Справа № 2- 1062/09
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
29 жовтня 2009 року. Здолбунівський районний суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Бондаренко Н.В.
при секретарі Сімонович С.О.
за участю: представника позивача Кузнєцова.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду міста Здолбунів цивільну справу за позовом ЗАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення заборгованості на майно застави
В С Т А Н О В И В :
В поданій до суду заяві позивач зазначив, що 10 листопада 2006 року між ними та відповідачем укладено кредитний договір № 0611/25 згідно якого останній отримав кредит у розмірі 5 000 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 17% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Строк дії договору встановлений до 04 листопада 2009 року.
Відповідач умови договору належним чином не виконав, а тому вони мають право дострокової вимоги повернення всієї суми кредиту.
Станом на 08.05.2009р. загальна сума заборгованості становить: 1771,39дол. США, яка складається із 1672,21 дол.США – заборгованості за кредитом, 80,50 дол. США –заборгованості по процентах за користування кредитом та 18,68 дол. США – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором.
Відповідно до договору поруки від 10.11.2006р. № 0611/25/ДП поручитель несе солідарну відповідальність перед кредитором на рівні з боржником за повернення сум кредиту, нарахованих відсотків та штрафних санкцій.
В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором в день укладення правочину були укладені договори застави та іпотеки. Згідно договору застави відповідач ОСОБА_1 надав у заставу належне йому майно, опис якого зазначено в договорі застави майна (п.6 договору). Згідно договору іпотеки № 0611/25/1 від 10.11.2006р. укладеного між відповідачами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з однієї сторони та ЗАТ КБ „ПриватБанк” з другої відповідачі надали в іпотеку належне їм майно, а саме: 2- кімнатну квартиру № 2 загальною площею 45,8 кв.м., що розташована в м.Здолбунові по вул.Ольжича в буд..№3, яка належить їм на праві приватної спільної часткової власності.
Позивач вважає, що у разі невиконання боржником основного зобов’язання заставодержатель вправі задоволити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет застави шляхом вилучення його у заставодержателів і передачі його у заклад Приватбанку, а також шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, що передбачено ч.1 ст.33 ЗУ „Про іпотеку”.
З врахуванням наведеного, банк просить в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору в розмірі 1771,39 дол. США звернути стягнення на заставлене майно шляхом звернення стягнення на предмет застави, шляхом вилучення його у заставодержателів і передачі його у заклад Приватбанку та наданням банку всіх повноважень, необхідних для здійснення його продажу, а також просить звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки) позивачем з укладенням від імені відповідачів договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також надання банку всіх повноважень для здійснення продажу, також просить виселити відповідачів з квартири № 2 будинку № 3 по вул Ольжича в м.Здолбунів, яка передана ними в іпотеку, згідно укладеного договору.
В судовому засіданні представник позивача вимоги заяви підтримав і просить їх задовольнити, постановивши заочне рішення.
Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, представники відповідача ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилися втретє, хоча належним чином повідомлялися про день та час розгляду справи. Відповідачі та представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_3 про поважність причин своєї неявки суд не повідомили. Представники відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подали суду письмову заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату в зв’язку із їх зайнятістю в іншому судовому процесі, а представник відповідача ОСОБА_6 в своїй письмовій заяві просить відкласти розгляд справи в зв’язку з терміновим виїздом за межі області. Однак представники відповідача ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не надали суду доказів поважності своєї неявки в судове засідання. Тому суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності відповідачів та представників відповідача ОСОБА_7
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про повне задоволення позову, виходячи з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з умовами кредитного договору, укладеного між позивачем та ОСОБА_1 10.11.2006р., останній взяв у кредит 5 000 доларів США, терміном до 04.11.2009р., із сплатою 17 % річних.
Відповідно до ст.ст.549,550,625,1049,1050,1054 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцю кредит у строк та в порядку, що встановлені договором, проценти від суми позики та неустойку (штраф).
Судом встановлено, що умови кредитного договору № 0611/25від10.11.2006р. відповідач ОСОБА_1 не виконує, гроші вчасно не повертає, його загальний борг станом на 08.05.2009р. становить 1771,39 дол.США, що за курсом НБУ становить 13 667грн.34коп.
ОСОБА_2 відповідно до договору № 0611/25/ДП від 10.11.2006р. є поручителем божника за виконання ним свого обов'язку.
Ст.554 ЦК встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, божник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники в повному обсязі.
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.
Правовими наслідками порушення основного зобов'язання, забезпеченого порукою, є солідарна відповідальність або додаткова (субсидіарна) відповідальність, якщо така відповідальність встановлена договором поруки.
Солідарна відповідальність означає, що у разі невиконання боржником основного зобов'язання, кредитор має право вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі або частково як від боржника, так і від поручителя, або від них обох разом.
При субсидіарній відповідальності кредитор зобов'язаний спочатку пред'явити вимогу до боржника, і у разі, коли останній не задовольнить її, він вправі вимагати виконання зобов'язання від поручителя.
Відповідно з умовами договору поруки від 10 листопада 2006 року, укладеними між ЗАТ КБ „ПриватБанк” та ОСОБА_2 передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник. Відповідальність поручителя і позичальника є солідарною (п.4. Договору).
Тому кредитор має право вимагати виконання зобов'язання як від боржника так і від поручителя.
З метою забезпечення виконання зобов’язань по вказаному договору, між банком та відповідачем 10.11.2006р. було укладено договір застави, згідно якого останній надав в заставу належне йому майно, а саме станок фуговочний (циркулярка) вартістю 888,80грн. Крім того було укладено договір іпотеки № 0611/25/1 від 10.11.2006р. між відповідачами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з однієї сторони та ЗАТ КБ „ПриватБанк” з другої, згідно якого відповідачі надали в іпотеку належне їм майно, а саме: 2-х кімнатну квартиру № 2 загальною площею 45,8 кв.м., що розташована в буд..№3 по вул.Ольжича в м.Здолбунів, яка належить їм на праві приватної спільної часткової власності.
Згідно укладеного договору іпотеки, іпотекодержатель має право у випадку невиконання боржником основного зобов’язання в термін, встановлений кредитним договором, звернути стягнення на Предмет іпотеки та за рахунок вирученої від реалізації Предмета іпотеки суми, задовольнити в повному обсязі свої вимоги, що визначаються на момент фактичного задоволення, враховуючи відсотки, основну суму боргу , неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням виконання основного зобов’язання, передбачених ч. 3 ст. 7 Закону України « Про іпотеку» та витрат, пов’язаних з реалізацією предмета іпотеки.
У відповідності до положень вказаного договору, у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем та / або боржником зобов’язання, в т.ч. на вимогу іпотекодержателя щодо дострокового виконання основного зобов’язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі цього Договору або на підставі рішення суду чи виконавчого напису нотаріуса. Право вибору способу задоволення вимог іпотекодержателя та вибір способу задоволення таких вимог належить іпотекодержателю.
Вказані вимоги передбачені і нормами ст.ст. 589, 590 ЦК України.
У відповідності до вимог ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не передбачено договором або законом.
Ч. 4 цієї статті передбачено, що у разі часткового виконання боржником зобов’язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається у первісному вигляді.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 591 цього Кодексу, реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як видно з матеріалів справи, пояснень представника позивача та не спростовано відповідачем, свої зобов’язання по виконанню умов кредитного договору від 10.11.2006р.р. він належним чином та у строки, встановлені ним, не виконав і на час розгляду справи судом, борг перед банком станом на 08.05.2009р. становив 1771,39дол. США, яка згідно курсу НБУ становить 13 667грн.34коп. Вказана сума відповідачем не заперечується.
Судом встановлено, що вартість заставленого майна складає: за договором застави № 0611/25/М – 888грн.80коп., за договором іпотеки – 35 608грн., визначені сторонами під час укладення ними договорів застави та іпотеки.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, вимоги позивача про звернення стягнення на заставлене майно в рахунок погашення боргу ОСОБА_1 є обгрунтованими та підлягають до задоволення.
Згідно ч.2 ст.109 Житлового кодексу України звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобов’язані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. На підставі цього суд вважає, що вимоги позивача про виселення відповідачів з квартири, переданої в іпотеку цілком законні та обґрунтовані.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60,88, 110,212, 213, 215 ЦПК; ст.ст.589,590,591 ЦК України,ст.109 ЖК України, Законом України «Про іпотеку»,
В И Р І Ш И В :
Позов ЗАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на заставлене майно в рахунок погашення боргу за кредитним договором - задовольнити : - звернути стягнення на майно за договором застави майна № 0611/25/М від 10.11.2006р., а саме: Станок фуговочний (циркулярка), розміри : довжина 1,50м., ширина 1,55м, висота 0,80м..Потужність 4кВт, 1998р.випуску. Країна виробник Україна, вартістю 888грн.80коп.;
- звернути стягнення на квартиру № 2, що розташована в будинку №3 по вул.Ольжича в м.Здолбунів Рівненської області за договором іпотеки від 10.11.2006 р., укладеним між позивачем та відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рахунок погашення боргу ОСОБА_1 на суму 13 667грн.34коп.. за кредитним договором від 10.11.2006 р. № 0611/25 шляхом продажу вказаної квартири ЗАТ КБ „ПриватБанк” з укладанням від імені відповідачів договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності та надання позивачу повноважень, необхідних для здійснення продажу.
Виселити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з квартири № 2 будинку.№3 по вул.Ольжича в м.Здолбунів Рівненської області зі зняттям з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України м.Рівне.
Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» витрати понесені на сплату судового збору та витрат з ІТЗ розгляду цивільних справ, всього 395(триста дев’яносто п’ять )грн.17коп.
Рішення може бути оскаржено позивачем до апеляційного суду Рівненської області через Здолбунівський районний суд шляхом подання у 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційного скарги
Заочне рішення може бути переглянуте Здолбунівським районним судом за письмовою заявою відповідача, яку можна подати протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено відповідачем до апеляційного суду Рівненської області через Здолбунівський районний суд шляхом подання у 10-денний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги або шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення ухвали заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційного скарги.
Суддя