ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

УХВАЛА

03.10.2018 м. ХарківСправа № 922/3473/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Швидкіна А.О.

розглянувши заяву арбітражного керуючого Гапоненко Романа Івановича у справі

за заявою ІП "Омбілік Інвестментс", м. Харків

до ІП "Омбілік Інвестментс", м. Харків

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Харківської області знаходиться справа № 922/3473/17 про банкрутство ІП "Омбілік Інвестментс", яка розглядається суддею Міньковським С.В.

01.10.2018 року до господарського суду Харківської області від арбітражного керуючого Гапоненко Р.І. надійшла заява (вх. № 28527 від 01.10.18 р.) про відвід судді Міньковського С.В. від розгляду справи №922/3473/17.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.10.2018 р. суддя Міньковський С.В. прийшов до висновку про необґрунтованість відводу, заявленого арбітражним керуючим Гапоненко Романом Івановичем.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (заяви) між суддями для розгляду заяви арбітражного керуючого Гапоненко Р.І. про відвід судді Міньковського С.В. було призначено суддю господарського суду Харківської області Швидкіна А.О.

Суд, розглянувши заяву арбітражного керуючого Гапоненко Р.І. про відвід судді господарського суду Харківської області Міньковського С.В. у справі №922/3473/17, вважає за необхідне відмовити в її задоволенні з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно зі ст. 35 ГПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Заява Гапоненко Р.І. про відвід судді господарського суду Харківської області Міньковського С.В. у справі № 922/3473/17 обґрунтована тим, що суддею Міньковським С.В. під час розгляду клопотання розпорядника майна про усунення керівника було проведено 5 (п'ять) судових засідань перш ніж прийнято судове рішення по суті, що на думку заявника призвело до затягування суддею судового процесу. А в постанові Харківського апеляційного господарського суду від 06.09.18 р. зазначено, що поза увагою місцевого господарського суду залишені доводи розпорядника майна про факт порушення ОСОБА_2 вимог Закону, і це, на думку арбітражного керуючого Гапоненко Р.І. свідчить про його необ'єктивність при судовому розгляді.

Суд вважає, що заявником у заяві про відвід судді Міньковського С.В. не наведено жодної з підстав для відводу судді, які містяться у статтях 35, 36 Господарського процесуального кодексу України, а обставини на які посилається арбітражний керуючий Гапоненко Р.І. зводяться до незгоди останнього з результатами вирішення судом заявлених при розгляді справи клопотань. Зокрема, всі перераховані заявником зауваження відносяться суто до процесуальних моментів здійснення правосуддя суддею. Суд зазначає, що судження заявника з мотивів можливих процесуальних порушень з боку судді може бути покладене в основу оскарження рішення чи ухвали суду, однак не може бути підставою для його відводу і не свідчить про упередженість або відсутність об'єктивності судді Міньковського С.В.

Згідно ч. 4 ст. 35 ГПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Суд зазначає, що вирішення питань про застосування норм чинного законодавства є виключним правом судді, в провадженні якого знаходиться справа. При цьому результат вирішення вказаних питань не може свідчити про упереджене ставлення судді відповідно до учасників судового процесу, оскільки наявність чи відсутність підстав для відводу судді не може ставиться в залежність від результату застосування судом норм чинного законодавства.

Розглядаючи конкретну судову справу (здійснюючи правосуддя) суд самостійно вирішує питання про розгляд по суті заяв та клопотань учасників судового процесу, надає правову оцінку обставинам справи на підставі внутрішнього переконання, що ґрунтується на приписах закону.

Суд зазначає, що вказані заявником підстави щодо затягування (на думку заявника) вирішення клопотання по суті відносяться суто до процесуальних питань здійснення правосуддя суддею, які не можуть бути підставою для відводу, що прямо передбачено ч. 4 ст. 35 ГПК України та жодним чином не свідчить про упередженість або відсутність об'єктивності судді Міньковського С.В.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно ч. 1 ст. 14 ГПК України (в редакції від 15.12.17 р.) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Безумовно, право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" від 09.01.2013 р. зазначено, що, як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

В рішенні у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006 р. Європейський суд з прав людини зауважив, що стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного; стосовно об'єктивного критерію слід визначити, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність - це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.

Нормами діючої редакції ГПК України також внормовано питання складу суду, в тому числі стосовно відводів.

За статтею 38 Закону, відвід повинен бути вмотивованим та заявленим впродовж визначеного кодексом строку (ч. 3 даної статті). Отже, із вимог процесуального законодавства випливає, що відвід повинен бути вмотивований та обґрунтований з одного боку, з іншого - заявлений в межах визначеного процесуальною нормою строку на подання таких заяв. В сукупності це означає, що відвід повинен бути підтверджений фактичними обставинами та ґрунтуватися на певних конкретних доказах та який заявлено впродовж визначеного кодексом строку. При цьому, не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.

Розглядаючи конкретну судову справу (здійснюючи правосуддя) судді самостійно визначають коло законодавства, що регулює спірні правовідносини, застосовують його, здійснюють його тлумачення, вирішують питання про розгляд заяв та клопотань учасників судового процесу та надають правову оцінку обставинам справи на підставі саме внутрішнього переконання, що ґрунтується на приписах закону. Крім того, законом встановлено право учасників судового процесу на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення у випадку незгоди з прийнятим судовим рішенням з мотивів саме невірного застосування матеріального чи (або) процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд у встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Разом з тим, в порушення приписів ст. 74 ГПК України, заявником не надано жодного доказу на підтвердження тих обставин, на які він вказує в заяві або підтверджували наявність будь-яких інших обставин, які б вказували на упередженість судді Міньковського С.В.

Відсутність таких доказів унеможливлює висновок про те, що такі побоювання є об'єктивно обґрунтованими, а не власними суб'єктивними припущеннями заявника.

Суд вважає, що заявником у заяві про відвід судді Міньковського С.В. не наведено жодної з підстав для відводу судді, які містяться у статтях 35, 36 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви арбітражного керуючого Гапоненко Романа Івановича про відвід судді господарського суду Харківської області Міньковського С.В. у справі № 922/3473/17 та відмовляє в її задоволенні.

Керуючись ст. ст. 12, 35, 36, 38, 39, 232-235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити арбітражному керуючому Гапоненко Роману Івановичу у задоволенні заяви (вх. № 28527 від 01.10.2018 р.) про відвід судді Міньковського С.В. у справі №922/3473/17.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.

Ухвала підписана 03.10.2018 року.

Суддя А.О. Швидкін