Справа № 2-А-66/2009 р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 листопада 2009 року Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі : головуючої - судді Тучинської Н.В.
при секретарі Хонькович Л.І.
з участю позивача ОСОБА_1
представника позивача – адвоката ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у Мурованокуриловецькому районі Вінницької області про неправомірну відмову в перерахунку пенсії та стягнення 103407 гривень 18 копійок ненарахованої та невиплаченої пенсії, -
встановив:
З 24 березня 1993 року позивачу в Управлінні Пенсійного Фонду України у Мурованокуриловецькому районі Вінницької області призначено і нараховано пенсію відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-ХП (далі – Закон № 796-ХП). З 28 квітня 2004 року позивачу встановлено 2 групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Відповідно до ст. 50 та п. 4 ст. 54 Закону № 796-ХП позивач має право на отримання пенсії у розмірі, не меншому від 8 мінімальних пенсій за віком і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75% відсотків від мінімальної пенсії за віком. Вважаючи, що з 01 жовтня 2006 року пенсія йому нарахована та виплачена з порушенням
ст.ст. 54, 50 Закону № 796-ХП, ОСОБА_1 з цим позовом звернувся до суду.
В судовому засіданні позивач підтримав свою вимогу. Представник позивача суду пояснив: З 24 березня 1993 року перебуває на пенсійному обліку у відповідача, а з 28 квітня 2004 року - як пенсіонер 2 групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Неодноразово ОСОБА_1 звертався до відповідача із заявою про перерахунок призначеної пенсії з урахуванням положень ст.ст. 54, 50 Закону № 796-ХП, якими розмір пенсії для осіб, інвалідність яких пов`язана з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС визначається, входячи з розрахунку, зокрема, по 2 групі інвалідності , - не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та надбавки у розмірі 75% мінімальної пенсії. Отримавши відмову, ОСОБА_1 просить суд визнати неправомірною таку дію Управління Пенсійного Фонду України у Мурованокуриловецькому районі, зобов`язати Управління Пенсійного Фонду України у Мурованокуриловецькому районі з 01.10.2009 року призначити і нарахувати пенсію та додаткову пенсію у відповідності до ст. 50 та п. 4 ст. 54 Закону № 796-ХП, відповідно в розмірі 3984 гривні та 373 гривні 50 копійок, стягнути з Управління Пенсійного Фонду України у Мурованокуриловецькому районі 103407 гривень 18 копійок ненарахованої та невиплаченої з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року основної і додаткової пенсії, а також зобов`язати Управління Пенсійного Фонду України у Мурованокуриловецькому районі проводити перерахунок пенсії після встановлення нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст. 67 Закону № 796-ХП.
Представник відповідача позов не визнав і суду пояснив: Застосування розміру прожиткового мінімуму для розрахунку розміру мінімальної пенсії за віком не
припустимо, оскільки ці нормативні акт взагалі не встановлюють розмір мінімальної пенсії за віком. Поняття мінімальної пенсії за віком визначено ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і при цьому частиною 3 цієї статті встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, а правовідносини з позивачем врегульовані іншим спеціальним Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Пенсія позивачу обчислювалась з дотриманням чинних постанов КМУ № 654 від 16.07.2008 р. та № 530 від 28.05.2008 р. у розмірі 820 грн., і додаткова пенсія - у розмірі, не меншому від 20% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.
Розглянувши справу з дослідженням всіх наданих сторонами доказів, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити частково.
Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, має 2 групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням серії А № 010652, виданого Вінницькою обласною державною адміністрацією 26 квітня 1993 року, посвідченням серії Б № 171450, виданого 29 квітня 2004 року (а.с. 5), довідкою МСЕК серії МСЕ № 054536 від 28 квітня 2004 року (а.с. 7) та експертним висновком Вінницької міжрегіональної міжвідомчої експертної комісії від 24 грудня 2005 року (а.с. 8). У зв`язку з цим ОСОБА_1 як пенсіонер перебуває на обліку у відповідача, отримує пенсію та користується правами і пільгами, передбаченими Законом № 796-ХП.
Предметом судового розгляду є правовідносини, що пов’язані з забезпеченням соціального захисту громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Такі правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про прожитковий мінімум», а також іншими нормативно-правовими актами, що не суперечать вказаним законам і Конституції.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Нормами ст. 49 Закону № 796-ХП передбачено пенсії особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону № 796-ХП, розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема, по 2 групі інвалідності восьми мінімальних пенсій за віком.
Згідно з ч. 1 ст. 50 Закону № 796-ХП визначено, що особам, віднесеним до 1 категорії, інвалідам 2 групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 у справі N І-28/2008 щодо предмету та змісту закону про Державний бюджет України на 2008 рік були визнанні такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 28 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України «Про
- 2 -
державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». У вказаному рішенні Конституційного суду України було зазначено, що положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 22 травня 2008 року.
Рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і визнані неконституційними.
Таким чином, з 22 травня 2008 року була відновлена дія норм статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Отже, позивач має право на призначення пенсії у розмірі не нижчому від восьми мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 46 Конституції України. Частина 3 ст. 46 Конституції України закріпила, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають статті 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України № 654 від 16.07.2008 р. та № 530 від 28.05.2008 р., на які посилається відповідач і які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Зі статей 50, 54 Закону № 796-ХП вбачається, що при визначенні розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами , передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначив цей розмір або встановив інший розмір, немає. Отже, суд приходить до висновку, що положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якою встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, до уваги примати не слід, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст. 50 та 54 Закону № 796-ХП.
Відповідно до частини 3 статті 67 Закону № 796-ХП у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1,
2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму та не потребує додаткового звернення громадян з заявою до Управління Пенсійного фонду України.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму. Оскільки пенсія позивачу має визначатися виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитися виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, суд прийшов до висновку щодо протиправності відмови відповідача у перерахунку пенсій у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Щодо частини позовних вимог про стягнення з Управління Пенсійного Фонду України у Мурованокуриловецькому районі 103407 гривень 18 копійок ненарахованої та невиплаченої з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року основної і додаткової пенсії, суд вважає, що вона підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного:
Частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Із наданої позивачем відповіді начальника Управління Пенсійного Фонду України у Мурованокуриловецькому районі № Г-28 (а.с. 9) та його пояснень в судовому засіданні слідує, що йому відмовлено в перерахунку пенсії 05 червня 2009 року. Таким чином, 05 червня 2009 року є датою, коли позивач дізнався про порушення своїх прав.
Відповідно до положень частин 4, 5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший провадиться з дня подання заяви з усіма необхідними документами. Перерахунок призначеної пенсії у разі виникнення права на її підвищення провадиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою в перших числах травня, про що ствердили суду сторони, то ж перерахунок пенсії слід здійснити з 01 травня 2009 року.
Вимога позивача про зобов`язання Управління Пенсійного Фонду України у Мурованокуриловецькому районі проводити перерахунок пенсії після встановлення нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст. 67 Закону № 796-ХП на думку суду є передчасною, оскільки прогнозування з боку суду можливих порушень зі сторони відповідача та зобов'язання його на майбутнє не вчиняти таких порушень є некоректним.
- 3 -
Відповідно до ст. 94 КАС України судовий збір у справі слід віднести за рахунок держави.
Па підставі викладеного та керуючись ст. 46 Конституції України, ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 28, 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 у справі N І-28/2008, ст.ст. 2, 6, 8, 9, 10, 11, п. 2 ч. 1 ст. 18, ст.ст. 69, 71, 87, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в:
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у Мурованокуриловецькому районі Вінницької області про неправомірну відмову в перерахунку пенсії та стягнення 103407 гривень 18 копійок ненарахованої та невиплаченої пенсії задовольнити частково.
Визнати незаконними дії Управління Пенсійного Фонду України у Мурованокуриловецькому районі Вінницької області по відмові в перерахунку пенсії ОСОБА_1.
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України у Мурованокуриловецькому районі Вінницької області, починаючи з 01 травня 2009 року призначити, нарахувати і виплатити ОСОБА_1 державну пенсію по 2-й групі інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, встановивши її розмір не менше восьми мінімальних пенсій по віку та нарахувати додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії по віку, виходячи з розміру мінімальної пенсії , передбаченого ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В решті позову відмовити у зв`язку з його безпідставністю.
Постанова може бути оскаржена шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з моменту проголошення цієї постанови. Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява та апеляційна скарга подаються до Київського апеляційного адміністративного суду через Мурованокуриловецький районний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя: _____________