

ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 «УТСК» про стягнення із ОСОБА_5 «УТСК» 50 000 грн. (в межах ліміту страхової відповідальності страховика) страхового відшкодування і 500 грн. судового збору та стягнути з ОСОБА_4 21715,60 грн. завданої шкоди внаслідок ДТП та 217,20 грн. судового збору.

В обґрунтування заявленого позову позивач покликалася на те, що 31.12.2014 року стався страховий випадок, в результаті чого був пошкоджений її транспортний засіб – автомобіль «Фольксваген Тігуан», номерний знак НОМЕР_4. Відповідальність винної особи застраховано у ОСОБА_5 «УТСК» за полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ 3451374. 12.01.2015 року вона звернулась до офіційного дилера Фольксваген у м.Львові – ТзОВ «ОСОБА_8 со», де оглянули автомобіль на надали рахунок №010018511 на суму 71715,60 грн. Також позивач посилалася на те, що 13.02.2015 року автомобіль відремонтовано і вартість ремонту з урахуванням конусної знижки, як постійного клієнта ТзОВ «ОСОБА_8 со» становив 63990,08 грн. Заява від 18.02.2015 року про отримання страхового відшкодування залишилась не розглянутою та рішення про виплату страхового відшкодування не прийнято.

Що стосується доводів скарги щодо невірності висновків суду в частині визначення суми страхового відшкодування, то слід вказати про те, що відповідач при цьому наполягає на переоцінці доказів, які містяться в матеріалах справи та які, на думку колегії суддів, оцінено належним чином із належним обґрунтуванням врахування одних доказів та неврахування інших.

Так, судом при вирішенні питання про розмір необхідного відшкодування шкоди спричиненої позивачу внаслідок ДТП, винуватцем якої визнано відповідача ОСОБА_4, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована у відповідача ОСОБА_5 «УТСК», –правильно взято до уваги Рахунок ТзОВ «ОСОБА_8 со» де було проведено ремонт автомобіля позивача №А010018511 від 12.01.2015 року (Т1 а.с. 9) та висновок №1015 від 21.06.2016 року судової авто товарознавчої експертизи проведеної за ухвалою суду (Т1 а.с. 99-115), оскільки дані у таких про необхідність здійснення ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля позивача із придбанням необхідних деталей, які знову ж були придбані, а ремонт проведений, – ґрунтуються на даних про отримані ушкодження автомобіля позивача, згідно: Довідки органів ДАІ від 31.12.2014 року (Т1а.с. 11), даних огляду автомобіля із фотографуванням ТзОВ «ОСОБА_8 со» (Т1а.с. 72-74). Зважаючи на вказане доводи апелянта про те, що висновок експертизи зроблено на підставі сумнівних фотознімків слід вважати голослівними.

Щодо висновку про вартість заподіяної шкоди, за яким на думку апелянта слід було здійснити розрахунок розміру ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля позивача, а саме висновок спеціаліста (звіт ТзОВ «Юніверсал асістанс-Україна») від 10.04.2015 року №29/99.04.15, то судом першої інстанції було звернуто уваги на ті обставини, які вказують на неможливість врахування такого при встановленні таких обставин. А крім цього, апелянтом жодним чином не спростовано і факту відсутності запису про оцінювача ОСОБА_6 (яким підписаний згаданий звіт) у Державному реєстрі оцінювачів та суб’єктів оціночної діяльності, про що подала витяг сторона позивача (Т2 а.с. 80).

Крім цього, колегія суддів щодо визначення розміру відшкодування позивачу враховує і те, що такий повинен був би становити розмір 63990,08 грн. а не суму, що стягнута судом 71715,60 грн., яка була нарахована первинно до оплати. Тобто суму, що сплатила позивач за відновлення стану її пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля з врахуванням наявної у неї знижки на станції ТО де нею було проведено ремонт. До такого висновку колегія суддів прийшла, зважаючи на те, що відшкодуванню підлягає дійсна заподіяна шкода позивачу, тобто та яка була понесена особою, а не могла бути понесеною.

Однак зважаючи на те, що апелянт повинен сплатити позивачу на відшкодування шкоди суму в межах ліміту 50 тис. грн. зменшення суми відшкодування з 71715,6 грн. до 63990,08 грн. на розмір коштів, що підлягають стягнення з апелянта не впливають, а лише можуть вплинути на суму стягнення з відповідача ОСОБА_4, однак останнім рішення суду першої інстанції не оскаржено, а тому в цій частині не переглядається.

Що ж стосується доводів скарги з приводу стягнення витрат на правову допомогу, то колегія суддів вважає такі безпідставними та такими, що на висновки суду в цій частині рішення не впливають.

Так, доводи з приводу того, що представник ОСОБА_3 не був допущений до участі у справі як особа, що надає правову допомогу (ст. 56 ЦПК України в редакції на час розгляду справи судом першої інстанції), а тому немає підстав для стягнення правової допомоги, що оплачена йому як представнику. То, слід вказати, що такі є помилковими, оскільки нормами чинного на час розгляду справи ЦПК України жодним чином не обмежено стягнення витрат на правову допомогу у випадку участі адвоката у розгляді справи як представника (ст.ст. 26, 27, 38, 40, 42, 44, 79, 84, 88 ЦПК України). Навпаки із змісту вказаних статей вбачається, що правову допомогу, яка підлягає відшкодуванню може надавати як адвокат, так і інший фахівець в галузі права. Також, вказані норми слід розуміти так, що адвокат, надаючи правову допомогу може виступати і як представник особи (учасник цивільного процесу і особа яка бере участь у справі Параграф 1, Глави 4 Розділу ІІІ ЦПК України) і як особа, що надає правову допомогу (інший учасник цивільного процесу Параграф 2, Глави 4 Розділу ІІІ ЦПК України). При цьому у переважній більшості справ адвокати беруть участь у справі як представники особи, а не як інші учасники процесу, оскільки статус особи, що надає правову допомогу (ст. 56 ЦПК України) звужує їх права у судовому засіданні, а саме за вказаною статтею передбачено виключно право на присутність у судовому засіданні без надання прав особи, що бере участь у справі, а саме: брати участь у судовому засіданні, надавати пояснення, заявляти клопотання, брати участь у дослідженні доказів, тощо.

Також, перевіряючи правильність стягнення витрат на правову допомогу колегія суддів зважає на таке.

Відповідно до змісту Розділу ІІІ Правил адвокатської етики, затверджених Установчим з’їздом адвокатів України від 17.11.2012 року; ст.ст. 26, 27 ч.3, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах»; Закону України «Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні»; ст.ст. 8, 527, 687 ч.1, 795, 882 ЦК України, – належними та допустимими доказами надання та оплати правової допомоги слід вважати як: договір про надання правової допомоги, так і окремо, окрім квитанції про оплату наданих послуг, – акти виконаних робіт із зазначеним розрахунком наданих та отриманих послуг у часових (годинних, хвилинних) рамках.

Вказані документи наявні у матеріалах справи: Договір про надання правової допомоги та представництва інтересів №43/15 від 23.11.2015 року (Т1 а.с. 70); акт приймання-передачі послуг №10/16 від 14.09.2016 року (Т1 а.с. 143); квитанції про оплату послуг від 1.12.2015 року та 15.01.2016 року (Т1 а.с. 144, 145); розрахунок витрат на правову допомогу із зазначенням годинних рамок (Т1 а.с. 188).

Що стосується розміру витрат на правову допомогу, то колегія суддів, зважаючи на надані та отримані послуги, а також їх годинні рамки, які не слід вважати завищеними та частково підтверджені, зокрема і журналами судових засідань, зважаючи, також, і на вимоги Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», що діяв на час розгляду справи та розміри прожиткових мінімумів у 2015 році (1176 грн.) та 2016 році (1330 грн.) коли такі послуги були надані (ст. 7 Законів України «Про державний бюджет на 2015 рік та 2016 рік»), – здійснила розрахунок за яким розмір витрат на правову допомогу повинен був складати 8140, 8 грн. (додатково журнали судових засідань у яких прав участь адвокат ОСОБА_3 (Т1 а.с. 81-82, 87, 177); здійснені адвокатські запити Т1 а.с. 189-192, заява адвоката про ознайомлення з матеріалами справи Т1 а.с. 68, клопотання, що підготовлені адвокатом Т1 а.с. 71, 78-79, 93).

Розрахунок витрат на правову допомогу:

розміри прожиткових мінімумів у 2015 році - 1176 грн.; у 2016 році - 1330 грн.

вартість години роботи у 2015 році становить 1176*40% = 470,40грн.

вартість години роботи у 2016 році становить 1330*40% = 532 грн.

№3/пНазва процесуальної діїКількість затрачених годин, вказаних адвокатомВартість, грн.

1Ознайомлення з матеріалами справи 07 грудня 2015 року (підтверджується заявою, яка є в матеріалах справи)5год. у 2015 році2352

2Участь у судових засіданнях в Залізничному районному суді м. Львова5 хвилин у 2015 році 67 хвилин у 2016 році634

3Підготовка адвокатських запитів №11/12/15-3; №11/12/15; №11/12/15-1; №11/12/15-2 від 11.12.2015р.7 год. у 2015 році3292,8

4Підготовка клопотань (про призначення експертизи; про долучення доказів до матеріалів справи)3,5 год. у 2016 році1862

Всього 8140,80

Зважаючи на те, що судом першої інстанції стягнуто суму з обох відповідачів – 8082,7 грн., то таку слід вважати навіть меншою від необхідної до стягнення.

Крім цього, посилання апелянта на ряд рішень ЄСПЛ у справах «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11) від 26.02.2015р., «Гімайдуліна та інші проти України» (Заяви №№ 30675/06, 30785/06, 32818/06, 34468/06 та 49001/06) від 10.12.2009 року, «Двойних проти України» (Заява N 72277/01) від 12.10.2006 року, «Меріт проти України» (заява N 66561/01) від 30.03.2004 року є помилковими. Так, у наведених частинах рішень ЄСПЛ йдеться про нарахування витрат на правову допомогу самим Європейським судом з прав людини, який керується при цьому виключно нормами Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод в частині, що регулює ці питання і принцип стягнення таких витрат відрізняється від тих принципів і норм, які передбачені внутрішнім законодавством України (до яких зокрема, входять і принципи закладені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, як частина національного законодавства) та які правильно застосовані судом першої інстанції.

Зважаючи на вказане доводи апеляційної скарги слід вважати безпідставними, а саму апеляційну скаргу слід відхилити. Оскаржуване ж рішення слід залишити без змін як таке, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» – залишити без задоволення.

       Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 24 травня 2017 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного суду.

Повний текст постанови складено 28 вересня 2018 року.

        Головуючий :                 Я.А. Левик

       Судді:                 Л.Б. Струс

                                                                                        ОСОБА_11