Справа № 2-112/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ            УКРАЇНИ

14 січня 2010р.                            Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

у складі:

головуючого                                                             судді  Болоніної М.Б.  

при секретарі                                                                     Шараповій О.О.

за участю позивача                                                             ОСОБА_1

                  представника позивача                 адвоката      ОСОБА_2

                  представника відповідача                                 ОСОБА_3

                  третьої особи                                                    ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вільногірську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Теплові мережі м.Вільногірська» (третя особа –  директор КП «Теплові мережі м.Вільногірська» ОСОБА_4) про  скасування наказу про позбавлення премії,

В С Т АН О В И В:

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до КП «Теплові мережі м.Вільногірська» про скасування наказу про позбавлення премії, де зазначає, що він працює у КП «Теплові мережі» на посаді заступника директора, наказом №260-к від 31.10.2008р. за підписом директора підприємства ОСОБА_4 його було  позбавлено премії за жовтень 2008р. на 100%, що в грошовому вигляді складає 263гр.45коп. Підставою для позбавлення премії стало те, що позивач начебто недобросовісно виконував свої обов’язки, так як несвоєчасно виконав розпорядження директора по встановленню датчика тиску на контрольних приладах обліку теплової енергії на виході з ТЕЦ Вільногірського ГМК – директор наказав провести відповідну роботу 17.10.2008р., а фактично датчик було встановлено 20.10.2008р.

Зазначений наказ позивач вважає незаконним з наступних причин.

 Покладені посадовою інструкцією службові обов’язки позивачем виконувались у повному обсязі, у його підпорядкуванні немає працівників відповідної кваліфікації – слюсарів, яким би він мав право наказати встановити датчик тиску, інженерно-технічні працівники, до яких він би міг звернутися з цим питанням, у цей день на роботі були відсутні, наказувати не підпорядкованим йому працівникам виконувати будь-яку роботу він не вповноважений. Таким чином, несвоєчасне виконання завдання директора підприємства мало місце з поважних причин, про що позивач зазначив у своїх письмових поясненнях.

Крім того, виданий наказ не відповідає вимогам ст.97 КЗпП України, яка встановлює, що порядок преміювання працівників вирішується підприємством самостійно і закріплюється у колективному договорі, зміст якого регламентується ст.13 КЗпП України.

На  КП «Теплові мережі м.Вільногірська» укладено колективний договір, яким передбачено випадки зменшення розміру премії для спеціалістів та службовців, а саме:

-   за невиконання зниження собівартості 1 Ггкал –  на 10%

-   за несвоєчасне та неякісне ведення документації, подання оперативної бухгалтерської та статистичної звітності – до 50%

-   наявність смертельних нещасних випадків –  100%.

Жоден випадок до позивача застосований бути не може, його вина у несвоєчасному встановленні датчику відсутня, до того ж у наказі відсутні посилання на нормативні документи, які є підставою для позбавлення премії.

Виданням оскаржуваного наказу позивачу спричинено також моральну шкоду, яка полягає у перенесенні ним морально - психологічного дискомфорту у зв’язку з  позбавленням премії, оскільки це вплинуло на його взаємовідносини, як заступника директора, з іншими працівниками підприємства, за період своєї службової діяльності він не допускав порушень трудової дисципліни, не притягувався до дисциплінарної відповідальності, повинен витрачати свій час, нервову енергію та грошові кошти для доведення факту сумлінного виконання трудових обов’язків, не має можливості витрачати невиплачені гроші на власний розсуд, що не входить до звичного порядку його життя. Моральну шкоду позивач оцінив сумою 1000гр.

Позивач ОСОБА_1 у своєму позові просить:

-   визнати незаконним та скасувати наказ директора КП «Теплові мережі м.Вільногірська» від 31.10.2008р. №260-к;  

-   зобов’язати відповідача виплатити йому 100% премії, знятої з нього згідно наказу від 31.10.2008р. №260-к, у грошовому розмірі 263гр.45коп.;  

-   стягнути з відповідача 1000гр. у відшкодування моральної шкоди та відшкодувати понесені судові витрати, у тому числі за надання правової допомоги адвоката у сумі 500гр.  

У судовому засіданні позивач свій позов підтримав, був допитаний в якості свідка, суду показав, що 17.10.2008р., у п’ятницю, отримав усне розпорядження директора підприємства ОСОБА_5 про встановлення датчику тиску, звернувся до головного інженера ОСОБА_6 з проханням виділити слюсаря для  виконання цього завдання, але всі слюсарі вже отримали свої завдання, встановлення датчику не було терміновою роботою, тому він не став наполягати на виділенні слюсаря. Головний інженер  у цей день  о 10.00 відбув у відрядження, старший майстер знаходився у відгулі, інші особи, у тому числі й позивач, видавати завдання слюсарям не мали повноважень, позивачу підпорядковані лише інженер і транспортна дільниця. Підстав для виклику працівників у вихідні дні не було, у понеділок, 20.10.2008р., робота була виконана, негативних наслідків затримка встановлення приладу не потягла.

    Позивач вважає, що керівник підприємства з особистих міркувань мав на меті його наказати, підстав для позбавлення премії не було. За свою трудову діяльність позивач до дисциплінарної відповідальності не притягувався, для нього були дуже неприємними питання працівників про причини позбавлення премії.

Представник  відповідача позов не визнав, суду пояснив, що видання  наказу є правомірним, вимоги законодавства при цьому дотримані. Колективним договором підприємства передбачені підстави для позбавлення премії, позивач ці пункти не порушив, але невиконання ним вказівок директора підприємства є порушенням Правил внутрішнього трудового розпорядку, за що керівник має право позбавити його премії.  Наявність моральної шкоди та її розмір, на думку представника,  позивачем не доведено.

Третя особа – директор КП «Теплові мережі» ОСОБА_4 –  проти позову заперечував, суду пояснив, що видав завдання на встановлення датчику тиску  увечері 16.10.2008р., оскільки у  послідуючі вихідні дні необхідно було заповнити магістралі водою. ОСОБА_1 17.10.2008р. займався особистими справами, завдання не виконав, внаслідок чого могло бути затримано початок опалювального сезону. Датчик тиску за  особистим розпорядженням третьої особи було встановлено 20.10.2008р., ця робота зайняла 15 хвилин.  

Вислухавши пояснення учасників процесу, показання свідків, дослідивши та оцінивши у сукупності надані по справі докази, суд доходить до висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.  

Згідно ст.ст.10,11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених  позивачем вимог і на підставі доказів сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

 В обґрунтування позову позивач надав наказ відповідача №260-к від 31.10.2008р. «Про застосування дисциплінарного стягнення», згідно якого його позбавлено премії за жовтень місяць на 100% за невиконання завдання директора і недобросовісне відношення до своїх обов’язків (ар.с.6),  свою пояснювальну записку щодо причин невстановлення датчику тиску (ар.с.7), умови зниження розміру преміальних виплат працівникам КП «Теплові мережі м.Вільногірська», у тому числі спеціалістам та службовцям (ар.с.8), посадову інструкцію заступника директора ОКП «Вільногірськтепломережі» (ар.с.27-31), наказ відповідача від 03.11.2008р. №237 «Про  преміювання», згідно якого премія за жовтень 2008р. ОСОБА_1 нарахована не була  (ар.с.32-34), довідку про його заробітну плату за жовтень 2008р. (ар.с.35), організаційну структуру та штатний розпис керівників, спеціалістів та службовців підприємства відповідача (ар.с.36,37).

Заперечення відповідача проти позову були підтверджені показаннями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_6 – працівників підприємства відповідача.  

Так, свідок ОСОБА_7, ст. майстер, суду показав, що 17.10.2008р. перебував у відгулі, при відсутності ст. майстра і головного інженера ОСОБА_1 як заступник директора мав можливість організувати роботу по встановленню приладу.  

З пояснень свідка ОСОБА_6, головного інженера, виходить, що за прилади обліку теплової енергії несе відповідальність заступник директора ОСОБА_1, питання про виділення слюсарів для встановлення датчику 17.10.2008р. ОСОБА_8 з ним не вирішував. Негативних наслідків невстановлення датчика  не було, аварійної ситуації це не потягло, але ОСОБА_1 не виконав розпорядження директора підприємства, що відноситься до порушень Правил внутрішнього трудового розпорядку.

 Аналізуючи наведені  докази, суд доходить до наступних висновків.

 У відповідності до ст.ст.1,2 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Заробітна плата складається з основної та додаткової, до додаткової заробітної плати відносяться у тому числі премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

 Ст.15 того ж Закону встановлює, що форми і системи оплати праці, норми праці, розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

 Згідно ст.7 Закону України «Про колективні договори і угоди» у колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін, щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, у тому числі нормування і оплати праці, встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок,  премій).

Міністерство праці та соціальної політики України у своєму листі від 01.10.2007р. №700/13/84-07 роз’яснює, що всі питання щодо преміювання працівників підприємство вирішує самостійно, шляхом розробки Положення про преміювання, яке, як правило, є додатком до колективного договору. Право збільшення (зменшення) розміру премії Положенням про преміювання може надаватись керівнику підприємства в односторонньому порядку або за узгодженням з профспілковим органом. Рішення про зменшення розміру премії, у тому числі й у зв’язку з допущеними працівником виробничими  недоглядами, керівник підприємства має право прийняти одноособово, якщо відповідним Положенням про преміювання не передбачено інше.

Крім того, ч.4 ст.97 КЗпП України, якою позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, забороняє власникові приймати одностороннє рішення з питань оплати праці, що погіршує умови, встановлені у відповідному порядку, але це не стосується випадків, коли власник застосовує встановлені на підприємстві відповідно до законодавства умови  оплати праці. Прийняття керівником підприємства на основі положення про преміювання і в межах  своєї компетенції рішення про зменшення розміру премій, позбавлення працівників премії повністю або частково не можна кваліфікувати як погіршення умов оплати праці.  

Як встановлено під час судового розгляду справи, таблиця №3 колективного договору, існуючого на підприємстві відповідача (ар.с.8), передбачає умови зниження розміру преміальних виплат працівникам. Зазначені умови не забороняють керівникові КП «Теплові мережі м.Вільногірська» одноособово приймати рішення щодо виплати премії працівникам, окреме положення про преміювання на підприємстві не розроблено. Наказ директора КП «Теплові мережі м.Вільногірська»  від 03.11.2008р. №237, (ар.с.32-34), згідно якого заступнику директора ОСОБА_1 премія за жовтень 2008р не нарахована у відповідності до оскаржуваного позивачем наказу,  узгоджений з головою профспілки підприємства.

Таким чином, рішення щодо зменшення розміру премії порівняно з розміром,обумовленим показниками преміювання, аж до її невиплати, яке було викликано допущеними  позивачем виробничими недоглядами, директор КП «Теплові мережі м.Вільногірська» прийняв цілком обґрунтовано, підстав для скасування наказу з мотивів, зазначених позивачем у позові , та зобов’язання відповідача виплатити позивачу премію,  судом не вбачається.

 Позовні вимоги щодо відшкодування за рахунок відповідача моральної шкоди, також задоволенню не підлягають, оскільки не встановлено факту її спричинення позивачу.

 Разом з тим, під час розгляду справи судом виявлено певні порушення допущені відповідачем при виданні спірного наказу, що є підставою для постановлення окремої ухвали.

 Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приймає до уваги наступне.

 До судових витрат ст.79 ЦПК України відносить судовий збір, витрати на інформаційно-технічне забезпечення та правову допомогу.  

 Відповідно ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. У разі залишення без задоволення  позову позивача,звільненого від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави. Виходячи з цього, витрати на оплату ІТЗ та допомоги адвоката, понесені позивачем ОСОБА_1, відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають, витрати по сплаті судового збору необхідно віднести на рахунок держави.

 На підставі вищевикладеного, керуючись  ст.ст.10, 11, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, ст.ст. 13,97 КЗпП України, суд

В И Р І Ш И В:

 У позові ОСОБА_1 до комунального підприємства «Теплові мережі м.Вільногірськ»  про  скасування наказу про позбавлення премії відмовити.

 Судові витрати по сплаті судового збору (державного мита) віднести на рахунок держави.  

 Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Дніпропетровської області через Вільногірський міський суд.    

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги рішення, що його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ                                                         М.Б.БОЛОНІНА