Справа  2-а-2297/2009/1402р

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ                        УКРАЇНИ

18.11.2009 року Баштанський районний суд Миколаївської області

в складі головуючого – судді Янчука С.В,

при секретарі Кирпічовій О.О., з участю сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Баштанська адміністративний позов ОСОБА_1 до начальника відділення ДАІ по обслуговуванню адміністративної території Баштанського району майора міліції ОСОБА_2 та УДАІ УМВС України в Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про скасування постанови начальника відділення ДАІ по обслуговуванню адміністративної території Баштанського району майора міліції ОСОБА_2 по накладенню на позивача адміністративного стягнення в виді штрафу в розмірі 700 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 140 ч.3 КУпАП. Посилаючись на неправомірність дій працівника ДАІ щодо процедури встановлення та доведення доказами наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, позивач просив скасувати постанову серії ВЕ №020739 по справі про адміністративне правопорушення від 20.03.2009 року, як незаконну, з закриттям провадження у справі. Позивач при цьому заперечив вчинення з його боку правопорушення 20.03.2009 року та вказав на незаконність складення інспектором постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки посадова особа ДАІ не долучила до постанови доказів вчинення позивачем вказаного правопорушення та не обґрунтувала інкриміновані позивачу обставини правопорушення. При цьому, про винесення відносно нього посадовою особою ДАІ постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 дізнався лише 03.07.2009 року з повідомлення відділу ДВС про примусове виконання вказаної постанови.

При розгляді справи в суді позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач – ОСОБА_2 до суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про день час та місце розгляду повідомлений вчасно та належним чином. Від відповідача не надійшло заперечень на позов.

Від відповідача УДАІ в Миколаївській області надійшла заява про слухання справи за відсутності їх представника та заперечення на позов, в якому відповідач просив в задоволенні позову відмовити у зв’язку з законністю притягнення позивача інспектором ДПС до адміністративної відповідальності.

Дослідивши матеріали справи (протокол про адміністративне правопорушення серії АБ №944283 від 06.03.2009 року; постанову серії ВЕ №020739 по справі про адміністративне правопорушення від 20.03.2009 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 140 ч.3 КУпАП; акт комісії депутатів Добренської сільської ради Баштанського району Миколаївської області від 01.09.2009 року; постанову державного виконавця ВДВС Баштанського РУЮ від 30.04.2009 року ВП№12693209), суд приходить до висновку про обґрунтованість позову.

  Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності  покладається на відповідача, якщо він заперечує адміністративний позов. Це означає, що ч.2 ст. 71 КАС України встановлює презумпцію вини суб’єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, а повідомлені позивачем обставини справи відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує.

Крім того, ч.4 ст. 71 КАС України зобов’язує суб’єкта владних повноважень надати всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази, тим більше, що такі вимоги (про надання документів) вказані в ухвалі суду.

Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб’єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб’єкта владних повноважень обов’язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його права, свобод чи інтересів.    

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 обіймає посаду сільського голови Доброкриничанської сільської ради. В березні 2009 року у зв’язку з поривом мережі водогону ОСОБА_1 організував роботи по ремонту пошкодженого водогону, у зв’язку з чим, здійснив розриття ділянки водогону біля проїжджої частини. 06.03.2009 року відносно ОСОБА_1 інспектором ДПС з обслуговування адміністративної території Баштанського району ОСОБА_3 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 140 ч.3 КУпАП. На підставі вказаного протоколу 20.03.2009 року начальником ВДАІ з обслуговування адміністративної території Баштанського району ОСОБА_2 ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності  за ст. 140 ч3 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 700 грн. В постанові про притягнення до адміністративної відповідальності посадова особа ДАІ вказала, що ОСОБА_1, будучи посадовою особою, порушив вимоги норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а саме: в с. Добра Криниця Баштанського району Миколаївської області на вул. Садовій здійснив розриття в межах червоної лінії, не забезпечив встановлення технічних засобів регулювання дорожнього руху, не попередивши учасників дорожнього руху про небезпеку.

При цьому, при розгляді справи встановлено, що позивач не визнав себе винним у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, зазначивши, що з рішенням посадової особи ДАІ не погоджується через відсутність в його діях ознак адміністративного правопорушення та недоведення належними доказами протилежного посадовою особою ДАІ.

Окрім цього, посадовою особою ДАІ при вирішенні питання про притягнення до адміністративної відповідальності позивача не були опитані поняті, не була складена та досліджена схема інкримінованого ОСОБА_1 розриття, та зібрані інші належні та допустимі докази, які б могли підтвердити факт порушення позивачем правил дорожнього руху та невідповідність його пояснень дійсним обставинам справи.

Тобто, на підтвердження дійсної наявності фактів, викладених в постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачами на розгляд суду не було надано жодних доказів, натомість, навпаки, при розгляді справи в суді встановлено, що позивач з метою усунення негативних наслідків, спричинених аварійним поривом водогону, організував розриття водогону, що знаходився за межами дороги та в стислі терміни (протягом одного дня) завершив роботи та відновив попередній стан ділянки водогону.

Аналіз змісту ст. 140 ч.3 КУпАП вказує на те, що наведена норма передбачає адміністративну відповідальність за порушення нормативів щодо обладнання місць проведення робіт на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах. Під автомобільною дорогою (вулицею) п. 1.10 ПДР розуміє - частину території, в тому числі в населеному пункті, призначену для руху транспортних засобів і пішоходів, з усіма розташованими на ній спорудами (мостами, шляхопроводами, естакадами, надземними і підземними пішохідними переходами) та засобами організації дорожнього руху, і обмежена по ширині зовнішнім краєм тротуарів чи краєм смуги відводу. Цей термін включає також спеціально побудовані тимчасові дороги, крім довільно накатаних доріг (колій).

При цьому, в тексті протоколу про адміністративне правопорушення та в постанові про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності останньому інкримінується проведення робіт в межах червоної лінії, а не в межах автомобільної дороги, як те передбачає диспозиція ст. 140 ч.3 КУпАП.

    Як слідує з положень Закону України „Про дорожній рух”, Закону України „Про планування і забудову територій”, Закону України „Про основи містобудування”, Закону України „Про автомобільні дороги” визначення вулиці (автомобільної дороги) та червоної лінії не є тотожними та червоні лінії мають визначати межі вулиць за їх шириною (ч.2 ст. 18 Закону України „Про автомобільні дороги”), при цьому червоні лінії не є складовою вулиці чи дороги.

Згідно з вказаними вище нормативними актами – червоні лінії не встановлюються автоматично та мають визначатись в належним чином затверджених генеральних планах населеного пункту, детальних планах території та планах червоних ліній. При цьому наявність вказаних планів в межах території с. Добра Криниця Баштанського району Миколаївської області позивач заперечує, а відповідачами стосовно наявності вказаних планів доказів не надано.

    У випадку, що є предметом судового розгляду, посадовою особою, що склала протокол про адміністративне правопорушення, не було складено детальної схеми правопорушення, що не дає змоги визначити чіткі межі ділянки де проходили роботи, та спростувати пояснення позивача.

Оскільки згідно зі ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій  чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень  обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності  покладається на відповідача, який в даному випадку не надав до суду допустимих достатніх фактичних даних (фіксація спеціальними засобами, складення схеми виявленого порушення та ін.) на підтвердження правомірності винесення постанови, яка оскаржується фізичною особою, тому сама постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є достатньою підставою для притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності і доказом вини позивача, оскільки цей висновок не підтверджується сукупністю достатніх допустимих доказів, а навпаки спростовується поясненнями позивача та наданими ним письмовими матеріалами, а, отже, не відповідає вимозі їхньої достатності, що свідчить про недоведеність складу адміністративного правопорушення, інкримінованого позивачеві.

Вказане відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП є безумовною підставою для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

    За таких обставин, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності позивача, винесена посадовою особою УДАІ УМВС України в Миколаївській області не відповідає вимогам законодавства щодо процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності та обґрунтованості притягнення особи до відповідальності і доведеності суб’єктом владних повноважень правомірності вчинених дій, що є підставою для її скасування.

    При цьому, незважаючи на те, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності винесена 20.03.2009 року, а позивач з адміністративним позовом про оскарження вказаної постанови завернувся до суду 15.07.2009 року (за межами строку звернення до суду, передбаченим ст. 289 КУпАП) – суд вважає, що відсутні підстави для застосування наслідків, передбачених ч.1 ст. 100 КАС України, оскільки, по-перше, відповідачами не спростовані твердження позивача, що про притягнення його до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 дізнався лише 03.07.2009 року, та, по-друге, відповідачі не наполягали на відмові в задоволенні адміністративного позову у зв’язку з пропуском позивачем строку звернення до суду, оскільки таке заперечення є обов’язковим згідно з ч.1 ст. 100 КАС України, за якою пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.  

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 70-73, 86, 100, 159-161, 163, 167 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову серії ВЕ №020739 по справі про адміністративне правопорушення від 20.03.2009 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 140 ч.3 КУпАП як протиправну.

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 140 ч.3 КУпАП – закрити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Баштанський районний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

СУДДЯ: