справа №619/2820/18

провадження №2/619/1299/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2018 року         Дергачівський районний суд Харківської області

в складі: головуючого судді                                        Остропілець Є.Р.

при секретарі                                                        Жорняк А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Черкасько - Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області (Малоданилівська селищна об’єднана територіальна громада), ОСОБА_2, третя особа: ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» «Про визнання права власності за набувальною давністю»,-

В С Т А Н О В И В:

До Дергачівського районного суду Харківської області 17.07.2018 року звернулася ОСОБА_2 до Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району, Харківської області, ОСОБА_2, третя особа: ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» «Про визнання права власності за набувальною давністю».

08.08.2018 року надійшов зустрічний позов від ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, третя особа: ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» про визнання права власності за набувальною давністю.

Позивач за первісним позовом ОСОБА_2 надала до суду заяву, в якій просить задовольнити зустрічну позовну заяву, а первісний позов залишити без розгляду..

В обґрунтування зустрічного позову позивач посилається на те, що в 1962 році її батьку та родині ОСОБА_1 був наданий будинок №7 Данилівського лісхозу, який складався з трьох кімнат житловою площею 42 кв/м для проживання.

Враховуючи, що будинок був побудований в 1937 році, батько позивача разом з матір’ю ОСОБА_3 робили поточний ремонт, а в 1995 році зробили капітальний ремонт.

ОСОБА_3 померла 23.12.2016 року згідно свідоцтва про смерть серії 1-ВЛ №570059, виданого Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 18829.

Тобто, ОСОБА_1 вказує, що з 1962 року разом з сім’єю проживала та проживає у вищевказаному будинку, відкрито та безперервно володіє нерухомим майном багато років, сплачує всі комунальні платежі, займається поточним ремонтом та вважає себе власником будинку.

До теперішнього часу дане будівництво не узаконено позивачем, тому вона вимушена звернутися до суду.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилася, відповідно до поданої заяви просить суд розглядати справу у її відсутність, без фіксації технічними засобами, на задоволені позову наполягає.

Відповідачі ОСОБА_2 та представник Черкасько-Лозівської селищної ради Дергачівського району Харківської області в судове засідання не з’явилися, відповідно до заяв просили суд розглядати справу у їх відсутність, не заперечували проти задоволення позову.

Представник 3-ї особи в судове засідання не з’явився, був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи. В своїй заяві просить суд слухати справу у його відсутність та винести рішення на розсуд суду.

Суд вважає за можливе слухати справу згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксування технічними засобами.

       Суд дослідивши матеріали справи прийшов до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 з наступних підстав.

Судом встановлено, що в 1962 році батьку та родині ОСОБА_1 був наданий будинок №7 Данилівського лісгоспу Харківської області, який складався з трьох кімнат житловою площею 42 кв/м для проживання.

Будинок наданий ОСОБА_4 Арсентьєвичу, який працював відповідно наказу №12 по Данилівському опитному лісхозу УкрНІІЛХА на посаді завідуючого господарством з 20.03.1962 року по 09.08.1963 року, відповідно наказу № 77 по Данилівскому опитному лісгоспу УкрНІІЛХА на посаді постійного робітника з 09.08.1963 року по 20.07.1964 року, відповідно наказу №78 по Данилівському опитному лісгоспу на посаді завідуючого господарством лісгоспу з 20.07.1964 року по 31.10.1972 року та відповідно наказу №141 по Данилівському опитному лісгоспу УкрНІІЛХА на посаді робочого Південного лісництва з 31.10.1972 року по 23.10.1981 року. Був звільнений на пенсію 23.10.1981 року.

Враховуючи, що будинок був побудований в 1937 році, батько позивача разом з матір’ю ОСОБА_3 робили поточний ремонт, а в 1995 році зробили капітальний ремонт, що підтверджується накладними та квитанціями на придбання будівельних матеріалів за 1995-1996 роки.

Відповідно довідки № 174 Черкасько-Лозівської селищної ради народних депутатів Дергачівського району Харківської області від 27.09.1996 року вказаний будинок знаходився на балансі Держлісгоспу та зареєстровані за обліком в сільській раді, як будинок-кордон.

ОСОБА_4 Арсентьєвич помер 26.07.2001 року відповідно свідоцтва про смерть № 1-ВЛ № 287846 від 27.07.2001 року, про що зроблено запис № 54 в акті громадянського стану Черкасько – Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області.

ОСОБА_3 померла 23.12.2016 року згідно свідоцтва про смерть серії 1-ВЛ №570059, виданого Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 18829.

ОСОБА_1 з 1962 року разом з сім’єю, яка є донькою ОСОБА_4 та ОСОБА_3, проживала та проживає у вищевказаному будинку, відкрито та безперервно володіє нерухомим майном багато років, сплачує всі комунальні платежі, займається поточним ремонтом, оплачує електроенергію, що підтверджується надами суду квитанціями про сплату комунальних платежів за період з 2017 по 2018 роки та акту депутата Черкасько-Лозівської селищної ради Дергачівського району Харківської області ОСОБА_5 від 16.01.2017 року.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, одним із способів такого захисту згідно з указаною нормою Кодексу є визнання права.

Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

За статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до вимог ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до положень ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно, якщо інше не встановлено ЦК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.

Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 344 ЦК Украни, право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Чинним цивільним законодавством набувальна давність визначається як засіб закріплення майна за суб'єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також в інших ситуаціях.

Право власності за набувальною давністю може бути набутим як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.

В Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» вказується, що відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України.

При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК України).

Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК).

Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 5, 16 ЦК України, а також частини четвертої статті 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Згідно з абз. 2 п. 13 указаної Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник.

Отже, враховуючи те, що позивач добросовісно, відкрито, безперервно володіє будинком Харківська область Дергачівський район Південне лісництво - 7 кв. 1, доглядає за ним аби запобігти його псуванню чи руйнуванню, робить необхідні ремонтні роботи, проживає в ньому, відкрито володіє всім будинком більше десяти років, не приховуючи цей факт, суд вважає за можливе, відповідно до чинного законодавства України, визнати в порядку набувальної давності за позивачем право власності на вказаний житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який належав батьку ОСОБА_1

Керуючись ст.ст. 16, 41, 328, 344, 355, 392 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 200, 211, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: Харківська область Дергачівський район Південне лісництво Дергачівське підприємство/харківська лісова науково-дослідна станція/ Данилівський дослідний держлісгосп буд.7, кв.1 (Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області) за набувальною давністю.

       Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі відсутності особи яка його оскаржує під час ухвалення рішення з дня отримання копії

                Суддя Є. Р. Остропілець