АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№33/796/1441/2018 Постанова винесена суддею Савицьким О.А.

Категорія: ст. 124 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2018 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Горб І.М., за участю особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 та його захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 березня 2018 року відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, з неповною середньою освітою, розлученого, маючого на утриманні доньку, 2003 р.н., та сина, 2010 р.н., не працюючого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, який в 2016 році притягувався до адміністративної відповідальності Солом'янським районним судом м. Києва за ст. 124 КУпАП,

в с т а н о в и в:

Постановою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 березня 2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Також постановлено стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 352 грн. 40 коп.

Згідно з постановою суду, 21 грудня 2017 року о 16 год. 32 хв. по вул. Щербаківського, 56 в м. Києві ОСОБА_2, керуючи автомобілем «ВАЗ - 21043», державний номерний знак НОМЕР_1, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому знаходився пішохід ОСОБА_5, не зменшив швидкість та не зупинився, внаслідок чого допустив на нього наїзд, що призвело до отримання пішоходом тілесних ушкоджень та механічних пошкоджень транспортного засобу, чим порушив п. 18.1 ПДР України.

Суд у постанові дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Не погодившись з таким рішенням суду, захисник ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, вважаючи постанову суду незаконною та необґрунтованою, просить її скасувати та закрити провадження відносно ОСОБА_2 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд першої інстанції посилається на те, що вина ОСОБА_2 повністю доведена наявними в матеріалах справи документами, однак кожен з них не може бути використаним в якості доказу або містить суттєві суперечності з іншими документами.

Зокрема, зі схеми ДТП не вбачається, до якої саме пригоди дана схема складена та до якого саме документу (протоколу) вона є додатком, при цьому, на ній відсутнє місце наїзду на пішохода та не зазначено часу її складання, а тому суд при її аналізі припустився припущення, що був наїзд на пішохода ОСОБА_5 До того ж, схему ДТП було підписано невідомою особою без зазначення її посади - саме ОСОБА_6, а не слідчим СОГ, яка викликається для проведення слідчих дій на місці пригоди, коли внаслідок ДТП її учасникам заподіяно тілесних ушкоджень, як того вимагає ч. 3 ст. 105 КПК України, тому також залишається нез'ясованим питання щодо правомірності складання такої схеми саме ОСОБА_6

Також не може бути використаний в якості доказу і протокол огляду місця події, оскільки він не підписаний, а ні особою, яка складала цей протокол (слідчим Гончаренком О.М.), ані особами, які були присутні під час складання протоколу, що у свою чергу є порушенням ч. 5 ст. 104 КПК України, відповідно до якої протокол підписують усі учасники, які брали участь у проведенні процесуальної дії.

Щодо рапорту поліцейського КраснобороваС.К., то він також містить суперечності з усіма іншими матеріалами справи, зокрема про той факт, що жодного разу ОСОБА_2 не повідомляв про те, що він здійснив наїзд на двох пішоходів, при цьому, у подальшому в матеріалах справи фігурує лише один чоловік, саме ОСОБА_5, а другий потерпілий жодним чином не брав участі у складанні схеми ДТП та жодним представником поліції або СОГ не опитувався.

Також у матеріалах справи міститься рапорт оперативного чергового Шевченківського УП ГУНП в м. Києві Мисишина А., з якого вбачається, що лікар ОСОБА_11 повідомила про ДТП з потерпілими та вказала, що ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струс головного мозку, забій лівої кисті, однак, матеріали справи не містять жодного доказу того, що звернулась саме лікар цієї лікарні, і до того ж, в матеріалах справи відсутній документ щодо допиту зазначеного лікаря з приводу обставин.

Не містять матеріали справи жодного документу, який би підтверджував причинно-наслідковий зв'язок саме наїзду на пішохода та отриманими травмами ОСОБА_5, а посилання суду першої інстанції на медичну довідку є помилковим та незаконним, оскільки, як вбачається з медичної довідки №4335, встановлено діагноз: забій м'яких тканин голови, забій лівої кисті, а в рапорті поліцейського зазначено інші ушкодження, до того ж, даний документ не містить жодних обставин отримання пошкоджень саме у цьому ДТП, та в ньому відсутня дата його видачі, а тому не можна ідентифікувати що ці тілесні ушкодження було отримані саме у ДТП.

Щодо обставин ДТП, то під час розгляду у суді першої інстанції ОСОБА_2 у своїх поясненнях зазначав про те, що він дійсно у вказаний час проїжджав на своєму автомобілі по зазначеній вулиці, і в цей час на пішохідному переході або за межами пішохідного переходу, точно не пам'ятає, перед його автомобілем на землю впав невідомий йому чоловік, він встиг зупинити свій автомобіль перед ним, та наїзду на цього пішохода не вчинив.

Водночас, матеріали справи не містять жодних пояснень ОСОБА_5, який є начебто потерпілим, а постанова суду фактично ґрунтується на припущеннях, які зробили члени СОГ та патрульні поліцейські, при тому, що у матеріалах справи відсутні повідомлення чи якісь інші докази того, що поліцейськими викликався потерпілий для дачі пояснень, і за таких обставин і сам протокол у справі про адміністративне правопорушення було складено не з фактичних обставин справи, а з припущень, які були зроблені особами, які проводили огляд місця події та складали протокол у справі про адміністративне правопорушення.

При цьому зазначає, що фактично, звинувачення поліцейських у наїзді ОСОБА_2 на пішохода ґрунтувались на тому, що його автомобіль мав певні пошкодження передньої частини, проте, як сам ОСОБА_2 зазначив у протоколі про адміністративне правопорушення, ці пошкодження були завдані автомобілю внаслідок ДТП, яка була ще у 2016 році, однак суд першої інстанції не надав оцінку даного доказу.

Таким чином, на думку апелянта, суд першої інстанції в порушення вимоги ч. 2 ст. 279 КУпАП не дослідив належним чином доводи ОСОБА_2, які подавались усно і у письмових поясненнях, та не надав їм належної оцінки.

Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення ОСОБА_2 та його захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4 на підтримку доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Всупереч тверджень апелянта, ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 були дотримані.

Як убачається з провадження у справі про адміністративне правопорушення та постанови, суддя місцевого суду при розгляді даної справи дослідив її матеріали, проаналізував у постанові докази у справі, повно та всебічно з'ясувавши обставини, які вказують на порушення правил дорожнього руху ОСОБА_2, надав їм об'єктивну оцінку та прийшов до правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а тому судове рішення є належно обґрунтованим та відповідає вимогам діючого законодавства.

Так, відносно ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення, за яким 21 грудня 2017 року о 16 год. 32 хв. по вул. Щербаківського, 56 в м. Києві ОСОБА_2, керуючи автомобілем «ВАЗ - 21043», державний номерний знак НОМЕР_1, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому знаходився пішохід ОСОБА_5, не зменшив швидкість та не зупинився, внаслідок чого допустив на нього наїзд, що призвело до отримання пішоходом тілесних ушкоджень та механічних пошкоджень транспортного засобу, чим порушив п. 18.1 ПДР України, тобто вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

З пояснень ОСОБА_2 наданих ним як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, вбачається, що того дня він рухався автомобілем по вул. Щербаківського в напрямку Інтернаціональної площі. Зупинився на червоне світло світлофора і, коли йому загорівся зелений сигнал світлофора, почав рух. В цей час із-за маршрутки, яка рухалась у правій смузі, вийшов чоловік, котрий рухався від магазину «Сільпо» в сторону ринку, та, дійшовши до правого переднього кута його автомобіля, впав, але куди саме і яким чином, він не звернув уваги, фактично він впав між маршруткою та його автомобілем. Наїзду на пішохода не було, оскільки він встиг зупинитися за півметра до нього, а було це біля пішохідного переходу, чи ні, він не пам'ятає. Він вирішив, що цьому чоловіку погано, тому підійшов до нього та викликав швидку, а вони вже поліцію, які, приїхавши на місце події, потерпілого не допитували, так як його забрала швидка.

Також ОСОБА_2 вказав, що пішохід сам впав перед його автомобілем, внаслідок чого і отримав тілесні ушкодження. На його автомобілі внаслідок цих подій пошкоджень не було, а ті пошкодження на автомобілі, які були зафіксовані працівниками поліції, а саме: пошкодження лобового скла в нижній частині з боку водія і ліва протитуманна фара, були отримані ще під час ДТП, яка була в 2016 році, але підтверджень цьому ніде немає.

Наголошував, що він перепаркував автомобіль та залишився на місці події, так як хотів придбати продукти в магазині, і коли, він від'їхав на парковку, потерпілий йому погрожував, хотів від нього грошей.

Між тим, безпосередньо після події ОСОБА_2 ніяких письмових пояснень по обставинам пригоди не надавав, а, керуючись положеннями ст. 63 Конституції України, відмовився їх надавати, до ознайомлення ним разом з адвокатом з матеріалами справи.

Разом з тим, такі твердження ОСОБА_2 щодо його непричетності до дорожньо-транспортної пригоди та наїзду на пішохода спростовуються письмовими доказами по справі.

Зокрема, ці обставини спростовуються даними протоколу про адміністративне правопорушення, який складено з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП; висновку щодо розгляду матеріалів, зареєстрованих в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчиненні кримінальні правопорушення та інші події за №97879 від 21.12.2017 року по факту дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 21.12.2017 року по вул. Щербаківського, 56 в м. Києві; рапорту інспектора УПП у місті Києві Красноборова  С.К. щодо його прибуття в складі патруля, за повідомленням чергового по місту про ДТП з потерпілим, на місце події, де знаходився автомобіль «ВАЗ - 21043» та його водій ОСОБА_2, який повідомив, що на регульованому пішохідному переході здійснив зіткнення з двома пішоходами, після чого одного чоловіка госпіталізувала бригада швидкої медичної допомоги, та рапортом оперативного чергового Шевченківського УП ГУ НП в м. Києві Мисишина А. щодо повідомлення зі служби 102 про надходження повідомлення лікаря БШМД №48 ОСОБА_11 з приводу того, що 21.12.2017 року по вул. Щербаківського, 56 в м. Києві у ОСОБА_5 має місце: ЗЧМТ, струс головного мозку, забій лівої кисті, який отримав травму в результаті наїзду автомобіля «ВАЗ - 21043», та доставлений в 17 лікарню у відділення політравми; схемою дорожньо-транспортної пригоди, на якій відображені дані щодо організації дорожнього руху по вул. Щербаківського, 56 в м. Києві станом на 21.12.2017 року, і зокрема наявність нерегульованого пішохідного переходу, а також дані щодо знаходження на місці ДТП автомобіля «ВАЗ - 21043» поза межами проїзної частини - на тротуарі; протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, в якому зафіксовано наявність та локалізацію механічних пошкоджень в автомобілі «ВАЗ - 21043», а саме - розбита ліва протитуманна фара та лобове скло зі сторони водія; медичною довідкою №4335, виданою Відділенням політравми Київської міської клінічної лікарні №17, за якою ОСОБА_5 був доставлений до відділення політравми швидкою допомогою з травмами отриманими, як пішоходом, 21.12.2017 року о 18 год. 20 хв. та в нього встановлений діагноз: забій м'яких тканин голови та забій лівої кисті, що містяться в справі про адміністративне правопорушення, та які свідчать про недотримання ОСОБА_2 п. 18.1 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого сталася дорожньо-транспортна пригода.

Отже, факт наїзду на пішохода ОСОБА_5 та отримання ним тілесних ушкоджень підтверджується матеріалами справи.

Щодо посилань ОСОБА_2 та його захисників на відсутність в діях ОСОБА_2 порушення вимог п. 18.1 ПДР України та його невинуватість у дорожньо-транспортній пригоді, то вони спростовуються даними схеми дорожньо-транспортної пригоди та протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, які вказують, що наїзд на пішохода трапився на нерегульованому пішохідному переході в зоні дії дорожніх знаків 5.35.1, 5.35.2 ПДР України, що також свідчить і про відсутність ПДР з боку пішохода ОСОБА_5

Оцінюючи пояснення ОСОБА_2 в контексті дотримання вимог ПДР, слід зазначити, що цим вимогам ПДР дії ОСОБА_2 не відповідали, оскільки у відповідності до вимог п. 18.1 ПДР України, водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Наведені докази у своїй сукупності дають підстави вважати, що наїзд на пішохода відбувся за вказаних у постанові суду обставин, з вини ОСОБА_2, який, в порушення вимог ПДР, був неуважний, не стежив за дорожньою обстановкою, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода на пішохідній доріжці.

Доводи апеляційної скарги в частині відсутності механічних пошкоджень автомобіля, отриманих внаслідок ДТП, є необґрунтованими, оскільки їх наявність доводиться матеріалами справами.

А, ті твердження, що вказані в матеріалах справи пошкодження на автомобілі, а саме: пошкодження лобового скла в нижній частині з боку водія і ліва протитуманна фара, були отримані під час ДТП ще в 2016 році, обґрунтовано нічим не підтверджені, не було надано таких підтверджень і під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. При цьому, надана захистом постанова Солом'янського районного суду м. Києва від 26.04.2016 року, за якою ОСОБА_2 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП по обставинам дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 30.03.2016 року о 19 год. 40 хв. по вул. Гетьмана в м. Києві, не може бути взята до уваги, оскільки беззаперечно не підтверджує цей факт, так як не містить даних щодо характеру та локалізації пошкоджень автомобіля, яким керував ОСОБА_2, і приведені в ній обставини ДТП та пояснення її учасників в цілому свідчать про неможливість отримання автомобілем під керуванням ОСОБА_9 вищевказаних пошкоджень.

Щодо доводів апелянта про суперечливість наявних у справі доказів, їх неповноту, неналежніть та зібрання з порушенням вимог закону, то вони не заслуговують на увагу, оскільки наявні у справі докази не лише узгоджуються між собою, але і доповнюють один одного, та у своїй сукупності свідчать про недотримання вимог ПДР саме ОСОБА_2, що мало наслідком наїзд на пішохода ОСОБА_5 та призвело до отримання ним тілесних ушкоджень і механічних пошкоджень транспортного засобу, а таких порушень вимог законодавства при їх зібрані, щоб мали наслідком визнання їх недопустимими, при апеляційному перегляді не встановлено.

З огляду на викладене, фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовані повно та об'єктивно, а вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, доведена повністю, і тому твердження апелянта про відсутність в діях ОСОБА_2 складу цього адміністративного правопорушення не ґрунтуються на доказах у справі.

Таким чином, висновок в протоколі про адміністративне правопорушення і в постанові судді про вчинення ОСОБА_2 правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає матеріалам справи і фактичним обставинам події.

За таких обставин постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування та задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_3 - відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 березня 2018 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік, - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя

Апеляційного суду міста Києва Горб І.М.