АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1170/16 Справа № 202/1795/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Зосименко С. Г. Доповідач - Пономарь З.М.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2016 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Пономарь З.М., суддів Петешенкової М.Ю., Черненкової Л.А., за участю секретаря Черкас Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпропетровськ цивільну справу за апеляційною скаргою ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровськ від 18 травня 2015 року за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и л а:

Заочним рішенням Індустріального райсуду м.Дніпропетровськ від 18.05.2015р. відмовлено у задоволенні позову ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» до ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК», ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. В апеляційній скарзі ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» просив скасувати вказане судове рішення, посилаючись на його невідповідність вимогам закону.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи наступне.

12.05.2008р. між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_3 укладено договір № KTXRRX03068938 (у формі письмової заяви останньої), за умовами якого їй надано споживчий кредит у сумі 9999грн.26 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитним лімітом у розмірі 12,00% на рік на строк 24 місяців з погашенням щомісячними платежами та кінцевим терміном повернення 12.05.2010р. (а.с.8).

Зобов'язання за даним договором було забезпечено договором поруки № 167 від 20.10.2010р., укладеним між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ПАТ «Акцент-банк» з розміром відповідальності останнього у сумі 10 000грн. (а.с.6).

За відомостями банку станом на 11.11.2013р. за кредитним договором ОСОБА_3 виникла заборгованість у розмірі 109 919,94 грн., у тому числі, 9061,96 грн. - заборгованість за кредитом, 969,56 грн. - заборгованість по процентам за користуванням кредиту, 1679,86 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом, 92498,09 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 500 грн. та 5210,47 грн. - штрафи. Останнє погашення за договором здійснено у жовтні 2008 року (а.с.5).

Позовна заява, пред'явлена ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» до позичальника та поручителів про стягнення вказаної кредитної заборгованості, надійшла до суду 06.02.2014р.

Загальна позовна давність для захисту права та інтересу особи згідно ст.ст.256,257 ЦК України встановлена законодавцем тривалістю у три роки. За положеннями ч.1 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Відповідно до вимог ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. За ч.1,5 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За умовами угоди сторін на погашення кредитної заборгованості ОСОБА_3 зобов'язана здійснювати внесенням щомісячних платежів. Прострочення виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_3 почалось з жовтня 2008 року, а кінцевий строк погашення кредиту у договорі визначено датою12.05.2010р. включно. Зазначені вимоги закону та обставини свідчать про те, що на час звернення банку з даним позовом до суду 06.02.2014р. строк давності повернення споживчого кредиту фактично минув. Між тим, відповідно до вимог п.7 ч.13 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Відповідно до вимог ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Зазначені вимоги закону та обставини свідчать, що пред'явлення банком позову до поручителів здійснено поза межами шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Враховуючи зазначені вимоги закону, суд першої інстанції обґрунтовано ухвалив рішення про відмову у задоволенні позовних вимог банку до позичальника та поручителя про стягнення кредитної заборгованості відповідно до вимог ч.4 ст.559,ст.ст.1048,1054 ЦК України за їх безпідставністю.

Твердження банку в апеляційній скарзі про неправильність судового рішення суперечать як вимогам діючого законодавства, так і фактичним обставинам справи. Так, банк не лише не заперечував проти встановлених судом першої інстанції обставин, а й не спростовував їх у своїй апеляційній скарзі. Доводи банку про неправомірне застосування судом першої інстанції за своєю ініціативою позовної давності суперечать дійсним обставинам. Судом першої інстанції ухвалено рішення про відмову у задоволенні пред'явлених до позичальника позовних вимог за їх безпідставністю та застосовано положення Закону України «Про захист прав споживачів», за якими кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. Відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про захист прав споживачів» інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону. Тобто, вказаний закон є спеціальним нормативним актом, який регулює правовідносини банка та позичальника з приводу отримання та повернення споживчого кредиту. Саме вказана правова позиція про особливість

регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту

Законом України «Про захист прав споживачів» та поширення дії цього Закону на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем), що виникають як під час укладення, так і при виконанні такого договору, викладена у рішенні Конституційного Суду України від 10.11.2011р. При ухваленні вказаного рішення Конституційний Суд України керувався принципами справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності та виходив з того, що держава, встановивши законами України засади створення і функціонування кредитного ринку, забезпечує і особливий захист споживача, як більш слабкого

суб'єкта економічних відносин, і фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного

договору через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілом відповідальності між сторонами

договору. Положення вимог п.7 ч.13 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» про заборону кредитодавцю вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, є чинними та обов'язковими не лише для банка на стадії досудового урегулювання спору. При зверненні банку до суду з вимогою про повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, передбачена Законом заборона не перестає діяти. Встановлення вказаної заборони та необхідність її застосування судом сприяє не лише захисту прав споживача як більш слабкого суб'єкта економічних відносин, а й контролю за змістом та розподілом відповідальності між споживачем та банком. Так, з матеріалів цивільної справи вбачається, що звернення банку до суду з вимогою повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, фактично призвело до того, що на неповернуту суму кредиту у розмірі 9061 грн.96коп. банк нарахував відсотки, заборгованість по комісії за користування кредитом, пеню та штрафи у загальній сумі 109 919грн.94коп., що у 10 разів перевищує суму неповернутого кредиту. При цьому банк фактично ігнорує принципи справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності та навмисно сприяє збільшенню відсотків та неустойки, не пред'являючи до позичальника позовних вимог своєчасно.

Враховуючи наведене підстав для скасування судового рішення за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.303,307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» відхилити.

Рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровськ від 18 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Судді : Пономарь З.М.

Петешенкова М.Ю.

Черненкова Л.А.