Україна

 Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

     01 жовтня 2018 р.                                                             Справа№805/4555/18-а

приміщення суду за адресою:  84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського,  1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Галатіної О.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження (у порядку письмового провадження) в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об’єднаного управління Пенсійного фону України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,-

                                                       В С Т А Н О В И В:

14.06.2018 на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Костянтинівського об’єднаного управління Пенсійного фону України Донецької про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії.

Разом з позовною заявою надані клопотання: про поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, про відстрочення оплати судових витрат, про розгляд справи за відсутності позивача та про негайне виконання рішення суду у межах стягнення за один місяць.

В обґрунтування позову позивач  зазначив, що він є пенсіонером, має статус внутрішньо переміщеної особи, у даний час  перебуває на обліку в Костянтинівсько-Дружківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Виплата пенсії з невідомих причин була зупинена без будь-яких повідомлень або документів про зупинення виплати пенсії. Позивач вважає, що відповідач грубо порушив охоронювані Конституцією та законами України права позивача на отримання пенсії, тим самим позбавив останнього єдиного джерела для існування.

Відповідач заперечував проти позовних вимог, 19.07.2018 засобами електронного зв’язку надав відзив на адміністративний позов в якому зазначив, що  за результатами обміну інформацією з органами соціального захисту населення про осіб відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб», ОСОБА_1 з 01.11.2016 була призупинена виплата пенсії для з’ясування фактичного місця проживання пенсіонера.

Відповідач вказав, що для подальшого поновлення виплати пенсії позивачу необхідно звернутися до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області особисто та надати необхідні документи. У задоволенні позову просив відмовити.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19.06.2018 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, поновлено строк звернення до суду з адміністративним позовом, відстрочено позивачу сплату судового збору до ухвалення рішення у справі, призначено підготовче засідання на 17.07.2018.

Ухвалою суду від 17.07.2018 вирішено зупинити провадження в адміністративній справі № 805/4555/18-а до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №805/402/18-а.

Позивач оскаржив ухвалу від 17.07.2018 про зупинення провадження.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.08.2018 апеляційну скаргу залишено без задоволення.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18.09.2018 поновлено провадження в адміністративній справі №805/4555/18-а та призначено судове засідання на 01.10.2018.

Ухвалою суду від 01.10.2018 вирішено здійснити заміну первинного відповідача по справі №805/4555/18-а з Костянтинівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на належного відповідача – Костянтинівсько-Дружківське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42171400).

Ухвалою суду від 01.10.2018 вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання сторони не з’явилися, про дату, час та місце засідання повідомлені належним чином.

З огляду на зазначене, оскільки у судове засідання не прибули представники сторін, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером за віком та перебуває на обліку в Костянтинівсько-Дружківському об`єднаному управлінні  Пенсійного фонду України Донецької області, що сторонами не заперечується.

Відповідно до довідки від 22.11.2014 № НОМЕР_1 позивача взято на облік як внутрішньо переміщену особу. Фактичне місце проживання/перебування: Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Леваневського, б. 29, кв. 7.

Довідку на момент розгляду справи не скасовано і вона є чинною.

Згідно відзиву Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області  від 17.07.2018  №4108/09/0746, виплати пенсії по пенсійній справі ОСОБА_1 була тимчасово призупинена з 01.11.2016 для з’ясування фактичного місця проживання пенсіонера.

З довідки про розмір нарахованої і фактично виплаченої пенсії встановлено, що виплата пенсії ОСОБА_1 фактично не здійснювалася з листопада 2016 року.

Із встановлених обставин убачається, що між позивачем та відповідачем, як фізичною особою та суб`єктом владних повноважень, виник публічно-правовий спір у сфері соціального захисту, з приводу правомірності невиплати такого виду страхової виплати, як пенсія.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.

Відповідно до положень частини 1  статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості. При цьому основи соціального захисту, а також форми і виді пенсійного забезпечення, визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1  статті 92 Конституції України).

Зокрема, з огляду на положення статті 4 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, одним з видів загальнообов'язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Разом з цим, положення частини 1 статті 27 цих же основ передбачають, що виплати та надання соціальних послуг, на які має право застрахована особа за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, може бути припинено: а) якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості; б) якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність; в) якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи; г) внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов'язків щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування; д) в інших випадках, передбачених законами.

Отже, Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування вичерпних випадків припинення таких страхових виплат, як пенсія, не передбачають, але встановлюють, що вони можуть бути передбачені іншими законами.

Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований  Законом України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” від 20.10.2014 №1706-VII  (далі - Закон № 1706-VII).

Згідно  статті 7 Закону № 1706-VII  для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Питання виплати пенсій врегульовані  статтею 47 Закону №1058,    згідно з якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Підстави припинення виплати пенсії передбачені  ст. 49 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003    № 1058-VI  (далі - Закон №1058).

Відповідно частини 1 статті 49 Закону України №1058 “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Отже, і закон, який є спеціальним, вичерпних випадків припинення пенсійних виплат не передбачав, але унормовував, що ці інші випадки припинення пенсійних виплат можуть бути передбачені тільки законом.

Також суд звертає увагу на те, що у будь-якому випадку, хоча припинення виплати пенсії могло мати місце й в інших випадках, передбачених іншим законом, воно можливе  виключно на підставі рішення територіального органу Пенсійного фонду або за рішенням суду.

Відзив наданий відповідачем свідчить про те, що виплата пенсія ОСОБА_1  з 01.11.2016 була призупинена для з’ясування фактичного місця проживання пенсіонера.

З огляду на викладене, суд вважає, що призупинення виплати пенсії позивачу мало місце не у спосіб передбачений законом України, а з точки зору положень статті 1 Протоколу №1 до  Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було "законним".

Суд зазначає, що  позивач має статус внутрішньо переміщеної особи, в силу положень  статті 1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”.  Проте будь-яких положень щодо незастосування до внутрішньо переміщених осіб Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" постанови Кабінету Міністрів України №365 від 08 червня 2016 року  (надалі за текстом - Порядок №365), а також положеннями  Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"  не містять положень про те, що ці два закони є спеціальними по відношенню до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Суд констатує, що  Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" та  Закон України "Про боротьбу з тероризмом"  не визначає жодної спеціальної підстави для припинення виплати особі будь-якого виду соціальної виплати, у тому числі і пенсії, як і не наділяє органи пенсійного фонду України правом не приймати рішення у випадку наявності підстави для припинення виплати пенсії, як це прямо встановлено частиною 1 статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і тим більше, не встановлює права вчинити це автоматично на підставі інформації, отриманої від Держприкордонслужби про відсутність внутрішньо переміщеної особи за місцем проживання чи про її повернення до покинутого місця проживання і не повернення назад.

Положеннями  статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені саме  Конституцією  та законами України.

Тому аргументи відповідача про те, що припинення виплати пенсії позивачу з 01.11.2016, керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 “Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам” було правомірним, суд вважає помилковими.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії, суд вважає таким, що не мало ознак "законності".  Тому, суд не бачить необхідним перевіряти дії пенсійного органу на предмет того чи переслідували вони легітимну мету: публічні або ж суспільні інтереси, а також чи було втручання у право на мирне володіння своїм майном пропорційним поставленій меті. Встановлення судом відсутності "законності втручання", тобто вчинення дії не у спосіб, що встановлений законом, є окремою підставою, яка вказує на те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

За таких обставин суд вважає обґрунтованими в цій частині вимоги позивача.

Стосовно тверджень відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Дійсно, цим кодексом, зокрема частиною 2 статті 122 встановлено загальний строк звернення до суду особою за захистом своїх порушених прав, у шість місяців.

В той час, частиною 2 статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Суд враховує, що позивач, вимоги якого, за своєю суттю, виникли у зв`язку із тим, що попередньо призначені йому суми пенсії, починаючи з листопада 2016 року, не отримані ним з вини відповідача, який призначає і виплачує пенсію, і ці вимоги безпосередньо спрямовані на виплату йому призначеної пенсії, з листопада 2016 року, тобто за минулий час. Та такі вимоги не обмежуються будь-яким строком.

Вирішуючи спір судом враховані правові висновки, що викладені у рішенні Верховного Суду від 03 травня 2018 року за результатами розгляду зразкової справи №805/402/18 (провадження № Пз/9901/20/18), які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності дій щодо припинення виплати пенсії позивачу в розумінні зазначеної норми Закону.

Оскільки під час розгляду справи встановлена протиправність дій органу владних повноважень щодо припинення виплати пенсії позивачу, суд вважає позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню з ухваленням рішення про зобов’язання суб’єкта владних повноважень поновити виплату пенсії позивачу.

З урахуванням вище викладеного, оскільки дії щодо призупинення виплати пенсії позивачу з 01.11.2016 були протиправними для відновлення порушеного права позивача на отримання пенсії, відповідача дійсно слід зобов`язати здійснити позивачу нарахування і виплату пенсії з 01.11.2016.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з вимогами статті 244 Кодексу адміністративного судочинства  України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи є підстави допустити негайне виконання рішення.

Нормами статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що негайно виконуються рішення, зокрема, про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, рішення суду підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки ухвалою суду від 19.06.2018 позивачу відстрочено сплату судового збору, суд приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з Костянтинівсько-Дружківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України судового збору у розмірі 704,80  грн.  на користь Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 139, 244-250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                              ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії та зобов’язати вчинити певні дії, – задовольнити  повністю.

Визнати протиправними дії Костянтинівсько-Дружківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_2)  пенсії з 01.11.2016.

Зобов`язати Костянтинівсько-Дружківське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ: 42171400, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, 25)  відновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2; місце реєстрації: Донецька обл., м. Горлівка, вул. Восточная, б. 6, кв. 2) виплату пенсії та сплатити заборгованість за весь період, починаючи з 01.11.2016.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати  ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2) пенсії у межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Костянтинівсько-Дружківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ: 42171400, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, 25)  на користь Державного бюджету України (Державна судова адміністрація України) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі, коли справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду. 

Рішення складено та підписано 01.10.2018.              

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).     

Суддя                                                                                 Галатіна О.О.